Ухвала
16 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 551/517/19
провадження № 61-21436св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка»,
відповідачі: ОСОБА_1 , приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка Валентина Михайлівна,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» про передачу справи № 551/517/19 на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду,
У травні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка»(далі - ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка»; Товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Ганночки О. В. про визнання недійсною угоди про дострокове розірвання договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора щодо припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки.
Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 21 травня
2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
У грудні 2021 року ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову; передати справу на розгляд Об'єднаної або Великої Палати Верховного Суду.
Клопотання мотивовано тим, що Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі № 920/330/18 до подібних правовідносин застосував статтю 74 ГПК України, частини шосту, сьому, дев'яту статті 81 ГПК України та дійшов висновку, що беручи бо уваги посилання позивача на те, що Додаткову угоду він не підписував (відсутність події), суд правомірно зобов'язав відповідача, який, заперечуючи проти позову, стверджував про існування підписаного документа, подати відповідні докази наявності події підписання Додаткової угоди, а в зв'язку з неподанням такої угоди дійшов висновку, що така угода не укладалась. Так, у справі № 920/330/18 позивач в обґрунтування позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди до договору суборенди земельних ділянок, посилався на підроблення Додаткової угоди та укладення вказаного правочину без волевиявлення позивача за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки позивач зазначеного документу не підписував та не мав наміру укладати таку угоду. Також Верховний Суд не знайшов підстав для відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 липня 2018 року у справі № 915/1145/17, а саме: з огляду на викладене, врахувавши розподіл обов'язків доказування, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не спростовано твердження позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено 08 червня 2011 року. Наведене також стосується і доведення обставин щодо справжності відтиску печатки позивача на Договорі, а також повноважень особи, яка підписала Договір від імені позивача (ОСОБА_6.), на його укладення (саме на момент фактичного підписання цього правочину).
Постановою Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року у справі № 551/410/19, предметом розгляду якої були позовні вимоги з подібними обставинами, було вирішено відмовити в задоволені позовних вимог. При цьому Верховний суд не зазначив, що він відступив від будь-якої правової позиції.
Таким чином, на даний час існують дві різні правові позиції, які прийняті Касаційним господарським судом та Касаційним цивільним судом Верховного Суду, зокрема Касаційний господарський суд визначає як обов'язок щодо подання угоди про дострокове припинення договору оренди, яка відсутня у позивача, на відповідача, та в зв'язку з неподанням такої угоди прийшов до висновку про відсутність події укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди, тоді як Касаційний цивільний суд фактично звільнив від доказування особу, яка використала таку угоду та на підставі якої припинено право позивача щодо користування земельною ділянкою, та позбавив можливості позивача довести обставини, на які він посилається в позові шляхом проведення судово-технічної експертизи такої угоди.
ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» вважає, що справа містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки Касаційний господарський суд Верховного Суду та Касаційний цивільний суд Верховного Суду в аналогічних справах про визнання недійсними угод про дострокове розірвання договорів оренди землі, та за умови ненадання оригіналів таких угод відповідачами для дослідження, винесли різні за своєю суттю рішення, та враховуючи те, що захист права оренди є надзвичайно важливим для вирішення питання сталого господарювання та залучення інвестицій в сільське господарство України, в тому числі в зв'язку з відкриттям ринку землі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Тлумачення змісту статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності про передачі справи на розгляд об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.
Виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити наступні обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.
При цьому справа буде мати принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.
У справі, що переглядається, суди виходили з недоведеності ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» заявлених вимог. З урахуванням фактичних обставин цієї справи та доводів сторін немає підстав вважати, що суди ухвалили рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, на які посилається позивач.
За таких обставин Верховний Суд немає правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені у клопотанні аргументи не свідчать про наявність виключної правової проблеми і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
У справі, що переглядається, заявник належним чином не мотивував наявність виключної правової проблеми. Натомість Верховний Суд у наведених постановах викладав висновки в аналогічних справах за позовами ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» до фізичних осіб, в тому числі досліджував питання наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за таких самих аргументів позивача, зокрема у справах від 12 жовтня
2021 року у справі № 551/1323/19 (провадження № 61-10436 св 21),від
24 грудня 2021 року у справі № 551/1325/19 (провадження № 61-10825св21), від 12 квітня 2022 року у справі № 551/409/19 (провадження № 61-21444св21), від 18 травня 2022 року у справі № 551/1324/19-ц (провадження № 61-21254св21), від 07 вересня 2022 року у справі № 551/1321/19 (провадження
№ 61-11340св21), що свідчить про єдність правозастосовної практики.
За таких обставин у задоволенні вказаного клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 403 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ім. Довженка» про передачу справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду або Великої Палати Верховного Суду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук