Справа № 953/5296/22 (1-кс/953/3514/22) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/633/22 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
10 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 24 вересня 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №22022220000002941 від 20.09.2022, -
Вказаною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого.
Обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів , з утриманням в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 22 листопада 2022 року без визначення застави.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчим суддею зазначено, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , те, що злочин за ч.7 ст.111-1 КК України, є злочином проти основ національної безпеки України, який вчинений під час дії воєнного стану, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, в умовах дії воєнного стану на території України
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати.
Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати відносно нього запобіжний захід у виглядi домашнього арешту.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що ризики, які вказані в ухвалі не доведені доказами, а тому прокурором не було доведено неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
На думку захисника, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту повністю забезпечить виконанню обов'язків та запобіганню ризиків.
Сторони кримінального провадження були повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином. Прокурор і захисник надали заяву про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності, підозрюваний не виявив бажання приймати участь у судовому засіданні.
За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе проводити судовий розгляд за відсутності сторін в порядку ст. 406 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про продовження строку тримання під вартою відповідає вимогам п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Мотиви прийнятого слідчим суддею рішення викладені в ухвалі, яка в цілому відповідає вимогам ст. 196 КПК України.
Так з матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022220000002941 від 20.09.2022. Процесуальне керівництво досудовим розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється відділом Харківської обласної прокуратури.
Відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 111-1 КК України внесені до ЄРДР 20.09.2022 за фактом того, що головним відділом КР УСБУ в Харківській області під час проведення оперативних заходів отримано інформацію стосовно громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який здійснив колабораційну діяльність, шляхом добровільного зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
ОСОБА_6 о 09 годині 00 хвилин 24.09.2022 у кримінальному провадженні №22022220000002941 від 20.09.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території. Повідомлення про підозру та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки вручені особисто ОСОБА_6 , права підозрюваного оголошені та роз'яснені 24.09.2022.
Обгрунтованість підозри підтверджується доказами, на які посилаються органи досудового розслідування.
Колегія суддів не погоджується з урахуванням названих вище обставин та доказів обґрунтованості підозри із доводами сторони захисту щодо повної відсутності ризиків, взагалі.
Так санкція ч.7 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Таким чином злочин, який інкримінується підозрюваному є особливо тяжким та має підвищену суспільну небезпеку.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути,не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Також, як вбачається з оскаржуваної ухвали слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Так, при розгляді даного клопотання слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 уродженець с.Червоний Шахтар Ізюмського району Харківської області, громадянин України, із вищою юридичною освітою, одружений, пенсіонер, на утримані малолітніх, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.
В той же час враховуючи існування ризиків, передбачених ч.1ст.177КПК України, наявність яких не спростовано стороною захисту ,а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, враховуючи ,що дії ОСОБА_6 , за вчинення яких повідомлено підозру, носять характер особливо тяжкого кримінального правопорушення, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Даних які б вказували на неможливість підозрюваного за станом здоров'я перебувати в умовах СІЗО станом як на час розгляду клопотання так і під час апеляційного розгляду не надано.
Правильними є і висновки суду про наявності обґрунтованої підозри, оскільки у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ. Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14.03.1984 Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За таких обставин, ухвала слідчого судді винесена обґрунтовано, належним чином мотивована, відповідає вимогам КПК України, а тому підстав для її скасування або зміни з підстав зазначених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 392, 404, 405, 406, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 24 вересня 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №22022220000002941 від 20.09.2022,залишити без задоволення - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді