Справа № 286/2095/19
10 листопада 2022 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л.
з секретарем Павленко Л. В.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя , -
Позивач звернувся до суду та по уточнюючій позовній заяві просить поділити майно подружжя, яке є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, і виділити йому:
- за 1/2 частину нежитлового приміщення (промисловий магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») загальною площею 102,07 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 , вартістю 600 722 грн. грошові кошти в сумі 300 361 грн.;
- за 1/2 частину магазину «Світоч» загальною площею 425 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 , вартістю 2260888 грн. грошові кошти в сумі 1 130 444 грн.;
- за 1/2 частину гаража № НОМЕР_1 , розташованого у гаражному кооперативі по АДРЕСА_2 , вартістю 24000 грн. грошові кошти в сумі 12 тис. грн.;
- за 1/2 частину промислових товарів, що зберігаються в торгових контейнерах №№ НОМЕР_2 , що розташовані на базарній площі Овруцького кооперативного ринку по АДРЕСА_3 , вартістю 200000 грн. грошові кошти в сумі 100 000 грн.;
- за 1/2 частину торгового контейнеру № НОМЕР_3 , що розташований на базарній площі Коростенського кооперативного ринку по АДРЕСА_4 , вартістю 58000 грн. грошові кошти в сумі 29000 грн.;
- за 1/2 частину промислових товарів, що зберігаються у торговому контейнері № НОМЕР_3 , що розташований на базарній площі Коростенського кооперативного ринку на суму 200000 грн. грошові кошти у сумі 100000 грн.;
- за 1/2 частину продуктових товарів магазину «Світоч», вартість яких складає 1000000 грн. грошові кошти в сумі 500000 грн.;
- за 1/2 частину промислових товарів магазину «Світоч» вартість яких складає 2000000 грн. грошові кошти в сумі 1000000 грн.;
- за 1/2 частину промислових товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вартістю 2000000 грн. грошові кошти в сумі 1000000 грн.;
- за 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0290 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 вартістю 10500 грн. грошові кошти в сумі 5250 грн.;
- за 1/2 частину гаража розміром 6х6 кв. м, розташованого біля буд. АДРЕСА_1 вартістю 50 363 грн. грошові кошти в сумі 25181грн. 50 коп.;
- за 1/2 частину вартості автомобіля марки «Mazda СХ-7» 2008 року виготовлення, д.н. НОМЕР_4 , вартістю 250000 грн. 125 тис. грн..
Торгові контейнери №№ НОМЕР_2 , що розташовані на території базарної площі Овруцького кооперативного ринку за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 18000 грн. за один, на загальну суму 90000 грн. просить розділити між ним та відповідачем шляхом виділення контейнерів №№55, 56 йому, контейнерів №№ 64,65 - відповідачу, за 1/2 частину контейнера №57, виділити йому грошові кошти в сумі 9000 грн..
В обгрунтування позованих вимог зазначив, що, в період з 3 серпня 1985 року по 31 січня 2018 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_4 , який відповідно до рішення Овруцького районного суду Житомирської області у справі №286/1724/17 було розірвано. Після розлучення вони з колишньою дружиною не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна. Його колишня дружина - ОСОБА_4 заперечує проти виділення належної йому 1/2 частини спільно нажитого майна, так як він запропонував.
Все перелічене ним майно було нажито та придбано під час спільного проживання та ведення спільної підприємницької діяльності. Враховуючи те, що вирішити питання щодо поділу майна в досудовому порядку не можливо у зв'язку з тим, що відповідач відмовляється виділити йому 1/2 частину їхнього спільного майна, він вимушений за захистом своїх прав звернутися до суду.
Відповідач звернулася до суду із зустрічним позовом та просить по уточнюючій зустрічній позовній заяві визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_6 вартістю 687723 грн. (вартість 1/2 частини вищевказаної квартири становить 343861 грн. 50 коп.); залишити у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_6 вартістю 687723 грн.; залишити їй у власність нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в будинку АДРЕСА_1 вартістю 600722 грн.; стягнути із ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 43500 грн. 50 коп. у зв'язку із нерівністю часток в майні (687723 грн. - 600722 грн. : 2 = 43500 грн. 50 коп.) та грошові кошти в сумі 1007500 грн., які ним були отримані у грошовому та натуральному вигляді, а всього 1051000 грн. 50 коп., мотивуючи тим, що більшість вказаного позивачем майна не є їхнім спільним майном або є майном інших осіб. Деяке майно вибуло із її володіння, так як було продано. Так, автомобіль марки «Mazda СХ-7», 2008 року виготовлення, який перебував у її власності, нею був проданий, що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.06.2019 за ціною у 55000 грн., тобто, ще до подачі ОСОБА_1 позову до суду.
Вказані ОСОБА_1 промислові товари, що зберігаються у торговому контейнері № НОМЕР_3 , який розташований на базарній площі Коростенського кооперативного ринку на суму 200000 грн. є власністю її сестри, яка так само є підприємцем, проживає в м. Коростень та торгує на базарі в м. Коростень.
Вказані ОСОБА_1 продуктові товари магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на суму 1000000 грн., промислові товари магазину «Світоч» на суму 2000000 грн., промислові товари магазину «Піраміда» на суму 2000000 грн. не є її чи його власністю, а є власністю приватного підприємця ОСОБА_6 , яка орендує в неї нежитлові приміщення магазинів з 2012 року.
ОСОБА_1 не вказано квартиру АДРЕСА_6 , в якій він на даний час проживає та яка оформлена на його ім'я, що підтверджується відповідним витягом з реєстру речових прав на нерухоме майно.
Квартира АДРЕСА_7 , яка на даний час у відповідності до всіх вимог закону переведена у нежитлове приміщення і в ній розміщений магазин "Світоч", який оформлений на її ім'я, не є ніяк спільним майном, тому, що квартира була їй подарована.
Майно приватного підприємця є його особистою власністю. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Відсутність коштів у ОСОБА_1 стверджується ним самим у доданих ним до позовної заяви документах, зокрема, декларацією про доходи, в якій він вказав, що доходів не мав.
ОСОБА_1 вводить суд в оману, вказуючи, що заходи досудового врегулювання спору не проводились. Між ними була досягнута домовленість про те, що вона частково сплачує ОСОБА_1 кошти за їхнє дійсно спільне майно. Так протягом двох років, тобто з моменту припинення спільного проживання, вона сплатила йому грошові кошти на суму 1007500 грн., а саме: по 5000 грн. щомісячно протягом 24 міс. (на момент подання зустрічного позову) - 120000 грн.; 200000 грн., які необхідні були ОСОБА_1 на лікування в зв'язку із його інвалідністю; 8000 доларів США - по курсу 1 дол. США = 26 грн. - 208000 грн.; 119500 грн., які надавались ОСОБА_1 для придбання товарів, але він їх залишив собі; 15000 грн. щомісячно протягом 24 міс. (на момент подання зустрічного позову) - 360000 грн., продукти харчування, які він бере в магазині "Світоч", за які розраховується вона.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги з підстав, викладених в уточнюючій позовній заяві. Зустрічний позов визнали лише в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_6 вартістю 687723 грн. та залишення її йому у власність. В задоволенні решти вимог зустрічного позову просили відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримав. Позовні вимоги первісного позову визнав лише в частині розподілу нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в будинку АДРЕСА_1 вартістю 600722 грн.. Щодо задоволення решти вимог заперечив, з підстав наведених в уточненому зустрічному позові.
Відзив на позов до суду відповідачем не подано.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, показання свідків, а також дослідивши письмові докази, вважає, що позови підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В ст.57 СК України законодавець визначив перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Так, серед іншого, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно,набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Нормами частини сьомої цієї статті передбачено, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1ст. 61 СК України).
Згідно з ч.1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Частинами 1, 2 ст. 69 СК України закріплено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
В п.п.22, 23, 24 Постанови №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням подружжя, а при не досягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч.3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч.ч.2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч.4 ст. 65 СК України).
У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховуються при поділі (п.30 постанови Пленуму).
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Частинами 1, 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
При цьому суд враховує правові позиції Верховного Суду України з аналогічних спорів.
Згідно із частинами першою, другою, четвертою, п'ятою статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Верховний Суд зазначає, що за відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Системне тлумачення частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України дає підстави дійти висновку, що згоду на отримання компенсації за частину майна при його поділі повинен надати той з подружжя, на чию користь така компенсація присуджується, оскільки іншому з подружжя присуджується майно. Вимога одного з подружжя (позивача у цій справі) про стягнення з іншого з подружжя (відповідача у цій справі) грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, не породжує обов'язку такого у відповідача попередньо вносити відповідну грошову суму на депозитний рахунок суду.
Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 4 листопада 2020 року у справа № 662/1069/17 (провадження № 61-22889св19).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що сторони з 03.08.1985 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 20.12.2017, про що свідчить копія рішення Овруцького районного суду Житомирської області у справі №286/1724/17 (а.с. 12-13).
Копії: інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №170508732 від 14.06.2019 (а.с.14-16 т.1), свідоцтва про право власності індексний номер 26507544 від 08.09.2014 (а.с. 80 т.1), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 26510740 від 08.09.2014 (а.с.81 т.1), свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.10.2012 (а.с.82 т.1), інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №177368612 від 13.08.2019 (а.с.90-91 т.1), технічного паспорту КП «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 14.09.1994 на квартиру АДРЕСА_6 (а.с.42-44 т.2), технічного паспорту, виготовленого КП «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 31.07.2014 на нежитлове вбудоване приміщення офіс-магазину (промисловий магазин « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») загальною площею 102,07кв.м., що розташований в буд. АДРЕСА_1 (а.с.45-47 т.2), договору купівлі-продажу транспортного засобу №7296/19/010381 від 27.06.2019, акту огляду реалізованого транспортного засобу №7296/19/010381 від 27.06.2019 на автомобіль марки «Mazda СХ-7» 2008 року виготовлення, д.н. НОМЕР_4 , акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №7296/19/010381 від 27.06.2019, договору комісії №7296/19/010381 від 27.06.2019 (а.с.85-88 т.1) підтверджують факт придбання сторонами нежитлового приміщення (промисловий магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») загальною площею 102,07 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 , квартири АДРЕСА_6 , а також автомобіля «Mazda СХ-7», 2008 року випуску, під час шлюбу.
Нежитлове приміщення (промисловий магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») загальною площею 102,07 кв.м., що розташоване в буд. АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві приватної власності за відповідачем - ОСОБА_4 , а квартира АДРЕСА_6 за позивачем - ОСОБА_1 .
Позивачем визнано позовні вимоги в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя квартири АДРЕСА_6 вартістю 687723 грн. та залишення її йому у власність. При цьому він просить виділити йому за 1/2 частину нежитлового приміщення (промисловий магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») загальною площею 102,07 кв.м., що розташоване по АДРЕСА_1 , вартістю 600 722 грн., грошові кошти в сумі 300 361 грн..
Представник відповідача повідомив про визнання відповідачем позову в частині розподілу нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в будинку АДРЕСА_1 . В свою чергу відповідач просить залишити у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_8 вартістю 687723 грн.; залишити їй у власність нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в будинку АДРЕСА_1 вартістю 600722 грн. та стягнути із ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 43500 грн. 50 коп. у зв'язку із нерівністю часток в майні.
Згідно висновку експертів №28585/28586/19-42/15344/15345/21-43 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 27.05.2021 (а.с.2-29 т.2) дійсна (ринкова) вартість станом на дату оцінки - 05.05.2021 складає: квартири АДРЕСА_6 - 687723 грн.; нежитлового приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в будинку АДРЕСА_1 без врахування ПДВ - 600722 грн..
Виходячи із системного тлумачення ч.ч. 4, 5 ст. 71 СК України, 1, 2 ст. 364, ст. 365 ЦК України, суд відмічає, що майно присуджується одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя вартість належної йому частки грошима, в разі, якщо поділ майна подружжя в натурі неможливий без шкоди його господарському призначенню.
Зважаючи, що позивач - ОСОБА_1 проживає в квартирі АДРЕСА_6 , а ОСОБА_4 - відповідач використовує нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в будинку АДРЕСА_1 в своїй підприємницькій діяльності, суд вважає за доцільне розподілити вказане майно між сторонами, залишивши у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_6 вартістю 687723 грн., а ОСОБА_4 - нежитлове приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в будинку АДРЕСА_1 вартістю 600722 грн. та стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в сумі 43500 грн. 50 коп. у зв'язку із нерівністю часток в майні (687723 грн. - 600722 грн. : 2 = 43500 грн. 50 коп.).
Щодо розподілу іншого майна відповідач заперечує. Зокрема, представник вказав, що автомобіль марки «Mazda СХ-7», 2008 року випуску, який перебував у власності відповідача, нею був проданий, що підтверджується договором купівлі-продажу від 27.06.2019 за ціною у 55000 грн., тобто, ще до подачі ОСОБА_1 позову до суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу вказаного автомобіля, суд враховує наступне. Так, згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу №7296/19/010381 від 27.06.2019, акту огляду реалізованого транспортного засобу №7296/19/010381 від 27.06.2019 на автомобіль марки «Mazda СХ-7», 2008 року виготовлення, д.н. НОМЕР_4 , акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №7296/19/010381 від 27.06.2019, договору комісії №7296/19/010381 від 27.06.2019 (а.с.85-88 т.1) підтверджено факт придбання сторонами автомобіля «Mazda СХ-7», 2008 року випуску, під час шлюбу та факт відчуження його відповідачем після розірвання шлюбу за 55000 грн..
Відповідно даний автомобіль є об'єктом спільної сумісної власності сторін та відноситься до неподільних речей.
При цьому, стороною відповідача під час розгляду справи не було надано жодного доказу на спростування презумпції права спільної сумісної власності подружжя на придбаний в період шлюбу автомобіль, хоча відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України це є її обов'язком.
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).
Сторона позивача вказувала на те, що відповідач здійснила відчуження автомобіля після розірвання шлюбу, про що позивачу не було відомо. Кошти від реалізації автомобіля, який було придбано у шлюбі та який є спільною сумісною власністю подружжя, він не отримав.
З врахуванням роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Отже, вартість спірного автомобіля, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно з даними із сайту RST, наданими позивачем, ринкова вартість автомобіля моделі «Mazda СХ-7», 2008 року випуску, становить 215200 грн.. Суд погоджується з доводами представника відповідача, що на сайті виставлено бажану ціну продавця, та кладе в основу рішення по справі довідку, яка видана ФОП ОСОБА_7 , який має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності, і здійснив аналіз автомобільного ринку для визначення ціни спірного автомобіля, та яка підтверджує, що ринкова вартість подібних об'єктів до легкового автомобіля марки «Mazda СХ-7», 2008 року випуску, становить 250000 грн. (а.с.32 т.1).
Позивач вжив всіх можливих заходів для доведення дійсної вартості автомобіля, тоді як відповідач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вартості відчуженого нею транспортного засобу на час вирішення спору, а також не спростувала визначену ринкову вартість автомобіля позивачем. Договірна ціна, за яку автомобіль продано відповідачем, не може бути доказом, який відображає його дійсну вартість на момент продажу.
Відтак, позивач виконав свій процесуальний обов'язок доказування - надав суду докази, що підтверджують середньостатистичну ринкову вартість подібного за своїми технічними характеристиками автомобіля, а відповідачка належного доказу на підтвердження іншого не надала.
За таких обставин, право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь грошової компенсації за 1/2 частину спірного рухомого майна, а саме автомобіля марки «Mazda СХ-7», 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_4 , що становить 125000 грн. (250000:2= 125000).
Копії: свідоцтва на нерухоме майно Овруцької міської ради від 29.10.2012, витягу про державну реєстрацію прав КП «Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації Житомирської області №36033117 від 29.10.2012, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №792634 від 19.10.2007 (а.с.82-84 т.1) підтверджують факт належності ОСОБА_4 нежитлової будівлі, магазину змішаної торгівлі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » загальною площею 425,1 кв.м. та земельної ділянки площею 0,0290 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1824210100:01:013:0167, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач заперечує щодо розподілу вказаного майна, посилаючись на те, що квартиру за вказаною адресою їй було подаровано та згодом переобладнано під магазин.
Сторона позивача, в свою чергу, стверджує, що площа магазину суттєво збільшилася: з 169, 17 кв.м до 422 кв.м..
Зі змісту ст. 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов'язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотність має визначальне значення,так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об'єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об'єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об'єкт стають малозначними в остаточній вартості об'єкта власності чи у остаточному об'єкті.
З огляду на викладене, істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Тобто, істотність збільшення вартості має відбутися так, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, стає малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу як наслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання приміщення,тобто значне перетворення об'єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла без капітального переобладнання не дає підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.
У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебуванняу шлюбі.
Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов'язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто, вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
У разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об'єктів нерухомості, інфляційних та інших об'єктивних процесів, не пов'язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність особисто.
Таким чином, з огляду на положення ст.62 СК України, сторона позивача мала довести, що збільшення вартості спірного майна, а саме магазину змішаної торгівлі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » , є істотним і у це збільшення були вкладені спільні трудові чи грошові затрати подружжя чи його власні кошти, чи власна трудова діяльність. Однак, переконливі і достовірні докази на підтвердження даних обставин стороною позивача не надані.
Стороною позивача не надано доказів на підтвердження того, що внесок позивача у добудову чи переобладнання будинку у розумінні ч.1 ст. 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт перебування позивача у шлюбі з відповідачем на момент здійснення певних робіт по переобладнанню спірного об'єкта нерухомого майна не є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя. Крім того, і така вимога, як визнання вказаного спірного об"єкту н'ерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, позивачем не ставилась.
Відтак, вказаний магазин та відповідно і земельна ділянка, яка призначена для його будівництва та обслуговування, з огляду на положення ст.377 ЦК України, не можуть підлягати розподілу.
Лист підприємства споживчої кооперації «Овруцький кооперативний ринок» №54 від 24.09.2019 свідчить про те, що за ОСОБА_4 зареєстровані торгові місця №№55,56,57,64 та 65 згідно договорів, а самі контейнери, що перебувають на торгових місцях, не перебувають на балансі ПСК «Овруцького кооперативного ринку» (а.с.145 т.1).
Довідка видана оцінювачем ФОП ОСОБА_7 свідчить, що ним було проведено аналіз ринку в районі розташування об'єкту нерухомості (торговий контейнер) за адресою: АДРЕСА_9 та встановлено, що ринкова вартість подібних об'єктів нерухомості може скласти 18000 грн. за один контейнер (а.с.22 т.1).
Представник відповідача, заперечуючи в розподілі вказаного майна, посилався на відсутність правовстановлюючих документів на вказані контейнери. Однак, зважаючи, що вказане майно є рухомим майном, сам факт наявності їх стороною відповідача не заперечувався, підтверджувався також і показаннями свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , синів сторін; крім того, відповідачем під час розгляду справи не було надано жодного доказу на спростування презумпції права спільної сумісної власності подружжя на вказані торгові контейнери, хоча відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України це є її обов'язком, суд вважає за необхідне розділити спірні торгові контейнери, виділивши позивачу торгові контейнери, які перебувають на торгових місцях №№55, 56 ПСК «Овруцький кооперативний ринок»; відповідачу - торгові контейнери, які перебувають на торгових місцях №№57, 64, 65 ПСК «Овруцький кооперативний ринок», стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини контейнера №57, що становить 9000 грн. (18000:2=9000).
Згідно договорів оренди торгівельного місця №3470 від 01.01.2018 та 01.04.2019, акту прийому-передачі торгівельного місця №3470 до Договору оренди торгівельного місця №3470 від 01.01.2018 та 01.04.2019 (а.с.139-142 т.), споживче товариство «Джерело Бест», в особі голови споживчого товариства Ущапівського Юрія Володимировича, передало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у тимчасове користування для провадження торгівельної діяльності непродовольчими товарами торгівельне місце №3-470, загальною площею 6 м.кв., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_10 .
Довідка Овруцького гаражного кооперативу «Північ» №21 від 04.06.2019 (а.с.18 т.1) свідчить, що ОСОБА_4 є власником гаражу № НОМЕР_5 в АДРЕСА_2 .
Будь-які докази щодо наявності контейнеру № НОМЕР_3 , джерела і часу його придбання, джерела і часу придбання гаражу № НОМЕР_5 суду не надані.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровані як фізична особа-підприємець, що підтверджується копіями виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №618243 від 17.06.2014 та серії ААВ №870648 від 09.01.2013 (а.с. 47,79 т.1).
Копії договорів оренди укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 : від 01.01.2012, 01.01.2013, 01.01.2014, 01.01.2015, 01.01.2016, 01.01.2017, 01.01.2018 та 01.01.2019 (а.с.92-105 т.1), підтверджують факт передачі в оренду ФОП ОСОБА_6 частини приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_11 .
ОСОБА_6 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.12.2018 (а.с. 89 т.1).
Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в судовому засіданні підтверджували факт оренди частини магазину «Світоч», якої саме їм не відомо. Підтвердили також і факти відпуску продукції з усіх відділів магазину як позивачу ОСОБА_1 , так і синам сторін: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Набиралися товари на значні суми. Як пояснила свідок ОСОБА_14 у її лікеро-горілчаному відділі могло бути набрано товару на суму близько 9000 грн. в місяць. Потім власник ОСОБА_15 списувала суми боргу. ОСОБА_16 свідок також підтвердила факт отримання товарів позивачем та синами сторін в магазині на різні суми. Близько року - двох було встановлено обмеження не більше 15000 грн. в місяць. В цей період ОСОБА_15 перестала погашати суми за них. Відповідач вносить, буває пізніше.
Свідок ОСОБА_17 показав, що ніяких інших власників в магазині не має. Товари перестали їм відпускати роки півтора тому назад.
Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що після припису батьку перестали давати товари. Він і зараз може брати. Він зараз проживає з батьком і мати на його прохання надає гроші на оплату комунальних платежів. Показав також, що десь в 2018 році приблизно, він залишив собі гроші в сумі близько 110 тис. грн., які мати давала на придбання товару, порахувавши, що йому було оплачено його роботу по доставці товарів не в повному обсязі. Гроші надвалися не батьку, а саме йому.
На яку суму товарів знаходиться у спірних магазинах та торгових контейнерах свідкам точно не відомо.
Будь-яких доказів на підтвердження факту наявності промислових товарів, що зберігаються в торгових контейнерах №№ НОМЕР_2 , що розташовані на базарній площі Овруцького кооперативного ринку по АДРЕСА_3 , на суму 200000 грн.; промислових товарів, що зберігаються у торговому контейнері № НОМЕР_3 , що розташований на базарній площі Коростенського кооперативного ринку на суму 200000 грн.; продуктових товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на суму 1000000 грн.; промислових товарів магазину «Світоч» на суму 2000000 грн.; промислових товарів магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на суму 2000000 грн. стороною позивача суду взагалі не надано, в тому числі і на час розірвання шлюбу. Не надано належних доказів і стороною відповідача на підтвердження факту того, що позивачем були отримані у грошовому та натуральному вигляді від відповідача грошові кошти в сумі саме 1007500 грн.. Доказування не може грунтуватися на припущеннях, а тому позови сторін в даних частинах задоволенню не підлягають.
Вимога позивача щодо розподілу гаража розміром 6х6 кв. м, розташованого біля буд. АДРЕСА_1 , вартістю 50 363 грн. також не підлягає задоволенню, оскільки згідно висновку експерта №28585/28586/19-42/15344/15345/21-43 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 27.05.2021 (а.с.2-29 т.2) дійсна (ринкова) вартість вказаного гаражу станом на дату оцінки - 05.05.2021 складає 50363 грн. за умови, що об'єкт введено в експлуатацію в установленому законом порядку, підвердження чого суду надано не було, а тому і визначена експертом вартість не може бути покладена в основу рішення по справі. Будь-яких інших доказів суду не надано.
Таким чином, за встановлених обставин, оцінюючи надані докази на підтвердження фактів та спірних правовідносин, норми діючого законодавства, що їх регулюють, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовів та визнання квартири АДРЕСА_6 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; розділення між сторонами спільно нажитого під час шлюбу майна, виділивши на праві власності позивачу - квартиру АДРЕСА_6 вартістю 687723 грн.; торгові контейнери, які перебувають на торгових місцях №№55, 56 ПСК «Овруцький кооперативний ринок»; відповідачу - нежитлове приміщення (промисловий магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») загальною площею 102,07 кв.м., що розташований в буд. АДРЕСА_1 вартістю 600 722 грн.; торгові контейнери, які перебувають на торгових місцях №№57, 64, 65 ПСК «Овруцький кооперативний ринок», а також стягнувши з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «Mazda СХ-7» 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_4 , та контейнера № НОМЕР_6 , який перебуває на торговому місці №57 ПСК «Овруцький кооперативний ринок», з врахуванням грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя, в сумі 90500 грн. ((250000:2= 125000 вартість 1/2 частини автомобіля - (687723 грн. вартість квартири - 600 722 грн. вартість магазину =87001 грн.: 2=43500 грн. 50 коп. грошова компенсація за частку в спільному майні подружжя)= 81500+ 9000 грн. (1/2 вартості контейнеру) = 90500 грн..
В задоволенні решти вимог відмовити.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя задовольнити частково.
Визнати квартиру АДРЕСА_6 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Розділити між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ), який проживає в кв. АДРЕСА_8 , та ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ), яка проживає в кв. АДРЕСА_12 , спільно нажите під час шлюбу майно, виділивши на праві власності:
- ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_6 вартістю 687723 грн.; торгові контейнери, які перебувають на торгових місцях №№55, 56 ПСК «Овруцький кооперативний ринок»;
- ОСОБА_4 - нежитлове приміщення (промисловий магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») загальною площею 102.07 кв.м., що розташований в буд. АДРЕСА_1 вартістю 600 722 грн.; торгові контейнери, які перебувають на торгових місцях №№57, 64, 65 ПСК «Овруцький кооперативний ринок».
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля «Mazda СХ-7» 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_4 , з врахуванням грошової компенсації за частку в спільному майні подружжя, в сумі 72500 грн..
В задоволенні решти вимог відмовити.
На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. Л. Гришковець
Повне рішення виготовлено 22.11.2022.