Справа № 292/1007/21 Головуючий у 1-й інст. Лотуга В.Ф.
Категорія 39 Доповідач Шевчук А. М.
25 листопада 2022 р. Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк»
на заочне рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 27 січня 2022 року.
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Заочним рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 27 січня 2022 року позов задоволено частково.
Не погодившись із вищевказаним заочним рішенням суду, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 21 червня 2022 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 27 січня 2022 року залишено без руху, надано строк - десять днів з дня вручення копії ухвали для подання до Житомирського апеляційного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав його пропуску.
На виконання вимог вищевказаної ухвали Акціонерне товариство «Універсал Банк» надіслало заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій зазначає що 13 травня 2022 року рішення суду першої інстанції було додано до робочої таблиці та надає скріншот з робочої таблиці Google. Також посилається на те, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строк 30 діб та подальшими Указами Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» в Україні продовжено строк дії воєнного стану. Отже, зважаючи на події потрібно більше часу для підготовки апеляційної скарги, задля того, щоб зберегти життя співробітників. Бойові дії не залежать від дій позивача і є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вирішуючи заявлене позивачем клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності у відповідних правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Також ЄСПЛ неодноразово вказував на те, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У рішенні USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46 - 53, від 29 жовтня 2015 року ЄСПЛ акцентував увагу на тому, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Відповідно до рішення ЄСПЛ KHRISTOV v. UKRAINE, № 24465/04, § 33-34, від 19 лютого 2009 року, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Також ЄСПЛ звертав увагу, що «у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку» (SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року).
За викладеного, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою ст. 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Отже, процесуальним законом запроваджено оціночні параметри визначення обґрунтованості причин пропуску процесуального строку. При цьому, не існує іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з підготовкою звернення до суду тощо.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду не знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду, порушив ці строки.
Враховуючи викладене, надані вище докази для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними. Заявником не надано логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало йому, отримавши засобами поштового зв'язку копію судового рішення суду, подати належно оформлену апеляційну скаргу в установлений процесуальним законом строк.
Щодо посилань позивача на запровадження в Україні воєнного стану на території України колегія суддів зауважує на наступному.
Відповідно до частини першої ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
За положеннями частин першої та другої ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
Оскільки звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою є правом, а не обов'язком особи, то реалізація зазначеного права має відбуватися з дотриманням порядку та строків, установлених положеннями ЦПК України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Тобто, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного поновлення пропущеного процесуального строку, а має оцінюватись судом у взаємозв'язку з конкретними обставинами, зумовленими дією воєнного стану, які завадили своєчасному вчиненню відповідних процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні пункту першого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений принцип знайшов своє відображення у ст.ст.12,81 ЦПК України, якими унормовано, зокрема, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В силу наведених вимог, особа, яка заявляє клопотання про поновлення встановленого законом процесуального строку повинна надати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
За таких обставин, оцінюючи наведені позивачем доводи колегія суддів не вважає їх реальними, непереборними і об'єктивно нездоланними. Натомість, недопущення пропуску строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції у даній справі з підстав, наведених у клопотанні, цілковито залежало від волі та бажання скаржника.
Апеляційним судом вже зверталась увага на те, що процесуальний обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки чітко визначає характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання процесуальних строків.
Варто зауважити при цьому, що оскільки законодавцем не внесені зміни до процесуального закону щодо здійснення судочинства у період воєнного стану, результати обговорення зазначеного питання Радою суддів України та Верховним Судом для судів, розташованих не на тимчасово окупованій території, підсудність справ, яких не змінена та які безперервно працюють, мають суто рекомендаційний характер та враховуються окремо у кожному конкретному випадку.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не наведено обставин, які об'єктивно перешкоджали реалізації ним права на апеляційне оскарження у встановлений законом строк, доказів існування таких обставин не надано, що свідчить про неповажність причин пропуску АТ «Універсал Банк» строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції та відсутність визначених законом підстав для його поновлення.
Частинами 3, 4 ст. 357 ЦПК України визначено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 цього Кодексу.
Згідно з пункту частини 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в судочинстві виникнуть порушення прав учасників процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
На підставі викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Універсал Банк» необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 354, 357,358 ЦПК України, апеляційний суд,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 27 січня 2022 року.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протяом тридцяти днів.
Головуюча Судді: