г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/4002/21
Номер провадження 2/213/240/22
22 листопада 2022 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
секретар судового засідання - Демченко Г.А.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №14, в порядку загального позовного провадження цивільну справу №213/4002/21 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Мірошниченко Марина Володимирівна, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно, -
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач з 1992 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і якому на праві власності належала 1/2 частка будинку за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є племінницєю, а відповідач ОСОБА_3 - онукою спадкодавця, але позивач вважає, що вона, як особа, яка з 1992 року до дня смерті проживала зі спадкодавцем однією сім'єю, має право на частку у спадковому майні, оскільки йогобуло придбано під час її спільного проживання з померлим, за спільні кошти сім'ї, які відкладалися з доходів кожного, на той час вони обидва працювали, отримували заробітну плату, вона після смерті власника, до цього часу продовжує користуватися житлом. Тому, незважаючи на те, що право власності на житлове приміщення зареєстроване на ім'я ОСОБА_4 , вважає, що їй належить на праві власності Ѕ частка від цього майна, що просить визнати в судовому порядку, оскільки нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено через те, що відсутнє рішення суду про встановлення юридичного факту, який підтверджує наявність права на спадкування.
Процесуальні дії у справі.
Позовна заява отримана судом 20.10.2021.
Ухвалою від 22.11.2021 позовна заява була залишена без руху.
02.12.2021 представник позивача надала уточнений позов, який 06.12.2021 повторно було залишено без руху.
Після усунення недоліків, ухвалою від 14.01.2022 провадження у справі відкрито. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче засідання, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
01.02.2022, 16.02.2022 та 21.07.2022 надійшли докази на ухвалу про їх витребування.
21.09.2022 підготовче провадження закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті. Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
Відповідачі відзив на позов не подали, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку, в тому числі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади, у судове засідання не з'явились, причини неявки не повідомили, будь-яких заяв від них не надходило.
Позивач та її представник після перерви в судове засідання не з'явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Позов підтримують в повному обсязі та просять його задовольнити, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
В зв'язку з ненаданням відповідачами відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами, та проголошує про ухвалення заочного рішення, що відповідає положенням ст.ст.280-282 ЦПК України.
У судовому засіданні:
У судовому засіданні 25 жовтня 2022 року позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити з підстав, викладених у позові.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що знайома з позивачем приблизно з 1990-1992 року, вони були сусідами, коли позивач з сином і чоловіком ОСОБА_6 проживала у квартирному будинку, у них були близько дачі. Позивач з чоловіком планували купити замість дачі невеликий будинок, і згодом, десь у 2005-2007 році придбали його, а квартиру залишили сину позивача. Їй відомо, що вони жили у цивільному шлюбі, і вона їм завжди казала, що треба шлюб зареєструвати. Позивач працювала на крані, а чоловік - вже був на пенсії, жили разом до дня його смерті, певний період часу з ними жила його матір, коли хворіла.
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що знає позивачку з 1975 року, вони разом працювали. Їй відомо, що у ОСОБА_1 був чоловік ОСОБА_8 , який її привозив до роботи, і забирав з роботи. Вони постійно проживали разом, купили невелику хатинку по АДРЕСА_1 неподалік від неї. Чоловік не працював, іноді підробляв на таксі.
Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що знайома з позивачкою з 1992 року, познайомилися, коли ОСОБА_10 постійно купувала в аптеці, де вона працювала, ліки для своєї хворої матері, а вона їй допомагала. З того часу вони дружать, тому їй достеменно відомо, що позивач постійно проживала з ОСОБА_11 , але шлюб офіційно вони не реєстрували, хоч він і пропонував, а вона відмовлялася, а потім - навпаки. Разом придбали будиночок, де вели спільне господарство. ОСОБА_11 був на пенсії, і підробляв на таксі, а позивачка отримувала пенсію і працювала.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 27.09.2011 року зареєстрована за вказаною адресою /а.с.8, 9/.
Крім позивача за цією адресою зареєстровані ОСОБА_12 , 1982 р.н., ОСОБА_3 , 1986 р.н., ОСОБА_4 , 1941 р.н. /а.с.98/.
Показаннями свідків встановлено, що позивач постійно проживала з ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу, вела з ним спільне господарство, під час придбання спадкового будинку ОСОБА_4 знаходився на пенсії, а позивач отримувала пенсію і працювала.
На підставі договору купівлі-продажу Ѕ частки житлового будинку від 07.08.2003, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Петрушенком В.О. і зареєстрованого у реєстрі за № 2226, ОСОБА_4 придбав Ѕ частку житлового будинку по АДРЕСА_1 /а.с.6/.
Право власності ОСОБА_4 на Ѕ частку вказаного нерухомого майна підтверджується також Інформацією з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно /а.с.7/.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.100-102/.
20.01.2021 Приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіною І.Г. за заявою відповідача по справі ОСОБА_2 відкрита спадкова справа № 05-2021 /а.с.141-149/.
23.04.2021 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до нотаріуса звернулася позивач по справі ОСОБА_1 , якій приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіною І.Г. 14 липня 2021 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частку у праві спільної часткової власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що не було надано рішення суду про встановлення юридичного факту, який підтверджує наявність права на спадкування відповідно до ст.1264 ЦК України, а також рішення суду про встановлення факту неприйняття спадщини ОСОБА_13 , як спадкоємцем за правом представлення /а.с.12/.
Інформацію стосовно прийняття спадщини за законом будь-якою іншою особою після смерті ОСОБА_4 , або видачі свідоцтва про право на спадщину матеріали спадкової справи не містять, заповіти відсутні.
При цьому, в матеріалах спадкової справи відсутні відомості про наявність після смерті ОСОБА_4 спадкоємця за правом представлення (яким, як стверджує позивач, є онука спадкодавця - відповідач по справі ОСОБА_3 , мати якої була дочкою ОСОБА_4 і померла у 2014 році).
Відповідно до звіту про оцінку майна від 19.10.2021 ринкова вартість спадкового майна на дату оцінки становить 152800,00 грн., в тому числі Ѕ частини - 76400 грн. /а.с.38-55/, з вказаної вартості позивачем сплачено судовий збір за вимогу майнового характеру.
Зміст спірних правовідносин.
Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо встановлення фактів, що мають юридичне значення, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, які регулюються нормами сімейного та цивільного законодавства України, і які виникають із права особи звернутися до суду з відповідним позовом в разі неможливості вирішення цього питання у позасудовому порядку.
Норми права, які застосовує суд.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, до яких серед інших, за приписами п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України відноситься факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
За змістом частини другої цієї статті суд вправі встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, так як даний факт має юридичне значення, від нього залежить виникнення майнових прав позивача.
Згідно зі ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом та є непорушним.
На момент виникнення у спадкодавця права власності на спірне нерухоме майно (2003 рік) правовідносини щодо права власності регулювались ЦК УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Кодексом про шлюб та сім?ю України.
Приписами ст.16 Закону України «Про власність» передбачалось, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Аналогічне положення містилось і у ст.22 Кодексу про шлюб та сім?ю України, де також зазначалось, що кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядженням цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в разі, якщо один із них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з?ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.
Тобто, з аналізу вищевказаних норм слідує, що ними було врегульовано майнові права саме подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що набрав чинності з 01.01.2004 року, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
КпШС Української РСР, який діяв на момент виникнення у спадкодавця права власності на майно, не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу. Факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України, тобто з 1 січня 2004 року.
За правилами ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03.06.99 р. №5-рп/99, до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно з ч.2 ст.21 СК України, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно приписів ст.1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.ст.1268, 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно за спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом достовірно встановлено, що позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину відповідно до ст.1264 ЦК України з причини відсутності рішення суду про встановлення юридичного факту, який підтверджує наявність такого права, а також рішення суду про встановлення факту неприйняття спадщини спадкоємцем за правом представлення.
Нотаріусом обґрунтовано відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки існує цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Згідно з матеріалами спадкової справи, крім позивача, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулася відповідач по справі ОСОБА_2 , якій свідоцтво про право на спадщину на час розгляду справи не видавалося.
Встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією см'єю без реєстрації шлюбу надасть змогу позивачу відповідно до ст.1264 ЦП України отримати свідоцтво про право на спадщину у виді частки житлового будинку, придбаного в цей період.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Разом з тим, суд враховує, що на час придбання спадкодавцем спірного нерухомого майна (листопад 2003 року) діяв Кодекс про шлюб та сім?ю Української РСР, який не передбачав такої норми права, як у статті 74 СК України в редакції чинній з 01 січня 2004 року, а тому положення ст.74 СК України не можуть бути застосовані до позовних вимог за період з 1992 року по 01 січня 2004 року, та не мають юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Правовідносини, що склалися між спадкодавцем та спадкоємцем, регулюються нормами чинного, на той час Кодексу про шлюб та сім'ю України.
Вимогу про визнання майна, набутого за час проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, спільною сумісною власністю, позивач не заявляє.
Враховуючи, що згідно з положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог, суд не вирішує питання визнання придбаного спадкодавцем майна спільною сумісною власністю.
Виходячи з положень статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до 01 січня 2004 року однією сім'єю не має юридичного значення як підстава для визнання за позивачем права власності на Ѕ частку набутого спадкодавцем у 2003 році нерухомого майна.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.07.2020 року у справі № 552/5693/18 (провадження № 61-6203св20), яка згідно з положеннями ч.4 ст.263 ЦПК України враховується судами при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
При цьому, судом встановлено юридичний факт проживання позивача зі спадкодавцем однією сім'єю без шлюбу, не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що спірне нерухоме майно набуто за спільні кошти або спільною працею. Незважаючи на те, що свідки показали, що позивач на момент придбання нерухомості працювала і отримувала пенсію, а спадкодавець вже був на пенсії, кожен свідок стверджував, що спадкодавець підробляв, надаючи послуги з перевезення пасажирів («таксі»), за відсутності доказів про їх доходи, про наявність спільного бюджету, проведення спільних витрат на придбання спірного майна, суд не може встановити, чи на спільні кошти придбано спірне нерухоме майно, у зв'язку з чим підстави для визнання за позивачем права власності на частину цього майна відсутні.
Таким чином, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, враховуючи характер спору, а також те, що позивач не просить повернути їй сплачений судовий збір, понесені судові витрати по сплаті судового збору слід покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 01 січня 2004 року і до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Представник позивача - адвокат Мірошниченко Марина Володимирівна, адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач-1 - ОСОБА_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач-2 - ОСОБА_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП в ході розгляду справи не встановлено.
Повне судове рішення складено - 22 листопада 2022 року.
Суддя В.В. Попов