Справа № 646/4738/19 Номер провадження 22-ц/814/1703/22Головуючий у 1-й інстанції Теслікова І.І. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
21 листопада 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Прядкіної О.В.,
суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,
секретаря: Ракович Д.Г.,
за участі: представника прокуратури Мироненко О.В.,
розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за позовом Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів
за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області
на рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2019 року, прийнятого під головуванням судді Теслікової І.І. в м. Харкові, зі складанням повного тексту рішення 10 грудня 2019 року,-
У липні 2019 року виконуючий обов'язки керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач є власником об'єкта нерухомого майна - нежитлових будівель виробничого призначення літ. «П-1», загальною площею 47,4 кв. м та літ. «Р-1», загальною площею 389,6 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 надав згоду ОСОБА_2 на отримання кадастрового номера та оформлення договору оренди земельної ділянки під експлуатацію та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення літ. «П-1» та літ «Р-1».
23 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Харківської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування вищевказаних нежитлових будівель.
Харківська міська рада надала ОСОБА_2 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення - землі промисловості) по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,5380 га, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення літ. «А-1», літ «П-1» та літ. «Р-1».
Рішення щодо затвердження проєкту землеустрою та надання у користування спірної земельної ділянки Харківською міською радою не приймалися.
Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 167124930 від 20 травня 2019 року відомості про право власності/користування на спірну земельну ділянку не обліковуються.
Отже, станом на травень 2019 року вищевказаний проєкт землеустрою ОСОБА_1 не розроблено та не затверджено, а спірна земельна ділянка використовується ним без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав.
Крім того, відповідно до листа Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській областівід 20 березня 2019 року ОСОБА_1 не є суб'єктом плати у формі земельного податку або орендної плати за вказану земельну ділянку.
ОСОБА_1 , не сплачуючи орендну плату за користування частиною земельної ділянки, площею 2 514,22 кв. м, від загальної площі 5 384,00 кв. м, за відсутності укладеного договору, збільшив вартість власного майна, а Харківська міська рада втратила належне їй майно (кошти від орендної плати). Тому має місце факт безпідставного збереження орендної плати відповідачем за рахунок Харківської міської ради.
З урахуванням зазначеного, прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 487 901,76 грн.
Рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2019 року позов Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради залишено без задоволення.
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено, рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2019 року скасовано. Позов Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 487 901,76 грн.
Постановою Верховного суду від 14 лютого 2022 року касаційного скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Розпорядженням Верховного Суду від 25.03.2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Харківського апеляційного суду.Справу передано на розгляд до Полтавського апеляційного суду.
Апеляційний розгляд справи колегія суддів вважає за можливе провести у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність відповідача, представник якого належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання шляхом надіслання судового повідомлення на її електронну адресу.
Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником об'єкта нерухомого майна - нежитлових будівель виробничого призначення літ. «П-1», загальною площею 47,4 кв. м та літ. «Р-1», загальною площею 389,6 кв. м, що розташовані по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 надав згоду ОСОБА_2 на отримання кадастрового номера та оформлення договору оренди земельної ділянки під експлуатацію та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення літ. «П-1» та літ «Р-1».
23 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Харківської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування вищевказаних нежитлових будівель.
Харківська міська рада надала ОСОБА_2 дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення - землі промисловості) по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0,5380 га, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель виробничого призначення літ. «А-1», літ «П-1» та літ. «Р-1» (т.1, а.с.24-34).
Однак, рішення щодо затвердження проєкту землеустрою та надання у користування спірної земельної ділянки Харківською міською радою не приймалися.
Даючи оцінку позовним вимогам, колегія суддів виходить з того, що спірні правовідносини регулюються положеннями ЗК України, ЦК України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про оцінку земель».
У частині першій статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Судом установлено, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 17 листопада 2016 року № 2810 № 2814 ОСОБА_1 на праві власності належать нежитлові будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці.
У статті 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Отже, нотаріус, посвідчуючи вказані договори купівлі-продажу, здійснив державну реєстрацію прав власності відповідача.
Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення зазначених договорів) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з частиною шостою статті 120 ЗК України укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
Таким чином, після укладення договорів купівлі-продажу нежитлових будівель і державної реєстрації нотаріусом прав власності на них у відповідача, як покупця, могло б виникнути право користування земельною ділянкою, на якій розташовані відповідні будівлі.
Незважаючи на те, що нежитлові будівлі не можуть бути відокремлені від земельних ділянок, на яких вони розташовані, вказаними положеннями закону було врегульовано правовий режим нерухомого майна і правовий режим земельних ділянок, на яких воно розташовано, а отже, користувач земельної ділянки зобов'язаний сплачувати за користування нею певну плату, що відповідає положенням статті 206 ЗК України, та оформити право користування земельною ділянкою.
Відповідно до частини першої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
При цьому правовідносин, які виникли між сторонами безпосередньо у цій справі, щодо виникнення прав у відповідача на земельну ділянку, має застосовуватися спеціальна норма закону, а саме стаття 120 ЗК України у редакції, чинній на час укладення договорів купівлі-продажу, в якій не передбачалося необхідності формування земельної ділянки, як об'єкта цивільних прав при придбанні нежитлових будівель.
Таким чином, необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об'єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер.
Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з частиною першою статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Отже, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, для застосування положень статті 1212 ЦК України не є обов'язковим встановлення сформованості земельної ділянки.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України).
За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов'язком (зменшення обов'язку).
Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 9051680/20, провадження № 12-48 гс 21.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач, як покупець нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Отже, предметом позову є стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано.
Згідно з пунктом в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Отже, єдиною формою здійснення плати за користування спірною земельною ділянкою для ОСОБА_1 , як землекористувача, могла бути орендна плата. Таким чином, розмір безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою має визначатися як розмір неодержаної орендної плати за землю.
Згідно з частиною другою статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно з частиною другою статті 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Отже, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року № 41/08 затверджено Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування у місті Харкові.
Відповідно до рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 року №1269/13 «Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року» комунальне підприємство «Міський інформаційний центр» є користувачем програмного комплексу «Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року» та за договором з Департаментом земельних відносин надає доступ до зазначеного програмного комплексу управлінню Держземагенства у м.Харкові Харківської області для надання витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, Департаменту земельних відносин для перевірки даних, що містяться у витягах, та виконання інших функцій у межах повноважень та Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель (правонаступником якого є Департамент територіального контролю) для здійснення відповідних контрольних повноважень (т.3, а.с.35-42).
Виходячи із зазначених рішень, розмір безпідставно збережених коштів відповідача у період з 01.12.2016 року по 30.06.2019 року розраховано Харківською міською радою як розмір орендної плати за земельну ділянку комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.
Верховний Суд у постановах від 29 січня 2019 року у справі №922/536/18, від 13 жовтня 2021 року у справі 175/833/19 вказав, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку.
Таким чином, саме власник нерухомого майна зобов'язаний ініціювати процес оформлення прав на земельну ділянку, невід'ємною складовою якого є розроблення землевпорядної документації та формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав.
Крім того, відповідно до п.п.16.1.4 п 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п.п 269.1.2 п.269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є землекористувачі. Об'єктами оподаткування платою за землю є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (п.п. 270.1.1 п. 270.1. ст. 270 ПК України).
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі №804/937/16 Верховний Суд роз'яснює, що кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (які визначається щорічно). Визначальним є те, що саме закон встановлює, що кумулятивне застосування коефіцієнту індексації починається з дати проведення нормативної грошової оцінки. А враховуючи, що нормативна грошова оцінка проводиться раз на 5-7 років то щорічно, після її проведення, при визначенні бази оподаткування, будуть враховуватись всі коефіцієнти індексації за попередні роки, починаючи від дати проведення нормативної грошової оцінки.
Такий підхід дозволяє актуалізувати величину бази оподаткування земельним податком, визначеної, наприклад, у 2016 році на підставі нормативної грошової оцінки, розмір якої визначено станом на 2013 рік, шляхом врахування інфляційних коефіцієнтів за цей період.
Тобто, сенс кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації саме у тому й полягає, щоб, застосовуючи їх за минулі роки, починаючи з дати проведення грошової оцінки, щорічно актуалізувати базу оподаткування земельним податком.
Отже, кумулятивний коефіцієнт індексації грошової оцінки землі за кожен рік з моменту останньої оцінки землі.
Відповідно до звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки встановлено, що по АДРЕСА_1 розташована земельна ділянка загальною площею 5384 кв.м. огороджена парканом по всьому периметру з обмеженим вільним проходом/проїздом та на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, один з яких на праві приватної власності належить відповідачу, що являє собою цілісний об'єкт.
Загальна площа об'єктів нерухомого майна, які належать ОСОБА_1 складає 437 кв.м., загальна площа об'єкту нерухомого майна, який належить ОСОБА_2 складає 498,8 кв.м. сумуючи вказані площі отримуємо 935,8 кв.м.
За результатами ділення площі об'єктів нерухомого майна на суму площ об'єктів нерухомого майна, належних і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 та множення отриманої суми на загальну площу земельної ділянки, розмір площі земельної ділянки яку використовує ОСОБА_1 складає 2514,22 кв.м.
Зазначені розрахунки відповідачем не спростовані.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 487 901,76 грн.
У частині першій статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
По справі прокурор сплатив судовий збір 7318,53 грн. при зверненні до суду з даним позовом та 10977,80 грн. за подачу апеляційної скарги ( т.1, а.с.1,139), які підлягають стягненню відповідача на користь Харківської обласної прокуратури.
Керуючись ст.ст. 367, 374,376, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.
Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2019 року скасувати, ухваливши нове рішення.
Позовні вимоги Харківської місцевої прокуратури №5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі 487 901,76 грн. (чотириста вісімдесят сім тисяч дев'ятсот одну гривню 76 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору в розмірі 18296,33 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25.11.2022 року.
Головуючий суддя О.В. Прядкіна
Судді: С.Б. Бутенко
О.І. Обідіна