номер провадження справи 17/62/22
14.11.2022 Справа № 908/928/22
м. Запоріжжя
Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. при секретарі судового засідання Василенко В.В., розглянувши матеріали заяви фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Дмитрівни за вих. від 02.11.22 про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.22 у справі № 908/928/22
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “МАНКІ БРАЗЕРЗ”, 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, оф. 7
до відповідача: фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Дмитрівни, АДРЕСА_1
про стягнення 30 556,53 грн.
У судовому засіданні приймали участь:
від позивача: Сухорукова Н.М., ордер серії АР № 1099149 від 10.11.22
від відповідача: не з'явився
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.08.22 у справі № 908/928/22 позовні вимоги задоволено частково та вирішено:
- стягнути з фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Дмитрівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю “МАНКІ БРАЗЕРЗ” заборгованість з орендної плати у розмірі 3 642 грн. 00 коп., заборгованість з комунальних платежів у розмірі 7 911 грн. 32 коп., пеню у сумі 58 грн. 82 коп., 3 % річних у сумі 41 грн. 02 коп., інфляційні втрати у сумі 481 грн. 52 коп. та 985 грн. 26 коп. судового збору;
- в іншій частині позовних вимог відмовити;
- стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “МАНКІ БРАЗЕРЗ” на користь фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Дмитрівни 1 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.22 по справі № 908/928/22, судом 27.10.22 видано відповідні накази.
03.11.22 до господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд” надійшла заява фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Дмитрівни за вих. від 02.11.22 про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.22 у справі № 908/928/22 строком на один рік з моменту ухвалення рішення.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.11.22 заяву передано на розгляд судді господарського суду Запорізької області Корсуну В.Л.
Ухвалою від 04.11.22 судом прийнято вказану заяву до розгляду у судовому засіданні, призначеному на 14.11.22 об 11 год. 30 хв.
14.11.22 до суду в системі «Електронний суд» надійшло клопотання за вих. від 14.11.22, в якому представник відповідач (заявника) просить суд долучити до матеріалів справи протокол ультразвукового дослідження відносно здоров'я відповідача від 11.07.22 та здійснити розгляд заяви без участі представника відповідача.
В судовому засіданні 14.11.22 представник позивача усно заперечив проти заяви відповідача (заявника) за вих. від 02.11.22 про відстрочення виконання судового рішення по справі № 908/928/22 строком на один рік з дня його ухвалення, тобто до 29.08.23 та вважає, що відповідачем не надано доказів та не доведено суду скрутне матеріальне становище.
Представник відповідача (заявника) в судове засідання 14.11.22 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Розглянувши заяву ФОП Бойко С.Д. за вих. від 02.11.22 про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.22 у справі № 908/928/22, суд дійшов до висновку про наступне.
В обґрунтування своїх вимог заявник вказує, що (дослівно):
«…З даного приводу відповідач вимушений повідомити, що є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням виданому відповідачу, відтак статки відповідача є більш ніж скромними.
Доходи з діяльності фізичної особи підприємця практично впали до нуля. Вказане знаходить своє відображення з встановлених судом обставини справи - відповідач на фоні повномаштабного вторгнення російської федерації фактично не зміг своєчасно сплачувати орендну плату позивачу починаючи з березня 2022 року, що і стало підставою для звернення останнього з відповідним позовом до суду.
Відповідач звертає увагу Господарського суду Запорізької області, що за практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п.1 ст.6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).».
На підтвердження доводів, викладених у заяві за вих. від 02.11.22, заявником надано копії наступних документів:
- копію пенсійного посвідчення Бойко С.Д. (з незрозумілим номером та без дати видачі вказаного посвідчення);
- протокол ультразвукового дослідження ОСОБА_1 від 11.07.22.
Судом враховано, що відповідно до ст. 1291 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно із нормами ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення (ч. 1). Заява про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у 10-денний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (ч. 2). Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3). Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4). Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5). Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення … постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю (ч. 7).
Відповідно до п. 7. 1. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Згідно п. 7.2 наведеної вище постанови, підставою для відстрочки, розстрочки, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених відповідною статтею ГПК України не вимагається. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватись судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Обов'язковою умовою надання розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до вимог ст. 74 ГПК України. При цьому, рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника. А для юридичних осіб - суд зобов'язаний врахувати ступінь вини відповідача у виникненні спору.
Згідно із ст. 129 Конституції України, однією з засад судочинства є змагальність.
Статтею 13 ГПК України унормовано такий принцип господарського судочинства, як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … (який діє станом на час постановлення цієї ухвали).
Рішенням Ради суддів України від 24.02.22 № 9, з урахуванням положень ст. 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України:
- засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”;
- підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Розглянувши заяву, проаналізувавши надані представником заявника докази та письмові пояснення, судом прийнято до уваги, що відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру”. А у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Разом з тим, відповідачем (заявником) не надано до суду належних та допустимих доказів відсутності на банківських розрахункових рахунках грошових коштів та відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, звіту про фінансовий стан ФОП за останній рік, у зв'язку з чим здійснити оцінку фінансового стану боржника в судовому засіданні при розгляді заяви не можливо.
З огляду на викладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін у справі, їх фінансовий стан, інфляційні процеси у економіці держави на даний час, що може призвести у майбутньому до знецінення коштів, які тривалий час не може одержати позивач на законних підставах, а також те, що заявником не доведено належними та допустимими доказами суду наявність у нього виняткових обставин, які б, в свою чергу, могли бути підставою для надання відстрочки виконання судового рішення по цій справі, суд дійшов висновку про відсутність (через не доведеність) підстав для задоволення заяви ФОП Бойко С.Д. за вих. від 02.11.22 про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.22 у справі № 908/928/22.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 18, 24, 42, 46, 74, 76, 77, 78, 80, 233-235, 240, 331 ГПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви ФОП Бойко С.Д. за вих. від 02.11.22 про відстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.08.22 у справі № 908/928/22.
Копію ухвали надіслати сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 10 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст ухвали складено 25.11.22.
Суддя В.Л. Корсун