Ухвала
25 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 750/3448/21
провадження № 61-11541ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Чернігівська міська рада, виконавчий комітет Чернігівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Чернігівська міська рада, виконавчий комітет Чернігівської міської ради, в якому просила суд зобов'язати усунути перешкоди у користуванні нею нежитловим приміщенням гаражем «В-1», що розташований на земельній ділянці, площею 0,0734 га, кадастровий номер 7410100000:02:025:0314 за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його звільнення.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня
2022 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Чернігівська міська рада, виконавчий комітет Чернігівської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Постановою Верховного Суду від 05 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Постанову Чернігівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2021 року залишено без змін.
17 листопада 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року (надійшла до суду 22 листопада 2022 року), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, з наступних підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_3 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
У касаційній скарзі заявник посилається, як на підставу касаційного провадження, на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не може бути прийняте касаційним судом, оскільки воно
є загальним та не відповідає вимогам, викладеним у ЦПК України.
Зокрема, заявник, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, лише зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно, на думку заявника, застосовано статтю 321 ЦК України щодо непорушності права власності та статтю 77 ЦПК України щодо належності доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Однак при цьому заявник не вказує, щодо питання застосування якої саме норми права та у яких саме подібних правовідносинах, на думку заявника, відсутній висновок Верховного Суду.
Те, що суди попередніх інстанцій, неправильно, на думку заявника, застосували статтю 321 ЦК України та статтю 77 ЦПК України, не підтверджує того, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування даних норм права у подібних правовідносинах.
Також Верховний Суд не може взяти до уваги посилання заявника на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: суди не дослідили зібрані
у справі докази; що суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки дане посилання заявник не обґрунтував належним чином, не вказав, які саме клопотання суди відхилили, які зібрані у справі докази не дослідили.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць