Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/1963/22
1-кп/287/386/22
24 листопада 2022 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022060520000057 від 05 травня 2022 року стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Олевськ, Олевського району, Житомирської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей 2007 та 2018 років народження, не працюючого, не депутата, інваліда 3-ьої групи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,
У травні 2022 року у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на незаконне придбання та зберігання без відповідних документів зрубаних дерев, з метою подальшого виробництва інших виробів з деревини.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання без відповідних документів, незаконно зрубаних дерев, з порушенням вимог чинного законодавства, ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому місці, за попередньою домовленістю з невстановленою особою, незаконно придбав лісоматеріали круглі породи «сосна», класу якості «B», «C» та «D», загальною кубомасою 15, 533 м.кв., зокрема: 27 сортиментів лісопродукції класу якості «B», довжиною 3-6 метри кожен; 56 сортиментів лісопродукції класу якості «C», довжиною 3-6 метри кожен; 10 сортиментів лісопродукції класу якості «D», довжиною 3-6 метри кожен, в загальній кількості 93 сортименти лісопродукції породи «сосна», які в подальшому були доставлені за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_4 їх незаконно зберігав, з метою подальшого виробництва інших виробів з деревини.
В подальшому, 05 травня 2022 року, в період часу з 16 год. 30 хв. по 17 год. 50 хв. працівниками поліції в присутності понятих під час проведення невідкладного обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено та вилучено лісоматеріали круглі породи «сосна», класу якості «B», «C» та «D», загальною кубомасою 15, 533 м.кв., зокрема: 27 сортиментів лісопродукції класу «B», довжиною 3-6 метри кожен; 56 сортиментів лісопродукції класу якості «C», довжиною 3-6 метри кожен; 10 сортиментів лісопродукції класу якості «D», довжиною 3-6 метри кожен, в загальній кількості 93 сортименти лісопродукції породи «сосна», які ОСОБА_4 , посягаючи на встановлений Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 761 незаконно зберігав, з метою подальшого виробництва інших виробів з деревини, що заподіяло істотної шкоди на загальну суму 44445 грн. 88 коп.
Прокурор у судовому засіданні просить суд врахувати відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин та призначити покарання обвинуваченому за ч. 1 ст. 246 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Також, прокурор просить речові докази у вказаному кримінальному провадженні звернути в дохід держави та стягнути з обвинуваченого витрати на проведення експертизи під час досудового розслідування.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 246 КК України, повністю визнав себе винним та надав пояснення, які в повній мірі відповідають обставинам, викладеним в описовій частині вироку, ознайомлений із обмеженням права на апеляційне оскарження відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України і згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку. Також, зазначив, що він має дохід від заробітків та заощадження, які дозволять йому сплатити штраф у разі призначення судом такої міри покарання.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 враховуючи визнання ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України просив призначити йому покарання у виді штрафу у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч.1 ст. 246 КК України, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Від представника потерпілого ОСОБА_6 надійшло клопотання з проханням розглядати справу без його участі та винести кінцеве рішення за наявними матеріалами справи.
Виходячи з аналізу норм ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч.6 ст.22 КПК України).
Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, розглянув справу щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, дослідженням письмових матеріалів в частині речових доказів, щодо вартості лісоматеріалів та стосовно вартості понесених судових витрат.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен (…) при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.
При кваліфікації дій обвинуваченого суд враховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Беручи до уваги що обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винним та добровільно повідомив суду обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку прокурора, враховуючи позицію захисника обвинуваченого, вислухавши останнє слово обвинуваченого, суд дійшов такого висновку.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме: зберіганні незаконно зрубаних дерев, що заподіяло істотну шкоду доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує дії останнього за ч. 1 ст. 246 КК України.
Суд зауважує, що судовий розгляд проведено згідно з ст. 337 КПК України та в межах пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 246 КК України.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Ч. 2 ст. 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. Про це свідчить пункт 3 частини першої статті 65 Кодексу, відповідно до якого суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […](абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини) .
З огляду на наведене Конституційний Суд України в рішенні від 15.06.2022 № 4-р(II)/2022 зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, тобто при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання, визначенні «інших обставин справи», індивідуалізацію покарання - конкретизацію виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта, вказане повністю узгоджується з висновком викладеним у постанові ККС ВС від 13.10.2020 року по справі № 645/10158/14-к.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на диспансерному обліку у нарколога та психіатра не перебуває.
Таким чином, враховуючи мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні кримінального правопорушення, поведінку під час та після вчинення кримінально-протиправних дій, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, враховуючи відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин, суд, реалізуючи принципи законності, справедливості, індивідуалізації, гуманності, необхідності і достатності покарання, дійшов висновку, що обвинуваченому слід обрати покарання в межах санкції ч. 1 ст. 246 КК України у виді штрафу у розмірі 1500 (однієї тисячі п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Саме таке покарання, на думку суду, дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії, стати на шлях виправлення, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», відповідатиме тяжкості кримінального правопорушення та справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Як вбачається з матеріалів наданих прокурором у даному кримінальному провадженні проведено судову товарознавчу експертизу, вартість якої складає 11326 гривень 20 копійок. Вказані витрати документально підтверджені, отже, в порядку ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлено.
Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу не вбачається.
У відповідності до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Отже, арешт накладений ухвалою слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області від 23.05.2022 року по справі № 287/550/22 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 65, 66, 67, ч. 1 ст. 246 КК України, ст.ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1500 (однієї тисячі п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області від 23.05.2022 року (справа № 287/550/22) на лісопродукцію породи сосна довжиною 4 метри в кількості 53 сортименти, лісопродукцію породи сосна довжиною по 4 метри в кількості 40 сортиментів, загальною масою близько 16 м.куб. скасувати.
Речові докази: лісоматеріали круглі породи «сосна», класу якості «B», «C» та «D», загальною кубомасою 15, 533 м.кв., зокрема: 27 сортиментів лісопродукції класу «B», довжиною 3-6 метри кожен; 56 сортиментів лісопродукції класу якості «C», довжиною 3-6 метри кожен; 10 сортиментів лісопродукції класу якості «D», довжиною 3-6 метри кожен, в загальній кількості 93 сортименти лісопродукції породи «сосна» - звернути в дохід держави.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта для проведення під час досудового розслідування експертизи в сумі 11326 (одинадцять тисяч триста двадцять шість) гривень 20 копійок
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя: ОСОБА_1