61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
28.11.2022 Справа № 905/913/22
Господарський суд Донецької області у складі судді Кучерявої О.О.,
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГУМ», м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХТА», м.Маріуполь
про видачу судового наказу
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГУМ» звернулось до Господарського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХТА» заборгованості у розмірі 72 332,85 гривень.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неналежне виконання боржником своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №1-08.06.2021/МР/ВСВ від 08.06.2021 в частині своєчасної оплати отриманої електричної енергії.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу від 21.11.2022 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/913/22 та визначено до розгляду суддю Кучеряву О.О.
Частиною другою статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Судовий наказ відповідно до положень статті 232 Господарського процесуального кодексу України є судовим рішенням.
Згідно ч.1 ст.147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до ст.148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.
Згідно з пунктами 1, 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу
Згідно з вимогами частин 2, 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з аналізу вищенаведених норм законодавства, судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому достовірними доказами є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Згідно ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Отже, зважаючи на принципи наказного провадження та встановлений порядок розгляду заяви про видачу судового наказу, наказне провадження у господарському судочинстві забезпечує можливість стягнення грошової заборгованості, наявність та безспірність якої підтверджується доданими до заяви документами.
Так, в обґрунтування поданої заяви стягувач посилається на порушення боржником укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №1-08.06.2021/МР/ВСВ від 08.06.2021 в частині своєчасної оплати отриманої електричної енергії, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 72 332,85 гривень.
При цьому на підтвердження факту одержання боржником електричної енергії за вказаним договором та існування у боржника заборгованості до заяви додані, зокрема, копії актів прийому-передачі електричної енергії за період з липня 2021 року по лютий 2022 року.
З матеріалів заяви вбачається, що акти прийому-передачі за період з липня 2021 року по січень 2022 року підписані обома сторонами договору, проте акт прийому передачі за лютий 2022 року не підписаний з боку боржника, ТОВ «БУХТА».
З тексту заяви про видачу наказу вбачається, що заявник стверджує, що акт прийому-передачі за лютий 2022 року був надісланий ТОВ «БУХТА» на його електрону адресу адміністратором комерційного обліку - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» з накладенням електронного підпису.
Натомість, як встановлено судом, на підтвердження надіслання боржнику вказаного акту заявником до заяви додано протокол створення та перевірки кваліфікаційного та удосконаленого електронного підпису від 20.10.2022. Проте з наданого протоколу судом не можливо встановити на яку саме електрону адресу заявником направлено файл боржнику.
Крім того суд звертає увагу заявника на те, що в тексті заяви останній зазначає, що загальна сума актів прийому-передачі електричної енергії за період з липня 2021 року по лютий 2022 року складає 896 183,44 гривень; за вказаний період боржником не було здійснено платежів за спожиту електроенергію на загальну суму 823 850,59 гривень та на момент звернення до суду заборгованість боржника згідно договору складає 72 332,85 гривень. Тобто, суду не зрозуміло за який саме період заявник просить стягнути з боржника заборгованість, чи були часткові оплати за одержану боржником електричну енергію.
Судом враховано, що для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, без розгляду справи по суті на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують безспірність таких вимог. З цією метою, насамперед, необхідно перевірити наявність обставин щодо факту виникнення та настання строку виконання боржником зобов'язання.
Натомість, надані заявником докази не можуть свідчити про безспірність заявлених заявником вимог про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії №1-08.06.2021/МР/ВСВ від 08.06.2021 у сумі 72 332,85 гривень.
Отже, заявлені вимоги в цій частині не відповідають засадам наказного провадження.
За змістом п. 8 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказ.
Таким чином, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог, передбачених ст.148 ГПК України, вимоги за заявою про видачу наказу не мають ознак безспірності та відсутні докази, які б підтверджували відсутність спору про право, тобто заявником не підтверджено виникнення права грошової вимоги саме у заявленій сумі 72 332,85 гривень, суд доходить висновку про відмову у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГУМ» про видачу судового наказу за вимогою до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХТА» про стягнення заборгованості у розмірі 72 332,85 гривень на підставі п. 8 ч.1 ст.152 ГПК України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника, що відповідно до ст.153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення недоліків.
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (частина 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України).
Суд повідомляє, що відповідно до розпорядження керівництва суду №16-р від 10.11.2022, у зв'язку із обмеженою кількістю знаків поштової оплати (поштових марок) відправлення кореспонденції учасникам справи, у тому числі процесуальних документів, засобами поштового зв'язку здійснюється виключно за загальною потребою після вичерпання альтернативних способів повідомлення сторін та учасників процесу (електронна пошта, телефонограма, факсограма, підсистема «Електронний суд», розміщення відповідних повідомлень на офіційній сторінці суду на веб-порталі «Судова влада України», тощо).
На підставі чого, ухвала суду буде надіслана сторонам на їх електронні адреси.
Керуючись статтями 12, 150, 151, 152, 153, 154, 155 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГУМ» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУХТА» заборгованості у сумі 72 332,85 гривень за договором про постачання електричної енергії №1-08.06.2021/МР/ВСВ від 08.06.2021 та судового збору у сумі 248,10 гривень.
Направлення даної ухвали здійснювати шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.О. Кучерява