майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"21" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/148/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Козир В.К., довіреність №188/22 від 29.12.2021;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (м.Київ)
до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (м.Житомир)
про стягнення 21 053 878,74грн
з перервою в судовому засіданні з 07.11.2022 до 21.11.2022 згідно із ст.216 ГПК України.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" звернулось до суду з позовом до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" про стягнення заборгованості в сумі 21 053 878,74грн, яка виникла на підставі договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АР167-1484-19 від 20.12.2019, з яких: 19 235 396,53грн основного боргу, 659 890,76грн пені, 113 187,76грн 3% річних, 179 667,45грн, 25 466,54грн штрафу згідно п.6.2.2 договору, 840 269,69грн штрафу згідно п.6.2.3 договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР167-1484-19 від 20.12.2019 в частині оплати спожитого газу у період з квітня по грудень 2021 року.
Ухвалою господарського суду від 21.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.03.2022
Розгляд справи у підготовчому провадженні неодноразово відкладався.
Ухвалою господарського суду від 25.07.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/148/22 до судового розгляду по суті на 13.09.2022.
Ухвалами суду розгляд справи по суті було відкладено з 13.09.2022 на 04.10.2022 та відповідно з 04.10.2022 на 07.11.2022.
07.11.2022 представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог від 03.11.2022, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 21027699,56грн, з яких: 19235396,53грн основного боргу; 637367,48грн пені, 109231,87грн 3% річних та 179967,45грн інфляційних, 25 466,54грн штрафу згідно п.6.2.2 договору, 840 269,69грн штрафу згідно п.6.2.3 договору.
Протокольною ухвалою від 07.11.2022 суд, на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, залишив без розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 03.11.2022.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень причин неявки суду не надав.
Відповідно до інформації з реєстру ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції за 08.11.2022 та інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за №1000233168746 (копія ухвали суду від 07.11.2022 у справі №906/148/22), надіслане відповідачу, та вручено останньому11.11.2022.
Тобто, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
20.12.2019 між ТОВ "РГК Трейдінг" (назву якого змінено на "ЄГАЗ" та в подальшому на ТОВ "ЙЕ Енергія") (постачальник, позивач) та ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (споживач, відповідач) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41AR167-1484-19 (а.с.18-20), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу в розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п.1.1 договору).
Пунктами 1.2, 1.3 сторони визначили, що річний плановий обсяг постачання газу - до 2 000 000 куб м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п.п.2.1.1, 2.1.3 договору постачання газу здійснюється за умови: наявності діючого між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу газу; включення споживача до реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді.
Пунктом 2.5. договору встановлено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:
2.5.1. За підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
2.5.2. На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника;
2.5.3. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу;
2.5.4. У випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або у судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних постачальника.
Пунктом 3.1. договору погоджено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір споживач підтверджує, що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.
Пунктом 3.2. договору сторонами визначено ціну газу на рівні 4,833333грн.
У п. 3.3 договору сторони передбачили, що зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
Ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим Договором (п.3.4. договору).
Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: - оплата в розмірі 100% здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем .
У період з квітня по грудень 2021 року ТОВ "ЙЕ Енергія" поставило ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" 2 358 841,96куб.м. природного газу на суму 49 040 150,75грн, що підтверджується підписаними представниками сторін актами приймання-передачі природного газу за квітень-грудень 2021року (а.с.52-63).
Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитого природного газу виконав лише частково на суму 29 804 754,22грн.
Внаслідок неналежно виконання договірних зобов'язань за відповідачем утворилась заборгованість за спожитий природний газ (період квітень-грудень 2021) у розмірі 19 235 396,53грн
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21 053 878,74грн заборгованості, яка виникла на підставі договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №41АР167-1484-19 від 20.12.2019, з яких: 19 235 396,53грн основного боргу, 659 890,76грн пені, 113 187,76грн 3% річних, 179 667,45грн, 25 466,54грн штрафу згідно п.6.2.2 договору, 840 269,69грн штрафу згідно п.6.2.3 договору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги п'ятої Цивільного кодексу України.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення пункту 4.2. договору, строк оплати спожитого у квітні-грудні 2021 року природного газу за актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2021, від 31.05.2021, від 30.06.2021, від 31.07.2021, від 31.08.2021, від 30.09.2021, від 31.10.2021, від 30.11.2021, від 31.12.2021 є таким, що настав.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку та якості поставленого у спірний період позивачем природного газу. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем природного газу у розмірі 19 235 396,53грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення 19 235 396,53грн основного боргу є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
За порушення строків проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач на підставі п. 6.2.1 договору просить стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 659890,76грн відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку.
Частиною 1 ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Так, пунктом 6.2.1. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд, перевіривши розрахунок пені, встановив, що позивачем було допущено арифметичні помилки та частково не враховано оплати, здійснені відповідачем.
Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок пені суд вважає, що до стягнення підлягає 637367,48грн. Вимога про стягнення 22523,28грн пені заявлена безпідставно та задоволенню не підлягає.
Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ГПК України 179667,45грн інфляційних та 113187,76грн 3% річних.
Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У ході перевірки розрахунку 3% річних суд з'ясував, що позивач допустився тих самих помилок, що і при нарахуванні пені.
Судом здійснено перерахунок 3%, відповідно до якого правомірним є стягнення 109231,87грн. У задоволенні 3955,89грн 3% суд відмовляє з підстав необґрунтованості.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 179667,45грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відносно вимог про стягнення штрафів, нарахованих на підставі п.п.6.2.2, 6.2.3 договору, суд вказує наступне.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).
Пунктом 6.2.2 договору передбачено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф - Vп) x Ц х K,
де:
Vф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за договором;
Vп - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;
Ц - вартість газу за договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).
Пунктом 6.2.3. договору погоджено, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Проаналізувавши зміст наведених пунктів договору, суд дійшов висновку, що визначена сторонами відповідальність не відноситься до штрафу, оскільки він нараховується у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Погоджена сторонами у договорі постачання санкція, яка нараховується за певною формулою, а також санкція у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недовикористаного обсягу газу, за своєю правовою природою відносяться до збитків, стягнення яких передбачено розділом VII Правил постачання природного газу.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Частиною 2 ст.224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Позивач, заявляючи до стягнення санкції за п.п.6.2.2, 6.2.3 договору, які за своєю суттю є збитками, жодним чином не обґрунтував підстав заявлення таких вимог, не надав суду доказів понесених збитків (шкоди), не довів вини заподіювача шкоди та причинного зв'язку між діями заподіювача та настанням збитків.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог про стягнення 25466,54грн штрафу за п.6.2.2 договору та 840269,69грн штрафу за п.6.2.3 договору суд відмовляє в повному обсязі.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ст.ст.13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 20161663,33грн, з яких: 19235396,53грн основного боргу; 637367,48грн пені; 109231,87грн 3% річних; 179667,45грн інфляційних втрат.
Суд відмовляє в позові в частині стягнення 25466,54грн штрафу, нарахованого згідно п.6.2.2 договору, та 840269,69грн штрафу, нарахованого згідно п.6.2.3 договору, 22523,28грн пені та 3955,89грн 3% річних.
Судовий збір, відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (10008, м.Житомир, вул.Святослава Ріхтера, буд.38, ЄДРПОУ 00375504)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, м.Київ, вул.Московська, 32/2, код ЄДРПОУ 38863790)
- 19235396,53грн - основного боргу;
- 637367,48грн - пені;
- 109231,87грн - 3% річних;
- 179667,45грн - інфляційних втрат;
- 302424,95грн - судового збору.
3. В позові відмовити в частині стягнення 25466,54грн штрафу, нарахованого згідно п.6.2.2 договору, та 840269,69грн штрафу, нарахованого згідно п.6.2.3 договору, 22523,28грн пені та 3955,89грн 3% річних.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 24.11.22
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати: 3 прим.
1- у справу
2,3- сторонам (рек)