ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
УХвала
"25" листопада 2022 р. м. Ужгород Справа №907/856/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Пригара Л.І.,
розглянувши матеріали за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Севлюшфудз”, м. Київ б/н від 21.11.2022 (вх. №02.3.1-05/900/22 від 21.11.2022) про забезпечення позову до його пред'явлення шляхом заборони Приватному акціонерному товариству “Закарпаттяобленерго”, що діє в тому числі через Виноградівський РЕМ ПрАТ “Закарпаттяобленерго”, Товариству з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяобленергозбут” припиняти розподіл електричної енергії на передбачених в укладеному 01.03.2022 із ТзОВ “Севлюшфудз” Публічному договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії умовах на території тепличного комплексу 41 контуру Королівської селищної ради Берегівського району, код точки розподілу (ЕІС код) №62Z5537253563679, за особовим рахунком №122600, з урахуванням можливих змін до Публічного договору та його додатків, опублікованих на сайті товариства - www.nerc.gov/ua; заборони Приватному акціонерному товариству “Закарпаттяобленерго”, що діє в тому числі через Виноградівський РЕМ ПрАТ “Закарпаттяобленерго”, Товариству з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяобленергозбут” передавати лічильник №84537221, будь-яке інше обладнання, електромережі ТзОВ “Севлюшфудз” за Договором від 01.03.2022, о/р №122600, у власність та користування будь-яким фізичним та юридичним особам незалежно від форм власності та надавати право іншим споживачам мати доступ на приєднання до точки розподілу електричної енергії на території тепличного комплексу 41 контуру Королівської селищної ради,
у справі про зобов'язання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії,
у якій можуть отримати відповідний статус:
позивача 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Севлюшфудз”, м. Київ
позивача 2 - Відкрите акціонерне товариство Агропромислова група “Закарпатський сад”, смт. Королево Берегівського району Закарпатської області
відповідача 1 - Приватне акціонерне товариство “Закарпаттяобленерго”, с. Оноківці Ужгородського району Закарпатської області
відповідача 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут”, м. Ужгород Закарпатської області
21.11.2022 представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Севлюшфудз”, м. Київ через підсистему “Електронний суд” подано заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, за змістом якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству “Закарпаттяобленерго”, що діє в тому числі через Виноградівський РЕМ ПрАТ “Закарпаттяобленерго”, Товариству з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяобленергозбут” припиняти розподіл електричної енергії на передбачених в укладеному 01.03.2022 із ТзОВ “Севлюшфудз” Публічному договорі споживача про надання послуг із розподілу (передачі) електричної енергії умовах на території тепличного комплексу 41 контуру Королівської селищної ради Берегівського району, код точки розподілу (ЕІС код) №62Z5537253563679, за особовим рахунком №122600, з урахуванням можливих змін до Публічного договору та його додатків, опублікованих на сайті товариства - www.nerc.gov/ua; заборони Приватному акціонерному товариству “Закарпаттяобленерго”, що діє в тому числі через Виноградівський РЕМ ПрАТ “Закарпаттяобленерго”, Товариству з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяобленергозбут” передавати лічильник №84537221, будь-яке інше обладнання, електромережі ТзОВ “Севлюшфудз” за Договором від 01.03.2022, о/р №122600, у власність та користування будь-яким фізичним та юридичним особам незалежно від форм власності та надавати право іншим споживачам мати доступ на приєднання до точки розподілу електричної енергії на території тепличного комплексу 41 контуру Королівської селищної ради.
В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Севлюшфудз” зазначає, що на підставі Договору про здійснення спільної діяльності б/н від 28.03.2020 Відкрите акціонерне товариство Агропромислова група “Закарпатський сад” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Севлюшфудз” дійшли згоди щодо встановлення та введення в експлуатацію тепличного комплексу з металоконструкції на території земель 41 контуру Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області.
Як стверджує заявник, 01.03.2022 між ним, як споживачем, та Приватним акціонерним товариством “Закарпаттяобленерго”, як оператором системи, було укладено Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об'єкті ТзОВ “Севлюшфудз” - території тепличного комплексу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, смт. Королево, контур 41. У зв'язку з наведеним, споживач провів на територію комплексу власні електромережі, придбав необхідне електрообладнання та лічильник, які в точці підключення 41 контуру були в подальшому встановлені працівниками ПрАТ “Закарпаттяобленерго” та приєднані до загальної енергоінфраструктури товариства.
Заявник наголошує, що сторонами Договору узгоджено строк його дії - до 01.09.2022, зі спливом якого ПрАТ “Закарпаттяобленерго” 23.09.2022 надіслало ТзОВ “Севлюшфудз” попередження про припинення розподілу електричної енергії із 07.10.2022.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Севлюшфудз”, у свою чергу, звернулося до ПрАТ “Закарпаттяобленерго” із заявою про укладення нового договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії вже на існуючій енергоінфраструктурі 41 контуру та на тих самих умовах, що передбачені попереднім договором від 01.03.2022. Утім, ПрАТ “Закарпаттяобленерго” листом від 23.09.2022 повідомило ТзОВ “Севлюшфудз” про відсутність підстав для укладення відповідного договору з огляду на ненадання останнім документу, що підтверджує право користування земельною ділянкою на якій розташований тепличний комплекс. Водночас ПрАТ “Закарпаттяобленерго” у вищевказаному листі наголосило, що подані споживачем копія державного акту на постійне користування земельною ділянкою ВАТ АПГ “Закарпатський сад”, копія дозволу на проведення будівельно-монтажних робіт та копія договору про спільну діяльність, укладеного між ТзОВ “Севлюшфудз” та ВАТ АПГ “Закарпатський сад”, не можуть бути підставами для підписання договору, оскільки державний акт на постійне користування земельною ділянкою не зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, і така земельна ділянка не може бути передана в оренду іншим користувачам.
Заявник стверджує, що ним, із посиланням на Перехідні положення Земельного кодексу України та у зв'язку з необхідністю продовження енергопостачання на території тепличного комплексу, розташованого за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, смт. Королево, контур 41, було подано ПрАТ “Закарпаттяобленерго” додаткові документи, з яких вбачається, що ТзОВ “Севлюшфудз” та ВАТ АПГ “Закарпатський сад” є єдиними власниками зазначеного комплексу та користувачами земельних ділянок, а відтак, - і єдиними споживачами електричної енергії із власним обладнанням.
Поряд із цим, 19.10.2022 співробітниками Хустського відділення ПрАТ “Закарпаттяобленерго” здійснено виїзну технічну перевірку устаткування тепличного комплексу (лічильника №84537221) ТзОВ “Севлюшфудз”, особовий рахунок №122600, за адресою: смт. Королево, 41 контур, та встановлено нові пломби на електролічильник споживача.
Заявник звертає увагу, що станом на сьогодні продовжує сплачувати ПрАТ “Закарпаттяобленерго” грошові кошти за постачання електроенергії у відповідності до розрахунку, що є додатком до Договору від 01.03.2022, оскільки у тепличному комплексі дозріває врожай, і для забезпечення технічними можливостями завершення етапу вирощування сільськогосподарських товарів необхідним є постійне постачання електроенергії. При цьому, будь-яких письмових заперечень стосовно неприйняття у жовтні 2022 року оплати за надані послуги з енергопостачання від ПрАТ “Закарпаттяобленерго” до ТзОВ “Севлюшфудз” не надходило, що може свідчити про схвалення оператором системи правочину на підставі мовчазної згоди.
Разом з тим, заявник відзначає, що ВАТ АПГ “Закарпатський сад” звернулося до Господарського суду Закарпатської області із позовом про визнання недійсним рішення Королівської селищної ради від 09.09.2022 №992, яким припинено чинність державного акту на постійне користування земельними ділянками у зв'язку з добровільною відмовою користувача, а також рішення Королівської селищної ради від 27.09.2022 №1006 про передачу громадянину ОСОБА_1 земельних ділянок, на яких розташований тепличний комплекс, та скасування державної реєстрації.
Представник заявника наголошує на тому, що ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2022 у справі №907/763/22 задоволено заяву ВАТ АПГ “Закарпатський сад” та вжито заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, зокрема, шляхом встановлення заборони будь-яким юридичним та фізичним особам (в тому числі й ОСОБА_1 ) вчиняти будь-які дії з майном ТзОВ “Севлюшфудз” та ВАТ АПГ “Закарпатський сад” на території спірних земельних ділянок, де розміщений тепличний комплекс.
Заявник звертає увагу, що підставою для звернення до господарського суду із вищевказаною заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви слугувало вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на самовільне відключення тепличного комплексу на території 41 контуру Королівської селищної ради від електроенергії, що може призвести до значних збитків у вигляді втрати врожаю на десятки мільйонів гривень.
Крім того, як стверджує заявник, за повідомленням Хустського відділення ПрАТ “Закарпаттяобленерго”, встановлений ТзОВ “Севлюшфудз” лічильник №84537221 був переданий у користування ОСОБА_1 , як новому орендарю земельних ділянок, без участі представника товариства, з огляду на що відключення тепличного комплексу, розташованого на території 41 контуру Королівської селищної ради, від електроенергії може відбутись у будь-який день.
За таких обставин, заявник зазначає, що ТзОВ “Севлюшфудз” та ВАТ АПГ “Закарпатський сад” як співвласники тепличного комплексу мають намір звернутись до Господарського суду Закарпатської області із позовом до ПрАТ “Закарпаттяобленерго” про зобов'язання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на умовах та за ціною, передбачених в публічному договорі, що розміщений на відповідному сайті оператора системи.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття судом заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник звертає увагу на необхідність безперервного постачання тепличному комплексу електричної енергії, що має безпосередній вплив на збереження врожаю, та, крім того, наголошує на обґрунтованості ризиків відключення об'єкта ТзОВ “Севлюшфудз” від живлення електроенергії, що викликані спробами працівників ПрАТ “Закарпаттяобленерго” переоформити обладнання, яке не належить ОСОБА_1 , а також здійснити підключення останнього до обладнання без згоди власника лінії електропередач.
Дослідивши мотиви, викладені в заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення із огляду на наступне.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд зобов'язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов'язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Водночас вирішуючи питання забезпечення позову на стадії до подання позовної заяви суд, не вдаючись до оцінки підставності позовних вимог, з якими заявник має намір звернутися до суду, та вірогідності його задоволення, має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, у разі задоволення позову чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 25.09.2020 у справі №921/40/20).
Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі №911/1111/20).
Якщо позивач звертається до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Водночас в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Наведена правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Суд зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деякими визначеними в ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, такими, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, таке судове рішення стає обов'язковим до виконання до його апеляційного перегляду.
Відповідно до статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особа має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, та має право саме на ефективний спосіб захисту прав і це означає, що вона має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстав дійти висновку про те, що позивач, звертаюсь до суду із заявою про забезпечення позову, повинен підтвердити ті обставини, на які він посилається у заяві, певними доказами, на підставі яких суд має встановити обґрунтованість поданої заяви.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до п. 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 (далі - ПРРЕЕ), припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється, оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі, зокрема, закінчення терміну дії, розірвання або неукладення договору між споживачем та оператором системи.
На підставі п. 7.8 ПРРЕЕ, після отримання повідомлення про припинення електропостачання споживач зобов'язаний ужити комплекс заходів, спрямованих на запобігання травматизму, загибелі людей та тварин, пошкодженню обладнання, негативним екологічним та іншим наслідкам.
Згідно з абз. 4 п. 7.11. ПРРЕЕ, на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Як випливає зі змісту поданої представником ТзОВ “Севлюшфудз” заяви про забезпечення позову, предметом майбутнього звернення заявника до господарського суду виступатиме немайнова вимога про спонукання ПрАТ “Закарпаттяобленерго” до укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, тобто заходи забезпечення позову, про вжиття яких просить заявник, не є тотожними позовним вимогам, із якими останній має намір звернутись до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, із якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
З долучених до матеріалів заяви документальних доказів вбачається, що Приватне акціонерне товариство “Закарпаттяобленерго” вчинило дії, які свідчать про його намір припинити розподіл електричної енергії заявнику, що підтверджується попередженням відповідного змісту від 23.09.2022.
У даному контексті суд зауважує, що невжиття заходів забезпечення позову (за умови виконання ПрАТ “Закарпаттяобленерго” надісланого на адресу ТзОВ “Севлюшфудз” листа про припинення розподілу електричної енергії) може призвести до неможливості виконання в майбутньому рішення суду у разі задоволення позову та ускладнити ефективний захист прав заявника.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що заходи забезпечення позову в частині встановлення заборони на припинення розподілу електричної енергії є співмірними з тими негативними наслідками, які можуть настати в разі, якщо такі заходи не будуть застосовані.
Так, слід зазначити, що припинення електропостачання призведе до фактичного зупинення господарської діяльності заявника, а також понесення останнім матеріальних збитків у значному розмірі, викликаних втратою чи псуванням врожаю.
Керуючись вказаними нормами процесуального закону, беручи до уваги викладені вище обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову та часткове задоволення заяви.
Крім того, суд зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суду слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Суд вважає, що обраний позивачем захід про забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Водночас як констатовано судом попередньо, згідно з підп. 1 п. 7.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі, зокрема, закінчення терміну дії, розірвання або неукладення договору між споживачем та оператором системи.
Із комплексного аналізу вищенаведених положень ПРРЕЕ вбачається, що безпосередні дії щодо припинення електроживлення споживача у випадку, зокрема, закінчення строку дії договору проводяться оператором системи, яким у спірних правовідносинах виступає саме Приватне акціонерне товариство “Закарпаттяобленерго”. У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут”, якому заявник у тому числі просить заборонити вчиняти відповідні дії, в розумінні норм Закону України “Про ринок електричної енергії” та постанови НКРЕКП №429 від 14.06.2018, є постачальником універсальних послуг та учасником ринку електричної енергії, який проводить господарську діяльність із постачання електричної енергії споживачу, із огляду на що не є суб'єктом, уповноваженим на припинення електроживлення споживача в межах наявних спірних правовідносин.
Що стосується обраного заявником заходу забезпечення позову у вигляді встановлення заборони Приватному акціонерному товариству “Закарпаттяобленерго”, що діє в тому числі через Виноградівський РЕМ ПрАТ “Закарпаттяобленерго”, Товариству з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут” передавати лічильник №84537221, будь-яке інше обладнання, електромережі ТзОВ “Севлюшфудз” за Договором від 01.03.2022, о/р №122600, у власність та користування будь-яким фізичним та юридичним особам незалежно від форм власності та надавати право іншим споживачам мати доступ на приєднання до точки розподілу електричної енергії на території тепличного комплексу 41 контуру Королівської селищної ради, суд вважає за доцільне відзначити наступне.
Як вбачається з долучених до матеріалів заяви документальних доказів, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2022 у справі №907/763/22 задоволено заяву ВАТ АПГ “Закарпатський сад” про забезпечення позову до подання позовної заяви та, зокрема, заборонено будь-яким фізичним та юридичним особам, незалежно від форм власності, організаційно-правової форми вчиняти будь-які дії з майном ТОВ “Севлюшфудз”, ВАТ АПГ “Закарпатський сад” на територіях спірних земельних ділянок Королівської селищної ради в Берегівському районі, Закарпатської області за державним актом від 02.09.1997 року № ІІ-ЗК № 000863 загальною площею 2062.2 га, включаючи інвентаризовані земельні ділянки, зокрема, площею 5,600 кадастровий номер 2121255600:03:001:0040 в смт. Королево в контурі 41; встановлено заборону ОСОБА_1 як користувачу спірними земельними ділянками за рішенням Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області від 27.09.2022 №1006, а також будь-яким іншим юридичним або фізичним особам вчиняти будь-які дії відносно будь-якого майна ВАТ АПГ “Закарпатський сад”, ТОВ “Севлюшфудз”, що розташовано на спірних земельних ділянках Королівської селищної ради в Берегівському районі Закарпатської області за державним актом від 02.09.1997 № ІІ-ЗК № 000863 загальною площею 2062.2 га, включаючи інвентаризовані земельні ділянки, зокрема, площею 5,600 кадастровий номер 2121255600:03:001:0040 в смт. Королево в контурі 41.
З наведеного випливає, що захід забезпечення позову, про вжиття якого просить заявник, не має жодного правового сенсу, оскільки фактично дублює уже встановлену господарським судом заборону на вчинення будь-яких дій із майном ТзОВ “Севлюшфудз”, до якого, в тому числі, належать лічильник №84537221, інше обладнання та електромережі заявника.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони Приватному акціонерному товариству “Закарпаттяобленерго”, що діє в тому числі через Виноградівський РЕМ ПрАТ “Закарпаттяобленерго”, вживати заходи, спрямовані на припинення розподілу електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю “Севлюшфудз” на території тепличного комплексу 41 контуру Королівської селищної ради Берегівського району, код точки розподілу (ЕІС код) №62Z5537253563679, за особовим рахунком №122600. В іншій частині заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Севлюшфудз” про забезпечення позову належить відмовити.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття "ефективний засіб", за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
В ході вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Отже, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, суд не зобов'язаний в кожному випадку вживати заходи зустрічного забезпечення, оскільки ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Проте, в даному випадку, суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, оскільки відсутні підстави вважати, що ПрАТ “Закарпаттяобленерго” понесе збитки у зв'язку із заявою про забезпечення позову до його подання.
Водночас суд зауважує, що виходячи з приписів ч. 4 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника звернутись із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подане після застосування судом заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Керуючись ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Севлюшфудз”, м. Київ б/н від 21.11.2022 (вх. №02.3.1-05/900/22 від 21.11.2022) про забезпечення позову до його пред'явлення шляхом заборони Приватному акціонерному товариству “Закарпаттяобленерго”, що діє в тому числі через Виноградівський РЕМ ПрАТ “Закарпаттяобленерго”, Товариству з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут” припиняти розподіл електричної енергії на передбачених в укладеному 01.03.2022 із ТзОВ “Севлюшфудз” Публічному договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії умовах на території тепличного комплексу 41 контуру Королівської селищної ради Берегівського району, код точки розподілу (ЕІС код) №62Z5537253563679, за особовим рахунком №122600, з урахуванням можливих змін до Публічного договору та його додатків, опублікованих на сайті товариства - www.nerc.gov/ua; заборони Приватному акціонерному товариству “Закарпаттяобленерго”, що діє в тому числі через Виноградівський РЕМ ПрАТ “Закарпаттяобленерго”, Товариству з обмеженою відповідальністю “Закарпаттяенергозбут” передавати лічильник №84537221, будь-яке інше обладнання, електромережі ТОВ “Севлюшфудз” за Договором від 01.03.2022, о/р №122600, у власність та користування будь-яким фізичним та юридичним особам незалежно від форм власності та надавати право іншим споживачам мати доступ на приєднання до точки розподілу електричної енергії на території тепличного комплексу 41 контуру Королівської селищної ради, задоволити частково.
2. Заборонити Приватному акціонерному товариству “Закарпаттяобленерго”, вул. Головна, будинок 57, с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89412 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00131529), що діє в тому числі через Виноградівський РЕМ ПрАТ “Закарпаттяобленерго”, вживати заходи, спрямовані на припинення розподілу електричної енергії Товариству з обмеженою відповідальністю “Севлюшфудз” на території тепличного комплексу 41 контуру Королівської селищної ради Берегівського району, код точки розподілу (ЕІС код) №62Z5537253563679, за особовим рахунком №122600.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Севлюшфудз”, вул. Січових Стрільців, будинок 21, приміщення 501Б, м. Київ, 04053 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 43577133).
Боржник: Приватне акціонерне товариство “Закарпаттяобленерго”, вул. Головна, будинок 57, с. Оноківці, Ужгородський район, Закарпатська область, 89412 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 00131529), що діє в тому числі через Виноградівський РЕМ ПрАТ “Закарпаттяобленерго”.
3. В решті заяви про забезпечення позову відмовити.
4. Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, а саме, з 25.11.2022 та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 25.11.2025.
5. На підставі ч. 2 ст. 144 ГПК України, примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
6. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду на підставі ст. 255 Господарського процесуального кодексу України.
7. Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
8. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвалу складено та підписано 25.11.2022.
Суддя Пригара Л.І.