Справа № 646/4561/20 Номер провадження 22-ц/814/1636/22Головуючий у 1-й інстанції Єжов В.А. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
22 листопада 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
при секретарі Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, приватне акціонерне товариство «Ренесанс життя» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (далі - ТОВ «ФК «Аланд»), треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С., приватне акціонерне товариство «Ренесанс життя» (далі - ПрАТ «Ренесанс життя») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з виконавчим написом № 8473 від 06 грудня 2019 року ОСОБА_1 оформив кредит у ПАТ «Платинум банк» № 1692/3554ВСLKB36К12 від 03 березня 2016 року. Після ознайомлення з виконавчим провадженням позивач з'ясував, що ТОВ «ФК «Аланд», який нібито є правонаступником ПАТ «Платинум Банк» отримало 26 грудня 2019 року від нотаріуса виконавчий напис на суму заборгованості 56720,79 грн, з яких: 31737,80 грн - за кредитом, 24682,99 грн - за процентами, 300,00 грн - витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису. Позивач не визнає вказану заборгованість, посилається на те, що за графіком погашення заборгованості за 36 місяців нараховано лише 8779,88 грн, але у написі зазначено, що стягнення проводиться за період з 25 травня 2018 року по 29 листопада 2019 року, тобто за 18 місяців, за цей період нараховано проценти 24682,99 грн. Також, попри зазначення в договорі процентної ставки 12 % річних, в договорі зазначено, що реальна процентна ставка складає 142,99 %. Позивач вважає, що спірність суми заборгованості, зазначеної у виконавчому написі, також полягає у пропуску строків позовної давності, зазначає про відсутність даних про перехід права вимоги від ПАТ «Платинум Банк» до ТОВ «ФК «Аланд» та неповідомлення позивача про заміну сторони у зобов'язанні.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач прохав зупинити стягнення за виконавчим написом приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В.С. за № 8473, який вчинено 26 грудня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на корить ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості за кредитним договором в сумі 56720,79 грн; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка В.С., який вчинено 26 грудня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості за кредитним договором в сумі 56720,79 грн.
Короткий зміст рішення суду
Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С., ПрАТ «Ренесанс життя» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Із заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі прохає скасувати заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року та постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Позиції учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскаржуване судове рішення є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки виконавчий напис нотаріуса вчинений не у безспірному порядку і підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Особа, яка подала апеляційну скаргу наводить перелік нормативно-правових актів, якими керувався приватний нотаріус при вчиненні даного виконавчого напису.
Позивач наголошує, що сума безспірної заборгованості у розмірі 56720,79 грн не доводиться наданими приватному нотаріусу документами.
Також в оскаржуваному виконавчому написі стягувачем вказано ТОВ «ФК «Аланд», проте ніяких документів, які б підтверджували перехід права вимоги від ПАТ «Платинум Банк» до ТОВ «ФК «Аланд» останнім надано не було.
Крім того, в поданого до суду апеляційної інстанції правового обґрунтування, зазначено, що укладений між позивачем та банком кредитний договір не є нотаріально посвідченим, що в свою чергу виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції
Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 03 березня 2016 року між позивачем та ПАТ «Платинум Банк» укладено кредитний договір зі страхування життя позичальника та можливістю перенесення платежу № 1692/3554ВСLKB36К12, відповідно до якого позичальнику надано кредит в сумі 44893,20 грн з процентною ставкою за користування кредитом 12 % річних, зі строком повернення - 10 вересня 2019 року (а.с. 6-9).
26 грудня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. вчинено виконавчий напис про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості за кредитним договором від 03 березня 2016 року № 1692/3554ВСLKB36К12, укладеним з ПАТ «Платинум Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «ФК «Аланд» на підставі договору відступлення прав вимоги від 02 жовтня 2019 року №02/10/2019-ФА, у сумі 56720,79 грн, у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 31737,80 грн; прострочена заборгованість за процентами - 24682,99 грн; за вчинення нотаріального напису - 300,00 грн. Стягнення заборгованості проводиться за період з 25 травня 2018 року по 29 листопада 2019 року (а.с. 11).
Позиція суду апеляційної інстанції
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано.
Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: пункт 1. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту: «1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», пункт 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.
Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 26 грудня 2019 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису): «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання».
Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), від 08 грудня 2021 року у справі №751/5727/20 (провадження № 61-13976св21).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції на вищевказане уваги не звернув та вирішив справу з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).
Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Щодо судових витрат
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл витрат.
Враховуючи те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то слід стягнути з ТОВ «ФК «Аланд» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову у розмірі 1261,20 грн та за подачу апеляційної скарги - 1261,20 грн.
Водночас, представник позивача до суду апеляційної інстанції подала правове обґрунтування апеляційної скарги на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року, в якому, у тому числі, прохала стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати в загальному розмірі 7507,40 грн.
У вищевказаному процесуальному документі, заявник зазначила, що правова допомога клієнту при розгляді даної справи надається у фіксованому розмірі в сумі 5000,00 грн.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача подала до суду: договір про надання професійної правничої допомоги від 30 серпня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 (клієнт) та Какосян Т.М. (адвокат), у якому сторони погодили, що клієнт сплачує адвокату винагороду за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (гонорар) за цим договором у фіксованому розмірі 5000,00 грн (а.с. 80-82); ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 від 01 вересня 2021 року серії АХ №1065791 (а.с. 83); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Какосян Т.М. № 2108 серії ХВ №000403 (а.с. 84); детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом із зазначенням змісту наданої правової допомоги клієнту, вартість яких визначена у фіксованому розмірі гонорару - 5000,00 грн (а.с. 105-106); акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 07 лютого 2022 року, який підписано позивачем та його представником (а.с. 108-109).
Колегія суддів наголошує, що сторонами договору про надання професійної правничої допомоги узгоджено фіксовану суму гонорару адвоката, яка підлягає сплаті захиснику клієнтом за сукупність наданих послуг при апеляційному перегляді оскаржуваного судового рішення.
Разом з тим, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18-ц зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, враховуючи той факт, що колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги та відсутності заперечень зі сторони відповідача щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення заяви про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (з урахуванням заявлених вимог), а тому з ТОВ «ФК «Аланд» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4985,00 грн (7507,40 грн - 1261,20 грн - 1261,20 грн).
Керуючись статтями 137, 141, 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, приватне акціонерне товариство «Ренесанс життя» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюка Віктора Станіславовича, який вчинено 26 грудня 2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на корить товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості за кредитним договором № 1692/3554ВСLKB36К12 від 03 березня 2016 року в сумі 56720,79 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову у розмірі 1261,20 грн, та за подачу апеляційної скарги - 1261,20 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4985,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 листопада 2022 року.
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко