1Справа № 335/13493/21 2/335/657/2022
22 листопада 2022 м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , розглянувши в залі суду в м. Запоріжжі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини,
Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно. За свого життя ОСОБА_5 склала заповіт на користь позивача, в якому на випадок своєї смерті зробила розпорядження та заповіла належну їй на праві власності частину квартири позивачу. З метою оформлення спадкових прав позивач звернувся до приватного нотаріуса Філіпової Л.П., однак постановою від 08.12.2021 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через те, що він не звернувся протягом 6 місяців з дня смерті спадкодавця із заявою про прийняття спадщини.
Позивач зазначає, що не знав про існування заповіту на його користь. Його батько ОСОБА_6 був спадкоємцем першої черги і повідомив йому про заповіт наприкінці червня 2020, коли позивач перебував в лікарні і не мав фізичної можливості терміново звернутись до нотаріальної контори. Просить визначити йому додатковий строк у 3 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви до органів нотаріату про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді від 08.06.2022 позовну заяву ОСОБА_4 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи, призначено підготовче засідання, витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Філіпової Лариси Петрівни завірену належним чином копію спадкової справи №1-197, заведеної після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час підготовчого засідання представником позивача адвокатом Оксещенко Ю.М. подана уточнена позовна заява з клопотанням про заміну неналежного відповідача. Ухвалою суду від 06.09.2022 клопотання представника позивача про заміну неналежного відповідача було задоволено, замінено відповідача ОСОБА_3 на належного відповідача територіальну громаду м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , учасникам справи встановлено строки для подання заяв по суті справи, підготовче засідання відкладено.
21.09.2022 від ОСОБА_3 на адресу суду надійшли пояснення по справі, відповідно до яких вона не заперечує проти задоволення позовних вимог, просила суд провести розгляд справи за її відсутності. 11.10.2022 на електронну пошту суду від представника позивача адвоката Оксещенко Ю.М. надійшла заява про виклик та допит свідків, в обґрунтування якої представник позивача зазначила, що вказані в заяві свідки можуть підтвердити поважність пропуску позивачем строків прийняття спадщини.
Ухвалою судді від 01.11.2022 заява представника позивача про виклик свідків задоволена, підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Оксещенко Ю.М. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Третя особа ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення позову.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи відповідача повідомлено належним чином - шляхом направлення про призначення справи до судового розгляду по суті та судової повістки рекомендованим листом, причини неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву, заяв про розгляд справи за його відсутності або клопотання про відкладення судового розгляду до суду не подав.
За таких обставин суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, заслухавши пояснення свідків, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 54 від 13.01.2020. Після її смерті залишилась спадщина у вигляді частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кімнати № 7, № 8).
Дана квартира (кімнати № 7, АДРЕСА_2 ) належала ОСОБА_5 на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 17.02.1994 № НОМЕР_2 , виданим Запорізьким металургійним комбінатом «Запоріжсталь» ім. С. Орджонікідзе згідно розпорядження (наказу) від 16.02.1994 № 289 пр (що засвідчує право спільної сумісної власності на даний об'єкт нерухомості за ОСОБА_7 та ОСОБА_5 ), та свідоцтвом про право на спадщину за законом від 26.11.2004, виданим державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Пятковською О.Г. та зареєстрованим в реєстрі за № 606.
На час відкриття спадщини спадкоємцем першої черги за законом був батько позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який доводився померлій сином, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 , виданим повторно Орджонікідзевським відділом запису актів громадянського стану 05.05.1977, актовий запис від 12.09.1959 № 2630. Чоловік спадкодавця - ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим Запорізьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Запорізького обласного управління юстиції 31.07. 2003, актовий запис від 31.07.2003 № 6861. Інші спадкоємці першої черги за законом відсутні.
Факт родинних зв'язків між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 , виданим Орджонікідзевським відділом запису актів громадянського стану 14.09.1984, актовий запис від 07.09.1984 № 1413.
І позивач, і його батько на день смерті ОСОБА_5 постійно проживали за іншою адресою, окремо від померлої.
За свого життя ОСОБА_5 склала заповіт на користь свого онука - позивача ОСОБА_1 , який був посвідчений державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Трипольською К.К.09.09.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 1-197. Згідно заповіту ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповіла належну їй на праві власності частину квартири АДРЕСА_3 позивачу - позивачеві ОСОБА_1
29.09.2021 позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Філіпової Л.П. із заявою про прийняття спадщини (а.с. 74). Постановою від 08.12.2021 нотаріусом було відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через, що позивачем пропущено строк для прийняття спадщини та не надано доказів постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_5 на день смерті.
В судовому засіданні позивача та його представник пропуск позивачем строку для прийняття спадщини після ОСОБА_5 суду пояснили тим, що позивачеві не було відомо про існування заповіту до червня 2020 року. З 22 червня по 12 липня 2020 року включно позивач перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується довідкою медичного центру ТОВ «Лекар» від 12.07.2020 вих. № 341/07. Зі слів позивача, до цього часу його батько стверджував, що він є єдиним спадкоємцем померлої і що він звернувся до нотаріальної контори для оформлення на себе спадщини після померлої матері.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , допитана за її згодою у якості свідка, пояснила, що ОСОБА_1 є її єдиним сином. Батьком позивача є ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 . З грудня 2019 вона проживала з чоловіком, сином і його дружиною по АДРЕСА_4 . Померла ОСОБА_5 проживала за іншою адресою, в кв. АДРЕСА_3 . За життя ОСОБА_5 не повідомила ані їй, ані позивачеві про наявність заповіту. Про існування заповіту був обізнаний лише її чоловік ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 був психічно неврівноваженою особою. Після смерті своєї матері ОСОБА_5 він постійно перебував в тривожному стані, плакав, що залишився сиротою (батько його помер ще в 2003 році), часто наголошував на тому, що майно померлої належить йому як єдиному спадкоємцеві. Синові (позивачеві) він повідомив що прийняв спадщину після ОСОБА_5 і оформлює документи на неї у нотаріуса.
В квітні 2020 року позивач ОСОБА_1 виїхав на заробітки за межі міста Запоріжжя, але в середині червня того ж року був вимушений покинути роботу і повернутися за станом здоров'я, оскільки в нього загострилась хронічна хвороба. Після звернення до лікаря позивача було госпіталізовано. Наприкінці червня 2020 року, коли позивач перебував на стаціонарному лікуванні, чоловік зізнався йому у присутності третьої особи про заповіт ОСОБА_5 . Про те, що чоловік так і не звернувся до нотаріальної контори із заявою про відкриття спадщини та не оформив спадщину свідок дізналася після звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в серпні 2021 року.
Свідок ОСОБА_8 , яка є дружиною позивача, надала суду аналогічні за змістом показання. Причиною пропуску ОСОБА_1 строку звернення до нотаріальної контори свідок вважає те, що позивач не буд обізнаний про наявність заповіту, в тому числі через введення його в оману власним батьком та стосовно того, що останній оформив спадщину на себе, тривалим перебуванням за межами м. Запоріжжя і тимчасовим розладом здоров'я, який завадив звернутися із заявою про прийняття спадщини у передбачений законом строк, після того як він дізнався про існування заповіту.
Згідно ст. 77, 81 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Отже, Закон пов'язує виникнення у нотаріуса або особи, уповноваженої на вчинення нотаріальних дій, обов'язку здійснювати дії щодо сповіщення спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме, з моментом заведення спадкової справи, чому передує звернення спадкоємця із заявою про прийняття спадщини.
Матеріалами спадкової справи, витребуваної судом у приватного нотаріуса Філіпової Л.П. (індекс справи 02-14), підтверджується факт того, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори спадкоємці не зверталися, спадкова справа не заводилася, відповідне повідомлення ОСОБА_1 не надсилалося та не розміщувалася в пресі інформація про наявність заповіту ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Наведене узгоджується з постановою Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №565/1145/17.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
З рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року вбачається, що при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, визначеного статтею 1270 ЦК України, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.
Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17.10.2018 у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18).
Таким чином, доводи позивача під час розгляду справи знайшли своє підтвердження.
Враховуючи викладені обставини, суд доходить висновку, що повідомлені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини об'єктивно перешкоджали останньому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 у встановлений законом строк. Отже, зазначені причини пропуску строку є поважними.
Інщі особи, які прийняли спадщину після померлої ОСОБА_5 відсутні, що підтверджується наданою суду спадковою справою ( а.с. 73-98).
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про задоволення позову у повному обсязі із визначенням позивачеві додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , тривалістю 3 (три) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. На переконання суду, такого строку позивачеві буде достатньо для реалізації свої права на прийняття спадщини.
Позивачем не порушувалось питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , тривалістю 3 (три) місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_5 ;
Відповідач: Територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, ідентифікаційний код 04053915, адреса: м. Запоріжжя, пр-т Соборний, буд. 206;
Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_6 .
Повне рішення складено 25.11.2022.
Суддя А.В. Стеценко