23 листопада 2022 року м. Харків Справа № 922/2715/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.
секретар судового засідання - Євтушенко Є.В.,
за участю:
від позивача - Бігдан О.А.,
від відповідача - Авілова К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (вх.№180 Х/1),
на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 (суддя - Смірнова О.В., ухвалене в м. Харкові, повний текст складено 04.12.2020),
у справі №922/2715/20,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом", м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш", м. Харків,
про стягнення 465482,33 грн., з яких: вартість втраченого майна в розмірі 193357,03 грн., додаткові витрати в сумі 121483,03 грн., упущена вигода в сумі 135000,00 грн., 3% річних у сумі 8291,29 грн., інфляційні втрати в сумі 7350,98 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш", в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог б/н від 08.10.2020 (вх.№ 24178 від 19.10.2020), просило стягнути з відповідача 465482,33 грн., в тому числі вартість втраченого майна в розмірі 193357,03 грн., додаткові витрати в сумі 121483,03 грн., упущена вигода в сумі 135000,00 грн., 3% річних у сумі 8291,29 грн., інфляційні втрати в сумі 7350,98 грн.
Позивач посилається на те, що між сторонами спору укладено договір оренди обладнання від 24.07.2017 № 2407-1-AS (договір). На виконання умов договору, 14.08.2018 позивач передав ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" у належному стані, вилковий навантажувач Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627 (далі обладнання, навантажувач), що підтверджується актом прийому - передачі обладнання №АР-140818-1 від 14.08.2018.
Позивач вважає, що відповідач використовував обладнання неналежним чином, в результаті чого 09.12.2019 сталась пожежа навантажувача. Факт протиправної поведінки відповідача підтверджуються висновком комплексного експертного пожежно - технічного та електротехнічного дослідження №27661/1068 від 30.01.2020. Актами огляду технічного стану обладнання №17/12-19 від 17.12.2019 та №18/02-20 від 18.02.2020 зафіксовано перелік виявлених пошкоджень навантажувача.
Позивач посилається на те, що з метою визначення вартості пошкодженого обладнання звернувся до Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Висновком експертного автотоварознавчого дослідження №5023 від 07.04.2020 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пожежі вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627 становить 193357,03 грн.
На переконання позивача, збитки завданні Товариству з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" складаються з вартості пошкодженого майна у сумі 193357,03 грн.
Позивач посилається на те, що строк дії договору оренди обладнання з відповідачем закінчився 31.12.2019. В результаті пошкодження обладнання 09.12.2019, ТОВ "Технопідйом" не змогло передати навантажувач в оренду новому орендарю з 08.01.2020 і отримати дохід в сумі 135000,00 грн (упущена вигода).
Позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати в розмірі 121483,03 грн., які складаються з вартості покупки нового навантажувача у сумі 107983,03 та проведення експертних досліджень у сумі 13500,05 грн.
Також позивач просить стягнути 3% річних у сумі 8291,29 грн., інфляційні втрати в сумі 7350,98 грн, які нараховані на суму збитків.
Нормативно позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 11, 16, 22, 524, 533-535, 625, 1166 ЦК України, ст.ст. 171, 218, 224, 225, 285 ГК України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2715/20 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" вартість втраченого майна в розмірі 193357,03 грн., витрати на оплату експертних досліджень в сумі 13500,05 грн., упущену вигоду в сумі 135000,00 грн., 3% річних у сумі 6538,08 грн., інфляційні втрати в сумі 5407,28 грн. та судовий збір у сумі 5307,03 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.07.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" укладено договір оренди обладнання №2407-1-AS. На виконання умов договору, позивач передав відповідачу в оренду вилковий навантажувач Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627.
Суд першої інстанції встановив, що в порушення п.8.1 договору, ч.3.ст.285 ГК України, відповідач не забезпечив належне користування обладнанням, в результаті чого 09.12.2019 сталося загоряння навантажувача, у зв'язку з чим обладнання отримало пошкодження. Для визначення причин пожежі позивач звернувся до експертної установи - Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса. За результатами вказаного дослідження складено висновок комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження №27661/1068 від 30.01.2020, який долучено до матеріалів справи.
Місцевий господарський суд встановив, що висновком експертного дослідження №27661/1068 від 30.01.2020, заявами свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , підтверджується, що протиправна поведінка працівника відповідача призвела до виникнення пожежі навантажувача.
Суд першої інстанції встановив, що вартість пошкодженого обладнання підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження №5023 від 06.04.2020 у розмірі ринкової вартості обладнання на момент пошкодження у сумі 193357,03 грн.
Судом першої інстанції встановлено наявність елементів складу цивільного правопорушення у діях (бездіяльності) відповідача, що стало підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вартості втраченого майна в розмірі 193357,03 грн.
Суд першої інстанції встановив, що позивач поніс витрати пов'язані з оплатою експертних досліджень №5023 від 07.04.2020 року в сумі 3138,05 грн. та № 27661/1068 від 30.01.2020 року в сумі 10362,00 грн., враховуючи задоволення позовних вимог про стягнення вартості втраченого майна, суд дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в частині витрат на оплату експертних досліджень в сумі 13500,05 грн.
Суд першої інстанції встановив, що у зв'язку з пошкодженням обладнання, позивач не отримав дохід у вигляді орендної плати, яку повинен був сплачувати новий орендар за користування навантажувачем і дійшов висновку задовольнити позовні вимоги про стягнення упущеної вигоди в сумі 135000,00 грн.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на придбання навантажувача, аналогічного втраченому в сумі 107983,03 грн., посилаючись на те, що стягнення з відповідача вартості втраченого майна в розмірі ринкової вартості навантажувача у сумі 193357,03 грн. дозволяє позивачу відновити його порушене право шляхом придбання іншого навантажувача.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних у сумі 6538,08 грн та інфляційних втрат у сумі 5407,28 грн., які нараховані на суму збитків, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на придбання навантажувача, аналогічного втраченому в сумі 107983,03 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2715/20 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості втраченого майна в розмірі 193357,03 грн., витрат на оплату експертних досліджень в сумі 13500,05 грн., упущеної вигоди в сумі 135000,00 грн., 3% річних у сумі 6538,08 грн., інфляційних втрат в сумі 5407,28 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки, в оскаржуваному рішенні не зазначено про розгляд клопотань відповідача про витребування доказів та призначення експертизи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" посилається на те, що висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи, а саме, позивачем не доведено належними доказами наявність чотирьох загальних умов відповідальності для відшкодування збитків.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції в порушення ст. 88 ГПК України прийняв заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які фактично суперечать обставинам справи та ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, що призвело до помилкового висновку про доведеність позовних вимог.
Апелянт вважає, що висновок комплексного експертного пожежно-технічного і електротехнічного дослідження №27661/1068 від 30.01.2020 не відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, оскільки експертом не зазначено, що він попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також не вказано, що висновок підготовлений для подання до суду.
Апелянт зазначає, що після пожежі навантажувач перебував в оренді у відповідача і позивач не міг його передати в оренду іншому товариству, а отже висновок суду першої інстанції, що позивач не отримав дохід у вигляді орендної плати, яку повинен був сплачувати новий орендар за користування навантажувачем є необґрунтованим, а позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" зазначає, що за результатами огляду навантажувача представниками позивача, в присутності незалежних спеціалістів-експертів проведено огляд пошкоджень обладнання в результаті пожежі, за результатами чого складено акт огляду технічного стану обладнання №17/12-19 від 17.12.2019, який представники відповідача відмовились підписати.
Позивач посилається на те, що18.02.2020 відповідач повернув позивачу обладнання з оренди за актом повернення обладнання №АП-180220-1. Під час повернення вказаного обладнання представниками позивача та відповідача складено акт огляду технічного стану обладнання №18/02-20 від 18.02.2020, в якому зазначені ті ж самі пошкодження, що і в акті огляду технічного стану обладнання №17/12-19 від 17.12.2019. Вказаний акт підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача.
Позивач посилається на те, що для визначення причин пожежі ним було залучено експертну організацію, за результатами проведення дослідження складено висновок комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження №27661/1068 від 30.01.2020, яким підтверджується факт протиправної поведінки відповідача.
Позивач посилається на те, що вартість пошкодженого обладнання підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження №5023 від 06.04.2020, який доданий до матеріалів справи, а додаткові витрати, які позивач поніс у зв'язку з відновленням свого порушеного права, складаються з оплати експертних досліджень №5023 від 06.04.2020 та №27661/1068 від 30.01.2020, що також підтверджено відповідними доказами.
Позивач вважає доведеним факт неодержання ТОВ "Технопідйом" доходу у сумі 135000,00 грн., який він міг отримати у зв'язку з укладанням договору оренди обладнання з іншим підприємством, новим орендарем (сума орендної плати у розмірі 15000,00 грн. за місяць, строк - 9 місяців).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" в апеляційній скарзі просило призначити комплексну судову експертизу, проведення якої доручити Харківському науково - дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" про призначення комплексної судової експертизи. Призначено у справі №922/2715/20 судову пожежно-технічну та електротехнічну і автотоварознавчу експертизи, проведення яких доручено Харківському науково-дослідному експертно криміналістичному ценру МВС України.
На адресу Східного апеляційного господарського суду від Харківського науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України надійшли матеріали справи №922/2715/20 разом з висновком експертів від 26.08.2022 №КСЕ 19/121-21/26812.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 поновлено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 19.10. 2022 о 14:15 год. Запропоновано сторонам у справі до 05.10.2022 ознайомитися із висновком експертів від 26.08.2022 №КСЕ 19/121-21/26812 та надати свої погодження або заперечення.
Східним апеляційним господарським судом отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" пояснення по справі, щодо висновку експертів від 26.08.2022 №КСЕ 19/121-21/26812, в яких позивач підтримує свою позицію по справі.
Східним апеляційним господарським судом отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" письмові пояснення по справі, щодо висновку експертів від 26.08.2022 №КСЕ 19/121-21/26812, в яких відповідач підтримує свою позицію по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з клопотанням про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляд справи у суді апеляційної інстанції, в якому позивач просить вирішити питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, в розмірі 17000,00 грн.
До клопотання додано: додаток від 02.02.2021 №2 до договору про надання правової допомоги №02-07/20 від 18.07.2020, акт виконаних робіт від 05.10.2022 за договором про надання правової допомоги №02-07/20, докази направлення клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (опис вкладення у цінний лист).
Відповідачем не надано заперечень, щодо клопотання позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з апеляційної скарги ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш", відповідач оскаржує рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості втраченого майна в розмірі 193357,03 грн., витрат на оплату експертних досліджень в сумі 13500,05 грн., упущеної вигоди в сумі 135000,00 грн., 3% річних у сумі 6538,08 грн., інфляційних втрат в сумі 5407,28 грн. та просить прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Отже, апеляційним господарським судом переглядається рішення місцевого господарського суду від 24.11.2020 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості втраченого майна в розмірі 193357,03 грн., витрат на оплату експертних досліджень в сумі 13500,05 грн., упущеної вигоди в сумі 135000,00 грн., 3% річних у сумі 6538,08 грн., інфляційних втрат в сумі 5407,28 грн..
Фіксація судових засідань апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст. 222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, відзив на апеляційну скаргу, пояснення сторін по справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
24.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (відповідач, орендар) укладено договір оренди обладнання №2407-1-AS (далі - договір), відповідно до умов якого, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування, будівельне та інше обладнання, яке є об'єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.
14.08.2018 на виконання умов договору позивач передав відповідачу в оренду вилковий навантажувач Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627 (далі - обладнання, навантажувач).
Обладнання передано у справному та працездатному стані, що підтверджується актом прийому-передачі обладнання № АР -140818-1 від 14.08.2018.
Працездатність обладнання перевірена відповідачем під час його приймання в оренду, відповідач ознайомлений з правилами експлуатації, усіма особливостями роботи обладнання, умовами використання обладнання в роботі та правилами безпеки при його застосуванні, про що ним зазначено в акті прийому-передачі обладнання № АР-140818-1 від 14.08.2018, в якому міститься підпис уповноваженого представника відповідача.
Згідно з умовами договору відповідач зобов'язаний:
- використовувати орендоване обладнання згідно його призначенню, здійснювати користування належним чином, яке виключає його пошкодження, або знос понад нормативний (підпункт 8.1.1. п.8.1. договору);
- забезпечити експлуатацію обладнання кваліфікованим персоналом (підпункт 8.1.5. п.8.1. договору);
- нести ризик випадкової загибелі обладнання, його знищення, зникнення; терміново (на протязі 24 годин) повідомити телефоном/факсом та в подальшому (на протязі 2-х робочих днів) письмово повідомити орендодавця про пошкодження, втрату (викрадення), завдання іншої шкоди орендованому обладнанню або його комплектуючих та оплатити оренду цього обладнання до моменту письмового повідомлення. Вжити необхідні заходи по оформленню події та зменшенню можливих збитків (викликати міліцію, пожежних, отримати письмові пояснення робітників, свідків, охоронців та ін.) (підпункт 8.1.7. п.8.1. договору);
- самостійно узгоджувати з державними органами нагляду, органами дозвільної системи та іншими державними органами всі питання, пов'язані з використанням орендованого обладнання в своїй господарській діяльності (підпункт 8.1.10. п.8.1. договору);
- у випадку встановлення фактів пошкодження, втрати (викрадення) орендованого за договором обладнання чи його деталей, орендар, не пізніше трьох робочих днів, зобов'язаний оплатити вартість обладнання та його деталей, втрачених під час оренди, на основі додатково виставленого рахунку орендодавцем і у відповідності з діючими ринковими цінами виробника цього обладнання (деталей) на нове обладнання (деталі) на умовах поставки DDP - Харків (автомобільний транспорт), а також оплачує всі витрати, пов'язані з ремонтними роботами, придбанням нового обладнання, або відшкодовує втрачене обладнання ідентичним, яке придбає сам орендар у безспірному порядку (пункт 5.8. договору);
- підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані (підпункт 8.1.11. п.8.1 договору);
Розділом 12 договору оренди обладнання №2407-1-AS від 24.07.2018 встановлено порядок дій сторін договору при виході обладнання із ладу, зокрема, у випадку виходу обладнання із ладу при його використанні орендарем, останній повинен:
- п. 12.1.1 попередити орендодавця про факт виходу обладнання із ладу негайно телефоном, та направити протягом того ж робочого дня офіційний лист з указанням назви обладнання, яке вийшло із ладу. З дати направлення офіційного листа про вихід обладнання із ладу нарахування орендної плати призупиняється;
- п. 12.1.2 забезпечити зберігання обладнання в належних умовах, які виключають його подальше псування, до прибуття представника орендодавця;
- п. 12.1.3. орендар повинен призначити уповноваженого представника для сумісного огляду технічного стану обладнання та складання акту огляду технічного стану обладнання;
- п. 12.2. за результатами сумісного огляду обладнання представниками орендодавця та орендаря складається акт огляду технічного стану обладнання, у вказаному акті відображається характер поломки, а також причини, в результаті яких відбулася поломка;
- п. 12.3. якщо поломка стала наслідком неправильного використання обладнання, самовільного втручання, ремонту та інших обставин, які свідчать про вину орендаря у поломці обладнання, відповідні дані заносяться в акт. Цей Акт є підставою для покладення на орендаря обов'язку відшкодування збитків орендодавця в порядку, встановленому законом та договором.
09.12.2019 сталася пожежа навантажувача. Про дані обставини відповідач повідомив позивача листом від 09.12.2019 № 230, у якому зазначив про пошкодження обладнання, внаслідок його загоряння та запропонував позивачу забезпечити явку його представника для проведення спільного огляду обладнання, відображення характеру поломки, встановлення причин в результаті якої відбулась поломка, та для складання акту технічного огляду стану обладнання.
ТОВ "Технопідйом" зазначає, що листом №1312/1 від 13.12.2019 позивач повідомив відповідача про здійснення огляду обладнання 17.12.2019 та запропоновав відповідачу надати доступ до обладнання та уповноважених представників для проведення огляду.
Для визначення причин пожежі позивачем залучено експертну організацію (Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса).
17.12.2019 представниками позивача проведено огляд пошкоджень обладнання в результаті пожежі.
За результатами огляду навантажувача, складено акт огляду технічного стану обладнання №17/12-19 від 17.12.2019, в якому зафіксовано перелік пошкоджень.
18.02.2020 обладнання з оренди повернуто за актом № АП-180220-1.
Під час повернення проведено технічний огляд обладнання та складено акт огляду технічного стану №18/02-20 від 18.02.2020.
Цей акт підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.
Позивач вважає, що пошкодження обладнання сталося внаслідок порушення відповідачем вимог експлуатації навантажувача, а тому останній має відшкодувати понесені позивачем збитки.
Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, з 14.08.2018 по 09.12.2020 відповідач користувався вилковим навантажувачем Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627 у відповідності до договору оренди обладнання № 2407-1-АS від 24.07.2018, однак 09.12.2019 сталася пожежа навантажувача.
Наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця (стаття 779 ЦК України).
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
За змістом статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідним є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного із цих елементів унеможливлює настання відповідальності у вигляді зобов'язання з відшкодування збитків.
У розділі 12 договору, сторони погодили, що у випадку виходу обладнання із ладу орендар повинен призначити уповноваженого представника для сумісного огляду технічного стану обладнання та складання акту огляду технічного стану, за результатами сумісного огляду представниками орендодавця та орендаря складається акт огляду технічного стану обладнання. У вказаному Акті відображається характер поломки, а також причини, в результаті яких відбулася поломка.
Відповідач листом № 230 від 09.12.2019 повідомив позивача про пошкодження обладнання внаслідок його загоряння та запропонував позивачу забезпечити явку його представника для проведення спільного огляду обладнання.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з листа №1312/1 від 13.12.2019, позивач погодився здійснити огляд обладнання 17.12.2019 та запропоновав відповідачу надати доступ до обладнання і уповноважених представників для проведення огляду.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем не доведено факт повідомлення ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" про проведення огляду обладнання 17.12.2019.
Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача, з огляду на наступне.
У матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що 13.12.2019 листом №1312/1 позивач повідомив ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш", що направить свого представника 17.12.2019 для проведення огляду. Дані обставини підтверджують факт обізнаності відповідача про дату проведення огляду навантажувача.
Разом з цим, в порушення приписів п. 12.1.3. договору ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" не надало доказів про призначення уповноваженого представника для сумісного огляду технічного стану обладнання та складання акту огляду технічного стану обладнання.
17.12.2019 позивачем проведено огляд пошкоджень обладнання в результаті пожежі. За результатами огляду складено акт огляду технічного стану обладнання №17/12-19 від 17.12.2019, в якому зафіксовано перелік пошкоджень.
Для визначення причин пожежі позивачем залучено експертну організацію (Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса).
Експертний огляд вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627 проводився 17.12.2019 експертами Шебалков І.Л., Мєшков О.О., в складському приміщенні ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш", за адресою: м. Харків, вул. Льва Ландау 171. Огляд проводився в присутності директора ТОВ «Технопідйом» - Соркісова Р.С., механіка ТОВ Технопідйом» - ОСОБА_5 та працівників ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш", які не надали інформації щодо своїх прізвищ та посад.
За результатом експертного дослідження та встановлення технічної причини пожежі автонавантажувача, експертами складено висновку комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження від 30.01.2020 №27661/1068.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що висновок експертного дослідження №27661/1068 від 30.01.2020 не є належним доказом, оскільки не містить попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, у висновку не зазначене, що він підготовлений для суду, у висновку не наведений перелік об'єктів, які підлягають дослідженню.
Колегія суддів, розглянувши заперечення відповідача, встановила наступне.
Відповідно до положень п. 6.ст. 13 Закону України "Про судову експертизу", незалежно від виду судочинства судовий експерт має право проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законом.
Пункт 1.3. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (далі за текстом - Інструкція) передбачає, що відповідно до чинного законодавства для юридичних і фізичних осіб на договірних засадах експертами проводяться експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи.
Результатами проведення судової експертизи оформлюються висновком експерта, а хід і результати експертних досліджень викладаються у висновку експертного дослідження (п 4.23 Інструкції).
Отже, судово-експертна діяльність здійснюється у двох формах - експертизи та експертного дослідження.
Позивач надав до суду першої інстанції висновок комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження №27661/1068 від 30.01.2020 року.
Відповідно до п.4.23 Інструкції висновок експертного дослідження складається за структурою і змістом висновку експерта, за такими винятками:
- у вступній частині висновку зазначається, хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до експерта із замовленням про проведення дослідження;
- опускається запис, який стосується відповідальності особи, що проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку на замовлення позивача було проведене експертне дослідження, при проведенні якого не вимагається попередження експерта про кримінальну відповідальність та зазначення про це у висновку експертного дослідження.
До того ж, вступна частина висновку експертного дослідження не може відповідати вступній частині висновку експерта через об'єктивну відсутність певних обставин (наприклад, відсутність порушеної судом справи), що й найшло своє відображення у п.4.23 Інструкції, згідно якого у вступній частині обов'язково відображається лише хто і коли звернувся до установи чи безпосередньо до експерта із замовленням про проведення дослідження.
З висновку комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження №27661/1068 від 30.01.2020 вбачається наступне:
1) на виконання п.4.23 Інструкції експерти у вступній частині висновку зазначили, що позивач звернувся з приводу проведення експертного дослідження з метою встановлення технічної причини пожежі навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 р/в, сер. № PD01E702627, зміст експертного завдання їм зрозумілий, експертне завдання вимагає застосування спеціальних знань в галузі пожежно-технічних та електротехнічних досліджень і виконується як комплексне пожежно-технічне та електротехнічне.
2) завдання та орієнтовний перелік питань для проведення пожежно-технічного та електротехнічного досліджень визначені у пунктах 8 та 12 Розділу 2 Науково-методичних Рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5.
При цьому у вступній частині висновку міститься посилання на об'єкт дослідження - Nissan PD01A15PQ, № PD01E702627, а в розділі "Дослідження" (арк.8 висновку) вказано про проведення експертного огляду автонавантажувача Nissan PD01A15PQ, № PD01E702627.
За таких обставин висновок комплексного експертного пожежно-технічного і електротехнічного дослідження №27661/1068 від 30.01.2020 відповідає вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5.
Відповідно до висновку комплексного пожежно-технічного та електротехнічного експертного дослідження №27661/1068 від 30.01.2020, технічною причиною пожежі в обладнанні є займання газоповітряної суміші, що утворилася в моторному відсіку внаслідок розгерметизації паливної системи під впливом джерела запалювання, яке відноситься до групи теплові прояви електричних іскор, що утворилися під час роботи іскроутворюючого механізму (автомобільний генератор та стартер).
Експертами встановлено, що відповідно до посібника оператора навантажувача Nissan PD01, у разі обмерзання газового випарника не проводити запуск двигуна, почекати 10 хвилин, доки рідка фаза газу не перейде у газоподібну. Всупереч вимогам посібника з експлуатації, оператор продовжував спроби запуску двигуна.
18.02.2020 обладнання було повернуто з оренди за актом повернення обладнання № АП-180220-1. Під час повернення був ще раз проведений технічний огляд обладнання та складено акт огляду технічного стану обладнання №18/02-20 від 18.02.2020. Цей акт підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача.
Переліки виявлених пошкоджень (відомості дефектів) в актах огляду технічного стану обладнання №17/12-19 від 17.12.2020 та №18/02-20 від 18.02.2020 року співпадають.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції встановив, що висновок містить інформацію про технічну причину пожежі, висновок експертного дослідження №27661/1068 від 30.01.2020 є належним доказом, містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Місцевий господарський суд встановив, що висновок експертного дослідження №27661/1068 від 30.01.2020, заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в сукупності підтверджують, що саме протиправна поведінка відповідача призвела до виникнення технічної причини пожежі та підтверджують наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та пожежею в обладнанні.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції в порушення ст. 88 ГПК України прийняв заяви свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , які фактично суперечать обставинам справи та ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Колегія суддів, дослідивши доводи відповідача, встановила наступне.
Відповідно до ст. 88 ГПК України у заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом.
Заява свідка ОСОБА_2 від 04.11.2020 і заява свідка ОСОБА_4 від 04.11.2020 відповідають вимогам ст. 88 ГПК України, а саме у них зазначено прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання та місце роботи свідка, номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підписи свідків на заявах засвідчені нотаріусом.
Свідки у заявах повідомили обставини пожежі навантажувача та джерела обізнаності щодо цих обставин.
Таким чином заяви свідків відповідають приписам ст. 88 ГПК України.
Відповідач, заперечуючи обставини, які встановлені у висновку експертного дослідження №27661/1068 від 30.01.2020, в апеляційній скарзі просив призначити комплексну судову експертизу, проведення якої доручити Харківському науково - дослідному експертно - криміналістичному центру МВС України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" про призначення комплексної судової експертизи.
Призначено у справі №922/2715/20 судову пожежно-технічну та електротехнічну і автотоварознавчу експертизи, проведення яких доручено Харківському науково-дослідному експертно криміналістичному ценру МВС України.
На розгляд та вирішення експерта поставлено наступні питання:
1) Яка причина виникнення пожежі вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627 - 09.12.2019?
2) Чи піддавалась паливна система вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627 будь-якому зовнішньому впливу (поливання рідиною, механічному впливу тощо), що могло призвести до загоряння, якщо так, чи є наслідком таких дій виникнення пожежі вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627?
3) Чи було возгорання наслідком неправильного використання вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627, самовільного втручання, ремонту та інших обставин, які свідчать про вину ТОВ "Науково - виробнича фірма "Ротормаш" у возгоранні вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627?
4) Яка вартість переданого в оренду, пошкодженого обладнання, вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627 відповідно з ринковими цінами виробника цього обладнання, станом на 09.12.2019 ?
5) Чи підлягає відновленню у попередній стан вилковий навантажувач Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627? Якщо підлягає, яка вартість відновлювального ремонту (робіт та пошкоджених деталей), вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627 відповідно з ринковими цінами виробника цього обладнання, станом на 09.12.2019 ?
6) Який загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної вилковому навантажувачу Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627, внаслідок його пожежі?
Попереджено експерта про передбачену кримінальну відповідальність за статтями 384,385 Кримінального кодексу України.
Зобов'язано експертну установу повідомити суд про закінчення експертизи, а експертний висновок направити на адресу Східного апеляційного господарського суду разом із матеріалами справи.
Провадження у справі №922/2715/20 зупинено до отримання висновку судової експертизи.
Для проведення експертизи направлено матеріали справи №922/2715/20 Харківському науково-дослідному експертно криміналістичному центру МВС України.
На адресу Східного апеляційного господарського суду від Харківського науково-дослідного експертно криміналістичного центру МВС України надійшли матеріали справи №922/2715/20 разом з висновком експертів від 26.08.2022 №КСЕ 19/121-21/26812.
У висновку експертів від 26.08.2022 №КСЕ 19/121-21/26812, зокрема, зазначено:
1. Технічною причиною пожежі, що виникла 09.12.2019 у вилковому навантажувачі Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627 є займання газоповітряної суміші, що утворилася всередині моторного відсіку, під впливом термічної комутаційних іскор в елементах системи запалювання двигуна внутрішнього згорання. Встановити причину утворення газоповітряної суміші всередині моторного відсіку не уявляється можливим у зв'язку зі значними термічними ушкодженнями газобалонного обладнання.
2. Установити чи піддавалась паливна система вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627 будь-якому зовнішньому впливу (поливання рідиною, механічному впливу тощо), що могло призвести до загоряння, якщо так, чи є наслідком таких дій виникнення пожежі вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627, не уявляється можливим, оскільки обставини викладені у наданих матеріалах не однозначно, а експертними методами встановити допожежний стан обладнання неможливо у зв'язку зі значними термічними ушкодженнями в зоні горіння (у моторному відсіку).
3. Дії співробітників Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" знаходяться у причинно - наслідковому зв'язку з виникненням пожежі навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627.
З висновку експертів вбачається, що третє питання вирішувалося з точки зору наявності/відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю певних осіб, робітників організації, та наслідками, що настали.
Експертами встановлено, що на момент, який безпосередньо передував виникненню пожежі, водій навантажувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" ОСОБА_3 виконував наступні дії, що викладенні ним у заяві свідка від 09.11.2020: «...При першому запуску двигун навантажувача не запустився. Я припустив, що причиною може бути відсутність газу в балоні. Так як датчик даних вмісту газу в балоні відсутній, я зняв його, за вагою зрозумів, що балон пустий і замінив його на заповнений балон. Після цього я вдруге спробував запустити стартер, але це не дало результату. Між першим та другим запуском минуло хвилин 15 (п'ятнадцять) поки я міняв балони. Потім я відкрив капот навантажувача, оглянув елементи загоряння та живлення, герметичність всіх з'єднань. Огляд та перевірка зайняли у мене приблизно 10-15 (десять-п'ятнадцять) хвилин. Оглянув і не виявив нічого підозрілого, закрив капот, сів на навантажувач і виконав запуск двигуна. У цей момент виникло загоряння навантажувача, і я швидко покинув кабіну навантажувача і почав тушіння вогнегасником...»
Експерти встановили, що водій навантажувача продовжував певні дії, у тому числі і запуск стартера, спрямовані на здійснення запуску двигуна після того, як упевнився у наявності палива у паливному баку, тобто після виявлення несправності.
Щодо організації експлуатації навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627 зокрема, здійснення ремонту у відповідності до п. 8.1.2 договору оренди обладнання №2407-1-AS, на орендаря покладено обов'язок здійснювати ремонт та поточне обслуговування обладнання тільки в майстернях або сервісних центрах орендодавця або таких, які вказує орендодавець.
У Керівництві оператора навантажувача Nissan PD01 (т. 2 а.с. 106 - 165) конкретизовано порядок дій, що необхідно здійснити оператору у випадку непрацездатності навантажувача після заміни балону (т. 2 а.с. 149): «Якщо після заміни газових балонів, навантажувач не працює, зверніться до кваліфікованих спеціалістів для їх перевірки.
Таким чином, дії водія навантажувача Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" ОСОБА_3 не відповідають порядку дій у разі виявленні несправності, передбаченому нормативними документами.
Як встановлено, експертним дослідженням з першого питання, технічною причиною (першопричиною) пожежі є займання газоповітряної суміші, що утворилася всередині моторного відсіку, під впливом термічної дії комутаційних іскор в елементах системи запалювання двигуна внутрішнього згоряння.
Отже, запобігання виникненню пожежі може бути досягнуто виключенням одного, або обох одразу, чинників що призвели до займання. Через неможливість встановити причину витоку газу не можна стверджувати чи існувала можливість виключити його, проте можна стверджувати, що здійснення водієм Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" ОСОБА_3 спроб запустити двигун призвело до виникнення іскор в системі запалювання.
З матеріалів справи вбачається, що навантажувач Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627передан в оренду відповідачу 14.08.2022, за актом прийому-передачі обладнання № АР -140818-1 від 14.08.2018 (далі акт).
У акті зазначено, що орендар, підписуючи даний акт, підтверджує, що обладнання в справному стані, його працездатність перевірена. З правилами експлуатації та усіма особливими властивостями роботи обладнання ознайомлений. З умовами використання обладнання в роботі та правилами безпеки при його застосуванні ознайомлений. Орендар бере на себе повну матеріальну відповідальність за збереження взятого обладнання та зобов'язується повернути його в справному стані та в обумовлений час.
У акті зазначено, що у разі виникнення будь - якої несправності обладнання або виникнення підозри про таку несправність, орендар зобов'язується зупинити експлуатацію і подзвонити за телефоном вказаному в акті, для заміни або ремонту обладнання.
Даний акт підписаний представником орендодавця ТОВ "Технопідйом" - Саркісовим Р.С. і представником орендаря ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" - Місюком С.Є.
З вищенаведеного вбачається, що першопричиною пожежі навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627 є дії водія Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" Місюка С.Є., які не відповідають вимогам наведеним у Керівництві оператора навантажувача Nissan PD01, п. 8.1.2 договору оренди обладнання №2407-1-AS та акті прийому-передачі обладнання № АР -140818-1 від 14.08.2018.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Колегія суддів, аналізуючи всі докази у сукупності, відповідно до ст. 79 ГПК України, дійшла до висновку про обґрунтованість доводів позивача, що протиправна поведінка працівника відповідача призвела до виникнення технічної причини пожежі, що свідчить про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та пожежею обладнання. У свою чергу відповідачем не доведено, що загорання обладнання сталось не з його вини.
У висновку експертів від 26.08.2022 №КСЕ 19/121-21/26812, щодо 4,5,6 питання, зазначено наступне:
4. Визначити вартість вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627, станом на 09.12.2019, не представляється можливим у зв'язку з давністю дати, на яку необхідно провести оцінку, та відсутністю цінової інформації по досліджуваному вилковому навантажувачу.
5. Визначити можливість відновлення вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627, у попередній стан не представляється можливим, оскільки: відсутня нормативно-методична документація стосовно вартості та кількості нормогодин на роботи, які необхідно провести для заміни або відновлення пошкоджених складових у зв'язку з давністю дати, та відсутності довідникової інформації стосовно вартості пошкоджених складових.
6. Визначити загальний розмір матеріальної шкоди, заподіяної вилковому навантажувачу Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627, внаслідок пожежі не представляється можливим, оскільки: відсутня нормативно-методична документація стосовно вартості та кількості нормогодин на роботи, які необхідно провести для заміни або відновлення пошкоджених складових у зв'язку з давністю дати, та відсутності довідникової інформації стосовно вартості пошкоджених складових та вартості вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. №PD01E702627.
У матеріалах справи наявний висновок експертного автотоварознавчого дослідження №5023 від 06.04.2020, який доданий ТОВ "Технопідйом" до позовної заяви.
Аргументи відповідача щодо неналежності висновку експертного дослідження №5023 від 06.04.2020 року, як доказу, дублюють його ж аргументи щодо висновку №27661/1068 від 30.01.2020 року та спростовуються викладеними вище обставинами.
У висновку експертного автотоварознавчого дослідження №5023 від 06.04.2020 зазначено, що ринкова вартість деталей навантажувача, які підлягають заміні становить 425883,11 грн. (арк.8 експертного дослідження №5023 від 06.04.2020), що узгоджується з погодженою позивачем та відповідачем відновною вартістю обладнання, яка згідно з актом прийому-передачі обладнання №АР -140818-1 від 14.08.2018 року становить 460000,00 грн. з врахуванням податку на додану вартість.
Вартість матеріального збитку, завданого внаслідок пожежі вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. № PD01E702627, яка мала місце 09.12.2019, приймається у розмірі ринкової вартості КТЗ на момент пошкодження та становить 193357,03 грн. Отже, вартість пошкодженого майна становить 193357,03 грн.
Щодо вини відповідача, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.
Відповідно до ст. 803 ЦК України наймач зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані у зв'язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини.
Отже, вина наймача у завданні збитків презюмується і саме на нього покладено обов'язок доводити зворотне.
Відповідачем не доведено відсутності його вини у пошкодженні навантажувача, водночас, позивачем доведено, що відповідачем допущені численні порушення умов договору, зокрема, в порушення підпункту 8.1.1., 8.1.2 п.8.1. договору, ч.3.ст.285 ГК України відповідач не забезпечив користування обладнанням належним чином, яке виключає його пошкодження. Зазначене підтверджується зокрема:
- фактом пошкодження обладнання;
- фактом використання відповідачем обладнання в його господарській діяльності без проведення реєстрації обладнання, як технологічного транспортного засобу (факт підтверджується листом Головного управління Держпраці в Харківській області від 28.10.2020 року (т.2 а.с. 22.);
Відповідач, всупереч вимогам підпункту 12.1.3. пункту 12.1. договору, ухилився від належного проведення сумісного з позивачем огляду обладнання та складання акту огляду технічного стану №17/12-19 від 17.12.2020, незважаючи на те, що був повідомлений про проведення огляду.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення у діях відповідача, а саме протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою і вини.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості втраченого майна в розмірі 193357,03 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивач поніс витрати, пов'язані з оплатою експертних досліджень №5023 від 07.04.2020 року в сумі 3138,05 грн. та № 27661/1068 від 30.01.2020 в сумі 10362,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку про проведення платежу №1048 від 16.12.2019 та №1304 від 11.03.2020.
Враховуючи задоволення позовної вимоги про стягнення вартості втраченого майна в розмірі 193357,03 грн., витрати позивача пов'язанні з оплатою експертних досліджень, у загальному розмірі 13500,05 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" про стягнення упущеної вигоди в сумі 135000,00 грн., колегія суддів встановила наступне.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що після пожежі навантажувач перебував в оренді у відповідача і позивач не міг його передати в оренду іншому товариству, а отже висновок суду першої інстанції, що позивач не отримав дохід у вигляді орендної плати, яку повинен був сплачувати новий орендар за користування навантажувачем є необґрунтованим, а позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Колегія суддів, дослідивши доводи відповідача та заперечення позивача, дійшла до наступних висновків.
Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Враховуючи закінчення строку дії договору 31 грудня 2019 року, позивачем було досягнуто домовленість про передання обладнання в оренду ТОВ "Вудсток" (код ЄДРПОУ 31150210) на аналогічних умовах. Дані обставини підтверджуються листом ТОВ "Вудсток" від 20.11.1019 року №01.20-11/2019 (том 1 а.с. 113), в якому останній просив надати в оренду навантажувач строком на 10 місяців, та протоколом погодження істотних умов договору оренди від 28 листопада 2019 року (том 1 а.с. 114). Згідно зазначеного протоколу орендна плата за оренду вилкового навантажувача Nissan PD01A15PQ. б/в, 2003 p/в, сер. № PD01E702627 становила 15000,00 грн/місяць.
У зв'язку з пошкодженням обладнання, ТОВ "Технопідйом" не передав ТОВ "Вудсток" вилковий навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. № PD01E702627, а позивач не отримав дохід у вигляді орендної плати в розмірі 135000,00 грн. (15000 грн. * 9 календарних місяців).
Посилання відповідача на неможливість передання навантажувача Nissan PD01A15PQ, б/в, 2003 p/в, сер. № PD01E702627 в оренду ТОВ "Вудсток" у зв'язку з тим, що він був переданий в оренду відповідачу на невизначений строк спростовується умовами договору оренди обладнання №2407-1-AS від 24 липня 2018 року (з урахуванням протоколу розбіжностей до договору) дія якого закінчується 31.12.2019 року (п.15.2. договору в редакції Протоколу розбіжностей до договору (том 1 а.с. 13)), оскільки строк оренди обладнання переданого на підставі договору не може перевищувати строк дії договору.
Відповідно до п. 5.1 договору орендар повинен повернути обладнання в день закінчення строку оренди, зазначеного в договорі.
Термін дії договору становить до 31.12.2019 (п.15.1договору).
Таким, чином, відповідно до приписів п. 5.1, 15.1 орендар повинен був передати обладнання орендодавцю до 31.12.2019.
Щодо посилання відповідача на те, що вимога про повернення пошкодженого навантажувача була направлена лише 13.02.2020, то це жодним чином не стосується предмету доказування, оскільки відповідачу і позивачу було достеменно відомо про неможливість використання об'єкта оренди за призначенням з 09.12.2019.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення упущеної вигоди в сумі 135000,00 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила наступне.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму збитків, підлягають частковому задоволенню в сумах 6538,08 грн. та 5407,28 грн., відповідно.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці.
Спір у данні справі виник, у зв'язку із завданням збитків ТОВ "Технопідйом".
У відповідності до розрахунку позивача, 3% річних та інфляційні втрати нараховані ним на суму збитків.
Збитки - це міра відповідальність, а не грошове зобов'язання. На збитки не повинні нараховуватись 3% річних та інфляційні втрати. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму збитків є фактично подвійною мірою відповідальності.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, скасувати рішення господарського суду Харківської області в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат і відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині повністю.
У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. На переконання апелянта, в оскаржуваному рішенні відсутня будь яка інформація стосовно поданих відповідачем клопотань про витребування доказів і про призначення експертизи та результати їх вирішення.
Колегія суддів не погоджується з даним твердженням апелянта, з огляду на те, що судом першої інстанції було розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів і про призначення експертизи, за результатами їх розгляду, судом відмовлено у задоволенні клопотань, про що постановлено ухвалу господарським судом Харківської області від 10.11.2020 у даній справі.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 слід скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 6538,08 грн. та інфляційних втрат у сумі 5407,28 грн. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" вартості втраченого майна в розмірі 193357,03 грн., витрат на оплату експертних досліджень в сумі 13500,05 грн., упущеної вигоду в сумі 135000,00 грн - залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у сумі 6538,08 грн. та інфляційних втрат у сумі 5407,28 грн., із ухваленням у цій частині рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви (пропорційно задоволеним позовним вимогам) у розмірі 5127,85грн покладаються на відповідача, а витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 268,77 грн покладаються на позивача.
Відповідно до частини 11 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 4859,08грн.
У відповідності до ст.ст. 127, 129 ГПК України витрати за проведення експертизи залишаються за відповідачем.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з клопотанням про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якому позивач просить вирішити питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу, в розмірі 17000,00 грн.
До клопотання додано: додаток від 02.02.2021 №2 до договору про надання правової допомоги №02-07/20 від 18.07.2020, акт виконаних робіт від 05.10.2022 за договором про надання правової допомоги №02-07/20, докази направлення клопотання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (опис вкладення у цінний лист).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно наданих заявником доказів, 18.07.2020 між ТОВ "Технопідйом", в особі директора Саркісова Р.С. (далі - клієнт), з однієї сторони, та Адвокатським бюро «Олександра Нежельська», в особі керуючого Нежельська Олександра Сергіївна (далі - бюро), з іншої сторони, укладений договір про надання правової допомоги №02-07/20, відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов'язання надати клієнту за винагороду необхідну правову допомогу, яка полягає у захисті та представництві інтересів клієнта, на умовах і в порядку, що визначенні договором.
Пунктом 3.1. цього договору передбачено, що вартість послуг бюро, умови, строки, порядок розрахунків за договором, сторони оговорюють у додатку до цього договору.
02.02.2021 між клієнтом і бюро укладено додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги №02-07/20 від 18.07.2020, в якій визначено перелік та вартість робіт.
Відповідно до п. 1.2 додаткової угоди №2 бюро під час розгляду справи апеляційним господарським судом може надавати послуги з наступною вартістю:
- складання відзиву на апеляційну скаргу - 4000,00 грн;
- складання інших процесуальних документів по суті справи - 1000,00 грн. за документ;
- представництво клієнта в апеляційному господарському суді (участь у судових засіданнях) - 8000,00 грн не залежно від кількості судових засідань.
Відповідно до п. 2.1 додаткової угоди №2 за наслідками надання послуг, бюро складає акт виконаних робіт і направляє його для підпису клієнту.
05.10.2022 між ТОВ "Технопідйом", в особі директора Саркісова Р.С., та Адвокатським бюро «Олександра Нежельська», в особі керуючого Нежельська Олександра Сергіївна підписано акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №02-07/20.
У відповідності до акту від 05.10.2022 бюро виконало, а клієнт прийняв наступні роботи:
- складання відзиву на апеляційну скаргу - 4000,00 грн;
- складання пояснень по справі від 16.04.2021 - 1000,00 грн;
- складання додаткових пояснень по справі від 24.05.2021 - 1000,00 грн;
- складання пояснень по справі від 03.06.2021 - 1000,00 грн;
- складання пояснень по справі від 21.09.2021 (щодо клопотання експерта) - 1000,00 грн;
- складання клопотання по справі від 04.11.2021 (щодо поставлення на вирішення експертом додаткових питань) - 1000,00 грн;
- представництво клієнта в апеляційному господарському суді (участь у судових засіданнях) - 8000,00 грн.
Всього надано послуг на суму 17000,00 грн.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Як встановлено вище, матеріали справи свідчать про надання позивачу послуг з правничої допомоги адвокатом в суді апеляційної інстанції на суму 17000,00грн.
Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Наведена правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Наведена правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно неспівмірності заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи №922/2715/20.
Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В позовній заяві позивач просив, стягнути з відповідача 465482,33 грн., в тому числі вартість втраченого майна в розмірі 193357,03 грн., додаткові витрати в сумі 121483,03 грн., упущена вигода в сумі 135000,00 грн., 3% річних у сумі 8291,29 грн., інфляційні втрати в сумі 7350,98 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2715/20 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" вартість втраченого майна в розмірі 193357,03 грн., витрати на оплату експертних досліджень в сумі 13500,05 грн., упущену вигоду в сумі 135000,00 грн., 3% річних у сумі 6538,08 грн., інфляційні втрати в сумі 5407,28 грн. та судовий збір у сумі 5307,03 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Як вбачається з апеляційної скарги ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш", відповідач оскаржує рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача вартості втраченого майна в розмірі 193357,03 грн., витрат на оплату експертних досліджень в сумі 13500,05 грн., упущеної вигоди в сумі 135000,00 грн., 3% річних у сумі 6538,08 грн., інфляційних втрат в сумі 5407,28 грн. та просить прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 у даній справі в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" у справі № 922/2715/20, витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на ТОВ "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" пропорційно до суми задоволених позовних вимог та підлягають стягненню на користь позивача у сумі 16426,03 грн. (17000,00 - 573,97 = 16426,03).
Керуючись статтями 129, 270, 273, п.2 ч.1 ст.275, ст.ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2715/20 - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2715/201 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" 3 % річних у сумі 6538,08 грн. та інфляційних втрат у сумі 5407,28 грн.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" вартості втраченого майна в розмірі 193357,03 грн., витрат на оплату експертних досліджень в сумі 13500,05 грн., упущеної вигоду в сумі 135000,00 грн - залишити без змін.
Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2020 у справі №922/2715/20 в наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, б. 171, код ЄДРПОУ 37385017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" (61100, м. Харків, вулиця Танкопія, б.14а, кв. 70, код 37094529) вартість втраченого майна в розмірі 193357,03 грн., витрати на оплату експертних досліджень в сумі 13500,05 грн., упущену вигоду в сумі 135000,00 грн. та судовий збір у сумі 4859,08 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.».
Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ротормаш" (61060, м. Харків, проспект Льва Ландау, б. 171, код ЄДРПОУ 37385017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" (61100, м. Харків, вулиця Танкопія, б.14а, кв. 70, код ЄДРПОУ 37094529) 16426,03 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопідйом" про стягнення 573,97 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.11.2022
Головуючий суддя Т.Д. Геза
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий