Постанова
Іменем України
10 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 824/62/22
провадження № 61-8324ав22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в складі:
Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
секретаря судового засідання - Шабаліної К. Г.,
учасники справи:
боржник (відповідач) - державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна енергетична станція»,
заявник (позивач) - Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка),
за участю представників:
заявника (позивача) - Муляра Євгенія Григоровича , Копуся Андрія Анатолійовича
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна енергетична станція» на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року за заявою Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого 2022 року у справі № 237/2021 про стягнення грошових коштів із державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (Україна) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна енергетична станція»,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) звернувся до суду з заявою про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 15 лютого 2022 року у справі № 237/2021 про стягнення грошових коштів із Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП «НАЕК «Енергоатом») (Україна) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна енергетична станція».
Заяву обґрунтовувано тим, що 15 лютого 2022 року МКАС при ТПП України прийняв рішення у справі № 237/2021, відповідно до якого задовольнив позовні вимоги Universal Baltic Group OU до ДП «НАЕК «Енергоатом» і яким стягнуто з відповідача на користь позивача 92 642 євро основного боргу за поставлену продукцію, 3 848,17 євро - 3 % річних, нарахованих за порушення виконання грошового зобов'язання, 1 300 євро на відшкодування витрат на правову допомогу та 4 495,03 євро на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 102 285,20 євро у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки продукції від 15 листопада 2019 року № 577(2)19 ЕС (від 02 грудня 2019 року № 53-121-01-19-08819).
Відповідно до пункту 9.3 договору, якщо сторони не дійдуть згоди при розгляді виниклого спору, спір передається на вирішення у МКАС при ТПП України за затвердженим регламентом, кількість суддів - 1, при розгляді спору буде застосовуватись матеріальне право України, мова судочинства - російська.
Вказував, що рішення МКАС при ТПП України від 15 лютого 2022 року є остаточним та набуває законної сили з дати його винесення, що додатково підтверджується довідкою МКАС при ТПП України від 26 травня 2022 року № 671/14-6.
Станом на момент подання цієї заяви відповідач добровільно не виконав рішення арбітражного суду та не вчинив жодних дій, які б свідчили про наявність наміру його виконувати, що змушує позивача ініціювати виконання рішення в примусовому порядку.
Враховуючи наведене заявник просив визнати і надати дозвіл на виконання рішення МКАС при ТПП України від 15 лютого 2022 року у справі № 237/2021 за позовом Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) до ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) про стягнення заборгованості за договором поставки продукції від 15 листопада 2019 року № 577(2)19 ЕС (від 02 грудня 2019 року № 53-121-01-19-08819), видати виконавчий лист про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Україна) на користь Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) 92 642 євро основного боргу за поставлену продукцію, 3 848,17 євро - 3 % річних, нарахованих на відшкодування витрат на правову допомогу та 4 495,03 євро на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 102 285,20 євро; стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Universal Baltic Group OU судовий збір 1 240,50 грн.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду, як суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року заяву Universal Baltic Group OU задоволено.
Визнано і надано дозвіл на виконання рішення МКАС при ТТП Украни від 15 лютого 2022 року у справі № 237/2021 про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна енергетична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Universal Baltic Group OU 92 642,00 євро основного боргу за поставлену продукцію, 3 848,17 євро - 3 % річних, нарахованих за порушення грошового зобов'язання, 1 300,00 євро у відшкодування витрат на правову допомогу та 4 495,03 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 102 285,20 євро.
Стягнуто з ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна енергетична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Universal Baltic Group OU 1 240,50 грн судових витрат.
Видано Universal Baltic Group OU виконавчий лист на примусове виконання рішення МКАС при ТТП України від 15 лютого 2022 року у справі № 237/2021.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що арбітражна угода не визнана недійсною, боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд, рішення не суперечить арбітражній угоді, склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами, рішення вже стало обов'язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом, а отже не встановлено підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 15 лютого 2022 року у справі № 237/2021.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з цією ухвалою, ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна енергетична станція» подало до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду як суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року скасувати та відмовити у повному обсязі в задоволенні заяви № 8/КМLF/62/2021 від 17 червня 2022 року компанії Universal Baltic Group OU (Естонська республіка) про визнання і надання дозволу на виконання на території України рішення МКАС при ТПП України від 15 лютого 2022 року у справі № 237/2021, обґрунтовуючи свої вимоги тим. що оскаржувана ухвала постановлена із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року відкрите апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд під час постановлення ухвали не застосував норми «Нью-Йоркської конвенції про визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень», положення якої є обов'язковими для застосування. У зв'язку з цим ним не було перевірено дотримання публічного порядку, що суд мав зробити за власною ініціативою та в обов'язковому порядку й, відповідно, у зв'язку з цим неправильно застосував норми матеріального права.
Як станом на 15 серпня 2022 (дата прийняття судом першої інстанції рішення у справі № 824/62/22), так і станом на теперішній час, зважаючи на воєнний стан, в Україні діяли і діють норми чинного законодавства, направлені на: запобігання порушенню інтересів суспільства і держави, завданню майнових втрат, у тому числі незаконними і безпідставними виплатами, що можуть призвести до виведення заявником свого капіталу за межі України, що буде несумісним із застосованими до нього санкцією, якою є зупинення видаткових фінансових операцій за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають поставку в Україну продукції виробництва російської федерації, та які є складовою публічного порядку України. Відповідно, питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 15 лютого 2022 року у справі № 237/2021 (в т.ч. щодо оплати продукції, країною походження якої є рф) може бути вирішене після прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором та скасування мораторію (заборони), установленого постановою КМУ № 187 від 03 березня 2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації».
Виконання ухвали Київського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року призведе до негативних наслідків як для держави Україна - в цілому, так і безпосередньо для боржника, який є відокремленим підрозділом державного підприємства в об'єднаній енергетичній системі України, від сталої роботи якої залежить забезпечення благополуччя, стабільності та безпеки як громадян, так і держави в цілому, оскільки це рішення від 15 серпня 2022 року у справі № 824/62/22 порушує публічний порядок України.
Крім того, судом не враховано, що положення Нью-Йоркської конвенції та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не пов'язують відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення МКАС із моментом чи періодом укладення арбітражної угоди та доповнень до неї, оскільки положення зазначених Конвенції та Закону передбачають однією з підстав відмови саме «порушення публічного порядку».
Вказує, що станом на сьогоднішній день відсутні відповідні нормативно-правові акти України або рішення Національного банку України, за якими дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій (у тому числі і проведення фінансової операції з купівлі валюти) за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають поставку в Україну продукції виробництва російської федерації з її території та оплату продукції, країною походження яких є російська федерація.
Зазначає, що висновки, викладені в судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, оскільки ДП «НАЕК «Енергоатом» безпосередньо не було суб'єктом правовідносин (покупцем) за договором поставки продукції № 577(2)19ЕС від 15 листопада 2019 /53-121-01-19-08819 від 02 грудня 2019 та відповідачем у справі № 237/2021, не є боржником у справі № 824,62,22, а також не залучалося ні МКАС при ТПП України, ні Київським апеляційним судом як судом першої інстанції до участі у справах, відповідно: № 237/2021 і № 824/62/22. Натомість суб'єктом вказаних правовідносин й, відповідно, учасником судових процесів було ДП «НАЕТ «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція».
Посилається також на порушення норм процесуального права, а саме статті 479 ЦПК України, оскільки Київський апеляційний суд вважав учасником (боржником ДП «НАЕК «Енергоатом») особу, яка не приймала участі ні в арбітражному процесі з розгляду справи № 237/2021, ні в судовому процесі з розгляду справи № 824/62/22..
Відзив на апеляційну скаргу
У листопаді 2022 року від Universal Baltic Group OUнадійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє посилається на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, зловживання відповідачем власними процесуальними правами, законність постановленої апеляційним судом ухвали, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 824/62/22 - без змін, судові витрати та витрати на правову допомогу (350,00 євро), пов'язані з подачею та розглядом апеляційної скарги покласти на відповідача.
Позиція сторін у суді апеляційної інстанції
У судове засідання представник ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» не з'явився.
До початку судового засідання подав клопотання про проведення судового засідання за відсутності учасника справи та про продовження процесуального строку розгляду апеляційної скарги (вих. № 28-23/13677 від 09 листопада 2022 року), в якому просив:
1. Визнати поважними причини неявки Боржника (ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» в судове засідання, призначене на 10 листопада 2022 року (час: 11-00), яке провести за його відсутності.
2. Не враховувати повністю безпідставні та необґрунтовані заперечення, викладені представником заявника у відзиві на апеляційну скаргу, зважаючи в тому числі на те, що реалізація права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке може бути оскаржене в апеляційному порядку, не є зловживанням процесуальними правами в розумінні норм статті 44 ЦПК України.
3. Задовольнити апеляційну скаргу боржника у повному обсязі та скасувати повністю ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року у справі № 824/62/22.
4. Розподілити по новому судові витрати, стягнувши їх з заявника (Universal Baltic Group OU) на користь боржника (ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»); витрати на професійну правничу допомогу (350,00 євро), на які міститься посилання у відзиві, покласти на заявника (Universal Baltic Group OU).
5. Продовжити процесуальний строк розгляду апеляційної скарги боржника до остаточного закінчення або скасування воєнного стану в Україні.
6. Судові рішення, а також судові повістки-повідомлення у цій справі надсилати боржнику на адресу електронної пошти: zaes@npp.zp.ua
Колегія суддів, заслухавши думку представників заявника, ухвалила клопотання боржника задовольнити частково.
Відмовити у задоволенні клопотання в частині визнання поважними причин неявки представника боржника в судове засідання, продовження процесуального строку розгляду апеляційної скарги до остаточного закінчення або скасування воєнного стану України.
Задовольнити клопотання в частині проведення судового розгляду за відсутності представника боржника.
Всі інші питання, заявлені в клопотанні, вирішити під час ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.
У судовому засіданні представники Universal Baltic Group OU Муляр Є. Г. та Копусь А. А. просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін, стягнути з боржника 350,00 євро в рахунок компенсації витрат на правничу допомогу.
Представники зазначали, що надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України не порушує публічний порядок, навіть якщо це може вплинути на платоспроможність державного підприємства.
При цьому на виконання вказаного грошового зобов'язання не поширюється мораторій, запроваджений постановою КМУ від 03 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації», оскільки компанія Universal Baltic Group OU зареєстрована та діє відповідно до законодавства Естонії, її засновником є її директор, який є громадянином України, ОСОБА_3 , посадові особи компанії не є резидентами ані російської федерації, ані Республіки Беларусь.
Відповідно до п.п. 29 пункту 14 постанови правління НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» дозволяється здійснення транскордонного переказу валютних цінностей з України / переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях / іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах щодо операцій, пов'язаних з розглядом справ у МКАС та Морській арбітражній комісії при ТПП України.
Крім того, обмеження, зазначені в листі НБУ від 05 квітня 2022 року № 25-005/25858 «Про особливості здійснення заходів щодо імпортних операцій клієнтів», так само не підлягають застосуванню, оскільки Договір поставки від 15 листопада 2019 року № 577(2)19 ЕС (від 02 грудня 2019 року № 53-121-01-19-08819) був укладений та виконаний постачальником у березні 2020 року, тобто ще до початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Хоча виробником продукції є ТОВ «Танаіс» (рф), однак країна її походження була відома на момент підписання контракту в 2019 році, інформація щодо наявності санкцій відносно вказаного підприємства відсутня, контракт укладався в процесі публічної закупівлі, в межах якої задовольнялася потреба у поставці продукції певного виробника, про що боржник був обізнаний. Грошові кошти на підставі рішення МКАС підлягають стягнення на користь Universal Baltic Group OU, тобто резидента Естонії, який не має відношення до російської федерації.
Посилання божника на порушення норм процесуального права в контексті неправомірної заміни судом ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на юридичну особу ДП «НАЕК «Енергоатом» є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство дає пряму вказівку на те, що відокремлений структурний підрозділ не може виступати самостійним учасником спору.
До закінчення судових дебатів у справі представник Universal Baltic Group OU Муляр Є. Г. повідомив, що протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги він наддасть докази про розмір понесених заявником витрат на правничу допомогу на стадії апеляційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 листопада 2019 року Universal Baltic Group OU та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» уклали договір поставки продукції № 577(2)19ЕС (№53-121-01-19-08819 від 02 грудня 2019 року), за умовами якого постачальник зобов?язується поставити, а покупець - прийняти і сплатити продукцію на загальну суму 92 642 євро, виробником якої є ТОВ «Танаіс» м. волгодонськ, росія.
Згідно пункту 3.3 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється у євро протягом 45 календарних днів з дати поставки продукції покупцю шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно пункту 4.1, 4.2 договору поставка продукції відбувається на умовах DAP згідно з правилами Інкотермс 2010, місце призначення - м. Енергодар Запорізької області, вантажоодержувач - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом», склад № 5, вул. Промислова 133 м. Енергодар Запорізької області. Строк поставки продукції березень 2020 року.
Згідно пункту 7.1 договору у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства.
Згідно пункту 9.3 договору, якщо сторони не дійдуть згоди при розгляді виниклого спору, спір передається на вирішення у МКАС при ТПП України за затвердженим регламентом, кількість суддів - 1, при розгляді спору буде застосовуватись матеріальне право України, мова судочинства - російська.
07 жовтня 2021 року до МКАС при ТПП України надійшов позов Universal Baltic Group OU до ДП «НАЕК «Енергоатом» про стягнення заборгованості за договором поставки продукції.
Рішенням МКАС при ТПП України від 15 лютого 2022 року вирішено стягнути з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь Universal Baltic Group OU 92 642 євро основного боргу за поставлену продукцію, 3 848,17 євро - 3 % річних, нарахованих за порушення грошового зобов?язання, 1 300 євро у відшкодування витрат на правову допомогу та 4 495,03 євро на відшкодування витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 102 285,20 євро.
Рішення прийнято у складі одноособового арбітра Олександра Крупчана.
Рішення набрало законної чинності з дати його винесення 15 лютого 2022 року, є остаточним і підлягає негайному виконанню.
Також з рішення вбачається, що в засіданні арбітражного суду приймали участь представники обох сторін.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
Відповідно до статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Згідно з частиною першою статті 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Відповідно до частини першої статті 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не надає оцінку правильності цього рішення по суті вирішення спору, а перевіряє лише дотримання строків звернення із заявою, дотримання вимог процесуального закону щодо її форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення.
Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу врегулюванні статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яканабула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Конвенція), статтею 9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-ХІІ, та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», згідно з якими тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача. З урахуванням цих положень повинні застосовуватися положення статті 478 ЦПК України.
Згідно зі статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що: арбітражна угода не визнана недійсною; боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд; рішення не суперечить арбітражній угоді; склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами; рішення є обов'язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.
В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було перевірено дотримання публічного порядку, що є підставою для відмови у задоволенні заяви Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка), відхиляються судом з огляду на таке.
Застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.
Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.
Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.
Частиною першою статті 47 «Про міжнародне приватне право» визначено, що право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов'язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.
Відповідно до частини другої статті 81 «Про міжнародне приватне право», частини другої статті 78 Закону України «Про виконавче провадження» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
З огляду на рішенням МКАС при ТПП України від 15 лютого 2022 року у справі № 237/2021 було вирішено питання про стягнення ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» (Україна) на користь Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка) заборгованості за договором поставки продукції, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, є обов'язковим для сторін.
Рішення міжнародного комерційного арбітражу не створює для боржника обов'язку сплатити за щось протизаконне чи аморальне, не свідчить про порушення бюджетного законодавства.
Під час вирішення питання про визнання рішення міжнародного комерційного арбітражу та надання дозволу на його виконання суд має обмежену компетенцію (враховуючи те, що сторони добровільно довірили вирішення спору арбітражу), не здійснює оцінки законності та обґрунтованості рішення міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, правильності або неправильності сум, які міжнародний комерційний арбітраж визнав такими, що підлягають до стягнення, а лише встановлює наявність або відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених законом. Закон містить вичерпний перелік процесуальних форм судового контролю, будь-яке інше втручання судів у рішення міжнародного комерційного арбітражу є неприпустимим.
Обставини, встановлені рішенням МКАС при ТПП України від 15 лютого 2022 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ Держави України, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою щодо зобов'язань, які виникли в 2019 році та були виконані заявником в 2020 році, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.
Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що посилання заявника щодо неможливості вирішення питання про визнання і надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 15 лютого 2022 року в справі № 237/2021 до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором і до скасування мораторію (заборони), встановленого постановою КМУ № 187 від 03 березня 2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації» пов'язані з питаннями, які вирішуються на стадії виконавчого провадження, і не відносяться до підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, передбачених статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».
Крім того, колегія суддів виходить з того, що відповідно до пункту першого постанови КМУ № 187 від 03 березня 2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації» для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв'язку з військовою агресією російської федерації запроваджений мораторій (заборона) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов'язані з державою-агресором): громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, шостої статті 18 ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час розгляду справи було встановлено, що компанія Universal Baltic Group OU, на користь якої має бути виконано рішення МКАС при ТПП від 15 лютого 2022 року, зареєстрована та діє відповідно до законодавства Естонії. Доказів на підтвердження того, що кінцевим бенефіціарним власником цієї компанії або отримувачем грошових коштів виступає громадянин російської федерації, юридична особа, створена та зареєстрована за законодавством російської федерації, або безпосередньо російська федерація боржником у встановленому законом порядку надано не було.
Також колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо безпідставності посилання боржника на положення пункту 12 постанови НБУ від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», лист НБУ від 05 квітня 2022 року № 25-0005/25858, оскільки поставка продукції, виробником якої є ТОВ «Танаіс», м. волгодонськ, росія, була здійснена 31 березня 2020 року, тобто не у період (2021-2022 роки), фінансові операції, пов'язані з отриманням продукції за зовнішньоекономічними договорами, за який можуть бути кваліфіковані як такі, що спрямовані на фінансування терористичних дій, й розрахунок за продукцію не передбачає торгівлю валютними цінностями.
Таким чином, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що визнання та виконання рішення МКАС при ТПП України від 15 лютого 2022 року не суперечить публічному порядку України.
Доводи апеляційної скарги про те, що ДП «НАЕК «Енергоатом» безпосередньо не було суб'єктом правовідносин (покупцем) за договором поставки продукції від 15 листопада 2019 року, відхиляються колегією суддів, оскільки, з урахуванням частини четвертої статті 64 ГК України, відокремлений підрозділ через відсутність належної право- та дієздатності не може бути самостійним учасником спору, а відтак боржником у виконавчому провадженні за позовом Universal Baltic Group OU вважатиметься саме юридична особа ДП «НАЕК «Енергоатом».
Інші доводи апеляційної скарги ідентичні запереченням, поданим боржником до суду апеляційної інстанції, на які судом було надано змістовні та обґрунтовані відповіді, з якими погоджується колегія суддів.
Таким чином, під час розгляду справи Верховним Судом не встановлено підстав, передбачених статтею 478 ЦПК України, для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
Оскільки рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 15 лютого 2022 рокунабрало чинності і підлягає виконанню, проте боржник не виконує його добровільно, а також відсутні визначені цивільним процесуальним законодавством підстави для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання арбітражного рішення, то Верховний Суд погоджується з висновком Київського апеляційного суду щодо наявності підстав для задоволення заяви Universal Baltic Group OU (Естонська Республіка).
Згідно з частиною першою статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на законність та обґрунтованість судового рішення.
Керуючись статтями 24, 351, 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 487, 480 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційну скаргу державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна енергетична станція» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення та не може бути оскаржена.
Судді: Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян