Провадження № 2/760/10097/21
Справа № 760/24203/21
25 листопада 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа: ОСОБА_3 /далі - ОСОБА_3 / (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ), про стягнення аліментів,
Рух справи
09.09.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 09.09.2021, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання, аліменти в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку відповідача.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 20.09.2021 вказаний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
Обґрунтування позову
В позові, зокрема, вказується що на підставі рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 25.03.2009 між позивачкою та відповідачем було розірвано шлюб.
Як вказує позивачка, у цьому шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Наголошує, що на даний час ОСОБА_3 є студентом третього курсу денної форми навчання Київського фахового коледжу морського і річкового флоту та транспортних технологій Державного університету інфраструктури та технологій. У зв'язку з такими обставинами, ОСОБА_3 не має об'єктивної можливості працювати та навчатись одночасно.
Як зазначає позивачка, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина, незважаючи на те, що має таку можливість.
Вказує, що відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 2012 року народження, народженої в іншому шлюбі, а також на утримання спільних з позивачкою дітей ( ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Щодо правової позиції відповідача
Відповідач своїм правом подання відзиву не скористався. Копію ухвали про відкриття провадження та позовної заяви із доданими до неї матеріалами отримав 17.09.2022, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідача на адресу суду не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмету спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
31.10.1998 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 (до заміжжя - ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 виданого 31.10.1998 Відділом реєстрації актів громадянського стану Залізничного району м. Києва (а.с. 2).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у вказаному шлюбі народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 03.10.2003 серії НОМЕР_5 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 8).
25.03.2008 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу від 25.03.2008 серії НОМЕР_6 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 3). Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_1 присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ».
Зі змісту довідки Київського фахового коледжу морського і річкового флоту та транспортних технологій Державного університету інфраструктури та технологій від 01.09.2021 вбачається, що ОСОБА_3 є студентом 3 курсу денної форми навчання вказаного навчального закладу за спеціальністю 275.03 «Транспортні технології (на автомобільному транспорті)». Термін навчання з 01.09.2019 по 30.06.2023 (а.с. 4).
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з яким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Отже, для реалізації права на пред'явлення позову необхідно: а) наявність чи відсутність певних обставин (умов); б) додержання встановленого законом порядку пред'явлення позову.
Така правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 344/16240/17 (провадження № 61-46809св18).
Оскільки умовами для пред'явлення позову про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, є досягнення дитиною повноліття, її навчання у навчальному закладі за денною формою, потреба у матеріальній допомозі та можливість надання такої допомоги платником аліментів (оскільки доводів та доказів на спростування відповідачем у справі не подано), то суд, встановивши наявність таких передумов дійшов висновку, у позивача виникло право на звернення з позовом про стягнення аліментів до досягнення повнолітньою дитиною 23 років.
При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146 "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб" .
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Разом з тим, з аналізу змісту ст. 199 СК України вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу (зазначена правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 466/532/16-ц, провадження № 61-42252св18).
При цьому матеріали справи доказів на підтвердження того, що відповідач взагалі неспроможний надавати будь-яку матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, не містять.
За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред'явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Пленум Верховного Суду України надав роз'яснення щодо підстав виникнення обов'язку батьків по утриманню своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання.
Так, пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначений правовий підхід застосовано і в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 225/1447/16-ц провадження № 61-18843св18.
Матеріалами справи доведена, що спільний син сторін ( ОСОБА_3 ), досяг 18-річного віку але не досяг 23 років, навчається у навчальному закладі на денній формі навчання, не працює, знаходиться на утриманні матері (позивачки), а тому потребує матеріальної допомоги також і батька.
Обов'язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов'язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення.
Суд зазначає, що частиною другою статті 199 СК України передбачено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Враховуючи те, що відповідач знаходиться у працездатному віці (46 років), він зобов'язаний утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги.
Вирішуючи спір, суд, дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши положення статей 182, 198, 199, 200 СК України, дійшов висновку про те, що повнолітній ОСОБА_3 у зв'язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги, натомість його батько, ОСОБА_2 , маючи обов'язок її надавати, такої допомоги не надає (доказів зворотнього суду не надано), при цьому будь-яких доводів та доказів щодо відсутності такої змоги відповідач не навів та не подав.
Отже, беручи до уваги обов'язок обох батьків щодо утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд приходить до переконання, що заявлений позивачем розмір аліментів у виді 1/6 частини усіх видів доходу відповідача відповідає принципам розумності, співмірності та справедливості, а тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
З огляду на спільний обов'язок батьків щодо утримання повнолітньої дитини на період продовження навчання, суд визначає розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, який би був справедливим і не накладав би непропорційний фінансовий тягар на нього, зокрема, з урахуванням того, що його син є повнолітнім і працездатним.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 до досягнення останнім 23 років в розмірі 1/6 всіх доходів.
Згідно із ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви - 09.09.2021.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Щодо судового збору
Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн на користь держави.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів, - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 09.09.2021 і до припинення ним навчання, але не довше ніж до 02.09.2026.
Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень) судового збору в дохід держави.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич