Справа № 634/313/21 Головуючий суддя І інстанції Зимовський О. С.
Провадження № 22-ц/818/2330/22 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про стягнення аліментів
28 листопада 2022 року м. Валки.
Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах :
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Бурлака І.В., Котелевець А.В.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Зимовського О.С., по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, та
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.
В обґрунтування позову зазначено, що з 15 листопада 2017 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Під час шлюбу у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З серпня 2020 року шлюбні відносини між ними фактично припинені, а їх спільний син перебуває на її утриманні та вихованні. В даний момент вона перебуває у відпустці по догляду за їх дитиною до досягнення нею трьох років.
Посилаючись на вказані обставини та відповідно до статті 84 СК України просила стягнути з ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини щомісячно з усіх видів його заробітної плати (доходу), починаючи стягувати від дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав. У вересні 2021 подав відзив на позову заяву, в якому просив позовні вимоги залишити без задоволення.
В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про його спроможність сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі, а також - докази з приводу нижчого від прожиткового рівня власного матеріального забезпечення позивачки.
Зазначав, що він перебуває у скрутному матеріальному становищі та не має матеріальної можливості сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_2 до досягненню дитиною трьох років.
21 квітня 2021 року Сахновщинським районним судом видано судовий наказ про стягнення з нього на користь позивачки аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частини щомісячно з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Вказане судове рішення він виконує добровільно і перераховує на рахунок позивачки грошові кошти.
Також, у зв'язку з відсутністю у нього нерухомого майна він несе витрати з оренди житла, де проживає без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 та її донькою, які перебувають на його утриманні. Крім того, ним витрачаються грошові кошти на утримання та лікування його бабусі, яка є пенсіонером та потребує особливого догляду.
Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 25 березня 2021 року до досягнення сином ОСОБА_3 трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах одного місяця звернуто до негайного виконання.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів про його перебування у скупному матеріальному становищі та недостатності доходу для виконання своїх батьківських обов'язків та матеріальної допомоги матері його дитини. Оскільки позивачка не працює, здійснює догляд за малолітньою дитиною, яка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні, відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, виходячи за розміру заробітної плати з нього підлягає стягненню аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі не більше 1/12 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, є незаконним та обґрунтованим внаслідок неправильного встановлення обставин по справі, неналежної оцінки доказів.
В обґрунтування скарги вказав, що судом не взято до уваги надані ним договори оренди житлового приміщення, позики, розписка. Також, утримання іншої сім'ї є істотною обставиною, що негативно впливає на його матеріальний стан.
Відповідно до статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у частині першій статті 369 ЦПК України, з огляду на зміст та ціну позову, без повідомленням учасників справи.
Згідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Колегія суддів, відповідно до статей 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь судді-доповідача, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає.
Матеріали справи свідчать, що з 15 листопада 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 3).
Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який нараз проживає з позивачкою (а.с. 4).
Судовим наказом Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 квітня 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини щомісячно з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно довідки про доходи № 113 від 18 жовтня 2021 року КП «Харківське ремонтно-будівельне підприємство», відповідач ОСОБА_1 працює на посаді водія транспортних засобів та йому за період квітень-вересень 2021 року було нарахована та виплачена заробітна плата в розмірі 77779,31 грн (а.с. 62).
04 травня 2021 року відповідачем укладено договір оренди житла, за яким він сплачує орендну плату в розмірі 7000 грн на місяць (а.с. 47-49).
Згідно з договором безпроцентного займу від 08 липня 2021 року відповідачем отримано в борг грошові кошти в розмірі 45000 грн (а. с. 46).
19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 складено розписку про отримання позику в розмірі 8000 грн (а.с. 61).
Відповідно до частини першої статті 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Згідно з положеннями частини другої, четвертої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку, суд першої інстанції з урахуванням вказаних норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/6 частини від усіх доходів відповідача.
Доводи скарги ОСОБА_1 що судом не досліджувався майновий стан позивачки є необґрунтованими, оскільки суд взяв до уваги усі надані відповідачем документи про розмір його доходів та видатків та відповідно до ст. 89 ЦПК України надав їм відповідної оцінки з урахуванням усіх наявних у справі доказів, які свідчать, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання матері його дитини та його колишньої дружини, що в цілому відповідає інтересам його малолітньої дитини, яка у такому малому віці потребує постійної участі матері у її вихованні та утриманні, що неможливо забезпечити іншим шляхом. відповідач всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не надав до суду достатніх доказів на спростування доводів позову та висновків суду. Той факт, що він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншої жінкою, яка має малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_3 , не змінює його батьківський обов'язок у першу чергу як найкраще забезпечувати інтереси своєї дитини та пов'язану з цим можливість забезпечення материнського піклування за нею, що в цілому відповідає нормі ст. 84 СК України. .
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення.
Європейський суд з прав людини, обґрунтовуючи свої висновки у п. 58 свого рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява № 4909/04) повторив, що у рішеннях національних судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Передбачених статті 141 ЦПК України підстав для перерозподілу судових витрат не встановлено.
Керуючись ст.ст.367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 21 жовтня 2021року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 28 листопада 2022 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді І.В. Бурлака.
А.В. Котелевець.