Справа № 991/5177/22
Провадження 1-кп/991/69/22
22 листопада 2022 року м.Київ
Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_4,
суддів ОСОБА_5, ОСОБА_6,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7,
прокурора ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
захисника ОСОБА_8,
розглянувши заяву захисника ОСОБА_8 про відвід прокурора у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2022 за № 52022000000000094, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України,
До Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52022000000000094 від 09.05.2022 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
У підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_8 заявив відвід від участі в розгляді вказаного обвинувального акта прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 За твердженням захисника, є обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора, оскільки останній не будучи наділений повноваженнями прокурора у даному кримінальному провадженні погодив повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру його клієнтові. Вказані дії прокурора призвели до протиправного повідомлення детективами Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_2 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а також затримання останнього. У подальшому прокурор ОСОБА_3, також не маючи на те повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 52022000000000094, погодив клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підтримання зазначеного клопотання в суді також здійснював прокурор ОСОБА_3
Про відсутність у прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 повноважень на здійснення вищевказаних дій, на твердженням захисника, свідчить той факт, що кримінальне провадження за № 52022000000000094 було внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2022. Саме у вказану дату прокурором було погоджено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_2 , а 10.05.2022 - клопотання про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розгляд якого було розпочато слідчим суддею Вищого антикорупційного суду в той же день. Втім, процесуальне рішення у формі постанови про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52022000000000094, серед яких є і ОСОБА_3 , прийнято Генеральним прокурором лише 11.05.2022. З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і до моменту прийняття процесуального рішення Генеральним прокурором (з 09.05.2022 по 10.05.2022) не був повноважною особою на здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 52022000000000094.
Оскільки ОСОБА_3 , не маючи повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 52022000000000094, погодив повідомлення ОСОБА_2 про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру, клопотання про застосування запобіжного заходу до останнього, що суперечило приписам кримінального процесуального законодавства України, дії ОСОБА_3 були умисними та свідомими. Отже, на переконання захисника, у вказаних умисних діях проявилася упередженість прокурора, як до самого ОСОБА_2 , так і до кримінального провадження в цілому.
Захисник також посилається на те, що на неупередженість прокурора вказують приписи КПК України, ЗУ «Про прокуратуру», положення Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Вони у своїй сукупності свідчать про обов'язок прокурора ознайомитися з усіма матеріалами відповідного кримінального провадження на момент прийняття у ньому будь-якого процесуального рішення. Оскільки прокурор ОСОБА_3 не був знайомий з матеріалами кримінального провадження на момент прийняття процесуальних рішень, то останнім були грубо порушені принципи неупередженості.
Також прокурор має особисту зацікавленість у розгляді справи, що може бути пов'язано з тим, що останній схиляв обвинуваченого до укладання угоди про визнання винуватості. Крім цього, прокурор систематично вчиняв бездіяльність щодо розгляду клопотань сторони захисту, що, на думку захисника, є способом досягнення прихильності до себе з боку нового керівника САП.
Обвинувачений ОСОБА_2 заяву про відвід прокурора підтримав.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення заяви, вказав на її необґрунтованість та надуманість. Надав пояснення стосовно того, що ОСОБА_2 , будучи підозрюваним в іншому кримінальному провадженні, перебував у розшуку декілька років. Після його затримання матеріали за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінальних правопорушень 09.05.2022 були виділені з кримінального провадження в окреме провадження, якому надано єдиний унікальний номер № 52022000000000094. Разом з виділенням матеріалів стосовно підозрюваного в окреме провадження системою автоматично було здійснено виділення групи детективів та групи прокурорів у нове провадження, про що свідчить витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000094. Отже, повноваження детективів та прокурорів зберігаються в новому виділеному провадженні до того моменту, поки відповідним керівником не буде прийнято рішення про їх зміну. Обґрунтував це тим, що виділене провадження не було новим до якого мали б застосовуватися правила, передбачені ст. 36-37 КПК України. Постанова Генерального прокурора від 11.05.2022 про визначення групи прокурорів лише підтвердила, що група прокурорів з виділеного кримінального провадження продовжує процесуальне керівництво і у кримінальному провадженні за № 52022000000000094. Щодо необізнаності з матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 зазначив, що хоча не входив до 09.05.2022 до групи прокурорів на стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 52018000000000748, він приймав участь в іншому кримінальному провадженні за обвинуваченням ряду осіб за тими ж фактами, що стосуються інкримінованих злочинів і ОСОБА_2 , а тому твердження захисника є безпідставними. Просив відмовити у задоволенні заяви про відвід.
Дослідивши заяву про відвід та долучені до неї матеріали, вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду.
Частиною 5 цієї статті визначено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Тобто, заява про відвід має містити посилання на конкретні обставини, що об'єктивно можуть свідчити про упередженість прокурора та повинні бути підтверджені відповідними доказами.
Підстави для відводу прокурора визначені ст. 77 КПК України.
Так, прокурор, слідчий, дізнавач не має права брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Враховуючи доводи заявника, викладені в заяві про відвід, ним визначено правову підставу для відводу прокурору, наведену в п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 ЗУ «Про прокуратуру» встановлено, що неупередженість та об'єктивність є одними із засад діяльності прокуратури.
У ст. 10 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що прокурор зобов'язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об'єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.
Водночас відповідно до Керівних принців ООН щодо ролі обвинувачів, прийнятих восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куда, 27 серпня - 7 вересня 1990 року), обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов'язки справедливо, послідовно та швидко, поважають і захищають людську гідність й захищають права людини, сприяючи тим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя. При виконанні своїх обов'язків обвинувачі виконують свої функції неупереджено та уникають будь-якої дискримінації на основі політичних переконань, соціального походження, раси, культури, статі або будь-якої іншої дискримінації; захищають державні інтереси, діють суб'єктивно, належним чином враховують становище підозрюваного та жертви і звертають увагу на всі обставини, що мають відношення до справи, незалежно від того, вигідні чи невигідні вони для підозрюваного (п. 12, 13).
Неупередженість прокурора є необхідною умовою виконання ним своїх повноважень на стадії досудового розслідування й в судовому провадженні (ст. 36 КПК), що буде сприяти здійсненню завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) та забезпеченню законності (ст. 9 КПК України).
Значення неупередженого ставлення сторони обвинувачення варто розцінювати в контексті забезпечення реалізації права на справедливий розгляд (ст. 6 Європейської конвенції з прав людини).
Водночас існування неупередженості повинно встановлюватися на підставі суб'єктивного критерію, який має визначатися на підставі особистих переконань та поведінки конкретного прокурора у конкретній справі - тобто, прокурор не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у прокурора достатні гарантії для того, щоб виключити будь-яку зацікавленість, що може бути перевірена.
Як зазначив ЄСПЛ у своїх рішеннях «Тимошенко проти України», «Ходорковский проти росії», структура Конвенції ґрунтується на презумпції добросовісності дій органів державної влади країн-учасниць. Дійсно, будь-яка державна політика чи окремий захід може мати «прихований мотив», а презумпція добросовісності є спростованою. Однак, заявник, який стверджує, що його права і свободи були обмежені з неналежних підстав, повинен переконливо довести, що справжня мета державних органів була не такою, як її було проголошено (або яка може обґрунтовано припускатись, виходячи з контексту). Простої підозри про те, що державні органи користувались своєю владою для іншої мети, ніж та, що передбачена Конвенцією, недостатньо, щоб довести порушення статті 18 Конвенції.
У судовому засіданні встановлено, що підставою для звернення захисника із заявою про відвід прокурору ОСОБА_3 стали обставини виконання ним повноважень прокурора у кримінальному провадженні № 52022000000000094 від 09.05.2022 без наявних на те законних підстав, а саме: погодження 09.05.2022 повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а також погодження 10.05.2022 клопотання детектива Національного антикорупційного бюро України про обрання до підозрюваного запобіжного заходу поряд з тим, що рішення про визначення групи прокурорів у даному провадженні було прийнято Генеральним прокурором лише 11.05.2022.
Суд відхиляє вказані доводи заявника з огляду на те, що наданий захисником сформований витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52022000000000094 з особистими поясненням того, що саме такий витяг додавала сторона обвинувачення до матеріалів, які надавалися слідчому судді 10.05.2022 при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу, містить прізвища з ініціалами слідчих (детективів), які уповноважені здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні та прізвища з ініціалами прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у провадженні. Серед прокурорів зазначеним є прокурор ОСОБА_3 З наведеного суд робить висновок, що хоча до 11.05.2022 могло не існувати постанови про визначення групи прокурорів у даному провадженні, втім вони значилися у самому витягу, а тому він був переконаний, що він був і є повноважним прокурором у кримінальному провадженні, і вчиняв дії у передбачений Кримінальним процесуальним кодексом спосіб.
У разі, якщо захисник вважає, що в діях прокурора є ознаки кримінального або дисциплінарного правопорушення, він вправі подати відповідні звернення у порядку та спосіб, що визначені чинним законодавством. Неоднакове сприйняття норм процесуального законодавства захистом та обвинуваченням не є безумовною підставою для ствердження про упередженість прокурора щодо ОСОБА_2 або кримінального провадження в цілому. Також захисник не надав доказів того, що прокурор ОСОБА_3 здійснював безпосередні погрози та схиляння за допомогою них до укладання угоди про визнання винуватості, що могли б бути оцінені колегією, як фактичні дані упередженості прокурора. З приводу вчинення прокурором численних фактів протиправної бездіяльності, пов'язаних із неналежним розглядом клопотань підозрюваного, колегія суддів не вбачає у цьому безумовної упередженості прокурора та особистої зацікавленості. Для запобігання подібним діянням з боку сторони обвинувачення, Кримінальний процесуальний кодекс передбачив комплекс заходів для їх оскарження, яким не є інститут відводу.
З приводу інших підстав, які заявник вважає доказом упередженості прокурора, а саме: необізнаність прокурора ОСОБА_3 з матеріалами кримінального провадження, а отже і неможливість приймати будь-які процесуальні рішення, суд зазначає, що під час судового засідання захисником не було надано жодного доказу на підтвердження цих доводів.
Поряд із зазначеним суд звертає особливу увагу, що наведені захисником у заяві підстави для відводу прокурора жодним чином не доводять упередженості та зацікавленості прокурора. Наявність заінтересованості прокурора ОСОБА_3 у результатах кримінального провадження, як і наявність інших обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості, судом не встановлені.
За таких обставин заявлений відвід не підлягає задоволенню, оскільки є безпідставним.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 75-81, 291, 314-316, 323, 372, 376 КПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_8 про відвід прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генеральної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2022 за № 52022000000000094, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_4
Судді ОСОБА_5
ОСОБА_6