Справа № 761/25533/22
Провадження № 1-кс/761/14239/2022
21 листопада 2022 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_3
за участю прокурора ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8, погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 в межах кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100002711 від 25.09.2022 року, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гнівань Тиврівського району Вінницької області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8, погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100002711 від 25.09.2022 року.
Вказане клопотання мотивоване тим, що у провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження за № 12022100100002711, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
25.09.2022 року ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12022100100002711 від 25.09.2022 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 26.09.2022 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 27.09.2022 відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 23.11.2022 року включно.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 199 КПК України обставинами, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою є необхідність: завершення проведення судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та отримання висновку експерта; завершення проведення судової психолого-психіатричної експертизи за участю потерпілої ОСОБА_2 та отримання висновку експерта; завершення проведення психологічної експертизи (на базі «зеленої кімнати») за участю потерпілої ОСОБА_2 та отримання висновку спеціаліста (психолога); завершення проведення цитологічної експертизи (змиви з рук підозрюваного ОСОБА_1 ) та отримання висновку експерта; завершення проведення цитологічної експертизи (змиви з руки потерпілої ОСОБА_2 ) та отримання висновку експерта; завершення проведення цитологічної експертизи (нігтьові пластини) та отримання висновку експерта; завершення проведення імунологічних експертиз та отримання висновків експертів; завершення проведення молекулярно-генетичної експертизи (зразок букального епітелію підозрюваного ОСОБА_1 ) та отримання висновку експерта;отримання відповідей на запити слідчого, без яких неможливо об'єктивно встановити всі обставини вчинення кримінальних правопорушень та завершити досудове розслідування, а також виконати вимоги статей 283, 290 КПК України.
Обґрунтовуючи клопотання щодо продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, слідчий зазначив про достатність даних, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_1 міг вчинити інкриміновані йому дії, що підтверджується доданими до клопотання матеріалами, та вказав на те, що ризики, визначені п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, на даний час не перестали існувати та не зменшились.
При цьому, в клопотанні слідчим вказано, що більш м'які запобіжні заходи не можуть бути застосовані, оскільки не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного. Зміна підозрюваному запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, може перешкодити об'єктивному розслідуванню кримінального провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.
Захисник ОСОБА_9 заперечував з приводу задоволення цього клопотання, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є досить суворим запобіжним заходом для ОСОБА_1 , просив застосувати затаву, або інший запобіжний захід не повязаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника, просив відмовити у задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши позиції учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебуває кримінальне провадження за № 12022100100002711, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2022, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
25.09.2022 року ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12022100100002711 від 25.09.2022 затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 26.09.2022 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 27.09.2022 відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 23.11.2022 року включно.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Так, на переконання слідчого судді, на день розгляду клопотання ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.
Аналіз наявних в матеріалах клопотання доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим йому злочину, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Таким чином, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Слідчий суддя, дослідивши документи долучені до клопотання, дійшов висновку, що причетність підозрюваного ОСОБА_1 до інкримінованого йому правопорушення підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Водночас при вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя повинен переконатися, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України та відсутність обставин, які є підставою для застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до ст. 199 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою. При розгляді клопотання про продовження тримання під вартою мають враховуватися у відповідності до ч. 3 ст.199 КПК України й наявність обставин, що перешкоджають завершенню досудового розслідування.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Суд оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного від суду, як цілком ймовірний, з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, що може спонукати його до вчинення спроби ухилитися від суду.
Ризик переховування від правосуддя обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання у виді позбавлення волі до десяти років.
Суд приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у своєму клопотанні, дають достатні підстави вважати, що існують ризик можливості переховуватися від суду.
Крім того, матеріали клопотання містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишать існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
При цьому, оцінюючи можливість впливу на потерпілу, свідків, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи конкретні обставини справи, дані про особу підозрюваного ОСОБА_1 , який раніше судимий, не одружений, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність у нього міцних сімейних, соціальних звязків, необхідно також вказати, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який, відповідно до положення ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких, слідчий суддя не знаходить підстав для обрання іншого, більш м'якого, запобіжного заходу.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
При застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею також враховано вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність його соціальних та сімейних зв'язків, а також інші обставини, які характеризують його особу та спосіб життя.
Приймаючи рішення, що лише такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , має високий ступінь суспільної небезпеки. Наявність у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. А відтак вважаю за необхідне задовольнити клопотання щодо застосування до підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Також, відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З урахуванням вимог частин 3, 4 та 5 ст. 115 та частини 6 ст. 181 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 в межах строку досудового розслідування, а саме до 26 грудня 2022 року включно.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 372, 532, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою .
Строк дії ухвали про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_1 , під вартою визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 26 грудня 2022 року включно.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_3