про роз'яснення судового рішення
22 листопада 2022 року ЛуцькСправа № 140/3773/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
14.11.2022 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить роз'яснити рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, що набрало законної сили 02 липня 2021 по справі № 140/3773/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, а саме:
- в якому розмірі має бути здійснено нарахування та виплата підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ чи прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року згідно з пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»;
- за який період повинного бути виконане зобов'язання та чи зобов'язане Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області виконувати таке зобов'язання в подальшому після ухвалення рішення, набрання ним законної сили та до припинення права на отримання такого підвищення до пенсії.
Заява мотивована тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, яке набрало законної сили 02 липня 2021 року, по справі № 140/3373/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 11 жовтня 2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
На виконання вказаного рішення суду видано виконавчий лист, який звернуто для виконання до органів Державної виконавчої служби.
На звернення ОСОБА_1 від 15.08.2022 щодо виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області листом від 02.09.2022 повідомило, що на виконання вказаного рішення ним в добровільному порядку 11.10.2020 проведено нарахування підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Одночасно повідомило, що рішення суду, в яких відсутня кінцева дата, виконуються Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області до дати набрання рішенням суду законної сили.
Такі дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призвели до виникнення та продовження аналогічних спірних правовідносин, що були предметом позову по цій справі, до порушення моїх прав на перерахунок та виплату у зазначеному в рішенні суду розмірі підвищення до пенсії, який боржник в порушення вимог чинного законодавства умисно зменшив в кілька разів.
Відповідно до частини третьої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Згідно частини третьої статті 254 КАС України суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз'яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відтак, розгляд вказаної заяви за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.
Як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові №7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду (пункт 19).
Тобто, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акту є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акту, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акту виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, яке набрало законної сили 02 липня 2021 року, по справі № 140/3773/21 позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії (далі - рішення суду від 01.06.2021):
· визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ;
· зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 11 жовтня 2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
З листа Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області вбачається (далі - ГУ ПФУ у Волинській області), вбачається, що ним при виконанні рішення суду від 02.06.2021 допущено тлумачення цього рішення, яке не відповідає його змісту та формі.
Так, ГУ ПФУ у Волинській області вважає, що нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 належить здійснювати у розмірі іншому ніж це вказано у резолютивній частині рішення, а також вважає, що вказане судове рішення підлягає виконанню лише до дати набрання ним законної сили, оскільки рішення не містить «кінцеву дату виконання».
Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне роз'яснити судове рішення в даній справі, при цьому суд виходить з наступного.
Рішення суду є завершальним окремим процесуальним актом у письмовій формі, у якому відповідно до положень чинного матеріального та процесуального закону застосовуються норми матеріального права до конкретних правовідносин, що були предметом адміністративного спору, в аспекті (не) задоволення позовних вимог.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Крім того, за частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства є обов'язковим до виконання на всій території України.
При цьому, рішення суду як завершальний акт, яким встановлюється імперативне правило поведінки для зобов'язаного учасника спірних правовідносин слід розглядати вцілому, оскільки резолютивна частина, яка безпосередньо встановлює правило поведінки, перебуває в нерозривному системному зв'язку із мотивами, якими суд керувався при вирішенні справи, та які наведені в мотивувальній частині рішення.
Застосування саме такого підходу до тлумачення рішення суду є гарантією того, що порушене право буде захищено не лише в ефективний спосіб, але й з дотриманням принципу верховенства закону.
Суд звертає увагу, що в мотивувальній частині судового рішення від 01.06.2021 в даній справі суд зазначає таке:
«Додатково суд звертає увагу, що 01 січня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, та за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року».
Відтак, виходячи з наведеного, суд роз'яснює, що розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, на підставі статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, встановлюється із застосуванням, як розрахункової величини, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.
Щодо виконання рішення суду від 01.06.2021 лише до дати набрання ним законної сили, оскільки в рішенні відсутня «кінцева дата», суд зазначає таке.
Змістом спірних правовідносин є право позивача на отримання соціальних виплат, що мають регулярний та постійний характер, а тому законодавчо не обмежені в якомусь часовому періоді.
Рішенням суду від 01.06.2021 визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 11 жовтня 2020 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, а також зобов'язано здійснити нарахування та виплату такого підвищення до пенсії.
Обмеження нарахування та виплати підвищення до пенсії будь якою кінцевою датою без скасування таких виплат або права на них шляхом постановлення спеціального законодавчого акту суперечить змісту спірних правовідносин та чинному законодавству, яким регулюються ці правовідносини.
Відтак, рішення суду в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ в часовому вимірі повинно виконуватись до зміни законодавчого регулювання цих правовідносин.
Таким чином, виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що заява про роз'яснення вказаного рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року у справі № 140/3373/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, підлягає до задоволення.
Керуючись статтями 248, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Роз'яснити рішення Волинського окружного адміністративного суду 01 червня 2021 року у справі № 140/3773/21, таким чином:
· нарахування та виплата ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ має здійснюватися у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року;
· нарахування та виплата ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ має здійснюватися до зміни законодавчого регулювання відповідних правовідносин без обмеження в часовому проміжку.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ф.А. Волдінер