Справа № 355/600/22
Провадження № 1-кп/355/91/22
25 листопада 2022 року Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Баришівка в режимі відеоконференції з ДУ «Київський слідчий ізолятор» кримінальне провадження, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022111130000076 від 11.01.2022 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Баришівка Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, раніше судимого,-
щодо вирішення клопотання про продовження запобіжного заходу,
08 липня 2022 року до Баришівського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатком у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022111130000076 від 11.01.2022 року за фактом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
11 серпня 2022 року проведено підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів у зв'язку з тим, що строк тримання під вартою спливає 03. 12. 2022 року, а ризики, передбачені п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не відпали.
Обвинувачений проти клопотання прокурора заперечує на тих підставах, що він не має наміру скриватись від суду та впливати на потерпілу та свідків, має постійне місце проживання, бажає допомагати батькам, тому просить у задоволенні клопотання прокурора відмовити і обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали обвинувального акту, суд вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого чи свідка, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкодити кримінальному провадженню іншим чином. Таким чином, закон передбачає застосування запобіжного заходу з метою запобігання саме спробам переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого чи свідка та вчинити інший злочин.
Як вбачається з ухвали Баришівського районного суду Київської області від 05.10.2022 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 закінчується 03.12.2022 року.
Так, ризик того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду підтверджується наступним:
ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, санкція за яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а відтак розуміючи, що у разі визнання його винним у вчиненні вказаного злочину, йому загрожує покарання виключно у виді позбавлення волі, через що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
ОСОБА_4 до затримання не працював, не навчався, проживав тривалий час із ОСОБА_5 за місцем її мешкання, однак після вчинення злочину міцність соціальних зв'язків у обвинуваченого за місцем проживання останнього до затримання значно зменшилась.
Вищевказане свідчить про те, що у обвинуваченого на даний час відсутні будь-які життєві обставини (робота, власне житло, сім'я, будь-які громадські обов'язки), котрі могли б завадити йому без зайвих труднощів змінити своєї місце проживання, чи тривалий час не з'являтися за місцем свого проживання, або взагалі на території, що перебуває під юрисдикцією правоохоронних органів та суду, а відтак наявні всі підстави вважати, що без запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ОСОБА_4 під острахом отримання реального покарання у виді позбавлення волі може переховуватися від суду, що унеможливить виконання завдань кримінального провадження, які визначені у ст. 2 КПК України
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, пов'язаний із застосуванням насильства та може незаконно впливати на свідків та неповнолітню потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни показів для уникнення його від відповідальності у даному кримінальному провадженні.
Враховуючи, що вказані особи ще не допитані судом, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є реальним та дійсним.
Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
Таким чином, виходячи з вимог закону, суд враховує особу обвинуваченого, який є раніше неодноразово судимим, відбував покарання у місцях позбавлення волі, не має постійного місця роботи, враховуючи його репутацію як особи, яка схильна до зловживання спиртними напоями, що підтверджується довідкою з місця його проживання, те, що він вчинив новий злочин через три місяця після звільнення з місць позбавлення волі, суд вважає, що ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існує.
Враховуючи характер інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обгрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, суд приходить до висновку, що ризики та обставини відповідно до статей 177, 178 КПК України на сьогодні не зменшилися, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого.
Суд враховує той факт, що обвинувачений має реєстрацію та постійне місце проживання разом зі своєю матір'ю у с. Коржі Броварського району Київської області, проте враховуючи обставини справи та особу обвинуваченого, це не може бути підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд зважає на відсутність даних, які б свідчили про неможливість тримання ОСОБА_4 під вартою.
Керуючись ст. ст. 314-317, 369 КПК України, суд, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» тримання під вартою є виправданим у певному випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що, попри презумпцію невинуватості, переважає над повагою до особистої свободи; національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який превалює над загальною нормою про повагу до свободи людини.
В даному випадку обставинами, які дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, що виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини, є непоправні наслідки вчиненого, оскільки, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя та здоров'я є найвищою соціальною цінністю.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
Враховуючи всі обставини по справі, суд вважає, що строк тримання під вартою ОСОБА_4 повинен бути продовжений на 60 днів.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184,193,194, 196, 197, 205,331 КПК України суд,-
Продовжити ОСОБА_4 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін 60 днів до 23 січня 2023 року включно, утримуючи його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Судове засідання відкласти на 27. 12. 2022 року, 10-00 год.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор».
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 7 днів до Київського апеляційного суду.
Суддя Баришівського районного суду ОСОБА_1