Справа № 638/4796/22
Провадження № 2/638/3978/22
16 листопада 2022 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Цвірюка Д.В.,
за участю секретарів Ткаченко К.С., Куценко К.Д.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Шоста Харківська міська державна нотаріальна контора про розірвання договору довічного утримання, -
встановив:
Адвокат Авілова Олена Михайлівна звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_3 , в якому просить розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 23.09.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Лучкіною І.М. та зареєстрованим в реєстрі за №5-6535.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Подружнє життя припинено, позивач потребує стороннього догляду, проте відповідач змінила місце проживання, припинила доглядати за чоловіком, між сторонами втрачено родинні стосунки, ОСОБА_2 подано до суду заяву про розірвання шлюбу. Також зазначає, що 23.09.2010 року між позивачем та відповідачем був укладений договір довічного утримання за №5-6535, посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Лучкіною І.М., згідно змісту якого набувач ОСОБА_3 зобов'язалась довічно повністю утримувати позивача, надаючи йому необхідну допомогу, харчування, одяг та необхідної допомоги, встановленої в розмірі щомісячної пенсії. Однак на даний момент з відповідачем у позивача повністю втрачений зв'язок, місце знаходження останньої невідоме, за місцем своєї реєстрації відповідач не проживає, натомість позивач вимушений за свій рахунок сплачувати за комунальні послуги.
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова від 30.09.2022 року після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 30.09.2022 року в порядку забезпечення доказів витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України відповідачем по справі.
Позивач (його представник) в судове засідання не з'явився, просили справу розглянути у їх відсутність.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив справу розглянути без участі представника Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори.
Суд, заслухавши представника відповідача, з'ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши кожний окремо та у їх сукупності й взаємозв'язку, дійшов наступного висновку.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.»
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 23 вересня 2010 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений Договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Лучкіною І.М. та зареєстрований за №5-6536.
З дослідженого судом Договору довічного утримання вбачається, що ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 в свою чергу зобов'язувалась довічно повністю утримувати ОСОБА_2 , забезпечуючи його харчуванням, одягом та необхідною допомогою. Вартість матеріального забезпечення (харчування, одягу та необхідної допомоги) визначена сторонами у розмірі мінімальної пенсії щомісячно (п.п.1, 3 Договору).
Загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність (п. 3, 5, 6 ч. 1 ст.3 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 5 ст.203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Керуючись положеннями ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Частиною 1 ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст.744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Згідно до ч. 1 ст.745 ЦК України договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 1 ст.749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Згідно із ч. 1 ст.752 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
Частиною 2 ст.651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.
Частиною 1 ст.756 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду), а саме: у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 347/1273/16 зроблено наступний висновок: «Відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини. Положення частини першої статті 755 ЦК України не містить визначення неналежного виконання набувачем обов'язків за договором довічного утримання, а тому вирішуючи зазначене питання, суд має ураховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.
Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 13 травня 2021 року у справі справа № 752/818/17 зроблено висновок, що саме відповідач у випадку належного виконання умов договору має можливість надати відповідні докази цього, оскільки позивач у такому випадку позбавлена об'єктивної можливості надати докази невиконання умов договору щодо сплати щомісячного грошового утримання, оскільки відсутність дій свідчить про відсутність доказів на підтвердження їх вчинення».
У відповідності до ч.2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
В підготовчому судовому засіданні представник відповідача визнала позовні вимоги щодо розірвання Договору довічного утримання, укладеного між сторонами 23.09.2010 року, не заперечуючи факт невиконання ОСОБА_3 умов договору.
Крім того, відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 12.10.2022 року, наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, ОСОБА_3 виїхала з території України 15.03.2022 року, 20.05.2022 року повернулась до України та 24.06.2022 року виїхала за межі України, станом на 12.10.2022 року відомості про її повернення відсутні.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
У відповідності до вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
З урахуванням викладеного, після з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позивачем в судовому засіданні доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх позовних вимог, а тому суд вважає що позов підлягає до задоволення. При цьому, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, що відповідає ч. 4 ст.206 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 19, 76-82, 89, 133 - 141, 200, 206, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання - задовольнити повністю.
Розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 23 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори Лучкіною І.М. та зареєстрований в реєстрі за №5-6535.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 496 гривень 20 копійок.
Повернути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого 08.09.2022 року за квитанцією №5974-5652-6195-8550 в розмірі 992,40 грн., тобто в сумі 496,20 грн..
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 25.11.2022 року.
Сторони та інші учасники:
позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;
третя особа: Шоста Харківська міська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02900676, м.Харків, м-н Свободи буд.5 Держпром, 6 під'їзд 4 поверх, к.590-595.
Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк