номер провадження справи 17/122/22
04.11.2022 Справа № 908/1584/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/1584/22
за позовною заявою: концерну “Міські теплові мережі”, 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137
адреса для листування: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2а
до відповідача: фізичної особи-підприємця Дудки Максима Борисовича, АДРЕСА_1
про стягнення 17 959,69 грн.
31.08.22 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява концерну “Міські теплові мережі” (далі концерн “МТМ”) за вих. від 18.08.22 № 117 до фізичної особи-підприємця Дудка Максима Борисовича (надалі ФОП Дудка М.Б.) про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію в розмірі 17 959,69 грн. основного боргу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/1584/22 між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 05.09.22 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/1584/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення ч. 1, ч. 4 ст. 116 та ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 04.11.22 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначає, що концерн «МТМ» (Теплопостачальна організація) здійснює постачання теплової енергії в гарячій воді в нежитлове приміщення 3 першого поверху літ. А-5 за адресою вул. Ольги Кобилянської буд.1 в м. Запоріжжі загальною площею 86,40 м2, яке знаходиться у житловому будинку та має єдину систему централізованого опалення. Згідно договору оренди нерухомого майна № 469/9 від 31.01.20 фізична особа-підприємець є орендарем в нежитлового приміщення 3 першого поверху літ. А-5 за адресою вул. Ольги Кобилянської буд.1 в м. Запоріжжі, у зв'язку з чим, відповідач є споживачем комунальних послуг у вказаному приміщенні. Позивач звертався до ФОП Дудки М.Б. із пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, проте до теперішнього часу договір не укладений. В період з жовтня 2020 р. - квітень 2021 р. позивачем було відпущено теплову енергію на загальну суму 17959,69 грн., що підтверджується рахунками, які надавались в електронній формі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. З 01.08.20 концерном «МТМ» обмін друкованими документами за надані послуги не проводиться, у зв'язку з чим для здійснення електронного документообігу Позивачем використовується ліцензійна комп'ютерна програма М.Е.Dос. Крім того, позивачем повторно направлено на адресу відповідача рахунок за період з жовтня 2020 р. - квітень 2021 р., з супровідним листом та вимогою погасити заборгованість. Відповідач жодних заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунках не надав та не сплатив кошти за фактично спожиту теплову енергію у сумі 17 959,69 грн.
Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.
При цьому, з метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/1584/22 господарським судом на юридичну адресу відповідача (в порядку вимог ст.ст. 12, 120, 176, 234, 247, 250, 252 ГПК України) направлявся екземпляр ухвали господарського суду у цій справі від 05.09.22 про відкриття провадження у справі.
Про отримання уповноваженою особою відповідача ухвали від 05.09.22 свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (форма 119).
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства яким регламентовано строк розгляду справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 248 ГПК України протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі), відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача.
Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку.
Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства яким регламентовано строк розгляду справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 248 ГПК України протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі), відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами відповідача.
Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі залежні від нього заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 908/1584/22.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/1584/22 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.11.22.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів господарським судом Запорізької області здійснювався й здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31.01.20 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради - орендодавець, КП «ВРЕЖО №7» - балансоутримувач та ФОП Дудка М.Б. - орендар укладено договір №469/9 оренди нерухомого майна, за умовами п. 1.1. якого орендодавець, балансоутримувач на підставі наказу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 10.01.2020 №14р передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - нежитлове приміщення ІІІ першого поверху (літ. А-5) загальною площею 86,40 кв.м. по вул. Ольги Кобилянської, 1, що перебуває в господарському віданні комунального підприємства «ВРЕЖО №7». Відповідно до п. 11.1, цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 31.01.20 до 31.12.22.
Зазначене нежитлове приміщення прийнято ФОП Дудкою М.Б. за актом приймання-передачі від 31.01.20.
Листом за вих. №822/06 від 23.12.21 концерн «МТМ» звернувся до ФОП Дудки М.Б. з пропозицією укласти договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №103018 від 01.10.20. Про надсилання зазначеного листа відповідачеві свідчить фіскальний чек від 30.12.21.
Відповіді на пропозицію відповідачем не надано, договір не укладено.
В період жовтня, грудня 2020 р. - по квітень 2021 р. позивачем було відпущено теплову енергію на загальну суму 17959,69 грн., що підтверджується рахунками.
Крім того, враховуючи, що договір про постачання теплової енергії сторонами не укладено, позивачем здійснено розрахунок теплового навантаження по кожному виду тепло споживання щодо споживача ФОП Дудки М.Б. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ольги Кобилянської, 1 , приміщ. ІІІ.
В позовній заяві позивач вказує, що рахунки надавались в електронній формі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. З 01.08.20 концерном «МТМ» обмін друкованими документами за надані послуги не проводиться, у зв'язку з чим для здійснення електронного документообігу позивачем використовується ліцензійна комп'ютерна програма М.Е.Dос.
Як свідчить лист концерну «МТМ» за вих. №241/06/09 від 09.08.22, позивачем повторно направлено на адресу відповідача рахунок за період з жовтня 2020 р. - квітень 2021 р. Крім того, у зазначеному листі викладено вимогу концерну погасити заборгованість у розмірі 17 959,69 грн.
Проте, відповідачем заборгованість не погашена, заперечень щодо нарахувань не надав.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, та іншими нормативно-правовими актами України.
Виходячи зі змісту ст. 2 Закону України “Про теплопостачання”, він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; Теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України “Про теплопостачання”, надалі - Закону). Таким є позивач у справі.
Відповідно до Закону України “Про природні монополії” Концерн “Міські теплові мережі” відноситься до суб'єктів природної монополії.
Основним предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподіл теплової енергії для підігріву житла і побутових потреб населення, підприємств, організацій і її збут.
Як монополіст такої природної монополії, відповідно до ст. 19 Закону України “Про теплопостачання”, Концерн не може відмовити у наданні послуг з постачання теплової енергії за наявності технічної можливості.
Відповідно до Законів України “Про теплопостачання” та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.
Статтею 24 Закону визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону “Про житлово-комунальні послуги” виконавець зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;
У статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов'язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги. оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 30.10.13 р. по справі 6-59цс13).
Концерн “Міські теплові мережі” на адресу відповідача надсилав проект договору № 103018 від 01.10.20 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Концерном на юридичну адресу відповідача надсилались рахунки для оплати спожитої в період жовтень, грудень 2020 р. - квітень 2021 р. теплової енергії.
У спірний період споживач свого обов'язку щодо укладення договору не виконав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Як вже зазначалось вище, згідно долучених до матеріалів справи рахунків позивач відпустив відповідачу теплову енергію (розрахунок теплового навантаження знаходиться у справі) на загальну суму 17 959,69 грн. відповідно до рішень виконкому Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону у м. Запоріжжі в заявлений період (опубліковані (рішення) на офіційному сайті Запорізької міської ради). Заперечень щодо здійснених нарахувань відповідач не надав.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу за вих. №241/06/09 від 09.08.22 щодо погашення заборгованості за теплову енергію.
Відповідач спожиту без договору теплову енергію не оплатив, направлену на його адресу вимогу про сплату заборгованості залишив без задоволення.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідачу послуги з централізованого теплопостачання позивачем не надавались або що відповідач ці послуги не отримував.
За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналіз наведених вище норм права вказує на необхідність подання стороною належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї правової позиції щодо наявності порушення її прав та законних інтересів.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію у сумі 17 959,69 грн. обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 126, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Дудки Максима Борисовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_2 Філії - АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, код МФО 322313 ) - 17 959 (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 69 коп. основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Дудки Максима Борисовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_3 у ПАТ «УКРГАЗБАНК», код МФО 320478 ) - 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … та продовженням дії такого стану … повний текст рішення складено 25.11.2022.
Суддя В.Л. Корсун