вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"15" листопада 2022 р. Cправа № 902/1325/21
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю секретаря судового засідання Пшегорської О.Я.,
у відсутності представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімбертім" (вул. Незалежності, 54, офіс 3, м. Калинівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22400)
до: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081)
про стягнення 20 048,59 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тімбертім" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 20 048,59 грн в рахунок відшкодування заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, з визначенням підсудності згідно ч. 8 ст. 29 ГПК України.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2021 вказану позовну заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С., який спеціалізується на розгляді справ про банкрутство (з присвоєнням єдиного унікального номера судової справи № 902/1325/21).
Ухвалою суду від 05.01.2022 вказану справу прийнято до свого провадження визначеним складом суду та передано її для повторного авторозподілу з врахуванням спеціалізації суддів, які розглядають дану категорію справи.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи № 902/1325/21 між суддями зазначену справу розподілено судді Тварковському А.А.
Ухвалою суду від 10.01.2022 (головуючий суддя Тварковський А.А.) відкрито провадження у справі №902/1325/21 у порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.02.2022.
За результатами слухання справи 17.02.2022 суд у протокольній формі в порядку ст. 250 ГПК України ухвалив здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання. Водночас строк підготовчого провадження у справі продовжено на 30 днів з власної ініціативи суду на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України.
Окрім того, ухвалами суду від 15.03.2022 та від 12.07.2022 провадження у справі зупинялося у зв'язку з призначенням у справі судової автотоварознавчої експертизи, проведення якої доручено Вінницькому науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
На розгляд судової експертизи заявлено такі питання:
- Яка сума матеріального збитку, завданого ТОВ "Тімбертім" як власнику автомобіля "VOLVO XC90" 2019 року випуску, реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 12.07.2021 станом на момент заподіяння шкоди (день настання ДТП) ?
- Яка вартість відновлювального ремонту автомобіля "VOLVO XC90" 2019 року випуску, реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 12.07.2021 станом на момент заподіяння шкоди (день настання ДТП)?
- Яке значення становить коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля "VOLVO XC90" 2019 року випуску, реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 станом на момент заподіяння шкоди (день настання ДТП - 12.07.2021)?
Однак, 02.09.2022 до суду надійшло повідомлення від експертної установи про неможливість проведення призначеної експертизи у справі №902/1325/21, враховуючи, що об'єкт дослідження (автомобіль) відремонтовано. При цьому повернуто матеріали справи №902/1325/21.
За таких обставин, ухвалою суду від 09.09.2022 провадження у справі №902/1325/21 поновлено та призначено підготовче засідання на 20.09.2022.
В свою чергу, учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 62 - 94, т. 1); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 106 - 117, т. 1).
Окрім того, матеріали справи містять ряд додаткових пояснень у справі: позивача (а.с. 210-213, т. 1), відповідача (а.с. 198 208, 219-222, т. 1).
Виконавши завдання підготовчого провадження, позаяк учасникам справи надано достатньо часу для вчинення процесуальних дій, ухвалою суду від 20.09.2022 закрито таку стадію судового процесу та призначено справу до розгляду по суті на 24.10.2022. При цьому за результатами проведеного судового засідання 24.10.2022 розгляд справи по суті відкладено на 15.11.2022.
На визначену дату та час у судове засідання повідомлені належним чином ухвалою суду від 24.10.2022 учасники справи не з'явилися.
Поряд з цим 14.11.2022 в системі "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Тімбертім" заявлений позов підтримує у повному обсязі.
У зв'язку з неявкою учасників справи фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує, що відповідач виплатив йому лише частину понесених витрат, якої недостатньо для покриття всіх збитків та в меншій сумі, аніж становить регламентна виплата за Договором про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (130 000 грн), у зв'язку з чим він просить стягнути з відповідача недоплачену частину страхового відшкодування в сумі 20 048,59 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що на підставі протоколу (акту) огляду транспортного засобу від 13.07.2021 було здійснено розрахунок страхового відшкодування та здійснено виплату 25.08.2021 в сумі 108 451,41 грн (з відрахуванням 1500 грн франшизи та застосуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля).
Під час проведення розрахунку страхового відшкодування виявлено, що автомобіль "VOLVO XC90" vin НОМЕР_2 був ввезений на територію України у пошкодженому стані та в подальшому відновлений, тому відповідно до п.п. 7.38, 7.39 методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фондом державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 коефіцієнт фізичного зносу застосовується на загальних підставах і становить 27 %.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" заперечує наданий позивачем висновок експертного дослідження як такий, що суперечить приписам ст. 101 ГПК України, позаяк у ньому не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду та те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Окрім того, відповідач вказує, що розрахунки в експертному висновку проводилися станом на момент проведення огляду (19.08.2021), а не на момент ДТП (12.07.2021) та враховуючи величину пробігу автомобіль після ДТП експлуатувався.
Також, з посиланням на ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач акцентує увагу, що відшкодуванню підлягає саме пряма шкода, в якій враховується вартість пошкоджених деталей на момент ДТП з урахуванням фізичного зношення, а не вартість нових деталей.
За таких обставин Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума є завищеною та недоведеною в повному обсязі, тому позов не підлягає задоволенню.
В свою чергу, у відповіді на відзив позивач заперечив правомірність застосування коефіцієнту фізичного зносу 27%, оскільки відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (Методика), значення фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Враховуючи, що автомобіль VOLVO XC 90 2019 року випуску, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю, як і було встановлено висновком експертного дослідження від 06.09.2021.
Позивач також зазначає, що відсутні підстави для застосування винятків, передбачених п. 7.39 Методики та відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували відновлення ремонтом автомобіля Volvo XC 90 до моменту настання ДТП (12.07.2021).
Окрім того, позивач акцентує увагу, що висновок експертного дослідження від 06.09.2021 є письмовим доказом у розумінні ст. 91 ГПК України, а тому до нього не можуть застосовуватися вимоги як до висновку експерта в силу приписів ст. 101 ГПК України.
В заперечення позиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімбертім" відповідач зазначає, що не тільки роки експлуатації транспортного засобу впливають на його знос, водночас акцентуючи, що автомобіль VOLVO XC 90 станом на 2020 рік мав значні пошкодження кузовних деталей, як підтверджується роздруківкою Історії страхових аукціонів США.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, 12.07.2021 року сталася дорожно-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль "VOLVO XC90" 2019 року випуску, реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 .
Винуватцем ДТП визнано водія транспортного засобу ГАЗ 3105, номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 534275 від 12.07.2021 та постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 18.08.2021 у справі №132/2348/21.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобілю марки "ГАЗ 31105", д.н.з. НОМЕР_3 на момент скоєння ДТП була застрахована в Публічному акціонерному товаристві "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", що підтверджується Полісом № АТ/0185823 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 30.04.2021.
Транспортний засіб, що був пошкоджений внаслідок ДТП, а саме автомобіль марки "Volvo XC 90", д.н.з. НОМЕР_1 є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімбертім" відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 29.12.2020.
25.08.2021 відповідачем було здійснено страхове відшкодування на користь позивача в розмірі 108451,41 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою.
Відповідно до висновку експертного дослідження № ЕД-19/102-21/12015-АВ від 06.09.2021, яке було проведено на замовлення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімбертім" адвоката Скржешевського М.С., сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Volvo XC90", реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", внаслідок його пошкодження станом на момент проведення огляду, а саме 19.08.2021 становила 234223,57 грн.
Водночас згідно із полісом № АТ/0185823 від 30.04.2021 страхова сума на одного потерпілого за шкоду завдану його майну складає 130 000 грн. Розмір франшизи за таким полісом визначений в сумі 1500 грн.
Вважаючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тімбертім" має право на виплату страхового відшкодування в межах страхової суми 130 00 грн, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" різниці між страховою сумою і фактично здійсненою виплатою, що складає 20048, 59 грн.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1192 ЦК передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
За змістом статті 9 Закону України "Про страхування" страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Згідно зі статтею 9.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс 18).
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідач здійснив страхове відшкодування позивачу в сумі 108451,41 грн згідно із розрахунком страхового відшкодування від 13.08.2021, до якого включено знос транспортного засобу на день страхового випадку - 27%.
Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (Методика) значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Згідно із п. 7.39 Методики винятками стосовно використання зазначених вимог є:
а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний);
б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини));
в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ;
г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики;
ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики (застосовується коефіцієнт додаткового зносу - 10% до: автомобіля легкового, який експлуатувався в режимі таксі, що передбачає надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку; автомобілів легкових та автобусів спеціалізованого призначення; КТ, який застосовувався поза дорогами загального користування (не менше 30 % пробігу) - коефіцієнт додаткового зносу - 10 %).
Окрім того, за змістом п. 7.40 Методики якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації КТЗ взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.
Відповідно до Висновку експертного дослідження №ЕД-19/102-21/12015-АВ від 06.09.2021, яке було проведено судовим експертом Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Парфенюком Павлом Миколайовичем на замовлення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімбертім" адвоката Скржешевського М.С., сума матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Volvo XC90", реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", внаслідок його пошкодження станом на момент проведення огляду, а саме 19.08.2021 становила 234223,57 грн, що відповідає вартості відновлювального ремонту.
З матеріалів справи слідує, що застрахований позивачем транспортний засіб "VOLVO XC90", реєстраційний номер НОМЕР_1 - 2019 року випуску, отже, на час ДТП його строк експлуатації не перевищував 7 років, тому коефіцієнт фізичного зносу, у разі відсутності винятків встановлених п. 7.39 Методики, мав дорівнювати нулю.
Поряд з цим, відповідач аргументує застосування коефіцієнту фізичного зносу 27 % при розрахунку страхового відшкодування проведеним відновлювальним ремонтом кузовних деталей, оскільки автомобіль "VOLVO XC90" vin НОМЕР_2 був ввезений на територію України у пошкодженому стані, на підтвердження чого Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" надано роздруківку Історії страхових аукціонів США.
Позивач, у свою чергу, заперечує належність та допустимість таких доказів.
Так, відповідно до приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно із частиною першою статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 ГПК України).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 ГПК України).
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 ГПК України).
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п'ята статті 96 ГПК України).
Враховуючи описані вимоги процесуального законодавства та здійснивши аналіз положень законодавства, зокрема, статей 73, 77, 91, 96 ГПК України, КГС ВС у постанові від 29.01.2021 по справі № 922/51/20 дійшов висновку, що учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Разом з тим, навіть приймаючи роздруківку Історії страхових аукціонів США наряду з іншими доказами у справі, відсутні підстави достеменно стверджувати, що відновлення ремонтом складових частин кузова автомобіля "Volvo XC90" могло б повпливати на знос пошкоджених деталей автомобіля в результаті ДТП, яка сталася 12.07.2021.
Так, згідно наданих відповідачем роздруківок з сайту страхових аукціонів США (а.с. 200-204, т. 1) у автомобіля "Volvo Xс90 T6 Momentum 2019 Black 2.0L 4 vin: НОМЕР_5 " були наявні пошкодження передньої частини автомобіля, а в результаті ДТП 12.07.2021 автомобіль "Volvo XC90", реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", зазнав пошкоджень задньої частини, що підтверджується складеним відповідачем Протоколом (актом) огляду транспортного засобу з доданими фотоматеріалами (а.с. 74-78, т.1).
Більше того, за змістом п. 7.40 Методики якщо під час відновлення були використані нові складники іншої модифікації КТЗ взамін пошкоджених (розукомплектованих), значення процента їх фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю.
Окрім того, у висновку експертного дослідження № ЕД-19/102-21/12015-АВ від 06.09.2021, який суд бере до уваги як письмовий доказ в розумінні ст. 91 ГПК України наряду з іншими доказами у справі, що капот відновлювався ремонтом та досліджуваний автомобіль має пошкодження лакофарбового покриття, тому зменшення ринкової вартості КТЗ дорівнює "-5%".
Отже, під час експертного дослідження не встановлено суттєвого зменшення ринкової вартості КТЗ, що б вказувало на правомірність застосування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля в розмірі 27%.
Враховуючи, що відновлюваний ремонт кузова міг стосуватися лише передньої частини автомобіля, а в результаті ДТП 12.07.2021 пошкоджено задню частину, тому об'єктивно відсутні підстави вважати зношеними деталі задньої частини кузова, що могло б вплинути на калькуляцію вартості відновлювального ремонту.
Будь-яких доказів, що автомобіль "Volvo XC90", реєстраційний номер " НОМЕР_1 " підпадає під інші винятки, встановлені п. 7.39 Методики, що дає підстави для застосування коефіцієнту фізичного зносу, матеріали справи не містять.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За змістом ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно із приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова ВС КГС від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідними за інші докази.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, на підставі усього вище викладеного, з урахуванням положень ст. 79 ГПК України, суд приходить до переконання про більшу вірогідність наданих позивачем доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, аніж заперечень відповідача, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Водночас слід зазначити, що обрахунок невиплаченої частини страхового відшкодування здійснено позивачем правильно, з урахуванням зменшення такого відшкодування в межах встановленого ліміту відповідальності на суму франшизи.
При постановленні цього рішення суд врахував висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Поряд з цим інші доводи відповідача не спростовують наведених мотивів суду щодо задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 2 270 грн.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081; код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімбертім" (вул. Незалежності, 54, офіс 3, м. Калинівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22400; код ЄДРПОУ 42963897) 20 048,59 грн - страхового відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 2 270 грн - витрат на сплату судового збору.
3. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - trtmukr@gmail.com; представника позивача - maximss81@gmail.com; відповідача - oranta@oranta.ua; представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1.
Повне рішення складено 28 листопада 2022 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - вул. Незалежності, 54, офіс 3, м. Калинівка, Калинівський р-н, Вінницька обл., 22400;
3 - відповідачу - вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081.