Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1964/22
1-кп/287/387/22
25 листопада 2022 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022060520000090 від 19.07.2022 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жадень, Дубровицького району, Рівненської області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, неодруженого, не інваліда, не депутата, не працюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,
ОСОБА_4 без передбаченого законом дозволу, в порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 12.10.1992 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і вихолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, усвідомлюючи протиправний характер та суспільну небезпеку своїх дій, у невстановлений слідством день та час придбав у невстановленому місці ніж марки «Columbia FuSheng Company», без зазначеного дозволу.
19.07.2022 року близько 20.00 години працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області, під час патрулювання, за адресою: вул. Лесі Українки, с. Варварівка Коростенського району Житомирської області, було виявлено громадянина ОСОБА_4 , в якого при поверхневому огляді, було виявлено чохол із тканини, в якому знаходився ніж, про що було повідомлено на лінію «102».
В подальшому було здійснено виїзд слідчо-оперативної групи та під час проведення невідкладного обшуку особи у правій руці ОСОБА_4 було виявлено та вилучено чохол із тканини, в якому знаходився ніж марки «Columbia FuSheng Company», без зазначеного дозволу, який є короткоклинковою холодною зброєю колюче-ріжучої дії , ножем мисливським загального призначення, який виготовлений промисловим способом.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у незаконному носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, які підтвердив наданими у судовому засіданні показами, ознайомлений із обмеженням прав на апеляційне оскарження відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України і згодний на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку.
Прокурор у судовому засіданні просить суд визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 263 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому врахувати як пом'якшуючу обставину щире каяття обвинуваченого, відсутність обтяжуючих обставин та призначити покарання обвинуваченому за ч. 2 ст. 263 КК України у виді 200 годин громадських робіт.Також прокурор просить стягнути з обвинуваченого витрати на проведення під час досудового розслідування експертизи в розмірі 1510 грн. 24 коп. та речові докази звернути в дохід держави.
Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч.6 ст.22 КПК України).
Судом створено необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Оскільки учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини провадження, беручи до уваги те, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, які не заперечують проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення, як таких, що ніким не оспорюються, окрім допиту обвинуваченого, дослідженням матеріалів експертних висновків, речових доказів, судових витрат та дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів.
Тому оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились у носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 263 КК України.
При цьому суд зважає на позицію Верховного Суду, визначену у Постанові від 31 травня 2018 року (справа № 127/27182/15-к), відповідно до якої норма ст. 263 КК України є субсидіарною і для розуміння незаконності поводження зі зброєю, вимагає аналізу відповідного закону. При цьому поняття «закон», яке використав законодавець, має розширене тлумачення і включає в себе законодавство у цілому, в тому числі нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини, порушення яких утворює об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 263 КК України.
Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення
покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого: за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий, на диспансерному обліку у нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 згідно ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції частини другої статті 263 КК України у виді 120 годин громадських робіт, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження інших кримінальних правопорушень.
Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні не обирався.
Цивільний позов не був заявлений. Витрати на проведення під час досудового розслідування судової експертизи зброї становлять 1510 грн. 24 коп., які слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
За відсутності заборон визначених зазначеною нормою, з огляду на те, що арешт майна було застосовано з метою збереження речових доказів, суд вважає за можливе скасувати раніше обрані заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись : ст.ст. 50, 65, 66, 67, ч. 2 ст. 263 КК України ; ст.ст. 100, 174, 349, 370, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді 120 (ста двадцяти ) годин громадських робіт.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави витрати на проведення судової експертизи зброї (висновок від 15.08.2022 року за № СЕ-19/106-22/7265-ХЗ) в розмірі 1510 грн. 24 коп.
Накладений ухвалою слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області від 21.07.2022 року по справі № 287/992/22 арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку, а саме: ніж, який схожий за зовнішніми ознаками на холодну зброю та упакований згідно правил упакування речових доказів до спеціального пакету SUD3010099- скасувати.
Речовий доказ: ніж, який упакований до спеціального пакету SUD3010099 - звернути в дохід держави.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя: ОСОБА_1