пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
23 листопада 2022 року Справа № 903/611/22
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Грачука В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/611/22
за позовом Волинської обласної організації "Українського товариства глухих", м. Луцьк
до Луцької міської територіальної громади в особі Луцької міської ради, м. Луцьк
про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна,
за участю представників:
від позивача:, Сопронюк Г.В. - керівник, Чорна Л.О. - адвокат,
від відповідача: н/з,
22.08.2022 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №б/н від 19.08.2022 Волинської обласної організації "Українського товариства глухих", в якій позивач просить визнати за Волинською обласною організацією "Українського товариства глухих" право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 29,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Луцьк, вулиця Винниченка, 51, літера за планом А-5/квартира 2/.
На обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у 1968 - 1969 роках Центральне правління «Українського товариства глухих» придбало для Обласного відділу УТОГ та його голови дві квартири різної площі на різних поверхах в одному житловому багатоквартирному будинку по вулиці Радянській, 87 (нині - вулиця Винниченка, 51) у м.Луцьку. Позивач стверджує, що нерухоме майно розташоване в будинку, збудованому за дольової участі та за рахунок виділених Центральним правлінням «Українського товариства глухих» власних коштів. Посилається на те, що підтвердити факт співфінансування будівництва багатоквартирного житлового будинку в розумінні чинного законодавства України наявними архівними документами без звернення до суду неможливо.
Як зазначає позивач у позовній заяві, з 1969 року структурна одиниця «Українського товариства глухих» безперервно користувалась цим приміщенням, як конторою для здійснення адміністративно-канцелярської роботи: ордер на вселення отримувало Обласне відділення УТОГ, а зараз там знаходиться Волинська обласна організація «Українського товариства глухих».
Ухвалою суду від 29.08.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.09.2022; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 26.09.2022.
26.09.2022 на адресу Господарського суду Волинської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №3-8/160/2022 від 23.09.2022, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідач посилається на те, що позивач не надав документів, які б підтверджували те, що будівництво квартири здійснювалось за кошти громадської організації. У відзиві відповідач зазначає, що у зв'язку із введенням в експлуатацію 66-ти квартирного житлового будинку по вулиці Радянській (нині - вулиця Винниченка, 51) у м. Луцьку за рахунок централізованих капіталовкладень і відповідно до розподілу квартир на 1986 рік виконавчий комітет Луцької міської ради депутатів трудящих рішенням №133 від 27.03.1969 «Про заселення будинку на вулиці Радянській, 87» затвердив розподіл квартир у будинку та список громадян, які поселяються.
Згідно з додатком №1 до рішення виконкому Луцької міської ради депутатів трудящих рішенням №133 від 27.03.1969 відділенню УТОГ було виділено 2 квартири в будинку №87 по вулиці Радянській у м.Луцьку.
Згідно з додатком №2 до рішення №133 від 27.03.1969 однокімнатну квартиру в будинку №87 по вулиці Радянській у м.Луцьку було виділено Д/У УТОГ як службову.
Відповідач у відзиві зазначає про перебуванні у власності Луцької міської ради квартири. На підтвердження чого посилається на рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів №231 від 12.06.1986 «Про реєстрацію будинків, які належать Луцькій міській раді народних депутатів».
До відзиву відповідач приєднав копію рішення виконавчого комітету Луцької міської ради депутатів трудящих №133 від 27.03.1969 «Про заселення будинку на вулиці Радянській, 87» та копію рішення виконкому Луцької міської ради народних депутатів №231 від 12.06.1986 «Про реєстрацію будинків, які належать Луцькій міській раді народних депутатів».
28.09.2022 на електронну Господарського суду Волинської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Луцької міської ради.
28.07.2022 в судовому засіданні представник позивача просила надати час для ознайомлення з відзивом на позовну заяву та підготувати відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 28.09.21022 підготовче засідання було відкладено на 19.10.2022; запропоновано позивачу подати суду у строк до 17.10.2022 відповідь на відзив відповідача.
13.10.2022 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Волинської області від позивача надійшла відповідь на відзив.
19.10.2022 від представника відповідача надійшла заява, в якій він просить розглядати справи за відсутності представника Луцької міської ради.
Ухвалою від 19.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 02.11.2022.
В судовому засіданні з 02.11.2022 до 23.11.2022 було оголошено перерву.
Справу розглянуто за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами, враховуючи заперечення відповідача на позов, викладені у відзиві, та його клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
Вимога Волинської обласної організації "Українського товариства глухих" про визнання за Волинською обласною організацією "Українського товариства глухих" права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 29,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Луцьк, вулиця Винниченка, 51, літера за планом А-5/квартира 2/ , не підлягає до задоволення.
Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а згідно із пунктом 1 частини 2 статті 16 цього Кодексу одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За приписами процесуального законодавства позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу. Тобто, учасники справи це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник).
Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
Відповідач у справі - Луцька міська рада не визнає права власності позивача - Волинської обласної організації "Українського товариства глухих", посилаючись на те, що позивач не надав документів, які б підтверджували, що будівництво квартири здійснювалось за кошти громадської організації, відповідач стверджує, що квартира перебуває у власності Луцької міської ради. На підтвердження цього подає копію рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів №231 від 12.06.1986 «Про реєстрацію будинків, які належать Луцькій міській раді народних депутатів».
Враховуючи те, що відповідно до статті 328 ЦК України, набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.
Аналогічну правову позицію висловив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №920/615/16.
Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №914/904/17, від 27.06.2018 у справі № 904/8186/17.
Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.
Невизнання цивільного права полягає в запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб'єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі особи, як власника суб'єктивного права.
Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідач - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Отже, об'єкт будівництва набуває статусу новоствореного нерухомого майна лише після прийняття об'єкту в експлуатацію та здійснення державної реєстрації права власності на нього.
До завершення будівництва проінвестованого об'єкта нерухомого майна та прийняття його в експлуатацію інвестору належить не право власності на цей об'єкт, а майнові права на нього.
При цьому, інвестор набуває майнових прав на об'єкт нерухомого майна з моменту підписання інвестиційної угоди та виконання її умов щодо здійснення відповідних інвестицій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.09.2013 зі справи № 6-70цс13.
Стверджуючи про дольову участь у будівництві житлового багатоквартирного будинку по вулиці Радянській, 87 (нині - вулиця Винниченка, 51) у м.Луцьку, позивач не надав суду доказів дольової участі у будівництві, доказів, які б свідчили про укладення відповідного договору, на підставі якого здійснювалась дольова участь у будівництві.
Відповідно до п.9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/98 від 31.01.2001р. "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" одним із основних критеріїв визначення законності володіння майно і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, позивач в процесі судового розгляду у встановленому законом порядку не довів, що саме за рахунок його коштів здійснювалося будівництво спірного майна, оскільки не подав первинних документів на підтвердження цього факту.
Разом з цим, жодних доказів, які б свідчили про фінансування будівництва Центральним правлінням «Українського товариства глухих» двох квартир у житловому багатоквартирному будинку по вулиці Радянській, 87 (нині - вулиця Винниченка, 51) у м.Луцьку, в тому числі й приміщення загальною площею 29,7 кв.м., позивач також не надав суду.
Рішення виконкому Луцької міської ради депутатів трудящих №41 від 29.01.1968, №540 від 03.12.1968, №133 від 27.03.1969, додатки до них ., на які посилається позивач, не свідчать про дольову участь у будівництві саме приміщення загальною площею 29,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Луцьк, вулиця Винниченка, 51, на яке позивач просить визнати право власності. У цих документах зазначено площу приміщення 16,36 кв.м. Позивач не довів, що приміщення загальною площею 29,7 кв.м., і приміщення площею 16,36 кв.м. є одним й тим же приміщенням. У згаданих рішеннях виконкому зазначено про житлову площу, а позивач просить визнати за ним право власності на нежитлове приміщення. У рішеннях виконкому вживається найменування організації «УТОГ», проте з такого найменування неможливо встановити, яка саме організація мається на увазі - Всеукраїнська чи місцева, і хто саме ніс витрати на спорудження.
Зі змісту Статуту Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Українське товариство глухих» (нової редакції), прийнятого ХІІІ з'їздом Українського товариства глухих 03.10.1991, який доданий позивачем до позовної заяви, вбачається, що структура Українського товариства глухих багаторівнева.
Згідно з п.1.1. Статуту у 1933 році було створено Українське товариство глухих як Українське товариство глухонімих. У 1964 році постановою VІІ з'їзду УТОГ воно було перейменоване в Українське товариство глухих.
Згідно з п.п.9.1., 9.2. Статуту Українське товариство глухих складається з регіональних (обласних, Кримської автономно - республіканської і Київської) організацій УТОГ, територіальних і первинних організацій УТОГ.
Обласні організації створюються у кожній області України та об'єднують у своєму складі всі територіальні та первинні організації УТОГ, що розташовані на територіях їхніх областей.
Регіональні організації УТОГ є відокремленими регіональними підрозділами Українського товариства глухих зі статусом юридичної особи.
У списку підприємств і організацій, кошти яких залучено на будівництво 66- квартирного №2 в кварталі №140, затвердженому рішенням виконкому Луцької міської ради депутатів трудящих №41 від 29.01.1968, зазначено відділення УТОГ; 10 тис. грн.; корисна площа 69, а з позовом до суду про визнання права власності звернулась Волинська обласна організація "Українського товариства глухих", не обгрунтувавши структурних перетворень, внаслідок яких у неї винило право на спірне майно.
Водночас, до позовної заяви приєднано архівний витяг з рішення виконавчого комітету Луцької міської ради народних депутатів№231 від 12.06.1986 «Про реєстрацію будинків, які належать Луцькій міській раді народних депутатів», яким затверджено представлені Волинським обласним бюро технічної інвентаризації списки на будинки, які належать Луцькій міській раді народних депутатів, серед яких вказано й будинок по вул. Радянській, 87.
Таким чином, надані суду докази не підтверджують наявності у позивача права власності на нежитлове приміщення загальною площею 29,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Луцьк, вулиця Винниченка, 51.
За таких обставин вимога позивача про визнання за Волинською обласною організацією "Українського товариства глухих" права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення загальною площею 29,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Луцьк, вулиця Винниченка, 51, літера за планом А-5/квартира 2/, не підлягає до задоволення.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову на підставі ст.129 ГПК України судові витрати по справі у розмірі сплаченого судового збору 8224,96 грн. покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
у задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.11.2022.
Суддя І. О. Якушева