Справа № 761/19281/13-ц
Провадження № 6/761/193/2022
07 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
за участю секретаря Ващенко В.А.
представника заінтересованої особи Тернової В. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого документу, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення,-
У червні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла зазначена заява ТОВ «Брайт Інвестмент», в якій заявник просить:
- замінити сторону стягувача з ПАТ «КБ «Надра», як вибулої сторони, на його правонаступника ТОВ «Брайт Інвестмент» як такий, що набув всі права та обов'язки стягувача згідно з Договором №GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги від 30.09.2020 у справі № 761/19281/13-ц;
- видати дублікати виконавчих листів у справі №761/19281/13-ц стосовно боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 150879,62 доларів США, що становить 1205980,80 грн, судовий збір в розмірі 3441,00 грн, а всього, підлягає стягненню 1209421, 80 грн, із зазначенням нового стягувача - ТОВ «Брайт Інвестмент»;
- поновити строк для пред'явлення до примусового виконання дублікатів виконавчих листів про стягнення заборгованості у справі № 761/19281/13-ц.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що Шевченківським районним судом м. Києва 09.10.2013 було ухвалено рішення у цивільній справі № 761/19281/13-ц яким позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 150879,62 доларів США, що становить 1205980, 80 грн., судовий збір в розмірі 3441,00, а всього, 1209421,80 грн.
26.04.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» було укладено Договір поруки б/н, який був укладений для належного виконання кредитного договору № 141/П/99/2007-840 від 26.04.2007, в забезпечення вимог кредитора за належне виконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань.
Вказує, що згідно Договору №GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги від 05.08.2020, право вимоги за Кредитним договором №141/П/99/2007-840 від 26.04.2007, укладеним між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яке згідно Договору № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги від 30.09.2020, відступив права вимоги на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» (Новий кредитор) разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами.
За викладених обставин вважає, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому правового сгатусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, ч. 5 ст. 442 ЦПК України.
Крім того, зазначає, що на даний час, за інформацією з Єдиного реєстру боржників та АСВП, жодного відкритого виконавчого провадження з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2013 у цивільній справі №761/19281/13-ц не перебуває.
В той же час, в кредитній справі № 141/13/99/2007-840, яку було спочатку відступлено ПАТ КБ «Надра» ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яке в свою чергу відступило права вимоги на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» виконавчі листи у справі №761/19281/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 та/чи ОСОБА_2 відсутні.
Вважає, що зазначені обставини свідчать про втрату оригіналів виконавчих листів, виданих Шевченківським районним судом м. Києва у справі №761/19281/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 та/чи ОСОБА_2 на користь стягувача ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором.
При цьому звернув увагу на висновок Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06, провадження № 61-11034св 19, за яким сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
Отже, за викладених обставин вважає, що відповідно до п. 17.4 Розділу XIII Перехідних положень ЦІПК України наявні підстави для видачі дублікатів виконавчих листів у справі №761/19281/13-ц, а також наявні підстави для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, оскільки пропущений не з вини заявника.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2021 матеріали заяви передані судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою суду від 29.06.2021 заяву призначено до розгляду.
В подальшому, 09.06.2022, заінтересованою особою ОСОБА_3 (до шлюбу ОСОБА_3 ) через канцелярію суду подано заперечення на заяву заявника, в якій представник вважає доводи, викладені заявником у заяві, необґрунтованими та безпідставними, оскільки нічим не підтвердженні, а відтак не підлягають задоволенню.
У судове засідання, яке відбулося 07.10.2022, представник заявника не з'явився, в заяві міститься прохання розглядати справу за його відсутності.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - адвокат Тернова В.О. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви заявника про видачу дубліката виконавчого документу, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення, у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю.
Інші учасники справи до судового засідання не з'явилися, сповіщені належним чином про місце та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 433, ч.3 ст. 442 ЦПК України, п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку, заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності заінтересованих осіб.
Суд, заслухавши представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - адвоката Тернової В.О., дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09.10.2013 у цивільній справі № 761/19281/13-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06.02.2014, позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 150879,62 доларів США, що становить 1205980,80 грн, судовий збір в розмірі 3441,00, а всього, 1209421,80 грн.
19.06.2014 представник банку отримав 2 виконавчих листа у порядку примусового виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», діючої на момент видачі виконавчих листів, такий виконавчий документ як виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду, може бути пред'явлений до виконання протягом 1 року.
Крім того, встановлено, що 05.08.2020 між ПАТ «КБ «Надра»(який є правонаступником всіх прав обов'язків ВАТ КБ «Надра») та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено Договір № GL48N718070_blank про відступлення прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за Кредитним договором №141/П/99/2007-840 від 26.04.2007, укладеним між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».
30.09.2020 між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено Договір № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відступило права вимогиза Кредитним договором №141/П/99/2007-840 від 26.04.2007, укладеним між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» (Новий кредитор) разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами.
За інформацією з Єдиного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчих проваджень від 17.06.2021 виконавчого провадження з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києві від 09.10.2013 у справі № 761/19281/13-ц не перебуває.
Тобто, як свідчать матеріали справи, ПАТ «КБ «Надра» правом на пред'явлення виконавчого листа до виконання не скористалося.
При цьому, 23.06.2021 до Шевченківського районного суду м. Києва звернувся представник ТОВ «Брайт Інвестмент» із заявою про видачу дубліката виконавчого документа, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання дублікатів виконавчих листів.
Вирішуючи питання обґрунтованості наведених заявником підстав для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа з видачею дубліката виконавчого документу та заміну стягувача у виконавчому листі у їх взаємозв'язку та відповідності таких обґрунтувань вимогам процесуального закону, слід звернути увагу на наступне.
За загальним правилом ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням кредитором дій до заміни його правонаступником, переходить до правонаступника, тож правонаступник має довести, що пропуск строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання стався з причин, які є об'єктивно непереборними, і можуть бути визнані судом поважними.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення,
За ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Виходячи з аналізу практики Верховного Суду щодо питань поновлення строків пред'явлення виконавчих листів до виконання, поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до виконання є оціночною категорією і встановлюються у кожному конкретному випадку. Поважними можна визнати ті причини, які не залежали від волі стягувача. Поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду,та пов'язані в дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналізуючи вищевикладене, поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчих листів до виконання має існувати у межах встановленого законом строку, а не після його закінчення.
ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Причини поважності пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин та наданих заявником доказів на їх підтвердження.
Заявник в своїй заяві вказує як підставу поновлення йому строку на пред'явлення дублікатів виконавчих листів до виконання той факт, що право вимоги до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 суми боргу, стягнутого на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2013 у справі №761/19281/13-ц, він придбав за договором відступлення права вимоги від 30.09.2020, однак, виконавчі листи в матеріалах кредитної справи відсутні, тому з кінця 2013 року до 30.09.2020 строк пред'явлення цих виконавчих листів до виконання, на думку заявника, пропущений з поважних причин.
Водночас, оскільки перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, суд, враховуючи вимоги ст. 89 ЦПК України, дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд не погоджується з такими доводами заявника, оскільки необізнаність нового кредитора про обсяг прав та обов'язків, які перейшли до нього на підставі договору про відступлення права вимоги від 30.09.2020, не надає новому кредитору права посилатись на це, як на поважну причину пропуску строку.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Встановлення в законі строків на пред'явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності.
Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., яка набрала чинності для України з 11.09.1997 р. та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п.53 рішення Європейського суду з прав людини від 29.10.2015 р. у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначені в заяві причини пропуску строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання не поважні, а тому строк не підлягає поновленню.
Крім цього, щодо заміни стягувачау виконавчому листі його правонаступником слід зазначити наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ч. 1 ст. 512 ЦК України відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення прав вимоги не є окремим видом Договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору, купівлі-продажу; дарування; факторингу.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Теж саме передбачено п. 2 Договору № GL48N718070_blank_01 про відступлення прав вимоги від 30.09.2020.
Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ст. 262 ЦК України).
Сама по собі заміна стягувача у виконавчому проваджені не може бути поважною підставою поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Виходячи з норм чинного законодавства, саме на заявника покладається обов'язок доведення поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.
Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована сторона), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувана у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Отже, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчою провадження, тобто, може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
Водночас, відповідно до ст. 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (тобто, протягом невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто, таке право не є абсолютним і обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє дії на виконання рішення суду добровільно або під примусом.
За ч. 1 та ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується виконанням судового рішення або спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання. Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Такі дії можуть порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Отже, заміна стягувача його правонаступником після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, що не був поновлений судом, виключає можливість задоволення такої заяви.Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17, від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 30.07.2019 у справі № 5/128, від 21.08.2020 у справі № 905/2084/14-908/4066/14.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК Українивиконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
При цьому, пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документасуд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат,якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виходячи з аналізу пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №419/310/12.
Разом з тим, заявником не надано суду жодних доказів втрати виконавчих листів, виданих на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09.10.2013 у справі № 761/19281/13-ц.
Посилання заявника щодо втрати оригіналів виконавчих листів у зв'язку з відсутністю останніх у кредитній справі № 141/П/99/2007/840, а також на те, що не відкрито жодного виконавчого провадження з їх примусового виконання, що свідчить про їх втрату є необґрунтованими та такими, що не доводять факт їх втрати та відповідно, не можуть бути прийняті судом як докази їх втрати, тому відповідно підстав для видачі дублікату виконавчого листа не вбачається.
Крім цього, відповідно до ст. 368 ЦПК України, який діяв в редакції від 11.08.2013, станом на дату ухвалення рішення суду від 09.10.2013 та у подальших редакціях, які діяли на протязі строку для видачі виконавчого листа, відповідно до закону України «Про виконавче провадження», передбачено питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу. За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
При цьому, законом не передбачено видачі нового виконавчого листа із зазначенням іншого, ніж вказаний в рішенні суду стягувача, оскільки, виконавчий лист видається із зазначенням сторін, вказаних у самому судовому рішенні. Законом не передбачене «переписування» у виконавчому листі стягувача на іншого стягувача (постанова Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 712/14175/16-ц).
Відповідно до правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19, пункт 35) у разі якщо сплив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, зважаючи на те, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, вимоги заяви щодо поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задоволенню не підлягають та відповідно не підлягають задоволенню вимоги щодо видачі дубліката виконавчого лист та заміни стягувача у виконавчому листі.
Керуючись ст.ст. 433, 442, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу дубліката виконавчого документу, заміну стягувача у виконавчому листі та поновлення строків для його пред'явлення залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: Н.В. Сіромашенко