вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"15" листопада 2022 р. м. Рівне Справа № 918/649/22
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз"
про стягнення 45 610,18 грн. штрафних санкцій
Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача - Гутнік М.А.
від відповідача - Шевчук В.С.
Державне підприємство "Національна атомна Енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" про стягнення 45 610,18 грн., з яких 14 781,08 грн. штрафу та 30 829,10 грн. пені.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.03.2022 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" було укладено договір поставки №53-122-01-22-11869 на поставку цегли на суму 211 158,24 грн. У випадку порушення строків поставки "Постачальник" зобов'язаний сплатити "Замовнику" пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, "Постачальник" додатково сплачує "Замовнику" штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення "Постачальником" взятих на себе зобов'язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, "Постачальник" сплачує "Замовнику" штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата штрафних санкцій не звільняє "Постачальника" від виконання зобов'язань по договору. Сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1. даного договору становить 3 (три) роки (п. 9.2. Договору). Поставку продукції відповідачем не здійснено.
Позивач просив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
26 вересня 2022 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву згідно якого зазначає, що виникненню даного спору передували неодноразові звернення відповідача до позивача із листами: лист №15 від 05.04.2022 року, в якому відповідач повідомляв про непереборні обставини зумовлені військовим станом; лист №44 від 29.07.2022 року, у якому ТОВ фірма "Кортакоз" виклало прохання до позивача про розірвання договору, у зв'язку із неможливістю виконання договору згідно первісно заявленої ціни, оскільки має місце здорожчання продукції, внаслідок явища гіперінфляції; а також з листом № 68 від 07.09.2022 року у якому ТОВ-фірма "Кортакоз" просило позивача скорегувати ціну договору, оскільки внаслідок явища гіперінфляції, неможливо здійснити постачання товару, по первісно обумовленій вартості. Крім того, ТОВ-фірма "Кортакоз" у своїх звернення до позивача також повідомляло, що виробники обумовленого в договорі товару (цегли ПрАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів") зупинив свою діяльність внаслідок пошкодження власних виробничих потужностей. Поставка цегли силікатної від альтернативних постачальників потребує корегування умов договору, адже цегла названого виробника чітко узгоджено сторонами в специфікації до договору.
Відповідно до положень п. 11.1 договору поставки №53-122-01-22-11869 від 18.03.2022 року, передбачено, що Сторона звільняється від відповідальності за часткове, або повне невиконання або неналежне виконання зобов'язань, коли неможливість виконання безпосередньо викликана дією обставин, що не залежать від волі сторони, які сторона не могла передбачити і застерегти розумними мірами (непереборна сила). До таких обставин належать: стихійні лиха, екстремальні погоди і умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадські безпорядки, дії органів державної влади, тощо.
Згідно п. 11.2 Вищевказаного договору, дія обставин непереборної сили автоматично продовжує термін дії даного договору. Але, якщо такі обставини перевищують два місяці, сторони приймають, рішення про доцільність продовження виконання даного договору, про що підписується додаткова угода.
Окрім того, відповідач повідомляє, що виникнення даного порушення договірних зобов'язань, також додатково зумовлено й тим, що з боку позивача рахується перед відповідачем значна сума простроченої заборгованості за раніше поставлені товари та послуги. Так, відповідно до договору №1043 від 17.07.2020 року та договору №1573 від 09.12.2020 року ТОВ-фірма "Кортакоз" було надано для Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" послуги будівельного підряду. Однак, вчасного розрахунку за поставлені послуги позивач перед відповідачем не провів. Як встановлено Господарським судом Рівненської області у справі №918/226/22 від 22.08.2022 року, станом на день прийняття такого рішення ДП "Енергоатом" заборгувало для ТОВ-фірма "Кортакоз" по договору № 1043 від 17 липня 2020 року 9 462 801 грн. 00 коп. та по договору № 1573 від 09 грудня 2020 року, на суму 138 103 грн. 75 коп. 3% річних та 612 231 грн. 82 коп. інфляційних втрат, внаслідок прострочення оплати у понад більш ніж 8 місяців. Вказане, призвело до не можливості проведення вчасної закупівлі відповідачем необхідної для позивача продукції у відповідних її виробників.
Відтак, з огляду на обставини, що склалися наразі на території України, а також зважаючи на недобросовісну поведінку самого Позивача, що в своїй сукупності призвело до значного впливу на економічне життя ТОВ фірма "Кортакоз", та керуючись ст. 3 статті 551 ЦК України, та ст. 233 ГК України відповідач просить суд зменшити розмір застосованих позивачем штрафних санкцій, або відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
03 жовтня 2022 року позивачем подано суду відповідь на відзив, згідно якої позивач просить суду позов задовольнити в повному обсязі.
05 жовтня 2022 року позивачем подано суду заяву про збільшення позовних вимог.
Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на 27 вересня 2022 року.
21 вересня 2022 року позивачем подано клопотання про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення.
Ухвалою суду від 22 вересня 2022 року заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі №918/649/22 задоволено.
В судовому засіданні 27 вересня 2022 року оголошено перерву до 11 жовтня 2022 року о 09:00 год.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2022 року розгляд справи відкладено на 15 листопада 2022 року на 10:15 год.
27 жовтня 2022 року позивачем подано клопотання про участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2022 року заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі №918/649/22 задоволено.
У судовому засіданні 15.11.2022 суд розглянув заяву від 05 жовтня 2022 року подану позивачем про збільшення позовних вимог.
Відносно поданої заяви слід звернути увагу, що згідно п.2 ч.2 ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У даному випадку розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, та перше судове засідання було призначено на 27 вересня 2022 року.
Заява про збільшення позовних вимог надійшла до суду 05 жовтня 2022 року, тобто поза межами строків, встановлених ст.46 ГПК України.
Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відтак, оскільки заява про збільшення позовних вимог надійшла до суду після закінчення встановленого законом строку, тому на підставі положень ст.118 ГПК України дана заява підлягає залишенню без розгляду.
Суд без виходу до нарадчої кімнати порадившись на місці, ухвалив залишити без розгляду заяву про збільшення позовних вимог (оголошено протокольну ухвалу від 15.11.2022 та зафіксовано у протоколі судового засідання).
Заслухавши в судовому засіданні 15 листопада 2022 року представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
18.03.2022 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" було укладено Договір поставки №53-122-01-22-11869 (а.с.4-6).
Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору). Відповідно до пункту 1.2. договору, предметом поставки по даному договору є продукція: 44110000-4 Цегла, яка передбачена специфікацією №1 до даного договору.
Загальна сума договору (вартість продукції) становить 211 158,24 грн. (п. 2.2 договору).
Пунктом 4.2. договору визначено, що якість та комплектність продукції повинна відповідати умовам договору, технічній специфікації (додаток 2 до даного договору).
Згідно з умовами пункту 8.1. договору, приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених пунктом 8.2. даного договору.
Відповідно до пункту 8.3. договору, успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно Стандарту Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії СОУ НАЕК 038:2021.
Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції (п.8.4. Договору).
Строк дії договору - по 31.12.2022 року (пункт 12.1. договору).
Відповідно до пункту 6.2. договору, про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5 робочих днів з дати оформлення ярлика.
Згідно зі специфікацією №1 що є додатком №1 до договору, сторонами погоджено найменування товару, кількість, та ціну. Загальна вартість товару складає 211 158,24 грн.(а.с. 7).
Крім того, між сторонами підписано технічну специфікацію (додаток № 2 до договору поставки № 53-122-01-22-11869 від 18.03.2022 року).
Вказаний Договір, специфікація № 1, технічна специфікація та протокол розбіжностей підписані повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє ВП "Рівненська атомна електрична станція" відповідно до п. 3.1. Договору, року направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" лист № 7430/041 від 27.05.2022 року "Про виконання поставки та добровільну сплату штрафних санкцій" (а.с.9) та 18.07.2022 року позивач надіслав відповідачу претензію № 10294/001-юр про поставку продукції та сплату штрафних санкцій (а.с.10).
Листом № 44 від 29.07.2022 відповідач повідомив позивача про наявність форс-мажорних обставин, які виникли у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 24.02.2022 року, що підтверджені листом ТПП України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1. Підтвердив виконання взятих на себе зобов'язань у повному обсязі після припинення режиму воєнного стану.
Згідно п. 3.1 Договору продукція поставляється Постачальником в строк по 31.03.2022 року. Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - 34400, місто Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом". Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов договору, а саме матеріали справи не містять доказів поставки передбаченого договором товару на суму 211 158,24 грн.
Пунктом 9.1 Договору поставки передбачено, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення Постачальником взятих на себе зобов'язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань по договору.
За період з 01.04.2022 року по 24.08.2022 року позивач нарахував відповідачу 30 829,10 грн. пені. Окрім того, у зв'язку з простроченням поставки понад тридцять календарних днів позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 14 781,08 грн.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Як вбачається, спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання товару/продукції за договором поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права, оскільки відповідач не виконав договір у погоджені строки.
Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 ЦК України, та частини 6 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як визначено умовами Договору (пункт 3.1.), продукція поставляється у строк по 31.03.2022 року. Під продукцією слід розуміти товар, погоджений специфікацією №1. Загальна вартість товару складає 211 158,24 грн.
У частинах 1 і 4 статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Одним з основоположних принципів цивільного права є правова максима pacta sunt servanda (договори мають виконуватись). Цей принцип знайшов відображення в цивільному законодавстві: договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Так, у силу вимог положень статті 193 ГК України, які кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з визначенням статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Предметом цього спору є зокрема вимога про стягнення 45 610,18 грн. штрафних санкцій, з яких: 30 829,10 грн. пені та 14 781,08 грн. штрафу.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
У пунктах 11.1.-11.5. договору сторони врегулювали, що вони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по договору коли неможливість виконання безпосередньо викликана дією обставин, що не залежать від волі сторони. Дія таких обставин автоматично продовжує термін дії даного договору. Сторони зобов'язані повідомити про настання або припинення вищезгаданих обставин не пізніше 3 днів у письмовій формі з моменту їх виникнення або припинення. Відповідним доказом наявності дії обставин непереборної сили та їх тривалості є Сертифікат Торгово-Промислової палати України згідно ЗУ "Про торгово-промислові палати України", чи інших компетентних органів. Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили, позбавляють сторону права посилатися на них.
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Статтею 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначено в статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Тож до правовідносин щодо забезпечення належного виконання господарського договору штрафними санкціями (штраф, пеня) слід застосовувати положення глави 26 ГК України.
Згідно зі статтею 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 1 статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов'язання, яким визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто в розумінні статей 173, 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) є різновидами господарських санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (не грошове зобов'язання).
Відповідно до статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною 4 статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення при укладанні договору санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня та штраф застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлений частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, а право визначити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 року у справі №904/5770/18, від 27.09.2019 року у справі №923/760/16, від 02.04.2019 року у справі №917/194/18, від 25.05.2018 року у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 року у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі №911/1351/17).
Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим, пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Відповідно до пункту 9.1 Договору поставки, у випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки понад тридцять днів додатково сплатити штраф в розмірі 7 % вартості непоставленої продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов'язань по договору.
Суд, здійснивши перерахунок пені та штрафу приходить до висновку, що вказаний розрахунок є арифметично правильним та відповідає вимогам закону та умовам договору.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу суд відзначає наступне.
За приписами статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом, а не обов'язком суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
В матеріалах справи відсутні докази, зокрема: фінансова звітність підприємства, виписки з банків щодо наявності/відсутності грошових коштів на рахунках, інших доказів тяжкого фінансового стану та необхідності зменшення розміру неустойки (пені), які б давали підстави вважати, що у даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір нарахованої пені та штрафу.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу задоволенню не підлягає.
Висновки суду.
За результатами розгляду спору та з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" підлягає задоволенню у повному обсязі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" 30 829 грн. 10 коп. пені та 14 781 грн 08 коп. штрафу.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
Зі сторони позивача сплачено судового збору за подання позову 2 481,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відтак, враховуючи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 481,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити .
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" (вул. Лесі Українки, 6В, м. Здолбунів, Рівненська область, 35701, код ЄДРПОУ 13993936) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (м. Вараш, Рівненська область, 34400, код ЄДРПОУ 05425046) - 30 829 (тридцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 10 коп. пені, 14 781 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн 08 коп. штрафу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. - судового збору. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 24 листопада 2022 року.
Суддя Бережнюк В.В.