Справа № 2-1479/10 Номер провадження 22-ц/814/1794/22Головуючий у 1-й інстанції Невеніцин Є.В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
22 листопада 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.
при секретарі Філоненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2021 року, постановлену під головуванням судді Невеніцина Є.В., повний текст судового рішення виготовлено 16 серпня 2021 року у справі за позовом заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа по справі № 2-1479/10,-
Зміст позовних вимог
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заява мотивована тим, що 19 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6166-018/08Р. У зв'язку з недобросовісним виконанням умов договору ОСОБА_1 виникла заборгованість.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 29 листопада 2010 року по справі № 2-1479/10 позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, ухвалено солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у розмірі - 1442354,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі - 120 грн., та витрати зі сплати державного мита у сумі 1700 грн. - з кожного.
28 квітня 2011 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчі листи.
28 жовтня та 20 грудня 2016 року Дзержинським ВДВС м. Харкова ГТУЮ Харківської області виконавчі листи були повернуті стягувачу, про що є відповідні записи у виконавчих листах.
26 вересня 2018 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова замінено сторону у виконавчому провадженні. Ухвалу про заміну сторони на запит ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» від 02.01.2019 року, яка набрала законної сили заявнику надіслана не була, заяву про направлення копії ухвали було надіслано повторно 16.04.2021 року.
Посилаючись на вищевказані підстави ТОВ «Довіра та Гарантія» звернулось до суду з заявою про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчих документів № 2-1479/10 виданих 28 квітня 2011 року. Заяву просило задовольнити.
Позиція інших учасників справи
29 червня 2021 року від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення по справі. Відповідач просила відмовити ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» у задоволенні заявлених вимог щодо поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Короткий зміст рішення суду перої інстанції
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2021 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задоволено.
Ухвала мотивована ч.5, ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» якою передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції.
Тож, суд прийшов до висновку, що стягувач мав право звернутись до суду з відповідною заявою про поновлення пропущенного строку на пред'явлення до виконання виконавчого листа.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись з таким рішенням його в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2021 року підлягає скасуванню, адже при постановленні даної ухвали були порушені норми процессуального та матеріального права. Зазначала, що судом першої інстанції неповнота однобічно з'ясовані обставини справи.
У апеляційній скарзі просила скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2021 року, провадження у справі закрити.
Позиція інших учасників справи
26 жовтня 2021 року від представника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова залишити без змін.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
З матеріалів справи вбачається, що 19 вересня 2008 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6166-018/08Р.
29 листопада 2010 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова позов ПАТ КБ «Правекс-Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
28 квітня 2011 року Дзержинським районним судом м. Харкова було видано виконавчі листи № 2-1479/10 (а.с.4,5) про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заборгованості у розмірі - 1442354,51 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі - 120 грн., витрат зі сплати державного мита у сумі 1700 грн. - з кожного.
У свою чергу, виконавчі листи були повернуті стягувану 28 жовтня та 20 грудня 2016 року, відповідно до ч.9 ст.37 та ч.2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
26 вересня 2018 року ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 2-1479/10 замінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні з ПАТ КБ «Правекс-Банк» на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (а.с.3).
Зважаючи на ці обставини 01 червня 2021 року ТОВ «Довіра та Гарантія» звернулось з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Задовольняючи заявлені вимоги ТОВ «Довіра та Гарантія» суд виходив з норм закріплених в Законі України «Про виконавче провадження», а саме з того,що у разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - перебіг строку починається з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Застосування норм права , що регулюють спірні правовідносини
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження « визначені рішення, що підлягають примусовому виконанню, виконавчі документи.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч.1,2,5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Початок примусового виконання рішення закріплено ст.. 26 цього закону, у якій зазначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 34 вказаного закону виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 15 цього Закону; У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони , а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Статтею 35 визначено строки зупинення вчинення виконавчих дій, відповідно до яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1,4,6,8,11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
Згідно з п.9, ч.1 ст. 37 Повернення виконавчого документа стягувачу може здійснюватися у зв'язку з тим, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
Статтею 47 визначено порядок виплати стягнутих грошових сум:
Грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосудді і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).
Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнято законне рішення з наступних підстав.
Виконавчі листи було повернуто на підставі п.2, ст.. 47, та п.9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про неможливість виконання стягнення на той час, у зв'язку з підставами встановленими зазначеними статтями.
ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не могло звернутись з заявою про поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого документа на виконання раніше ніж ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2018 року набула законної сили, адже відповідно до вказаної ухвали заявник (ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») стало стягувачем по виконавчому провадженню у справі № 2-1479/10.
Тож, строки для пред'явлення до виконання виконавчого документу можна вважати пропущеними з поважних причин, адже на це впливали обставини, які не залежали від ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», а саме не отримання ними ухвали суду від 26.09.2018 року про заміну сторони у виконавчому провадженні.
Тобто фактично заявник був позбавлений можливості подати заяву про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання у строки встановлені для первинного стягувача, адже не був стороною виконавчого провадження та набув цього статусу після набрання законної сили ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2018 року.
Отже, доводи апеляційної скарги зокрема про те, що строк пред'явлення виконавчих листів до виконання сплив 20.12.2019 р. тобто через три роки після повернення виконавчого листа не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до п.1,ч.1,ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2021 року - підлягає залишенню без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в судах, компенсації не підлягають.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції залишає рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2021 року без змін, розподіл судових витрат не здійснює.
Керуючись ст.141.,367, п.1,ч.1,ст 374,ст.375,ст.382,384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає сили з дня її прийняття та може бути оскарженя до Верхового Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 листопада 2022 року.
Головуючий суддя О.О.Панченко
Судді Т.В.Одринська
В.П.Пікуль