79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.11.2022 Справа № 914/2083/22
Господарський суд Львівської області в складі судді Н.Є. Березяк розглянувши матеріали справи
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», м. Київ,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром», м. Львів,
про: відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації на суму 22 854,96 грн
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» про відшкодування матеріальної шкоди в порядку суброгації на суму 22 854,96 грн.
Позовна заява обґрунтована наявністю підстав для відшкодування шкоди в порядку суброгації.
Ухвалою суду від 08.09.2022 позовну заяву прийнято та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження
Ухвалою суду від 08.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Відповідач позовні вимоги заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (13.09.2022 вх. №18983/22), в якому просить застосувати строк позовної давності у справі №914/2083// та відмовити у задоволенні позову .
Не погоджуючись з запереченнями відповідача, позивач подав до суду (15.09.2022 вх. №19120/22) відповідь на відзив, в якому зазначив що строк позовної давності не є пропущеним, зважаючи на те, що на дату подання позову на території України діє карантин.
Відповідачем 19.09.2022 за вх. №19373/22 подано до суду заперечення на відповідь на відзив
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «СГ «ТАС» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №FO-00288632. Предметом Договору страхування є страхування транспортного засобу Toyota RAV4, д.н. НОМЕР_1
16.02.2019 року о 10:50 год. в смт. Стрижавка по вул. Київській відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю Застрахованого ТЗ Toyota RAV4, д.н. НОМЕР_1 та ТЗ ГАЗ 330206, д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою від 18 березня 2019 року Вінницького районного суду Вінницької області у справі № 128/499/19 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
В результаті зазначеної ДТП з вини ОСОБА_1 було пошкоджено Застрахований ТЗ Toyota RAV4, д.н. НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи та постановою суду.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наявність Договору страхування, власник пошкодженого автомобіля Toyota RAV4, д.н. НОМЕР_1 звернувся до позивача з заявою про настання події та виплату страхового відшкодування.
З метою визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Toyota RAV4, д.н. НОМЕР_1 , було проведено його огляд, про що складено акт огляду ТЗ (дефектна відомість) та ремонтну калькуляцію №03434_16, відповідно до якої вартість ремонту Toyota RAV4, д.н. НОМЕР_1 складає 55 121,85 грн.
В зв'язку із зазначеним, позивачем, на підставі зібраних документів, заяви на виплату страхового відшкодування складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт №6655В/16/2019 на суму 55 121,85 грн, з якої 10736,60 грн зараховано до суми несплачених страхових платежів страхувальника, а 44385,25 грн було виплачено, що підтверджується платіжним дорученням, загалом фактичні витрати позивача склали у розмірі 55 121,85 грн.
Враховуючи, що винуватцем ДТП визнано Відповідача, а його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» згідно Полісу AM7053023 позивач звернувся до страхової компанії відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу.
Проте, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» задовольнило заяву позивача лише на суму 32266,89 грн, що покриває частину витрат позивача та підтверджується платіжним дорученням №29866 від 04.06.2019 року
Оскільки розмір витрат позивача на виплату страхового відшкодування складає 55 121,85 грн, при цьому Полісом AM7053023 покрито лише частину шкоди на суму 32266,89 грн, то залишок шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, складає 22 854,96 грн.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.05.2022 (справа №130/417/22) відмовлено у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_1 станом на дату ДТП 16 лютого 2019 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Концерн Хлібпром», де він прийнятий на роботу в логістичний відділ водієм, та здійснив ДТП під час виконання своїх трудових обов'язків.
Враховуючи, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Концерн Хлібпром» та відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, то відповідачем в даній справі має бути саме ПАТ «Концерн Хлібпром».
Відтак позивач звернувся з даним позовом до суду з матеріально - правовою вимогою про стягнення з ПрАТ «Концерн Хлібпром» 22854,96 грн матеріальної шкоди в порядку суброгації.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та інших нормативно-правових актів.
Положеннями ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Положеннями статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Як встановлено судом, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №FO-00288632, у зв'язку із настанням страхового випадку (ДТП), за заявою власника транспортного засобу Toyota RAV4, д.н. НОМЕР_1 , позивачем виплачено страхове відшкодування в розмірі 55 121,85 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
На підставі ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факт володіння транспортним засобом ГАЗ330206, д.н. НОМЕР_2 .Дані обставини встановлені рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.05.2022 у справі № 2/130/547/2022 (130/417/22) , що набрало законної сили.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 по справі № 461/8496/15-ц: «...Правило відшкодування шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки сформульоване у частині другій статті 1187 Цивільного кодексу України. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпек, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суб'єктом права вимоги (потерпілим) у зазначеному зобов'язанні може бути будь-яка особа, якій заподіяно шкоду.
Частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За змістом частини п'ятої статті 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди, відповідно до вимог 1166 Цивільного кодексу України, покладено на відповідача.
Нормами ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України визначено особливого суб'єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, - його володільця.
З урахуванням наведеного, у розумінні ст. ст. 993, 1187 Цивільного кодексу України у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику.
Ураховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є такими, що засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги до винної особи від страхувальника(потерпілого), що відшкодував шкоду потерпілому у деліктному зобов'язанні.
Наведених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №910/2603/17.
Як зазначає позивач, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» задовольнило заяву позивача лише на суму 32266,89 грн, що покриває частину витрат позивача, що підтверджується платіжним дорученням №29866 від 04.06.2019 року.
Відповідно до ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на викладене, враховуючи доведеність вини ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, підтверджуючих здійснення позивачем виплати у сумі 55121,85 грн та покриття лише частини витрат страхувальником відповідача в розмірі 32266,89 грн, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми сплаченого відшкодування у розмірі 22 854,96 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволення.
Щодо клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, то суд встановив таке.
За статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.
Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа не тільки довідалася, а й могла довідатися про порушення свого права. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
За висновком суду, перебіг позовної давності відносно заявлених вимог розпочався з моменту настання страхового випадку - з моменту ДТП за участі застрахованого ПрАТ Страхова «Страхова група «ТАС» автомобіля TOYOTA RAV4, д.н. НОМЕР_1 , тобто 16.02.2019.
Таким чином, починаючи з 16.02.2019, позивач мав можливість реалізувати в судовому порядку право на захист порушеного права.
Водночас відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 31 грудня 2022 р. на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20 травня 2020 р. № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 р. № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 19 серпня 2022 р. № 928 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236».
Враховуючи те, що на дату подання позову на території України діє карантин, відтак на думку суду строк позовної давності не є пропущеним.
Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволений позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 2481,00 грн.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Концерн Хлібпром» (79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Хлібна, буд. 2, код ЄДРПОУ 05511001) на користь Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (03062, Київська обл., м. Київ, пр-т Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) 22854,96 грн матеріальної шкоди в порядку суброгації та 2481,00 грн відшкодування витрат судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Березяк Н.Є.