Житомирський апеляційний суд
Справа №274/5630/21 Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.
Категорія 60 Доповідач Коломієць О. С.
21 листопада 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Франчука В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №274/5630/21 за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з прилеглими будівлями та спорудами
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Вдовиченко Т.М.
У серпні 2021 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила припинити право власності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на старий будинок під літерою «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» за №2583, інвентаризаційна справа № 1132, в зв'язку із знищенням майна та визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок під літ. «В», побудований в 1991 році, з погосподарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті її матері - ОСОБА_2 .
На обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
21 травня 2021 року позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку із тим, що документи надані позивачем не підтверджують право власності на вказаний будинок. Вищевказаний житловий будинок під літерою «А» був знищений шляхом повного зносу, на його місці побудований новий будинок, який позначений на плані літерою «В». Відповідно до довідки №1450 від 17 серпня 2021 року, яка видана КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що свідоцтво про право на спадщину від 20 квітня 1983, на підставі якого будинок належав померлій матері позивача, оформлено на старий знесений будинок під літерою «А». При цьому, правовстановлюючі документи на новий будинок, побудований у 1991 році, під літерою «В» не оформлювалися та право власності в БТІ не реєструвалось.
Позивач вважає, що спірний будинок позначений літ. «В» був побудований в 1991 році у відповідності до чинного на той час законодавства, належав її матері, а вона як спадкоємиця першої черги прийняла спадщину та набула в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок під літ. «В». У зв'язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказаний житловий будинок, змушена звернутися до суду за захистом свого невизнаного права.
Ухвалою суду першої інстанції від 05 травня 2022 року за клопотанням позивача закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо припинення права власності ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на старий будинок під літерою «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований в КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 2583, інвентаризаційна справа № 1132 в зв'язку із знищенням майна.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок під літ. «В», побудований у 1991 році з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті її матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначила, що судом не враховано, що при вирішенні спорів щодо спадкування права власності на нерухоме майно судам слід застосувати редакцію закону, яка діяла на час виникнення права у самого спадкодавця та на час відкриття спадщини. Зокрема, Цивільним Кодексом УРСР 1963 року, Законом України «Про власність», Законом України від 07 грудня 1990 року №533-Х «Про місцеві Рали народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», Законом України від 25 грудня 1974 року «Про державний нотаріат», постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року №105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за №112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року №5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, було передбачено, що виникнення права власності на житлові будинку, споруди не залежало від державної реєстрації цього права чи від прийняття його до експлуатації.
Окрім того позивач вказує, що наданий суду технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який виконаний на замовленням позивача, виготовлений у відповідності до вимог чинного законодавства, і є належним та допустимим доказом.Вважає, що нею доведено, у визначений цивільно-процесуальним законодавством спосіб, що даний будинок побудований її матір'ю - ОСОБА_2 у 1991 році, і вона набула на нього право власності, у відповідності до діючого на той час законодавства.Однак, суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним доводам, а тому прийняв на її думку незаконне рішення у справі, яке підлягає скасуванню.
Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Бердичеві Житомирської області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.52).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 квітня 1983 року, ОСОБА_2 набула у порядку спадкування право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходився в АДРЕСА_1 (а.с.12-13).
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 січня 2021 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 з матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на час смерті останньої, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19-21).
21 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу Пашинського О.М. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 . Зазначала, що до складу спадщини входить: квартира АДРЕСА_2 та житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.63).
Постановою приватного нотаріуса Бердичівського міського нотаріального округу Пашинським О.М. від 21 травня 2021 року № 72/02-31, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема, на спірний будинок розташований по АДРЕСА_1 , в зв'язку з тим, що надані документи не підтверджують право власності на даний житловий будинок (а.с.15).
Відповідно до технічного паспорту №1132 від 31 березня 2021 року, який виготовлений на замовлення ОСОБА_1 , на земельній ділянці розташований житловий будинок літ. «В», прибудова літ. «в», ганок літ. «в1», сарай літ. «Б», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Ж», колодязь №1. Житловий будинок, позначений літерою «В» 1991 року побудови (а.с.58-62).
Відповідно до довідки КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 17 серпня 2021 року №1450, станом на 31 грудня 2012 року, згідно наявних даних паперових носіїв, житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Бердичівською держнотконторою 20 квітня1983 року №1-977. Дане свідоцтво про право на спадщину оформлено на старий будинок (знесений). Житловий будинок літ. «В», побудований в 1991 році; правоустановлюючі документи на вказаний будинок не оформлені та право власності в БТІ на нього не зареєстровано (а.с.14).
Згідно з довідкою КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» №59 від 09 лютого 2022 року, станом на 31 грудня 2012 року, згідно наявних даних паперових носіїв, житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Бердичівською держнотконторою 20 квітня 1983 року №1-977. Свідоцтво про право на спадщину оформлено на старий будинок (знесений). На його місці власником у 1991 році побудовано новий житловий будинок садибного типу літ. «В», прибудову літ. «в», ганок літ. «в1», правовстановлюючі документи на який не оформлені та право власності в БТІ не зареєстровано. Крім того, на земельній ділянці розташовані сарай літ. «Б», сарай літ. «Г», вбиральня літ. «Ж», колодязь №1. Під час обстеження будинку 08 лютого 2022 року самочинно побудованих (реконструйованих) об'єктів не виявлено (а.с.83).
Відповідно до відповіді на запит №29-6-0 16-163/112-21 від 08 березня 2021 року, виданої Відділом у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вбачається, що згідно Книги записів реєстрації других примірників державних актів на земельну ділянку, станом на 31 грудня 2012 року на земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_2 державні акти на право власності не видавалися (а.с.57 зворот).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи відсутність даних про момент знищення будинку під літерою «А» та доказів побудови будинку під літерою «В» спадкодавцем ОСОБА_2 , відсутність доказів належності спадкодавцю на праві власності земельної ділянки під будинком, котрий є предметом розгляду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом за позивачем.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з положеннями статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.
Для набуття права власності в установленому законом порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно.
Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду, земельну ділянку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав, зокрема, в нотаріальному порядку.
У пункті 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об'єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва.
Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.
Відповідно до пункту 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, речові права на нерухоме майно, що виникли до 01 січня 2013 року визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачає обов'язкової реєстрації таких прав.
Право власності на збудоване до набрання чинності зазначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави дійти висновку про те, що до збудованих до 05 серпня 1992 року житлових будинків, закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності, а документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року у справі № 6-54цс12 та поставі Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц.
Обґрунтованими є доводи позивача про те, що на час будівництва та завершення будівництва спірного житлового будинку до 05 серпня 1992 року, реєстрація права власності на нього не вимагалась.
Належним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його первинної технічної інвентаризації.
При розгляді справи встановлено, що нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спірне домоволодіння.
Відповідно до довідки КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 17 серпня 2021 року №1450 вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року на житловий будинок літ. «В», побудований в 1991 році, правоустановлюючі документи не оформлювались та право власності в БТІ не зареєстроване.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що технічний паспорт у порядку первинної технічної інвентаризації спадкодавцем - ОСОБА_2 не виготовлявся. Технічний паспорт №1132 від 31 березня 2021 року, який виготовлений на замовлення ОСОБА_1 , на житловий будинок, не підтверджує факт побудови її матір'ю у 1991 році будинку під літ. «В» за адресою: АДРЕСА_1 .
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права в установленому законодавством України порядку.
Однак у справі, яка переглядається, відсутні докази набуття такого права померлою матір'ю позивача, а тому підстав для задоволення позову немає. Крім того, у матеріалах справи відсутній документ, який підтверджував би право власності або право користування спадкодавця на земельну ділянку, на якій розміщений спірний об'єкт нерухомого майна.
У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною другою статті 89 ЦПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, встановивши під час розгляду справи, що позивач не довела належними і допустимими доказами набуття у передбаченому законом порядку спадкодавцем права власності на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за нею право власності на нерухоме майно.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, вони були предметом дослідження в судовому засіданні, суд дав їм належну оцінку і вони не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 травня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 листопада 2022 року.
Головуючий Судді