ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.11.2022Справа № 910/969/22 (910/5375/22)
За позовною заявою ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна"
про розірвання договору, стягнення заборгованості у розмірі 91 172,45 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.
в межах справи №910/969/22
За заявою Фізичної особи-підприємця Роскіна Олега Романовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Судак С.С.
Представники сторін:
від позивача -ОСОБА_1.
від відповідача-не з'явилися
У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/969/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна".
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про розірвання договору на туристичне обслуговування від 10.06.2021 та стягнення заборгованості у розмірі 91 172,45 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музедініс Тревел Україна" про розірвання договору на туристичне обслуговування від 10.06.2021 та стягнення заборгованості у розмірі 91 172,45 грн. залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.
Так, від заявника надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, встановлених в ухвалі Господарського суду м. Києва від 07.07.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2022 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.09.2022.
Звертаючись з позовною заявою, позивач визначила у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Товариство з обмеженою відповідальністю "Авенсервгруп".
Згідно з частиною 1 статті 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Відповідно до частини 2 цієї статті, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
При цьому, інститут участі третіх осіб у розгляді справі має на меті створення умов для захисту прав та інтересів осіб, які не є сторонами у справі, проте на права та обов'язки яких може вплинути прийняте у справі судове рішення. Отже, залучення третіх осіб з метою збирання доказів чи отримання пояснень по суті спору не відповідає наведеним вище положенням чинного процесуального господарського законодавства.
Приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авенсервгруп" виступає в спірних правовідносинах посередником - турагентом, суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що рішення в даній справі не може вплинути на її права чи обов'язки.
Таким чином, суд дійшов висновку у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи до участі у справі відмовити.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.09.2022 відкладено підготовче засідання у справі №910/969/22 (910/5375/22) на 05.10.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2022 підготовче засідання відкладено на 19.10.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2022 відкладено підготовче засідання у справі №910/969/22 (910/5375/22) на 09.11.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2022 закрито підготовче засідання суду, розгляд справи по суті призначено на 23.11.2022.
Ухвала суду від 01.08.2022 направлена відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача-1, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62.
Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв'язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.
Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресами місцезнаходження позивача та відповідача-1 згідно відомостей із позовної заяви та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяв про зміну місцезнаходження вказаних сторін.
За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10.06.2021 між ОСОБА_1 , як замовником, ТОВ «МУЗЕНІДІС ТРЕВЕЛ», як туроператором, який діє від імені та в інтересах Туристичних компаній MOUZENIDIS TRAVEL S.A, MOUZENIDIS TRAVEL СYPRUS LTD, MOUZENIDIS TRAVEL TBILISI LTG, MOUZENIDIS TRAVEL LLC, та ТОВ «Авенсвергруп» (далі - турагент) укладено Договір на туристичне обслуговування № STH19061BC.
Відповідно до п. 1.2. Договору туроператор через турагента зобов'язувався забезпечити надання комплексу туристичних послуг, а замовник зобов'язується на умовах даного договору прийняти та оплатити його.
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що послуги, які входять до складу Турпродукту, безпосередньо надаються Замовнику третіми oсобами - перевізником, готелем (або іншим засобом розміщення), страховою організацією та іншими особами.
Відповідно до Додатку №1 до договору на туристичне обслуговування № STH19061BC підтверджено заявку замовника на тур з 19.06.2021 по 25.06.2021 до Халхідікі-Сітонія.
Відповідно до квитанції про оплату №92627946 від 10.06.2021 ОСОБА_1 сплачено на рахунок ТОВ «Авенсвергруп» грошові кошти в сумі 154 000,00 грн. згідно з рахунком № 1348 від 10.06.2021 за тур у Грецію.
15.07.2021 позивач звернулася до ТОВ «Авенсвергруп» із вимогою щодо повернення коштів за ненадані туристичні послуги в розмірі 154 000,00 грн.
У відповіді на дану вимогу ТОВ «Авенсвергруп» листом від 27.07.2021 № 1/27.07 повідомило, що на вимогу до ТОВ «МУЗЕНІДІС ТРЕВЕЛ» останнє перерахувало 62 827,55 грн., які транзитом перераховані позивачу. Водночас, ТОВ «Авенсвергруп» виступає туристичним агентом та не визначає правовідносини між позивачем та туроператором.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про туризм" туристичні оператори юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.
Відповідно до частин першої-третьої статті 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.
Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, коли це відбулося з вини туриста (частина восьма статті 20 Закону України "Про туризм").
Відповідно до ч. 9 ст. 20 Закону України "Про туризм" туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.
Згідно з ч. 10 ст. 20 Закону України "Про туризм" турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов'язаних із відмовою.
Як передбачено ч. 12 ст. 20 Закону України "Про туризм" туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь.
У статті 23 Закону України "Про туризм" визначено, що ваучер форма письмового договору на туристичне або на екскурсійне обслуговування, яка може використовуватися відповідно до цього Закону.
Статтею 33 Закону України "Про туризм" передбачено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частин першої, другої статті 32 Закону України "Про туризм" за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.
Згідно із ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання (громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.
У відповідності до ст. 305 Господарського кодексу України відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.
Відповідно до ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Як встановлено судом, 10.06.2021 між ОСОБА_1 , як замовником, ТОВ «МУЗЕНІДІС ТРЕВЕЛ», як туроператором, який діє від імені та в інтересах Туристичних компаній MOUZENIDIS TRAVEL S.A, MOUZENIDIS TRAVEL СYPRUS LTD, MOUZENIDIS TRAVEL TBILISI LTG, MOUZENIDIS TRAVEL LLC, та ТОВ «Авенсвергруп» укладено Договір на туристичне обслуговування № STH19061BC, за яким туроператор через турагента зобов'язався забезпечити надання комплексу туристичних послуг, а саме відповідно до Додатку №1 до договору тур з 19.06.2021 по 25.06.2021 до Халхідікі-Сітонія.
На виконання умов договорів позивач сплатив на рахунок ТОВ «Авенсвергруп» грошові кошти в сумі 154 000,00 грн. згідно з рахунком № 1348 від 10.06.2021 за тур у Грецію, що підтверджується квитанцією про оплату №92627946 від 10.06.2021.
Судом встановлено, що турпродукт, визначений у додатку 1 до договору позивачем не отриманий, а оплачені грошові кошти Туроператором у повному обсязі не повернуті. Так, відповідно до листа ТОВ «Авенсвергруп» від 27.07.2021 № 1/27.07 позивачу повернуто 62 827,55 грн.
У той же час, відповідач має ліцензію на надання туристичних послуг та діє від імені та в інтересах Туристичних компаній MOUZENIDIS TRAVEL S.A. MOUZENIDIS TRAVEL CYPRUS LTD, MOUZENIDIS TRAVEL TBILISI LTD, від імені та за дорученням, тобто агентський договір є формою підтвердження повноважень компанії.
Відтак, відповідач здійснює діяльність за дорученням, від імені, під контролем і за рахунок грецької компанії, у зв'язку з чим саме відповідач несе зобов'язання за договором на туристичне обслуговування перед позивачем.
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк - розірвати договір і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до частини першої статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 25 Закону України "Про туризм" встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.
За правилом ч. 11 ст. 20 Закону України «Про туризм» туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.
Тобто, згідно із наведеною нормою закону саме туроператор несе відповідальність перед туристом за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/16256/19 (провадження № 61-9034св20), від 30 серпня 2021 року у справі № 559/1604/18 (провадження № 61-782св20).
Таким чином, враховуючи, що відповідач, діючи як Туроператор, порушив умови договору на туристичне обслуговування від 10.06.2021 № STH19061BC, не надав передбачені послуги та не повернув позивачу повну суму сплачених коштів за замовлені туристичні послуги згідно договору, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача залишку сплачених позивачем коштів у розмірі 91 172,45 грн.
За частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Беручи до уваги, що не надання відповідачем передбачених послуг за договором на туристичне обслуговування від 10.06.2021 № STH19061BC позбавило позивача на отримання відповідної послуги - туристичного туру, задля якого такий договір укладався, суд дійшов висновку задовольнити позовну вимогу про розірвання укладеного між сторонами договору.
Згідно з частиною 3 статті 653 ЦК України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Щодо пред'явлених позовних вимог про стягнення з відповідача 50 000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання договору про надання туристичних послуг та відмовою в поверненні грошових коштів, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із Глобальним етичним кодексом туризму, туристичну діяльність необхідно здійснювати в гармонії із специфічними особливостями і традиціями приймаючих регіонів і країн, дотримуючись при цьому їх законів, звичаїв і традицій.
Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
За змістом частини четвертої статті 23 ЦК України при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанцій, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Обов'язковими підставами відшкодування моральної шкоди є наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
У той же час, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами завдання відповідачем моральної шкоди, яка призвела до погіршення або позбавлення можливості реалізації позивачем своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Ураховуючи те, що вимоги позову в цій частині не обґрунтовані належним чином та не доведені жодними доказами, суд дійшов висновку в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 50 000,00 грн. моральної шкоди відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
При цьому, відповідно до частини 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката в заявленому орієнтованому розмірі 12 000,00 грн., то за відсутності передбачених частиною 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України доказів суд наразі розподіл даних витрат не здійснює.
За положеннями частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Розірвати Договір на туристичне обслуговування № STH19061BC від 10.06.2021, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «МУЗЕНІДІС ТРЕВЕЛ».
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 91 172 (дев'яносто одну тисячу сто сімдесят дві) грн. 45 коп. вартості туристичних послуг.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2, оф. 62, ідентифікаційний номер 39173811) у дохід Державного бюджету України 1 904 (одну тисячу дев'ятсот чотири) грн. 12 коп. судового збору.
5. В іншій частині позову відмовити.
6. Видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.11.2022
Суддя Д.В. Мандичев