Ухвала
Іменем України
21 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 761/37563/19
провадження № 61-11103ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання незаконним і скасування наказу про відрахування студента,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (далі - КНУ ім. Тараса Шевченка) про визнання незаконним і скасування наказу про відрахування студента.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року.
В обґрунтування заяви зазначав, що з урахуванням нових знань у галузі національного та міжнародного права, які були отримані ним у червні 2021 року у результаті самоосвіти шляхом опрацювання правових навчально-наукових джерел інформації, ним встановлено істотні обставини для справи, які не були встановлені судом та не могли бути відомі на час розгляду справи.
На думку заявника, посадові особи КНУ ім. Тараса Шевченка не мали права без його згоди вимагати від нього в обов'язковому порядку надання медичної документації про стан його здоров'я для допуску до складання іспитів, а тому підстава відрахування через те, що він відмовився надавати або не надав медичну довідку про стан здоров'я до навчального закладу є недопустимою, відповідно наказ про його відрахування зі складу студентів підлягає скасуванню, оскільки є неправомірним.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року залишено без задоволення.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що обставини, на які посилається заявник у заяві про перегляд судового рішення не є нововиявленими обставинами у розумінні положень статті 423 ЦПК України.
09 серпня 2022 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною другою статті 393 ЦПК України (заявником не в повному обсязі виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 22 серпня 2022 року про залишення його касаційної скарги без руху).
09 листопада 2022 року ОСОБА_1 удруге звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження та вказує на те, що апеляційним судом не направлялася йому копія повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року, що підтверджується відсутністю будь-яких документів у матеріалах справи, що могли б підтвердити належне виконання судом апеляційної інстанції вимог статті 272 ЦПК України. Копію постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року отримав у Шевченківському районному суді м. Києва 02 серпня 2022 року. Вказує, що апеляційним судом була зроблена спроба йому зателефонувати та повідомити його про результати розгляду справи, але в той день він не помітив телефонний виклик від секретаря судового засідання і таким чином не дізнався про ухвалене судове рішення. На підтвердження зазначеного надає: копію розписки про отримання копії оскаржуваного судового рішення від 02 серпня 2022 року; копію листа місцевого суду від 02 листопада 2022 року про надання інформації щодо направлення апеляційним судом повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року заявнику; копію телефонограми апеляційного суду від 23 червня 2022 року. Крім того, зазначає, що копію ухвали Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року про повернення касаційної скарги, поданої ним у серпні 2022 року, отримав 07 листопада 2022 року, після чого невідкладно звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою вдруге.
Вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частиною третьою статті 390 ЦПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та додані до касаційної скарги матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені представником заявника обставини: щодо дати отримання копії повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року; відсутності у матеріалах справи доказів направлення апеляційним судом копії оскаржуваного судового рішення заявнику; дати отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги, дати наступного звернення з касаційною скаргою свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження судових рішень. Крім того, заявник демонстрував намагання у найкоротші терміни повторно звернутися із касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення до суду касаційної інстанції, тобто діяв добросовісно. Сукупність зазначених обставин дає підстави для висновку про наявність поважних причин пропуску строку на оскарження, що є підставою для його поновлення.
У касаційній скарзі заявник просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на скрутний майновий стан та відсутність доходів. На підтвердження зазначеного надає відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, за змістом яких інформація про доходи ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2021 року по 4 квартал 2021 року відсутня.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Відповідно до частини першої та третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
З огляду на положення наведених норм закону, а також враховуючи зазначені заявником обставини та надані докази, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень Верховний Суд дійшов переконання, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судами норми процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Такого висновку Верховний Суд дійшов з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Згідно з Наказом ректора КНУ ім. Тараса ШевченкаГуберського Л. В. від 07 серпня 2017 року № 2007-33 ОСОБА_1 з 01 вересня 2017 року зараховано на перший курс освітнього рівня «Бакалавр», денної форми навчання, освітньої програми 081 Право.
Залікова книжка студента ОСОБА_1 № НОМЕР_1 не містить відповідних записів щодо складання заліку з предмету «Іноземна мова» та іспиту з предмету «Історія держави і права зарубіжних країн».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 не з'явився на іспити під час літньої заліково-екзаменаційної сесії, зокрема: 14 червня 2018 року - на залік з курсу «Іноземна мова»; 18 червня 2018 року - на іспит з курсу «Історія держави і права зарубіжних країн». Крім того, ОСОБА_1 не з'явився для ліквідування академічної заборгованості з указаних предметів, зокрема: 28 серпня 2018 року - залік з курсу «Іноземна мова»; 30 серпня 2018 року - іспит з курсу «Історія держави і права зарубіжних країн». Про причини своєї неявки позивач навчальний заклад не повідомив та не надав жодних документів, які підтверджують наявність поважних причин неявки.
11 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою, у якій просив допустити його до складання іспитів, на які він не з'явився з поважних причин, в обґрунтування якої зазначав, що пропустив складання заліків та іспитів у зв'язку з поганим станом здоров'я, однак на підтвердження зазначеного не надав належних доказів, посилаючись на відмову свого приватного лікаря у наданні медичної довідки, який не бажає порушувати лікарську таємницю.
Деканом юридичного факультету КНУ ім. Тараса ШевченкаГриценко І. С. 18 вересня 2018 року № 042/890, у відповідь на звернення позивача щодо допуску останнього для ліквідації академічної заборгованості у листі повідомлено наступне: «Ви не з'явився на складання, перескладання та на комісію з наступних дисциплін: «Історія держави і права зарубіжних країн»; «Іноземна мова». Юридичний факультет станом на 11 вересня 2018 року не отримував будь-яких документів, які засвідчують поважну причину неявки для складання іспитів. А тому відповідно до наказу МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», у випадку тимчасової непрацездатності студента оформлюється довідка про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу І-ІVрівнів акредитації, про хворобу, карантин і інші причини відсутності дитини, яка відвідує загальноосвітній навчальний заклад, дошкільний навчальний заклад - форма № 095/о. Враховуючи зазначене, Ви будете відраховані зі складу студентів КНУ ім. Тараса Шевченка за невиконання індивідуального навчального плану».
Наказом проректора з науково-педагогічної роботи КНУ ім. Тараса Шевченка Бугрова В. А. від 25 вересня 2018 року № 2644-33 ОСОБА_1 , студента 1 курсу юридичного факультету денної форми навчання, освітнього рівня «Бакалавр», освітньої програми 081 Право, відраховано зі складу студентів за невиконання індивідуального плану з 01 вересня 2018 року.
14 грудня 2018 року позивачем надано КНУ ім. Тараса Шевченка копію довідки форми №086 про тимчасову непрацездатність від 28 вересня 2018 року, відповідно до якої ОСОБА_1 звільнений від занять з 28 серпня по 14 вересня 2018 року, та з 17 по 28 вересня 2018 року.
Відповідно до витягу з Положення про організацію освітнього процесу, введеного в дію Наказом від 30 серпня 2018 року № 716-32 Про незалежні від здобувача причини (у т. ч. тимчасову непрацездатність через хворобу), які можуть виправдати його відсутність, він має негайно повідомити заступника декана/директора із навчальної роботи. За своєчасного (не пізніше, ніж упродовж трьох робочих днів після завершення періоду тимчасової непрацездатності) подання відповідної заяви із підтвердженням (довідка встановленого зразка) тимчасової непрацездатності, здобувачу подовжується термін складання семестрового контролю: у межах, що визначені графіком навчального процесу.
Вказану довідку університету позивач надав після відрахування, а саме 14 грудня 2018 року.
В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 посилався на те, що, відповідно до Європейської конвенції з прав людини та практики ЄСПЛ інформація про стан здоров'я людини є конференційною інформацією і відповідач не мав права вимагати довідку про стан його здоров'я.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій виходили з того, що стороною відповідача не доведено наявність нововиявлених обставин, а сама заява зводиться до переоцінки доказів, які були предметом судового дослідження під час розгляду справи.
Такий висновок судів попередніх інстанцій є обґрунтованим з огляду на таке.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК Українирішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Водночас, необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Висновки Верховного Суду
Звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилався на те, що інформація про стан здоров'я людини є конфіденційною інформацією, а тому відповідач не мав права вимагати довідку про стан його здоров'я. Вказував, що про конфіденційність інформації про стан здоров'я йому стало відомо у червні 2021 року у результаті самоосвіти шляхом опрацювання правових навчально-наукових джерел, а тому ним встановлені істотні обставини для справи, які не були встановлені судом та не могли бути відомі йому на час розгляду справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивача відраховано із юридичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка у зв'язку із невиконанням індивідуального плану, оскільки він не з'явився для складання заліку та іспиту і не надав підтвердження існування поважних причин своєї відсутності.
Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що обставини, на які посилається заявник у заяві про перегляд судового рішення не є нововиявленими обставинами у розумінні положень статті 423 ЦПК України, оскільки не спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Зміна позивачем обґрунтування позовних вимог не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Доводи касаційної скарги про те, що інформація про стан здоров'я людини є конфіденційною інформацією, а тому відповідач не мав права вимагати довідку про стан здоров'я заявника, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110 про затвердження Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 095/о при заповненні довідки про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу І-IV рівнів акредитації діагноз або інші причини відсутності студента, учня чи дитини, яка відвідує дошкільний навчальний заклад, зазначаються за згодою пацієнта.
У заяві від 11 вересня 2018 року ОСОБА_1 повідомляв відповідача про те, що він не з'явився в університет для складання іспитів у зв'язку з хворобою, тобто позивач вказував причиною неявки свій стан здоров'я.
Належним підтвердженням існування таких обставин є довідка про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу І-IV рівнів акредитації. Сама по собі інформація про перебування особи в певний період у непрацездатному стані не є конференційною інформацією, конференційною є інформація про діагноз непрацездатної особи.
ОСОБА_1 18 вересня 2018 року у відповідь на його звернення запропоновано підтвердити поважну причину своєї неявки для складання іспитів шляхом надання довідки про тимчасову непрацездатність студента, наявність якої є підставою для продовження терміну складання семестрового контролю у межах, що визначені графіком навчального процесу.
Оскільки заявник не підтвердив поважність причин своєї неявки для складання іспитів, наказом проректора з науково-педагогічної роботи КНУ ім. Тараса Шевченка Бугрова В. А. від 25 вересня 2018 року № 2644-33 ОСОБА_1 відраховано зі складу студентів за невиконання індивідуального плану з 01 вересня 2018 року.
З урахуванням наведеного, посилання заявника на те, що навчальний заклад вимагав у нього конференційну інформацію, не відповідають дійсності та не свідчать про існування обставин, які в розумінні статті 423 ЦПК України є нововиявленими.
Підсумовуючи, Верховний Суд у цій справі дійшов переконання, що суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону та правильно визнали необґрунтованою заяву про перегляд судових рішень за нововиявленим обставинами.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах, їм надана належна правова оцінки.
Отже, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими із додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні, а тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтею 390, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 червня 2022 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 липня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання незаконним і скасування наказу про відрахування студента відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний