м. Вінниця
23 листопада 2022 р. Справа № 120/7990/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Тетяни Михайлівни, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач), у якому просив суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.01.2018 року без врахування довідки Генеральної прокуратури України № 18/363 від 19.10.2017 року, виданої на виконання постанови КМУ № 657 від 30 серпня 2017 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок ОСОБА_1 пенсії відповідно до довідки Генеральної прокуратури України № 18-363зп від 19.10.2017 року, виданої на виконання постанови КМУ № 657 від 30 серпня 2017 року;
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови - ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті з 01.03.2021 року раніше призначеної пенсії на умовах, в порядку та розмірі грошового забезпечення з урахуванням довідки Офісу Генерального прокурора України від 05.01.2021 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.03.2021 року пенсію, згідно довідки Офісу Генерального прокурора від 05.01.2021 року № 21-12зп з урахуванням вже виплачених сум.
Ухвалою суду від 10.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
02.11.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити в задоволенні позову.
Також у відзиві відповідач вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду з даними позовними вимогами, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Ухвалою суду від 09.11.2022 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено 5-денний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме:
- надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
14.11.2022 року на виконання вимог вказаної ухвали суду, позивач подав клопотання, мотивуючи його тим, що він дійсно звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії згідно довідки Генеральної прокуратури України від 19.10.2017 № 18-363зп, довідки Офісу Генерального прокурора України від 05.01.2021 № 21-123п та довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наданими у відповідь на заяви позивача листами Головного управління від 23.02.2021 за N0200-0308-8/11473, від 30.03.2021 за № 2750-2146/5-02/8-0200/21 та від 07.05.2021 за № 4453-3983/5-02/8-0200/21.
Також позивач вказує, що дійсно роз'яснення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обрахунку його пенсії отримані в лютому, березні та травні 2021 року. Однак, на думку позивача, неможливість обмеження шестимісячним строком обов'язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується встановленим ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Зважаючи на викладене, на думку позивача до застосування підлягає трирічний строк позовної давності, що узгоджується з вимогами ч.3 ст.122 КАС України, де прямо визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
На переконання позивача, строк звернення до суду ним не пропущений, оскільки процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема тих, що стосуються регулярних виплат.
Дата постановлення судового рішення у цій справі обумовлена перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у відпустці з 14.11.2022 року по 17.11.2022 року.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду, суд виходить із наступного.
Згідно частини 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено та не заперечується позивачем, що про порушення його прав він дізнався у лютому 2021 року, із змісту листа пенсійного органу.
Після чого на звернення позивача, ним отримано листи пенсійного органу від 30.03.2021 та 07.05.2021 щодо порядку перерахунку його пенсії та відповідні роз'яснення.
У листах також зазначено про можливість оскарження дій та рішень пенсійного органу у тому числі до суду.
Водночас позивач звернувся до суду лише 03.10.2022 року, тобто з пропуском строку для звернення до адміністративного суду.
Надаючи оцінку мотивів клопотання позивача щодо застосування трирічного строку звернення до суду, суд враховує наступне.
Відповідно до частин 1-2 статті 122 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні даної справи суд вважає за необхідне застосувати правові висновки, що були викладені у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
Зокрема, за висновками даної постанови суду, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує у своїй практиці, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, згідно із згаданою вже правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
У постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Верховний Суд також відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Разом із тим, Верховний Суд вважав, що з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, обґрунтовуючи свою заяву про усунення недоліків позовної заяви, позивач зазначив, що ним не пропущений строк звернення до суду та підлягає застосуванню трирічний строк звернення до суду.
Водночас, суд вкотре наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Таким чином, реалізація особою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. У разі якщо особа, яка необґрунтовано і не дотримуючись такого порядку, самостійно позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Більше того, в спірних правовідносинах позивач був обізнаний про порядок перерахунку його пенсії, а також отримав відповідні роз'яснення пенсійного органу щодо розміру пенсії ще в лютому, березні та травні 2021.
Водночас до суду звернувся лише в жовтні 2022.
Тому, доводи позивача про те, що ним не пропущений строк звернення до суду, суд визнає неаргументованими та не обгрунтованими.
Таким чином, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку їх оскарження.
У відповідності до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що вирішення судом питання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду можливе лише за результатами розгляду клопотання позивача про поновлення такого строку (або у випадку, якщо позивач не заявить такого клопотання) і виключно в тому разі, якщо суд дійде висновку, що зазначені позивачем причин пропуску строку звернення до суду не є поважними.
Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, та не погоджується із аргументами позивача щодо не застосування строків звернення до суду у спорах щодо регулярних виплат. А тому, враховуючи пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду без поважних причин, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви та, як наслідок залишення позовної заяви без розгляду.
При цьому суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, наведені, зокрема, в рішеннях від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13 лютого 2001 року у справі "Кромбах проти Франції", згідно з якими держава може встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.
У рішеннях від 20 травня 2010 року в справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, в тому числі щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
Керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 160, 161, 172, 240, 248, 256, 293, 294 КАС України -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна