79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.11.2022 Справа № 914/1458/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Мельник Б.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», м.Київ,
до відповідача: ОСОБА_1 , с.Великий Дорошів Жовківського району Львівської області,
про стягнення заборгованості. Ціна позову 11588,64грн.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Заяв про відвід не поступало.
Розгляд справи судом.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 11588,64грн., з якої 7700,00грн. заборгованість за кредитом, 3135,00грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 749,73грн. заборгованість по комісії за користування кредитом та 3,91 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.
Господарським судом у порядку частин 6, 7 ст.176 ГПК України здійснено запит вих.№914/1458/22/1/22 до Відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання головного управління Державної міграційної служби у Львівській області та Великодорошівської сільської ради Жовківського району Львівської області про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи відповідача ОСОБА_1
19.07.2022р. на адресу суду від Відділу обліку та моніторингу про реєстрацію місця проживання головного управління Державної міграційної служби у Львівській області надійшла відповідь за вх.№15444/22 від 19.07.2022р. на вказаний запит, з якого вбачається, що зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 є адреса: Львівська область, Жовківський район, с.Великий Дорошів.
Ухвалою суду від 22.08.2022 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.07.2022р., а також встановлено строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Процесуальний хід розгляду справи у підготовчому провадженні викладено в ухвалі суду від 26.07.2022р. Ухвалою суду від 06.09.2022р. продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 18.10.2022р. Ухвалою від 18.10.2022р. суд закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 15.11.2022р..
В судове засідання 15.11.2022р. позивач явки повноважного представника не забезпечив. Судом належно виконано обов'язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема позивача, що підтверджується внесенням ухвал суду до Єдиного державного реєстру судових рішень, скеруванням ухвали суду на електронну адресу вказану у позовній заяві.
В судові засідання відповідач явки повноважного представника не забезпечив, письмового відзиву не подано, жодних заяв чи клопотань від відповідача не поступало. Причини неявки, не подання відзиву чи доказів не повідомлено, хоча судом належно виконано обов'язок щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, зокрема відповідача, за адресою зазначеною органами реєстрації місця проживання та у позовній заяві.
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема відповідачу надіслано ухвали Господарського суду Львівської області поштовою рекомендованою кореспонденцією на адресу, зазначену у позовній заяві та органами реєстрації місця проживання. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників справи про час та місце судового засідання.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов'язку суду щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, визнання явки повноважних представників сторін не обов'язковою, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи.
Позов обгрунтований тим, що 28.09.2015р. ФОП ОСОБА_1 було підписано заяву-анкету про відкриття поточного рахунку в банку. Згідно заяви ФОП ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у мережі інтернет та які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 28.09.2015р. Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок № НОМЕР_1 на умовах, які зазначені в заяві.
Як стверджує позивач, свої зобов'язання за договором останній виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 50000,00 грн.
У позовній заяві позивач зазначає, що 15.12.2021р. відповідач припинив свою діяльність як фізична особа-підприємець. Позивач стверджує, що всупереч умовам договору, відповідач належним чином взятих на себе зобов'язань не виконав, претензія надіслана на адресу відповідача залишена без відповіді та задоволення, з огляду на що, позивач просить стягнути з відповідача 7700,00грн. заборгованості за кредитом, 3135,00грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 749,73грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 3,91 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.
Письмового відзиву чи заперечень від відповідача не подано.
Обставини, встановлені судом.
28 вересня 2015 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 підписано заявку-анкету на відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг.
За умовами заяви-анкети від 28.09.2015р., підписанням цієї заяви клієнт погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені у мережі Інтернет за адресою www.pb.ua, Тарифами банку, що разом з заявою ставлять договір банківського обслуговування.
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» про розміри встановлених кредитних лімітів №50928LVKLS00U від 09.06.2022р. ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) були встановлені наступні кредитні ліміти: 28.09.2015 сума 0; 02.08.2018 - 10000; 14.11.2018 - НОМЕР_3 ; 18.12.2018 - 30000; 17.01.2019 - 50000, 02.02.2019 - 50000; 04.05.2019 - 0, 08.05.2019 - 25000, 19.06.2019 - 0, 21.06.2019 - 10000, 25.07.2019 - 0, 14.08.2019 - 10000, 07.10.2019 - 0, 09.10.2019 - 10000; 03.12.2019 - 0, 12.12.2019 - 10000, 19.01.2020 - 10000, 03.04.2020 - 0; 30.09.2020 - 0.
До позовної заяви позивачем долучено Витяг з Умов та правил надання банківських послуг», Тарифи кредитування для малого та середнього бізнесу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 15.12.2021р. внесено запис про припинення підприємницької діяльності Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 09.10.2019 р. у справі № 127/23144/18, господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Згідно умов заявки від 28.09.2015р., ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку становлять договір банківського обслуговування.
Відповідно до п. 3.2.1.1.1. витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», вид кредиту «кредитний ліміт на поточний рахунок» корпоративного клієнта. Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - Кредит) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - Ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (система клієнт-банк, Інтернет-банку «Приват24», мобільний додаток Приват24, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Пунктом 3.2.1.1.3. витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» встановлено, зокрема, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
Згідно із п. 3.2.1.1.5. витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», ліміт розраховується відповідно до затвердженої внутрішньо банківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України.
За приписами п. 3.2.1.1.6. витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банку Приват24, мобільний додаток "Приват24", SMS-повідомлення або інших).
Ліміт може бути збільшений банком на суму в межах 10% від розміру Ліміту на оплату страхових платежів у випадках і в порядку, передбачених п. п. 3.2.1.2.1.6, 3.2.1.2.2.14, і на суму в межах 5 % від розміру Ліміту + 1000 грн. на сплату судових витрат, передбачених п. п. 3.2.1.2.2.16, 3.2.1.2.3.15, 3.2.1.5.8 цього розділу «Умов та правил надання банківських послуг» (п. 3.2.1.1.7 витягу з «Умов та правил надання банківських послуг»).
За умовами п.3.2.1.1.8. витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнтбанк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі далі "угода"). При порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг", банк на свій розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший термін повернення кредиту. При належному виконанні клієнтом зобов'язань, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг", за відсутності заперечень за місяць до закінчення терміну обслуговування ліміту, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той самий строк. Термін також може бути змінений банком згідно з п. 3.2.1.2.3.4 цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг". Згідно ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань за кредитом, банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов'язань має право встановити інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет-банку Приват24, мобільний додаток "Приват24", SMS-повідомлення або інших). При непогашенні заборгованості у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою.
Згідно з п. 3.2.1.1.9. витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», у разі невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов'язань, передбачених п. 3.2.1.2.2.18 цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг", банк збільшує процентну ставку на 1% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому банк направляє клієнту повідомлення на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банку Приват24, мобільний додаток "Приват24", SМSповідомлення або інших), із зазначенням підстави порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.1.2.2.18 і дати початку нарахування підвищених відсотків. За умови відновлення виконання клієнтом зобов'язань, передбачених п. 3.2.1.2.2.18, клієнт за користування кредитом сплачує відсотки згідно зі стандартними ставками, передбаченими тарифами банку на момент зміни ставки. При цьому банк направляє повідомлення клієнту із зазначенням процентної ставки і дати початку її нарахування на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-банку Приват24, мобільний додаток "Приват24", SMS-повідомлення або інших).
Проведення платежів клієнта в порядку, встановленому цим розділом "Умов та правил надання банківських послуг", проводиться банком до дати, яка встановлюється відповідно до п. 3.2.1.1.8. цього розділу "Умов та Правил надання банківських послуг" (п. 3.2.1.1.10.).
У п. 3.2.1.1.13. витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» зазначено, що при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, клієнт сплачує банку відсотки та пеню за користування кредитом від суми залишку непогашеної заборгованості в розмірі, передбаченому цим розділом "Умов та правил надання банківських послуг".
У розділі 3.2.1.4. витягу з «Умов та правил надання банківських послуг» визначено умови розрахунків. Так, відповідно до п. 3.2.1.4.1. витягу, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Згідно з абз 3 п. 3.2.1.4.1.3 витягу «Умов та правил надання банківських послуг», за сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів* з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 66 (шістдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.
Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно з п. 3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку (п. 3.2.1.4.3).
25.12.2021р. позивач звернувся до відповідача із претензією №50928LVKLS00U від 20.12.2021р., в якій у зв'язку із невиконанням зобов'язань за договором вимагав погасити заборгованість. На підтвердження надіслання вказаної претензії відповідачу долучено опис вкладення у цінний лист, список згрупованих поштових відправлень АТ КБ "Приватбанк" та фіскальний чек від 25.12.20221р.
Долучені позивачем до матеріалів справи банківські виписки за періоди з 01.01.2000 по 26.05.2022 роки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №910/16143/18, від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18 та від 09.11.2018 у справі № 910/1580/18. Тобто банківські виписки по рахунку відповідача підтверджують здійснення операцій між банком та позичальником, виконання банком своїх зобов'язань за кредитним договром, надання позичальнику кредитних коштів у відповідних розмірах та неналежне виконання останнім своїх зобов'язань у встановлених договором розмірі та строки.
Позивач зазначає, що відповідач належним чином взятих на себе зобов'язань не виконав та станом на 27.05.2022р. заборгованість відповідача становить 11558,64 грн., з якої 7700,00 грн. заборгованості за кредитом, 3135,00 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 749,73 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом та 3,91 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.
Розрахунки неповернутої суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісії за користування кредитом долучено до справи.
Станом на дату ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо здійснення відповідачами оплати заявлених до стягнення сум.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно із ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст.627 ЦК України).
За умовами частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як встановлено судом, 28.09.2015р. відповідачем підписано заяву на відкриття рахунку, в якій зазначено номер відкритого поточного рахунку та його валюта гривня, а також заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якої, відповідач приєднався до умов і правил надання банківських послуг, що знаходяться на сайті банку, тарифів банку, які разом з цією анкетою складають договір банківського обслуговування.
Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
В силу приписів ч.ч.1, 2 ст.1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
Згідно положень ч.1 ст.1072 ЦК України, банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.
Водночас, з огляду на норми ч.1 ст.1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Тобто, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 18.02.2020 р. у справі №914/504/18, від 12.03.2020 р. у справі №916/548/19).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як передбачено частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За умовами ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як передбачено ч.ч.13 ст.1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Позивач у позовній заяві не заявляв вимоги про стягнення відсотків за користування коштами з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, а аргументував позовні вимоги умовами договору з посиланням на витяг з умов та правил надання банківських послуг.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім клієнтам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Суд вважає, що матеріали справи не містять підтверджень того, що відповідач, підписуючи заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання, ознайомився і погодився саме з умовами та правилами, які містяться в наданому позивачем витязі, в тому числі і умовами щодо процентів за користування кредитом.
Наданий позивачем витяг не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила, що розміщені на офіційному сайті банку, а позивач міг додати до позовної заяви витяг у будь-якій редакції, яка є найбільш сприятливою для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві умови та правила надання банківських послуг наданий банком витяг з таких умов та правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма. Представлені позивачем умови та правила з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору у зв'язку з тим, що вони не підписані позичальником, тому суд, вирішуючи спір в даній справі виходить з того, що умовами кредитного договору є лише умови, прийняті позичальником та зафіксовані у підписаній сторонами заяві-анкеті.
Така ж правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17, в постанові від 07.10.2020 р. у справі №524/31/19 та відповідає сталій судовій практиці, що склалася, і відображена, зокрема, в постанові Західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020 р. у справі №916/3666/19.
У заяві-анкеті відповідача від 28.09.2015р. процентна ставка відсотків та комісії не зазначені, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату таких процентів та комісії за користування кредитними коштами.
Враховуючи наведене, в матеріалах справи відсутні докази виникнення у відповідача зобов'язання щодо сплати позивачу заявлених до стягнення відсотків та комісії за користування кредитом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Суд зауважує, що договір, укладений між сторонами у вигляді підписаної ними заяви-анкети, безпосередньо не містить строку повернення кредиту (користування ним), ні порядку та розміру нарахування пені.
Разом з тим, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за тілом кредиту та її розмір є наявні в матеріалах справи первинні документи у формі виписок банку.
Суд вважає, що кредитор, звернувшись до суду з позовом про дострокове стягнення усієї суми заборгованості за кредитом, використав своє передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право та на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів тощо.
При цьому направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів, є правом, а не обов'язком кредитора, ненаправлення ж такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав і не позбавляє кредитора права на судовий захист. Як наслідок, кредитор може вимагати захисту своїх прав через суд, подавши позов про виконання боржником обов'язку з дострокового повернення частини кредиту, що залишилась, та просити стягнення цієї частини кредиту, як і його простроченої частини.
Аналогічна правова позиція щодо розуміння поданого позову як вимоги в порядку ст.1050 ЦК України про дострокове повернення частини позики, що залишилась, наведена в постанові Великої Палати Верховного суду від 27.03.2019 р. у справі №521/21255/13-ц, постановах Верховного суду від 16.08.2019 р. у справі №754/882/15-ц, від 05.02.2020 р. у справі №755/17616/15-ц.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачеві не повернуті, а також беручи до уваги положення частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд погоджується з позивачем в тому, що останній вправі вимагати стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 7700 грн.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зазначені у позовній заяві обставини, що є предметом доказування у справі, визнаються судом встановленими та доведеними та позовні вимоги до відповідача про стягнення 7700,00 грн. заборгованості за кредитом є обґрунтованими, не спростованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог належить відмовити у зв'язку необґрунтованістю та безпідставністю заявлення.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (80364, Львівська область, Жовківський район, с.Великий Дорошів; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) 7700,00 грн. заборгованості за кредитом та 1648,49 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 25.11.2022р.
Суддя Іванчук С.В.