Справа № 344/11528/22
Провадження № 2/344/3066/22
22 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.
секретаря Кочержук З.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за затримку виплати заробітної плати, -
Позивач звернувся в суд з наведеним позовом до відповідача мотивуючи тим, що з 2019 року перебуває у трудових відносинах з ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», працює охоронцем сектора з охорони та безпеки. За період з лютого 2020 року по червень 2022 року позивач частково не отримував заробітну плату. Заборгованість по заробітній платі станом на 01.07.2022 становить 130 152 грн. 67 коп. У зв'язку із невиплатою заробітної плати з відповідача також слід стягнути 19 947 грн. 09 коп. компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати.
Відповідач не надав відзив на позовну заяву, жодних заяв від представника не надходило.
Позивач та його представник в судові засідання не з'являлись. Від представника позивача через Електронний суд надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та представника.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомив.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається із копії трудової книжки позивача він працює у відповідача з 01.07.2019 охоронцем сектора з охорони та безпеки.
Стаття 43 Конституції України гарантує кожному, право заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 115 КЗпП визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Але, відповідачем вказані норми права були порушені, позивачу заробітна плата не виплачувалась, що ним визнається у відзиві на позовну заяву.
Причини невиплати заробітної плати позивачу представник відповідача суду не повідомив.
Згідно довідки № 31 від 11.08.2022 року відповідач нарахував, але не виплатив позивачу за період з лютого 2020 року по червень 2022 року 130 152 грн. 67 коп. заробітної плати.
Жодних доказів на спростування суми заборгованості представник відповідача суду не надав.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з лютого 2020 року по червень 2022 року в сумі 130 152 грн. 67 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ч. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За змістом ч. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Позивач провів розрахунок компенсації за затримку виплати заробітної плати в сумі 19 947 грн. 09 коп. на підставі довідки наданої відповідачем № 31 від 11.08.2022 року.
Іншої належної довідки для розрахунку компенсації відповідач суду не надав, розрахунків позивача не спростував.
Тому вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 19 947 грн. 09 коп. підлягає до задоволення.
Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги позивача задоволено повністю, він звільнений від сплати судового збору, тому з відповідача стягнути судовий на користь держави.
В п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України вказано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Представником позивача був адвокат Візінський В.В., факт надання послуг підтверджено актом приймання-передачі виконаної роботи від 06.09.2022 року, факт оплати квитанцією до прибуткового касового ордера №112 від 06.09.2022 на суму 8000 гривень.
У частині четвертій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В свою чергу, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18, викладено висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлений розмір витрат не є завищеним, відповідачем не надано заперечення на заяву, не заявлено клопотань щодо зменшення розміру судових витрат, враховуючи, що суд позбавлений процесуальної можливості зменшувати витрати з власної ініціативи, заяву обґрунтовано належними на те правовими підставами, а тому вона підлягає до задоволення.
На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 43 Конституції України, п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати», ст.ст. 94, 115, Кодексу законів про працю України, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 259, 263, 268, 273, 274-279, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за затримку виплати заробітної плати задовольнити.
Стягнути із державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, буд. № 11, код ЄДРПОУ - 07552205 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 130 152 (сто тридцять тисяч сто п'ятдесят дві) гривні 67 копійки нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з лютого 2020 року по червень 2022 року.
Стягнути із державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, буд. № 11, код ЄДРПОУ - 07552205 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 19 947 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок сім) гривень 09 копійок компенсації за затримку виплати заробітної плати.
Стягнути із державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, буд. № 11, код ЄДРПОУ - 07552205 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 8000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути із державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Хриплинська, буд. № 11, код ЄДРПОУ - 07552205, на користь держави (в спеціальний фонд Державного бюджету України із зарахуванням на рахунок UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 99 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бабій О.М.
Повний текст рішення складено та підписано 25 листопада 2022 року.