Справа 688/2190/22
№ 2/688/564/22
Рішення
Іменем України
21 листопада 2022 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого - судді Козачук С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Міськової І.Г.,
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиції сторін
17 серпня 2022 року військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом, вимоги якого уточнила 24 жовтня 2022 року, до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 з 09.10.2015 року працював у військовій частині НОМЕР_1 м. Шепетівка, обіймав посаду начальника групи сторожової охорони.
Відповідно до витягу із наказу начальника Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10.01.2022 року старшого прапорщика запасу ОСОБА_2 прийнято в добровільному порядку на військову службу за контрактом та призначено на посаду начальника складу військової частини НОМЕР_2 з 10.01.2022 року.
Згідно заяви відповідача від 14.01.2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 8 від 14.01.2022 року працівника ЗС України ОСОБА_2 , начальника групи сторожової охорони згідно ст. 119 КЗпП України увільнено від роботи на час проходження військової служби під час дії особливого періоду або до дня фактичного звільнення із збереженням посади та середньомісячної заробітної плати.
Згідно витягу із наказу №154 від 21.06.2022 року командира військової частини НОМЕР_1 про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №8 від 14.01.2022 року припинено дію трудового договору від 09.10.2015 року та звільнено працівника ЗС України ОСОБА_2 , начальника групи сторожової охорони військової частини НОМЕР_1 з 11.01.2022 року у зв'язку зі призовом на військову службу.
Позивач вважає, що ОСОБА_2 ввів в оману керівництво військової частини НОМЕР_1 та несвоєчасно повідомив про вступ на військову службу (контракт підписаний 10.01.2022 року, а заява про увільнення написана 14.01.2022 року). Враховуючи вказане та неправомірне укладення контракту зі сторони ІНФОРМАЦІЯ_2 з працюючою особою (в даному випадку з працівником ЗСУ), військова частина НОМЕР_1 надмірно нарахувала відповідачу середній заробіток у розмірі 33595 грн. 45 коп.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 для отримання середнього заробітку свідомо надав недостовірну інформацію про свою посаду у військовій частині НОМЕР_1 , як працівника ЗСУ, а також несвоєчасно повідомив керівництво військової частини НОМЕР_1 щодо вступу в добровільному порядку на військову службу за контрактом, вбачається факт недобросовісності набувача в укладанні контракту 10.01.2022 року, перебуваючи на посаді начальника групи сторожової охорони у військовій частині НОМЕР_1 .
Для вирішення питання в досудовому порядку військовою частиною НОМЕР_1 направлено лист-претензію від 20.06.2002 року №1523, в якій викладено вимога про повернення неправомірно нарахованого середнього заробітку в розмірі 33595,45 грн. на протязі місяця. Відповіді на даний лист-претензію військова частина НОМЕР_1 не отримала.
На підставі викладеного, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 надмірно виплачений середній заробіток в розмірі 33595 грн. 45 коп. та судовий збір в розмірі 2481 грн.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі з підстав, наведених у ньому, просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились. Адвокат Вітюк С.В. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність відповідача, позов не визнають та просять у його задоволенні відмовити.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30.08.2022 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10 год. 00 хв. 28.09.2022 року, яке за клопотанням преставника відповідача відкладено на 14 год. 00 хв. 21.10.2022 року та за клопотанням представника позивача на 11 год. 00 хв. 21.11.2022 року.
Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Як встановлено в суді, відповідач ОСОБА_2 з 09 жовтня 2015 року обіймав посаду сторожа, а з 22 листопада 2019 року посаду начальника групи сторожової охорони у військовій частині НОМЕР_1 . Вказане підтверджується копією трудового договору від 09 жовтня 2015 року та заявою ОСОБА_2 від 22 листопада 2019 року.
10 січня 2022 року ОСОБА_2 підписав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу строком на 3 роки, що підтверджується його копією наявною в матеріалах справи.
Про укладення контракту ОСОБА_2 письмово повідомив командира військової частини НОМЕР_1 заявою від 14 січня 2022 року, до якої долучив витяг з наказу начальника Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 10 січня 2022 року №2-рс.
Згідно витягу з наказу №8 від 14 січня 2022 року працівника Збройних сил ОСОБА_2 , начальника групи сторожової охорони, увільнено від роботи (звільнено від виконання посадових обов'язків) з 14 січня 2022 року на час проходження військової служби під час дії особливого періоду або до дня фактичного звільнення із збереженням посади та середньомісячної заробітної плати.
07 червня 2022 року командир військової частини НОМЕР_1 звернувся до Шепетівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з вимогою призначити службове розслідування по факту неправомірного укладення контракту із працівником ЗСУ військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , за яким зберігається робоче місце та середня заробітна плата, та повідомити останнього про те, що він має приступити до своїх обов'язків відповідно до займаної посади з 13 червня 2022 року.
З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08 червня 2022 року №5/2048 вбачається, що відсутні підстави для призначення службового розслідування та для того, щоб ОСОБА_2 приступив до виконання своїх обовязків відповідно до займаної посади з 13.06.2022 року, оскільки останнім укладено контракт на проходження військової служби згідно із Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», тому положення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на нього не поширюється.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №154 від 21 червня 2022 року визначено вважати недійсним та викладено в наступній редакції п.2.3 наказу №8 від 14 січня 2022 року: «припинити дію трудового договору від 09 жовтня 2015 року та звільнити працівника Збройних Сил України ОСОБА_2 , начальника групи сторожової охорони відповідно до п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із призовом на військову службу. Датою розірвання трудового договору вважати дату укладення контракту про проходження військової служби, тобто 11 січня 2022 року. Виплатити за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 09 жовтня 2021 року по 10 січня 2022 року, тобто за 7 календарних днів».
З довідки №502 від 20 червня 2022 року вбачається, що з 14 січня 2022 року по 31 травня 2022 року ОСОБА_2 була виплачена середньомісячна заробітна плата в сумі 33595 грн. 45 коп.
20 червня 2022 року командиром військової частини НОМЕР_1 для ОСОБА_2 направлена претензія про повернення в місячний строк надмірно отриманих грошових коштів у розмірі 33595 грн. 45 коп.
Оскільки такі кошти ОСОБА_2 добровільно не повернуто, військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що вони набуті без достатньої правової підстави внаслідок недобросовісності останнього.
Застосовані норми права
За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Це положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Зобов'язання у зв'язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом. За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.
Статтею 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Мотиви та висновки суду
Заслухавши вступне слово представника позивача, з'ясувавши думки інших учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються нормами глави 83 ЦК України, яка визначає загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Так, у ст. 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум (постанова ВП Верховного Суду від 16 січня 2019р. по справі № 753/15556/15-ц).
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 2009 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» надається роз'яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки - це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків. До лічильних помилок, наприклад, належить неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період, тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів.
Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів в їх сукупності.
Отже, судом встановлено, що позивачем не доведено і матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що з боку позивача мала місце рахункова помилка і з боку відповідача мали місце неправомірні дії щодо надання недостовірних даних, а також докази того, що відповідач, отримуючи заробітну плату, діяв недобросовісно, при цьому неправильне застосування позивачем правил нарахування та виплати відповідачу заробітної плати не може свідчити про зловживання з боку останнього.
Таким чином, оцінивши надані позивачем докази з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
вирішив:
у задоволенні позову військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплачених коштів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження юридичної особи: 30400, вул. Гагаріна, 10, м. Шепетівка Хмельницької області, код ЄДРПОУ 08209107.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 16 квітня 1996 року Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 25 листопада 2022 року.
Суддя: С.В. Козачук