16 листопада 2022 року м. ТернопільСправа № 921/486/22
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Качунь І.Є.
розглянув справу
за позовом Керівника Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області, в інтересах держави в особі:
позивача 1: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області
позивача 2: Шумської міської ради Кременецького району Тернопільської області
до відповідача Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство"
про стягнення шкоди в сумі 168 248,66 грн
за участі представників сторін:
прокурор: Куліковська Л.Б.;
позивач 1: Пуршега І.В. - представник;
відповідач: Чернявська Г.П.- адвокат.
Суть справи: До Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява від керівника Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області подана в інтересах держави, в особі позивачів Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та Шумської міської ради до Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" про стягнення шкоди в сумі 168 248,66 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Розгляд справи здійснювався судом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що Лісове господарство порушенням вимог лісового законодавства заподіяло державі збитки в розмірі 168 248,66 грн.
Представник контролюючого органу у судовому засіданні підтримала позовні вимоги повністю, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення з підстав, викладених у поясненнях №1-1-21-2408 від 04.11.2022.
Шумська міська рада не забезпечила явку свого представника у судове засідання, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином ухвалами суду, які надсилались їй рекомендованою кореспонденцією.
Факт належного повідомлення позивача 2 підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень №4602510419469, №4602510429871 та №4602510435901 з відмітками про їх вручення 10.10.2022, 31.10.2022 та 07.11.2022 представнику ухвал суду.
В судове засідання представник відповідача прибула та проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №б/н (вх.№7023) від 25.10.2022 та додаткових запереченнях №б/н (вх.№7544) від 11.11.2022. Зокрема зазначає, що ні Державне підприємство, ні його працівники не здійснювали незаконні рубки, за фактом вчинення яких було відкрито кримінальне провадження №12019210200000192 від 04.10.2019. У даному випадку відсутня бездіяльність відповідача, оскільки ним вжито всіх можливих та залежних від нього заходів з охорони лісу, здійснення яких передбачено законодавством.
Щодо права Кременецької окружної прокуратури на звернення до суду з даним позовом відповідач зазначає, що відсутність у Держекоінспекції та Шумської міської ради коштів на сплату судового збору не свідчить про їх бездіяльність, а тому не є тим випадком, за якого прокурор може представляти інтереси держави в суді.
Розгляд даного спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши в процесі розгляду справ пояснення представників учасників справи, господарський суд встановив наступне.
Підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду слугували матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12019210200000192 від 04.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки деревини.
Так, представниками лісгоспу в ході огляду лісового господарства виявлено правопорушення, про що складено відповідні Акти огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 27.09.2019 по кожному кварталі окремо, в яких зафіксовано незаконну рубку невстановленими особами 18 дерев:
- 7 дерев породи "сосна" (загальний об'єм незаконно зрубаної деревини становить 7,28 куб.м.) в кварталі 7 виділ 9 у Збаразькому лісництві ДП "Кременецьке лісове господарство";
- 2 дерева породи "сосна" (загальний об'єм незаконно зрубаної деревини становить 1,95 куб.м.) в кварталі 21 виділ 2 у Збаразькому лісництві ДП "Кременецьке лісове господарство";
- 3 дерева породи "сосна" (загальний об'єм незаконно зрубаної деревини становить 4,76 куб.м.) в кварталі 24 виділ 1 у Збаразькому лісництві ДП "Кременецьке лісове господарство";
- 2 дерева породи "сосна" (загальний об'єм незаконно зрубаної деревини становить 1,24 куб.м.) в кварталі 21 виділ 4 у Збаразькому лісництві ДП "Кременецьке лісове господарство";
- 4 дерева породи "сосна" (загальний об'єм незаконно зрубаної деревини становить 3,19 куб.м.) в кварталі 5 виділ 13 у Збаразькому лісництві ДП "Кременецьке лісове господарство".
В сукупності, згідно вище зазначених Актів, за незаконну рубку дерев розмір завданої шкоди склав 168 248,65 грн.
Після документування виявлених правопорушень, ДП "Кременецьке лісове господарство" звернулось листом №02-713 від 27.09.2019 до Шумського ВП Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області з проханням провести розслідування по факту скоєння самовільної вирубки в Збаразькому лісництві.
При цьому варто зазначити, що відповідними законодавчими приписами саме Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об'єктами права власності Українського народу. Незважаючи на це, про виявлені порушення Державне підприємство цей контролюючий орган не повідомило.
В межах кримінального провадження слідчим СВ Шумського відділення поліції Кременецького ВП ГУНП в Тернопільській області проведено огляд місця події та складено протокол від 04.10.2019. В ході проведення огляду виявлено пні дерев породи сосна, а саме: квартал 7 виділ 9 - 7 дерев сосни; квартал 5 виділ 13 - 4 дерева сосни; квартал 21 виділ 2 - 2 дерева сосни; квартал 21 виділ 4 - 2 дерева сосни; квартал 24 виділ 1 - 3 дерева сосни, що в загальному складає 18 дерев.
Як вбачається з матеріалів справи особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального порушення не встановлено.
У відповідь на постанову від 15.09.2022, винесену Кременецькою окружною прокуратурою, уповноваженими особами Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу", враховуючи примітку 2 (сухостій), проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної рубки 18 дерев на території Збаразького лісництва ДП "Кременецьке лісове господарство", яка складає 168 248,66 грн.
17 серпня 2022 прокуратура звернулась листом №2847ВИХ-22 до Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства що до надання інформації чи здійснювались з 27.09.2019 по листопад 2020 року ревізії (раптові ревізії) у Збаразькому лісництві ДП "Кременецьке лісове господарство", а також чи складались за результатами проведення ревізій акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства.
Надавши відповідь у листі №02-2/660 від 25.08.2022, Тернопільське обласне управління лісового та мисливського господарства поінформувало, що за період з 27.09.2019 по листопад 2020 року спеціалістами управління раптових ревізій на території Збаразького лісництва ДП "Кременецьке лісове господарство" не проводились, разом з тим такі ревізії проводились лісовою охороною відповідача.
Кременецька окружна прокуратура звернулась до відповідача з листом №2857ВИХ-22 від 17.08.2022 про надання інформації у строк до 29.08.2022 про те, чи відшкодована завдана шкода, хто з лісників на час виявлення незаконної порубки закріплений за ділянками Збаразького лісництва ДП "Кременецьке лісове господарство", де була здійснена порубка, чи проводилося службове розслідування по факту вище згаданої порубки дерев.
У відповідь Державне підприємство повідомило, що по факту скоєння самовільної рубки порушник не встановлений, шкода не відшкодована і службове розслідування не проводилось. Крім того, державний акт на право постійного користування земельними ділянками, на яких здійснено незаконну рубку дерев, відсутній. Даними ділянками підприємство користується згідно розділу 8 п.5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
Оскільки нараховані екологічною інспекцією збитки в сумі 168 248,66 грн не сплачені, це слугувало підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.
Дослідивши подані учасниками цього спору докази та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, з наступних міркувань.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної порушенням законодавчих вимог в ході ведення лісового господарства.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч.3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Однією із підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду України у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.
Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. В свою чергу, у відповідних законодавчих положеннях, законодавець саме Держекоінспекцію уповноважив здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об'єктами права власності Українського народу. Відтак, остання є позивачем 1 у даній справі.
Проте, Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області з моменту отримання повідомлення від прокуратури не вжито заходів щодо стягнення заподіяної відповідачем шкоди.
Так, для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції в Тернопільській області в суді, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Кременецька окружна прокуратура звернулася до Державної екологічної інспекції в Тернопільській області із запитом №3341ВИХ-22 від 22.09.2022, в якому просила надати інформацію про те, чи будуть вживатись Держекоінспекцією заходи щодо стягнення з ДП "Кременецьке лісове господарство" спричинених державі збитків в сумі 168 248,66 грн.
Держекоінспеція повідомила окружну прокуратуру листом №1-1-05-2002 від 23.09.2022, що до суду не зверталася з відповідним позовом через відсутність фінансування для сплати судового збору.
Однак, ні прокурору, ні в ході судового розгляду контролюючий орган не надав жодних належних та допустимих доказів, які б засвідчували відсутність у нього зазначених вище коштів.
До того ж слід врахувати із даного приводу правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 06 липня 2021 року по справі № 922/3025/20. Зокрема, Верховний Суд звертає увагу, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду Державною екологічною інспекцією з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави у сфері охорони навколишнього природного середовища, свідчить про те, що Державна екологічна інспекція неналежно виконує свої повноваження щодо заподіяного державі матеріального збитку, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Як наслідок суд констатує, що вказана обставина (необхідність сплатити судовий збір при зверненні до суду) не могла слугувати перешкодою для подання позову до суду екологічною інспекцією, а відтак всі посилання останньої з даного приводу, судом оцінюються критично.
З наведеного в сукупності слід зробити висновок, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначає, що Державною екологічною інспекцією не здійснювався захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду.
Правопорушення було вчинено на території Шумської міської ради Тернопільської області, яка є органом місцевого самоврядування.
Кременецька окружна прокуратура Тернопільської області листами №3193ВИХ-22 від 12.09.2022 та №3340ВИХ-22 від 22.09.2022 повідомила міську раду про встановлені факти незаконної рубки дерев на території ради та повідомила про розмір завданої шкоди. Також просила надати інформацію до 14.09.2022 та до 26.09.2022 щодо вжиття органом місцевого самоврядування відповідних заходів реагування.
Шумська міська рада листом №03-03/1513 від 15.09.222 повідомила окружну прокуратуру, що не вживала жодних заходів, в тому числі і звернення до суду з відповідним позовом.
А згідно листа №03-03/1543 від 22.09.2022 міська рада повідомила, що заходи щодо стягнення завданої шкоди вживатися не будуть.
Як наслідок суд констатує, що орган місцевого самоврядування не лише не вживав відповідних заходів, а й не планував їх вживати. На переконання суду, наведене безумовно свідчить про бездіяльність Шумської міської ради у спірних правовідносинах, та слугує підставою для висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави при зверненні з даним позовом до суду.
Щодо фактичних обставин справи , встановлених судом, слід зазначити наступне.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювач шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення з ДП "Кременецьке лісове господарство" 168 248,66 грн шкоди, заподіяної лісовому фонду на території Збаразького лісництві, як з лісокористувача, за яким закріплено це лісництво, внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.
Частиною 2 ст. 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Згідно з п. 3.1 статуту Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство", підприємство створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду та території мисливських угідь, наданих у користування підприємству.
Одним з напрямків діяльності підприємства є, зокрема охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених та інших лісопорушень, притягнення до адміністративної відповідальності лісопорушників та стягнення з них збитків відповідно до чинного законодавства (п. 3.2.6. Статуту).
Пунктом 4.6. Статуту визначено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з чинним законодавством.
Обов'язком підприємства є забезпечувати відтворення, охорону, захист і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконання інших вимог законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів (п. 6.2.1. Статуту).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства. Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.
Відповідно до ст.ст. 16 та 17 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно із п.5 ч.1 ст. 64 ЛК України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ст. 86 ЛК України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За змістом п.5 ч.2 ст. 105 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Відповідно до ст. 107 ЛК України, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Відповідно до ч.4 ст. 68 вказаного Закону, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог. (ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" закріплені економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачено відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ч.1 ст. 69 наведеного вище Закону).
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Отже, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Такий же правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у справі №909/976/17, а також в постановах від 15 лютого 2019 року у справі, №927/1096/16, від 23 серпня 2019 року у справі №917/1261/17, від 09 серпня 2018 року у справ №909/976/17, від 27 березня 2018 року у справі №909/1111/16.
Тобто, на ДП "Кременецьке лісове господарство" покладено обов'язок ведення робіт по належному утриманню, охороні, збереженню лісонасаджень, проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок та інших лісопорушень, а також, будучи постійним лісокористувачем, нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.
Оскільки, відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, він тим самим допустив самовільну вирубку лісу та пошкодження дерев, чим заподіяв матеріальну шкоду лісовому фонду України.
Посилання Держлісгоспу на те, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку або пошкодження дерев та на те, що неналежна охорона лісу не є правопорушенням, яке тягне за собою матеріальну відповідальність, судом оцінюються критично та відхиляються як безпідставні, оскільки на постійних лісокористувачів, яким є відповідач, чинним законодавством покладено обов'язок не тільки з раціонального використання лісів, а і з їх охорони та збереження від незаконних рубок та пошкодження дерев третіми (невстановленими) особами.
Відповідно до п.7 ч.3 ст. 29, п.4 ч. 1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів є 70% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 Бюджетного кодексу України бюджети місцевого самоврядування - бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад.
Отже, шкода завдана суб'єктом господарювання внаслідок господарської діяльності на території Шумської міської ради, підлягає стягненню та зарахуванню до спеціального фонду органу місцевого самоврядування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У зв'язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" (вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область, ідент. код 00993047) шкоду в сумі 168 248 (сто шістдесят вісім тисяч двісті сорок вісім) грн 66 коп., до спеціального фонду місцевого бюджету Шумської міської територіальної громади Кременецького району Тернопільської області (вул. Українська, 59, м. Шумськ, Тернопільська область, 47101, ідент. код 04396259): отримувач Головне управління казначейства у Тернопільській області/ТГ м. Шумськ, ЄДРПОУ 37977599, рахунок UA448999980333169331000019703, ККД 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності".
3. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" (вул. Акімова, 26, м. Кременець, Тернопільська область, ідент. код 00993047) на користь Тернопільської обласної прокуратури (м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4, код ЄРДПОУ 02910098, р/р UА498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800) - 2 523 (дві тисячі п'ятсот двадцять три) грн 73 коп. в рахунок повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено 25.11.2022.
Суддя О.В. Руденко