Справа №760/16974/22
1-кс/760/5628/22
22 листопада 2022 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором другого відділі управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про застосування до підозрюваного:
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старопетрівка Бердянського району Запорізької області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22022000000000575 від 25.10.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
за участю сторін:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
17.11.2022 слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням в якому просить обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Старопетрівка Бердянського району Запорізької обл., який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 17.11.2022 для розгляду зазначеного клопотання визначено слідчу суддю ОСОБА_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, зокрема, наступне:
«Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022000000000575 від 25.10.2022 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Офісом Генерального прокурора.
25.10.2022 вказане кримінальне провадження за № 22022000000000575 на підставі постанови прокурора Офісу Генерального прокурора виділено з кримінального провадження № 42022000000000615 від 24.05.2022.
Упродовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил Російської Федерації (далі - ЗС РФ), досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС РФ як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України - в Автономної Республіки Крим (далі - АР Крим) та м. Севастополі.
Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв'язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
В ході проведення слідчих (розшукових) заходів встановлено, що з початку збройної агресії Російської Федерації на території України 24 лютого 2022 року групою громадян України, у тому числі службовими особами зернових складів та підприємств на території Запорізької, Херсонської та інших областей, вчинено умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора шляхом передачі матеріальних ресурсів (сільськогосподарської продукції, техніки) та інших активів їх представникам.
Так, згідно матеріалів досудового розслідування, громадянин України ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою надання допомоги державі-агресору у встановленні окупаційного режиму на території Запорізької області, обіймаючи посаду так званого директора Бердянського морського торгівельного порту (тимчасово окупованої території) на шкоду Україні, умисно організував реалізацію рішення держави-агресора про заволодіння матеріальними активами суб'єктів господарювання у сфері агропромислового комплексу України, зокрема сільськогосподарською продукцією українського походження, та їх передачу представникам держави-агресора.
Так, громадянин України ОСОБА_5 , обіймаючи посаду так званого директора Бердянського морського торгівельного порту, будучи призначеним окупаційною адміністрацією держави-агресора, на підставі розпорядження так званого Голови військово-цивільної адміністрації Запорізької області ОСОБА_9 від 17.05.2022 № 09/5 та вказівки так званого мера м. Бердянська Запорізької області ОСОБА_10 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи завдання шкоди Україні, реалізовуючи єдиний умисел на виконання рішення окупаційної адміністрації держави-агресора про заволодіння активами суб'єктів господарювання приватної форми власності, отримавши на підставі зазначеного так званого рішення можливість розпоряджатися цими активами, за попередньою змовою та на виконання завдання ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і невстановлених представників ЗС РФ, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 26.06.2022, вчинив дії спрямовані на заволодіння та передачу представникам держави-агресора з зернового терміналу ПАТ «БЕРДЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПІДЙОМНО-ТРАНСПОРТНОГО ОБЛАДНАННЯ», розташованого на території Бердянського морського торгівельного порту за адресою: вул. М. Горького, 4, м. Бердянськ, Запорізька область, який перебуває у оренді ТОВ «АГРІЯ АГЕНТ», матеріальних ресурсів - сільськогосподарської продукції українського походження (пшениці) у кількості 7 тисяч тонн, яка перебувала на зберіганні ТОВ «АГРІЯ АГЕНТ» та належала ТОВ «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ», ТОВ «АДЕКСАНДР - АГРО 3», ТОВ «ЕКСЕЛЕНТ АГРО ПЛЮС», ТОВ «ЧАРІВНЕ».
У подальшому, так званий директор Бердянського морського торгівельного порту ОСОБА_5 , на виконання вказівки ОСОБА_10 на підставі розпорядження так званого Голови військово-цивільної адміністрації Запорізької області ОСОБА_9 від 17.05.2022 № 09/5, з метою реалізації рішень держави-агресора на шкоду Україні, діючи за передньою змовою з ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , оголосив працівникам порту про необхідність прибуття 26.06.2022 о 20.00 год. на робочі місця для проведення робіт з вилучення зерна пшениці зі складу та завантаження до морського судна «Zhibek Zholy» (IMO 9598880, прапор Російсько Федерації, порт приписки Санкт-Петербург, компанія-власник - ТОО KTZ Express Shipping, управляюча компанія - Green-Lane LLC).
У період з 20 год. 30 хв. 26.06.2022 до 01.07.2022 директором Бердянського морського торгівельного порту ОСОБА_5 , за попередньою змовою та на виконання вказівки ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , сільськогосподарську зернову продукцію українського походження у кількості 7 тисяч тонн, яка перебувала на зберіганні ТОВ «АГРІЯ АГЕНТ» та належала ТОВ «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ», ТОВ «АЛЕКСАНДР -АГРО 3», ТВО «ЕКСЕЛЕНТ АГРО ПЛЮС», ТОВ «ЧАРІВНЕ», було передано невстановленим представникам держави-агресора та завантажено на морське судно «Zhibek Zholy», яке вийшло з порту м. Бердянська у напрямку порту призначення KARASU (TR KSP, Республіка Туреччина).
Унаслідок передачі вказаних матеріальних ресурсів представникам держави-агресора власникам зерна завдано матеріальної шкоди на суму 51,188 млн грн.
Крім того, ОСОБА_5 , будучи так званим директором Бердянського морського торгівельного порту Запорізької області (тимчасово окупованої території), вчинив порушення законів та звичаїв війни за таких обставин.
ОСОБА_5 , добровільно зайнявши за попередньою змовою та згодою представників держави-агресора, за підтримки її збройних формувань 23.05.2022 посаду так званого директора Бердянського морського торгівельного порту Запорізької області (тимчасово окупованої території), всупереч вимогам ст. ст. 52, 54 ст. 46, 47 та 53 Положення про закони і звичаї війни на суходолі, без наявності військової необхідності, сприяв здійсненню конфіскації майнових активів приватної форми власності, організував заволодіння запасами продуктів харчування, які не можуть бути використані для військових дій.
Так, ОСОБА_5 за вказівки так званого мера м. Бердянська ОСОБА_10 та на виконання розпорядження Голови військово-цивільної адміністрації Запорізької області від 17.05.2022 № 09/517.05.2022 керівника окупаційної адміністрації держави-агресора громадянин України ОСОБА_9 , грубо порушуючи зазначені вимоги міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з метою завдання шкоди Україні, сприяв введенню на території Запорізької області тимчасової адміністрації та переданню в управління створеному окупаційною владою так званому Державному унітарному підприємству «Державний зерновий оператор», а фактично безоплатній конфіскації, майна юридичних осіб - резидентів України приватної форми власності, а саме: майнових комплексів на території Запорізької області, на яких зберігалась українська сільськогосподарська продукція:
-майновий комплекс зернового терміналу ПрАТ «БЕРДЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПІДЙОМНО-ТРАНСПОРТНОГО ОБЛАДНАННЯ» на території Бердянського морського торгівельного порту за адресою: вул. Горького, 7, м. Бердянськ, Запорізька область, який перебуває у оренді ТОВ «АГРІЯ АГЕНТ»;
-зерновий склад ТОВ «ПОЛЕТЕХНІКА» за юридичною адресою: вул. Зарічна, 55 А, м. Пологи, Запорізька область, фактична адреса: вул. Гагаріна, 11, м. Бердянськ, Запорізька область.
Унаслідок вказаних дій, запаси продуктів харчування та мінеральні добрива, необхідні для нормального забезпечення діяльності сільськогосподарських районів, що виробляють продовольство, не були використані для військових дій, а за сприяння ОСОБА_5 вчинено їх відкрите заволодіння (пограбування), заборонене ч. 2 ст. 33 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949.
Зокрема, на підставі розпорядження так званого Голови військово-цивільної адміністрації Запорізької області ОСОБА_9 від 17.05.2022 № 09/5 та за вказівки так званого міського голови м. Бердянська Запорізької області ОСОБА_10 , реалізовуючи єдиний умисел на виконання рішення окупаційної адміністрації держави-агресора про заволодіння активами суб'єктів господарювання приватної форми власності, які не можуть бути використані для військових дій, без наявності військової необхідності, за попередньою змовою та на виконання завдання ОСОБА_9 і невстановлених представників ЗС РФ, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 26.06.2022, так званий директор Бердянського морського торгівельного порту ОСОБА_5 , призначений на посаду окупаційною адміністрацією, на проникнення на зерновий термінал ПАТ «БЕРДЯНСЬКИЙ ЗАВОД ПІДЙОМНО-ТРАНСПОРТНОГО ОБЛАДНАННЯ», розташований на території Бердянського морського торгівельного порту за адресою: вул. М. Горького, 4, м. Бердянськ, Запорізька область, який перебуває у оренді ТОВ «АГРІЯ АГЕНТ», сприяв викраденню та передачі представникам держави-агресора матеріальних ресурсів - сільськогосподарської продукції українського походження (пшениці) у кількості 7 тисяч тонн, яка належала ТОВ «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ», ТОВ «АДЕКСАНДР - АГРО 3», ТОВ «ЕКСЕЛЕНТ АГРО ПЛЮС», ТОВ «ЧАРІВНЕ» тощо.
На виконання вказівки ОСОБА_10 на підставі розпорядження так званого Голови військово-цивільної адміністрації Запорізької області ОСОБА_9 від 17.05.2022 № 09/5, так званий директор Бердянського морського торгівельного порту ОСОБА_5 забезпечив проникнення до вказаного зернового терміналу та викрадення зерна пшениці зі складу, його передачу представникам держави-агресора та завантаження до морського судна «Zhibek Zholy» (IMO 9598880, прапор Російсько Федерації, порт приписки Санкт-Петербург, компанія-власник - ТОО KTZ Express Shipping, управляюча компанія - Green-Lane LLC).
Військова необхідність у фактичному пограбуванні зазначених запасів зернових культур була відсутня як така, оскільки попередньо викрадені зернові культури невстановленими військовослужбовцями ЗС РФ та представниками окупаційної адміністрації використано не для військових дій і не для задоволення потреб населення, а з корисливою метою та з мотивів особистого неправомірного збагачення транспортовано морським судном до інших країн під видом експортної продукції РФ.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у порушенні інших законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також відданні наказів про вчинення таких дій, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
ОСОБА_5 за сукупністю своїх умисних дій та встановлених фактичних обставин підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Враховуючи вищевикладене, 20.07.2022 громадянину України ОСОБА_5 обґрунтовано повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
Також, 22.07.2022 повідомлення про підозру ОСОБА_5 , та повістку про його виклик в статусі підозрюваного опубліковано в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», випуски № 159 (7280) від 22.07.2022.
Крім цього, 04.08.2022 підозрюваному ОСОБА_5 , обґрунтовано повідомлено про нову підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 8 ст. 111-1, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України.
Також, 09.08.2022 повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістку про його виклик в статусі підозрюваного опубліковано в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», випуск № 171 (7292) від 09.08.2022.
Повний текст повідомлення про підозру ОСОБА_5 та повістку про його виклик в статусі підозрюваного 04.08.2022 опубліковано на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Підозра ОСОБА_5 обґрунтовується наступними доказами:
-відповідями на доручення слідчого № 5/7/4/1-2919 від 31.05.2022;
№ 5/7/4/1-4644 від 24.06.2022; № 5/7/4/1-7325 від 25.07.2022;
-протоколами допиту свідків: ОСОБА_11 від 28.06.2022, ОСОБА_12 зі стенограмою від 23.06.2022 ;
-протоколами допитів в якості потерпілих: ОСОБА_13 від 09.09.2022 (ЕКСЕЛЕНТ-АГРО), ОСОБА_13 від 09.09.2022 (АЛЕКСАНДР-АГРО 3), ОСОБА_14 від 10.09.2022, ОСОБА_15 від 11.09.2022, ОСОБА_16 від 05.10.2022;
- ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва про арешт морського судна «Zhibek Zholy» від 30.06.2022, морського судна «НАДЕЖДА» від 11.07.2022, морського судна «SV KONSTANTIN» від 11.07.2022, судна «Матрос Кошка» від 11.07.2022, морського судна «Матрос Позынич» від 11.07.2022, морського судна «EMMAKRIS II» від 11.07.2022, морського судна «FEDOR» від 11.07.2022, морського судна «SORMOVSKIY-48» від 11.07.2022, морського судна «Laodicea» від 29.07.2022, морського судна «Михаил Ненашев» від 29.07.2022, морського судна «SOURIA» від 12.08.2022, морського судна «FINIKIA» від 31.08.2022;
-протоколом огляду від 22.06.2022, протокол огляду від 01.11.2022 з додатками;
--заявою ТОВ «Александр-Агро 3» з додатками та постановою про визнання потерпілим;
--заявою ТОВ «Екселент АГРО Плюс» з додатками та постановою про визнання потерпілим;
--заявою ТОВ «Концерн Прометей» з додатками та постановою про визнання потерпілим;
--заявою ТОВ «CEREALESYHARINASGARSAN» з додатками та постановою про визнання потерпілим;
--заявою ТОВ «ЧАРІВНЕ» з додатками та постановою про визнання потерпілим;
--заявою ТОВ «Аскет Шипінг» з додатками та постановою про визнання потерпілим;
-заявою ТОВ «Полетехніка» з додатками та постановою про визнання потерпілим.
Органом досудового розслідування здійснено виклик підозрюваного ОСОБА_5 повістками до слідчого на 25.07.2022, 26.07.2022, 27.07.2022, а також на 12.08.2022, 15.08.2022. та 19.08.2022. Повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_5 04.08.2022 розміщені на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик» та опубліковані у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр», випуски № 159 (7280) від 22.07.2022 та № 171 (7292) від 09.08.2022.
Однак, підозрюваний ОСОБА_5 у визначений час та дати до слідчого не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив і, як наслідок, місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 , не відоме.
Відповідно до відповіді на доручення, отриманої від 4 управління Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму ДЗНД СБ України, громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Старопетрівка Бердянського району Запорізької обл., який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 02.11.2022 перебуває в м. Бердянськ Запорізької області (тимчасово окупована територія Запорізької області).
10.11.2022 постановою слідчого підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук, здійснення якого доручено 4 управління Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму ДЗНД СБ України.
Таким чином, підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органів досудового розслідування та суду на території держави-агресора РФ з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини, у справі «Феррарі - Браво проти Італії», не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).
Відповідно до п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таке ж тлумачення терміну «обґрунтована підозра» знайшло своє відображення у рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «K.F. проти Німеччини».
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» вказав, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України і вказують на причетність підозрюваного до вчинення зазначених злочинів, при цьому, таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.
На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Сторона обвинувачення на підставі оцінки сукупності отриманих доказів стверджує, що причетність особи до вчинення нею злочинів є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Підставою для обрання щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стала обґрунтована підозра останнього у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч. 8 ст. 111-1, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, уже переховується від органів досудового розслідування та суду, може вчинити інший злочин та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Відповідно санкцій статтей Кримінального кодексу України, які інкримінуються ОСОБА_5 , передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'ятнадцяти років до довічного позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1.Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, за які законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. Також, встановлено, що підозрюваний на даний час продовжує вчиняти дії спрямовані на реалізацію злочинних рішень окупаційної влади держави-агресора, зокрема, спрямованих на широкомасштабне заволодіння матеріальними активами суб'єктів господарювання у сфері агропромислового комплексу України, що дає підстави вважати, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
2. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Враховуючи те, що на даний час не встановлено всіх речей (речових доказів) та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_5 , перебуваючи не під вартою може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
3. Незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
У зв'язку із тим, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , мав триваючий характер та наразі встановлюються, свідки вчинення кримінального провадження відтак є підстави вважати, що підозрюваний в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на них.
4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На даний час не встановлені усі спільники ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
5. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 на даний час продовжує займати вищевказану посаду.
Враховуючи суспільно небезпечний характер вищевказаних злочинів та покарання у вигляді позбавлення волі, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його судом винуватим, є всі підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на підозрюваного та обвинуваченого у іншому кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначених злочинів, а також знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, вчинить нові або продовжуватиме вчиняти злочини, а тому з метою запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням викладених обставин жоден інший більш м'який запобіжний захід, крім виключного запобіжного заходу - тримання під вартою, не зможе забезпечити запобігання існуючим ризикам та виконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи складну суспільно-політичну ситуацію на даний час та повномасштабне збройне вторгнення РФ на територію України, за умов проведення відповідними силовими підрозділами України бойових дій, направлених на протистояння ЗС РФ та деокупацію окремих територій України, небезпека вчинення підозрюваним вищезазначених дій носить підвищений характер, а відтак такі обставини вимагають більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, що також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Згідно із ст. 2 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий статус воєнного стану» правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Згідно із указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території України запроваджений воєнний стан.
24 лютого 2022 року Указом Президента України ОСОБА_17 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 573/2022 продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
У зв'язку з викладеним, слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 .
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається».
Приймаючи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 , з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності переховується від органів досудового розслідування та перебуваючи на волі може вчинити спробу незаконно впливати на підозрюваного та обвинуваченого у іншому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також враховуючи відсутність можливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий просить клопотання задовольнити.
Згідно з ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
В судовому засіданні прокурор підтримав доводи та вимоги, викладені у клопотанні, просив його задовольнити, вказуючи, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, а наведені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами.
Захисник підозрюваного щодо вимог та доводів клопотання заперечував, просив у його задоволенні відмовити. Зокрема, зауважив на необґрунтованості відповідного клопотання, відсутності доказів належного вручення ОСОБА_5 повідомлення про підозру, відсутності доказів на підтвердження наведених у клопотанні ризиків.
Слідчий суддя бере до уваги, що відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У теоретичному аспекті «належна правова процедура» - це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя. До гарантій, які у своїй сукупності формують належну правову процедуру, у тому числі відносяться право на судовий захист та право на оскарження.
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) права на справедливий суд.
Статтею 5 Конвенції кожному гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «c» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Пунктом 4 цієї статті гарантовано право кожному, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, ініціювати провадження, в якому суд без зволікання має встановити законність затримання та прийняти рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2022 у справі 991/3440/20 вказав, що рішення слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу, прийняте в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, за своїм правовими наслідками підпадає під поняття «постанова про утримання під вартою» в розумінні ст. 25 Європейської конвенції про видачу правопорушників.
За загальним правилом розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, що відповідає зазначеним вимогам Конвенції та іншим міжнародно-правовим актам.
Процедура, передбачена в ч. 6 ст. 193 КПК, є випадком, який дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Зважаючи на доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 6 ст. 193 КПК України, а саме: перебування підозрюваного ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території України, слідчий суддя вважає можливим розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його відсутності.
Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього докази, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.ч. 1 - 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
За змістом ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Суд наголошує, що ч. 1 ст. 183 КПК України регламентовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 176 КПК України встановлено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Частина 2 вказаної статті покладає обов'язок на слідчого суддю постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зав'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 04.08.2022 (а.с. 55-68) відповідає вимогам ст. 277 КПК України, за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення (а.с. 69-79) не викликає.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 04.08.2022 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування в кримінальному провадженні доказами, зокрема:
-відповідями на доручення слідчого № 5/7/4/1-2919 від 31.05.2022;
№ 5/7/4/1-4644 від 24.06.2022; № 5/7/4/1-7325 від 25.07.2022;
-протоколами допиту свідків: ОСОБА_11 від 28.06.2022, ОСОБА_12 зі стенограмою від 23.06.2022 ;
-протоколами допитів в якості потерпілих: ОСОБА_13 від 09.09.2022 (ЕКСЕЛЕНТ-АГРО), ОСОБА_13 від 09.09.2022 (АЛЕКСАНДР-АГРО 3), ОСОБА_14 від 10.09.2022, ОСОБА_15 від 11.09.2022, ОСОБА_16 від 05.10.2022;
- ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва про арешт морського судна «Zhibek Zholy» від 30.06.2022, морського судна «НАДЕЖДА» від 11.07.2022, морського судна «SV KONSTANTIN» від 11.07.2022, судна «Матрос Кошка» від 11.07.2022, морського судна «Матрос Позынич» від 11.07.2022, морського судна «EMMAKRIS II» від 11.07.2022, морського судна «FEDOR» від 11.07.2022, морського судна «SORMOVSKIY-48» від 11.07.2022, морського судна «Laodicea» від 29.07.2022, морського судна «Михаил Ненашев» від 29.07.2022, морського судна «SOURIA» від 12.08.2022, морського судна «FINIKIA» від 31.08.2022;
-протоколом огляду від 22.06.2022, протокол огляду від 01.11.2022 з додатками;
-заявою ТОВ «Александр-Агро 3» з додатками та постановою про визнання потерпілим;
-заявою ТОВ «Екселент АГРО Плюс» з додатками та постановою про визнання потерпілим;
-заявою ТОВ «Концерн Прометей» з додатками та постановою про визнання потерпілим;
-заявою ТОВ «CEREALESYHARINASGARSAN» з додатками та постановою про визнання потерпілим;
-заявою ТОВ «ЧАРІВНЕ» з додатками та постановою про визнання потерпілим;
-заявою ТОВ «Аскет Шипінг» з додатками та постановою про визнання потерпілим;
заявою ТОВ «Полетехніка» з додатками та постановою про визнання потерпілим;
-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
При цьому, суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На даному етапі судового провадження суд не вирішує питання про оцінку доказів для визнання підозрюваного винуватим чи невинуватим у вчиненні злочину, адже судове провадження наразі не завершено, докази сторін в повному обсязі судом не досліджено, і відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, має оцінити після завершення дослідження кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, які могли б об'єктивно зв'язувати його з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
При цьому, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, проте вважає, що зміст клопотання та долучених до нього документів можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 438 КК України.
Разом з тим, слідчий суддя зауважує, що згідно вимог чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованою підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням прокурор вказав на наявність у даному випадку ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, за які законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. Також, встановлено, що підозрюваний на даний час продовжує вчиняти дії спрямовані на реалізацію злочинних рішень окупаційної влади держави-агресора, зокрема, спрямованих на широкомасштабне заволодіння матеріальними активами суб'єктів господарювання у сфері агропромислового комплексу України, що дає підстави вважати, що підозрюваний буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності;
2. Знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, враховуючи те, що на даний час не встановлено всіх речей (речових доказів) та документів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, ОСОБА_5 , перебуваючи не під вартою може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3. Незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, у зв'язку з тим, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , мав триваючий характер та наразі встановлюються, свідки вчинення кримінального провадження відтак є підстави вважати, що підозрюваний в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на них;
4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на даний час не встановлені усі спільники ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб;
5. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 на даний час продовжує займати вищевказану посаду.
Слідчий суддя бере до уваги, що як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, підозрюваний ОСОБА_5 переховується від слідства на території Запорізької області, яка тимчасово окупована збройними силами російської федерації, у зв'язку з чим постановою старшого слідчого слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області ОСОБА_3 від 17.11.2022 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук (а.с. 81-83).
Таким чино наразі матеріалами справи достеменно підтверджено належними та допустимими доказами щонайменше ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Інші ризики, зазначені в клопотанні, також судом враховано як такі, що заслуговують на увагу.
Слідчий суддя зауважує, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який на даний час триває.
Отже, в контексті ч. 6 ст. 176 КПК України, а також враховуючи наявний на даний час в Україні воєнний стан, а також те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого . 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України та за доведеності наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, до підозрюваного ОСОБА_5 підлягає застосуванню запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У зв'язку із зазначеним, слідчий суддя приходить висновку, що матеріали клопотання містять достатньо обґрунтувань необхідності обрання підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, вирішуючи клопотання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини про те, що позбавлення свободи і тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості. (Рішення Європейського Суду «Марченко проти України» від 10.02.2011).
Під суспільним інтересом в даному конкретному випадку суд розуміє обставини даної конкретної справи, особу підозрюваного та нагальну необхідність захисту суспільства від можливих дій щодо продовження підозрюваним злочинної діяльності.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати в даному випадку запобіжний строк у викладі тримання під вартою.
Слідчий суддя звертає увагу учасників провадження, що у даному випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, хоча й не призводить до негайного взяття особи під варту, однак виступає правовою підставою для затримання і доставки цієї особи до місця кримінального провадження.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5). Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК).
Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на території України до місця кримінального провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 197 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
При цьому час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.
Тобто, затримана особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження (відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.02.2022 у справі 991/3440/20).
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За змістом абзацу сьомого частини 4 статті 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Крім того, відповідно до абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,без визначення розміру застави.
При цьому слідчий суддя нагадує, що ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що після затримання особи на підставі ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 370-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором другого відділі управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22022000000000575 від 25.10.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України після затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через 48 (сорок вісім) годин з часу доставки підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до місця кримінального провадження розглянути за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід у встановленому законом порядку.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на Офіс Генерального прокурора.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1