ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 листопада 2022 року м. Київ № 640/14386/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., вирішивши у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування звукозаписувальним технічним засобом адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із уточненою позовною заявою до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №31296822;
- зобов'язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії щодо зняття арешту належного ОСОБА_1 майна, накладеною в межах виконавчого провадження №31296822.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27.10.2022 року; витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №31296822, які зобов'язано подати до суду у строк до 27.10.2022 року таким чином, щоб у вказану дату витребувані матеріали знаходились у канцелярії суду. Заяву позивача про поновлення строку звернення до суду ухвалено вирішити за результатами дослідження витребуваних у відповідача копій матеріалів виконавчого провадження та інших доказів, наданих відповідачем у разі їх подання.
З огляду на оголошення сигналу повітряної тривоги 27.10.2022 року, справу знято з розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2022 року витребувано повторно у Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №31296822, які зобов'язано подати до канцелярії суду (адреса: 01051, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, корпус "А") до 02.11.2022 року (включно). Попереджено, що відповідно до частини восьмої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом. Наступне судове засідання призначено на 03.11.2022 року.
Через систему "Електронний суд" 02.11.2022 року представником позивача подано клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності позивача та його представника.
У судове засідання 02.11.2022 року відповідачем, належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, участь уповноваженого представника не забезпечено.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З матеріалів справи судом встановлено, що встановлений ухвалами суду від 29.09.2022 року та від 27.10.2022 року обов'язок надати суду витребувані копії матеріалів виконавчого провадження відповідачем не виконано, про поважність причин не подання у встановлений судом строк витребуваних доказів відповідачем не повідомлено, заяв у порядку статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України не подано.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2022 року застосовано до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) захід процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини другої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України. Стягнуто в дохід Державного бюджету України з Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34968768) штраф у сумі 24 810,00 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот десять грн. 00 коп.) на рахунок Державної судової адміністрації України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2022 року витребувано втретє у Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії виконавчого провадження ВП №31296822. Наступне судове засідання призначено на 24.11.2022 року.
Через канцелярію суду 11.11.2022 року відповідачем подано супровідний лист від 08.11.2022 року вих.№134472 на виконання ухвали суду від 03.11.2022 року №640/14386/22 про витребування доказів, до якого долучено копії матеріалів виконавчого провадження №31296822 за даними з Автоматизованої системи виконавчого провадження. Зокрема, відповідачем повідомлено про неможливість подання копій матеріалів виконавчого провадження №31296822 в повному обсязі, оскільки такі є знищеними у зв'язку із спливом трирічного строку зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання до архіву, згідно з вимогами пункту 9.9. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5.
Крім цього, відповідачем подано клопотання про скасування заходів процесуального примусу, застосованих ухвалою суду від 03.11.2022 року у справі №640/14386/22.
В обґрунтування клопотання відповідачем зазначено, що ним підготовлено копії матеріалів виконавчого провадження №31296822, які в електронній формі зберігаються в Автоматизованій системі виконавчого провадження та які 20.10.2022 року за вихідним номером 123735 направлено простою кореспонденцією до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Зокрема, у зв'язку з надходженням до відповідача ухвали суду від 03.11.2022 року про витребування доказів, 11.11.2022 року через канцелярію суду копії матеріалів виконавчого провадження №31296822 подано суду повторно через канцелярію.
Таким чином, оскільки відповідачем усунуто допущене порушення, останній просить скасувати застосовані ухвалою суду від 03.11.2022 року заходи процесуального примусу.
У судове засідання 24.11.2022 року належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, сторонами участь уповноважених представників не забезпечено, що, відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2022 року в задоволенні клопотання Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.11.2022 року про скасування вжитих ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2022 року заходів процесуального примусу відмовлено.
Відповідно до частини четвертої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Суд зауважує, що первісним до вирішення є заява позивача про поновлення строку звернення до суду, яку обґрунтовано тим, що позивач дізналася про наявність арешту лише після звернення у липні 2022 році до ТСЦ МВС №3241 з метою відчуження належного ОСОБА_1 автомобіля. В свою чергу, позивачу повідомлено про чинність арешту, накладеного в межах виконавчого провадження №31296822.
В подальшому, 24.07.2022 року позивач звернулася до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області ЦМУ МЮ (м. Київ) із заявою про зняття арешту майна, накладеного під час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №31296822.
Зокрема, 08.08.2022 року позивач звернулася до начальника Дарницького відділу ДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою аналогічного змісту.
Листом Дарницького відділу ДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.08.2022 року №93450 позивача проінформовано, що матеріали виконавчого провадження №31296822 є знищеними, та рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання про зняття арешту з майна, накладеного в межах цього виконавчого провадження.
Таким чином, позивач просить суд здійснювати обрахунок строку звернення до суду з позовом саме з 24.08.2022 року, оскільки саме в цей день позивачем отримано лист Дарницького відділу ДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.08.2022 року №93450, адже вважає свої права порушеними саме бездіяльністю щодо зняття арешту з майна після її звернення до відповідача, а не постановою від 06.06.2013 року №31296822 про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену у виконавчому провадженні №31296822.
Враховуючи викладене, просить поновити строк звернення до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності зняття арешту з майна боржника.
Вирішуючи заву про поновлення строку звернення до суду, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною першою, абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, якою врегульовано особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Так, позивачем предметом оскарження визначено бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби щодо не зняття арешту майна боржника після отримання листа - відповіді Дарницького відділу ДВС в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.08.2022 року №93450 24.08.2022 року, що відповідачем не спростовано, то не заперечується останнім.
В свою чергу, позивач із цим позовом до суду звернулася 30.08.2022 року, тобто, останньою строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, дотримано, що не зумовлює його поновлення.
Дослідивши матеріали справи, ознайомившись із відомостями Автоматизованої системи виконавчих провадження, судом встановлено наступне.
Постановою старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Дарницького районного правління юстиції від 20.02.2012 року відкрито виконавче провадження №31296822 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-15931/11/2670 від 13.01.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДПІ у Дарницькому районі заборгованості в загальній сумі боргу 12 063,58 грн. Боржником визначено ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ).
Постановою старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Дарницького районного правління юстиції від 23.04.2012 року: накладено арешт на все майно боржника у межах суми стягнення 12 063,58 грн.; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.
Постановою старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Дарницького районного правління юстиції від 23.04.2012 року зупинено виконавче провадження №31296822 у зв'язку з розшуком майна боржника.
Постановою старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Дарницького районного правління юстиції від 27.04.2012 року оголошено в розшук майно боржника, а саме автомобіль Мерседес Бенц, 1990 р.в., д.н.з. НОМЕР_2 , ЗИЛ, 1999 р.в. д.н.з. НОМЕР_3 , що належить боржнику.
Постановою старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Дарницького районного правління юстиції від 11.05.2012 року накладено арешт на транспортні засоби: Мерседес Бенц 200Е, 1990 р.в., білого кольору, №кузова НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , 1999 р.в., сірого кольору, №кузовa НОМЕР_6, що належать боржнику у межах суми звернення стягнення 12 063,58 грн., заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.
Постановою державного виконавця органу державної виконавчої служби Дарницького районного правління юстиції від 06.06.2013 року на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу.
Листом Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.08.2022 року вих.№93450 у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 11.08.2022 року повідомлено, що виконавче провадження №31296822 знищено. В свою чергу, станом на 29.07.2022 року виконавчий документ, який перебував на примусовому виконанні в межах виконавчого провадження №31296822 повторно на виконання до відділу не надходив. Разом з тим, запропоновано ОСОБА_1 звернутися до суду для вирішення питання про зняття арешту з майна.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №1404 в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої та пункту 2 частини другої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
З матеріалів справи судом встановлено, що у виконавчому провадженні №31296822, в якому позивач визначена боржником, державним виконавцем винесено постанову від 06.06.2013 року про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 47 Закону України від 21.04.1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на день винесення постанови, далі також - Закон №606).
Водночас, в межах цього виконавчого провадження постановою від 23.04.2012 року: накладено арешт на все майно боржника у межах суми стягнення 12.063, 58 грн.; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.
Зокрема, постановою старшого державного виконавця органу державної виконавчої служби Дарницького районного правління юстиції від 11.05.2012 року накладено арешт на транспортні засоби: Мерседес Бенц 200Е, 1990 р.в., білого кольору, №кузова НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , 1999 р.в., сірого кольору, №кузовa НОМЕР_6, що належать боржнику у межах суми звернення стягнення 12 063,58 грн., заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.
Матеріали виконавчого провадження №31296822 є знищеними за спливом терміну їх зберігання, що повідомлено та підтверджено відповідачем.
В той же час, з матеріалів справи судом встановлено, що виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні в межах виконавчого провадження №31296822, повторно на виконання до відповідача не надходив.
Так, ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність виконавчої служби саме за наслідками відмови у задоволенні її заяви про зняття арешту.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону №1404 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Чинна на дату винесення постанов про повернення виконавчого документу стягувачу редакція Закону №606 (частина четверта статті 50) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону №606 (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Водночас, спір у справі, що розглядається, виник не у зв'язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні №31296822 на стадії його завершення під час повернення виконавчого документа стягувачу у 2013 році.
Спір виник у зв'язку з тим, що на заяву ОСОБА_1 від 11.08.2022 року про зняття арешту відповідачем не знято арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні №31296822, яке є завершеним, та строк пред'явлення виконавчого листа, який перебував на виконанні в межах виконавчого провадження №31296822 сплив.
За таких обставин, стаття 50 Закону №606 (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документа стягувачу) не є тим законом, який регулює спірні правовідносини.
Так, на виконанні органу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції перебувало виконавче провадження №31296822 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №2а-15931/11/2670 від 13.01.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДПІ у Дарницькому районі заборгованості в загальній сумі боргу 12 063,58 грн. Боржником визначено ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 ). Стягувачем визначено Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі.
Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
У справі, що розглядається, встановлено, що після повернення виконавчого документа стягувачу, виконавчий лист повторно не пред'являвся, а строк цього виконавчого документа для повторного пред'явлення сплив, та не поновлювався.
Зокрема, виконавче провадження №31296822 є завершеним, матеріали якого знищено виконавчою службою.
Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що згідно з листом - відповіддю Головного управління ДПС у м. Києві від 11.07.2022 року №41412/6/26-15-13-06-10 на запит ОСОБА_1 повідомлено про відсутність податкового боргу станом на 07.07.2022 року відповідно до даних інтегрованих карток інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу; заборгованості по сплаті податків, зборів та інших загальнообов'язкових платежів не обліковується.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність необхідності у подальшій чинності застосованого арешту майна боржника, накладеного під час здійснення виконавчого провадження №31296822.
Згідно з частиною п'ятою статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові від 13.07.2022 року у справі № 2/0301/806/11 з аналогічних спірних правовідносин, Верховним Судом зауважено, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Таким чином, наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Зокрема, суд враховує, що відмовляючи у знятті арешту, відповідач не оспорював факт відсутності заборгованості позивача за виконавчим листом, який перебував на виконанні в межах виконавчого провадженні №31296822.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Враховуючи викладене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зняти арешт з майна боржника.
Виходячи з положень частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Частиною першою статті 6 Конвенції гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі «Горнсбі проти Греції» Європейським судом з прав людини в пункті 40 рішення зазначено, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (пункт 68 рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції»).
Європейський суд з прав людини в пункті 26 рішення у справі "Глоба проти України" відзначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява №59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви», заява № 41510/98, пункт 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 року у справі «Фуклев проти України» (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).
В пункті 27 рішення у справі «Глоба проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Конституційний Суд України також неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що за подання позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 992,00 грн. згідно з квитанцією від 26.09.2022 року №3.
З огляду на задоволення позовних вимог, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 11, 73 - 78, 90, 241- 246, 250, 271, 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з майна боржника - ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження №31296822.
3. Зобов'язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з належного ОСОБА_1 майна, накладений в межах виконавчого провадження №31296822.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 992, 00 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34968768, адреса: 02099, м. Київ, вул. Заслонова, буд. 16).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною шостою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );
Відповідач: Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34968768, адреса: 02099, м. Київ, вул. Заслонова, буд. 16).
Повне рішення складено 24.11.2022 року.
Суддя Л.О. Маруліна