24 листопада 2022 рокуСправа № 921/464/22
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
розглянув заяву Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" №б/н (вх. №7786) від 17.11.2022 про стягнення судових витрат, понесених на надання правової допомоги у справі
за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан"
про стягнення заборгованості в сумі 55 125 грн.
без виклику представників сторін.
Суть справи:
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.11.2022 позов задоволено повністю та стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан" на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" 55 125 грн основного боргу та 2 481 грн судового збору.
На адресу суду 21.11.2022 від Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" надійшла заява (вх. №7786) від 17.11.2022 про стягнення судових витрат, понесених на надання правової допомоги в сумі 10 000 грн.
За змістом статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
У позовній заяві позивачем викладено орієнтовний розрахунок витрат на надання професійної правничої допомоги, який складав 10 000 грн. Також позивачем до позовної заяви була долучена заява від 15.08.2022, про те, що ним протягом п'яти днів після ухвалення рішення буде подана заява про стягнення судових витрат з Товариства. Таким чином, відповідач мав можливість ознайомитись з вказаним розрахунком та надати свої заперечення стосовно вказаних витрат позивача. Втім, Товариство свої заперечення стосовно витрат на професійну правничу допомогу не надала, а тому суд не вбачає за необхідне викликати сторони в судове засідання для прийняття додаткового рішення по справі. У зв'язку з цим додаткове рішення ухвалюється без виклику сторін.
Розглянувши заяву та додані до неї матеріали, господарським судом встановлено наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До останніх належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Позивачем дана процесуальна норма дотримана.
Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як слідує із матеріалів справи, 15.08.2022 між Адвокатським об'єднанням "ІНТЕЛКРАФТС" (Адвокатське об'єднання) та Громадською спілкою "Українська ліга авторських та суміжних прав" (Клієнт), був укладений договір про надання професійної правничої допомоги, згідно із п.п.1.1 якого Адвокатське об'єднання зобов'язується надавати Клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим договором, а Клієнт зобов'язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу.
У п.п.1.2 укладеного правочину сторони погодили професійну правничу допомогу, яка надається за цим договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов'язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів Клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом Клієнта до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан" про стягнення заборгованості за договором №КБР-50/11/19-Н від 01.11.2019.
Згідно п.4 договору за надання професійної правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду за підготовку позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції в сумі 10 000 грн без ПДВ.
Клієнт оплачує винагороду Адвокатському об'єднанню у строки, погоджені сторонами, але не пізніше дати розгляду справи по суті на відповідній стадії судового розгляду. За результатами надання професійної правничої допомоги на кожній стадії судового процесу складається Акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В Акті зазначається, яка саме правнича допомога була надана, та її вартість (п.п.4.2., 4.4).
Згідно п.п.5.1 даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022.
Сторонами також було підписано 17.11.2022 Акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, згідно якого Адвокатським об'єднанням надано наступні послуги:
1.Підготовка та складання позовної заяви.
2.Роздруківка, посвідчення копій документів.
3. Підготовка процесуальних документів.
Вартість кожної із перелічених послуг контрагентами не визначена.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі-Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану її учасників.
За змістом положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Слід зазначити, що жодних клопотань з даного приводу від ТОВ "Україна "Ресторан" не надходило.
Проте, на переконання суду, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат".
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. У частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовано також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України.
При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги адвоката Гуйди Д.М. судом враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.
У даній справі перелічені вище принципи в повній мірі не дотримані.
Суд погоджується із тим, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат вправі самостійно визначатися зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту. Але суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.
У постанові № 922/1163/18 від 06.03.2019 Верховним Судом висловлені позиції щодо отримання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а саме: "за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6) відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність ".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково".
Водночас, Договір про надання правової допомоги від 15.08.2022 фактично не містить порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру). У ньому лише зазначається порядок оплати такої професійної правової допомоги у суді першої інстанції на загальну суму 10 000 грн.
При визначенні розміру витрат на правничу допомогу позивач та адвокат визначили в Акті здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), зазначивши лише, що сума винагороди в розмірі 10 000 грн включає підготовку та складання позовної заяви; роздруківку, посвідчення копій документів; підготовку процесуальних документів.
За таких обставин суд констатує, що позивачем не надано детального опису вартості кожного виду робіт (наданих послуг), а послуги, такі як роздруківка та посвідчення копій документів не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, відповідно не підлягають відшкодуванню.
Крім того, сторонами в Акті не вказано, що саме входить у підготовку процесуальних документів. В ході розгляду справи адвокатом було подано три клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції, які повністю ідентичні за своїм змістом та заява про відшкодування судових витрат на правничу допомогу. Таким чином, суд не може визначити, яка сума з 10 000 грн є винагородою за надання таких послуг окремо.
Суд зазначає, що дана справа була визнана малозначною, про що було зазначено в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, і даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності.
Позовні матеріали містять незначну кількість письмових доказів, що підлягали дослідженню судом. Крім того, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Відповідно до правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду у справі № 910/8443/17 від 11.05.2018 року та практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015 року, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 року, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006 року, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 року заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає за доцільне заяву представника позивача щодо вирішення питання про розподіл судових витрат задовольнити частково, а саме у розмірі 3 000 грн.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Заяву Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" №б/н (вх. №7786) від 17.11.2022 про стягнення судових витрат, понесених на надання правової допомоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан" (бульвар Тараса Шевченка, будинок 23, м. Тернопіль, 46001, ідент. код 37076599) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 7, м. Київ, 02002, ідент. код 42502769) - суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
3. Копію додаткового рішення направити учасникам справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
- Громадській спілці "Українська ліга авторських та суміжних прав", вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 7, м. Київ, 02002;
- Товариству з обмеженою відповідальністю "Україна" Ресторан", бульвар Тараса Шевченка, будинок 23, м. Тернопіль, 46001.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному б-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне додаткове рішення складено 25.11.2022.
Суддя О.В. Руденко