пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 листопада 2022 року Справа № 903/1029/21
Господарський суд Волинської області в складі судді Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Кошового В.А., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “БІС-СОФТ”, м. Київ
до відповідача: Державного підприємства “Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області”, Волинська область, м. Луцьк
про стягнення 1 401 995,53 грн.
Представники сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “БІС-СОФТ” звернувся з позовом до Державного підприємства “Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області” про стягнення 1401995,53 грн., з них: основний борг в сумі 1 187 300,00 грн., 100 816,59 грн. індексу інфляції, 35 029,21 грн. 3% річних, 78 849,73 грн. - пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №63-кп/20 від 14.07.2020 в частині своєчасної оплати, в підтвердження доводів долучив копії акту приймання-передачі наданих послуг за № 6 від 03.08.2020, акту звірки взаємних розрахунків №30 станом на 12.10.2020 та доводить, що останні підписанні уповноваженими особами відповідача, а тому послуги є прийняті та підлягають оплаті за умовами договору №63-кп/20 від 14.07.2020
Ухвалою суду від 16.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.01.2022.
Ухвалою суду від 12.01.2022 відкладено розгляд справи на 07.02.2022.
Ухвалою суду від 07.02.2022 у клопотанні за вх.№01-84/3/22 від 05.1.2022 про призначення судової експертизи акту звірки взаємних розрахунків №30 станом на 12.10.2020 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 03.08.2020 у справі №903/1029/21 відмовлено, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2022, та зобов'язано позивача забезпечити можливість дослідити оригінали документів, наданих в підтвердження позову в судовому засіданні під час здійснення судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 17.02.2022 відкладено розгляд справи на 16.03.2022
Ухвалою суду від 16.03.2022 відкладено розгляд справи на 04.04.2022.
Ухвалою суду від 04.04.2022 відкладено судове засідання та згідно п.2 резолютивної частини ухвали визначено, що про дату та час судового засідання учасники справи будуть повідомлені згідно ст. 120 ГПК України.
Ухвалою суду від 10.10.2022 судове засідання призначено на 31.10.2022.
Ухвалою суду від 31.10.2022 відкладено розгляд справи на 11.11.2022 та запропоновано позивачу забезпечити можливість дослідити в судовому засіданні під час здійснення судового розгляду по суті оригінали документів, наданих в підтвердження позову.
Представник позивача в судове засідання не прибув, оригінали документів для дослідження в судовому засіданні не подав. Через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи та просить суд призначити наступне судове засідання після припинення або скасування режиму воєнного стану в Україні.
Представник відповідача через відділ діловодства суду подав:
1)клопотання за вх.№01-57/6294/22 від 11.11.2022 у якому просить здійснювати судовий розгляд справи без його участі, та відмовити у позові в повному об'ємі;
2)клопотання про долучення документів по справі за вх.№01-57/6295/22 від 11.11.2022.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, з огляду на таке.
Ухвалами суду явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася.
Сторони не були позбавлені можливості подати суду додаткові пояснення, обґрунтування своєї позиції та реалізувати своє право на викладення відповідних аргументів.
Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що ним дотримано принцип змагальності, що є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі, сторонам надана можливість висловити свої доводи, заперечення та надати докази в обґрунтування своєї позиції.
Поряд з цим, основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін (за умови їх належного повідомлення), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 25.04.2018 у справі № 295/5011/15-ц визначено , що неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив, наступне:
14.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “БІС-СОФТ” (виконавець) та Державним підприємством “Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області” (користувач) укладено договір за №63-КП/20 відповідно до умов, якого предметом договору є надання послуг з використання та технічної підтримки комп'ютерної програми «Автоматизована аналітично-комунікаційна система управління зверненнями громадян «Електронний Контакт Центр з розширенням з взаємоінтегрованою комп'ютерною програмою «Аналітично-комунікаційна система контакт-центр, мобільний додаток» (п.п 1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору, право використання КП передається користувачу на термін, зазначений у п. 8.2 договору.
Відповідно до п. 4.1 договору користувач отримує можливість протягом терміну передачі прав на використання КП зазначеного в п. 8.2 даного договору, користуватися послугами технічної підтримки.
Згідно п.п 4.2 договору визначено, що виконавець зобов'язується провести навчання співробітників користувача роботі з КП, інформувати про зміни, доповнення та вдосконалення функцій КП, проводити консультації на навчання співробітників користувача використанню даних змін.
Пунктом п.5.1 договору сторони передбачили, що загальна сума оплати виконавця за надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення та передачі права на використання комп'ютерної програми становить 1 187 300 грн.
Згідно п.п 5.2 договору оплата здійснюється користувачем одноразово в розмірі зазначеному в п. 5.1 даного договору, протягом 5 календарних днів після підписання акту виконаних робіт.
Акт приймання-передачі послуг та рахунок надаються виконавцем користувачу у строк не більше 3-х календарних днів з моменту надання послуг за договором. Замовник здійснює прийом наданих послуг підписавши акт приймання-передачі послуг в 3 ний термін. (п.п 5.3 договору)
Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання акту приймання-передачі послуг, має підписати його або надати виконавцю письмову мотивовану відмову його підписання із зазначенням переліку недоліків протягом 10 банківських днів.
Пунктом 7.2. договору передбачено, що виконавець не несе відповідальності за порушення роботи КП, які виникли внаслідок: некваліфікованого обслуговування або несправності обладнання користувача, некваліфікованих дій з боку персоналу користувача; неузгодженої з виконавцем установки користувачем додаткового програмного забезпечення, яке може вплинути на роботу КП.
Згідно п.п 7.3 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п.п 8.1 договору сторонами визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 в частині фінансових зобов'язань- до повного виконання, але не пізніше терміну дії прав на використання КП, зазначених у п. 7.2, в частині права на користування-відповідно до пункту 8.2 договору.
Пунктом 8.2 договору сторонами передбачено, що термін дії прав на використання КП становить 1 рік з моменту підписання акту виконаних робіт про передачу прав на використання КП.
16.10.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю “БІС-СОФТ” (виконавець) Державного підприємства “Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області” (користувач) укладено додаткову угоду до договору за №63-КП/20 за умовами якої сторони внесли змін у п. 5.2 договору та виклали у такій редакції:
« оплата здійснюється користувачем одноразово в розмірі зазначеному в п. 5.1 даного договору, до 15.12.2020. У разі прострочення оплати замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення».
Позиваючись до суду позивач доводить, що виконав умови договору та надав послуги з використання та технічної підтримки комп'ютерної програми «Автоматизована аналітично-комунікаційна система управління зверненнями громадян «Електронний Контакт Центр з розширенням з взаємоінтегрованою комп'ютерною програмою «Аналітично-комунікаційна система контакт-центр, мобільний додаток».
Факт виконання підтверджує актом приймання-передачі робіт за №6 від 03.08.2020 наявну заборгованість актом звірки взаємних розрахунків від 12.10.2020 на суму 1 187 300 грн.
Відповідач заперечує виконання позивачем послуг, оскільки акт приймання-передачі, акт виконаних робіт про передачу прав на використання комп'ютерної програми (КП) замовник не отримував і не підписував. В підтвердження заперечень посилається на те, що у бухгалтерському обліку ДП «Служба МАД у Волинській області» господарська операція за договором від 14.07.2020 та актом виконаних робіт від 03.08.2022 не відображена. Відповідач доводить, що дана комп'ютерна програма на жоден комп'ютер чи будь-який інший пристрій в ДП «Служба МАД у Волинській області» не встановлена, жодних паролів, ключів чи будь-якої іншої інформації, чи документів про передачу вищезазначеного від позивача не надходило, а відтак заперечує наявність у нього обов'язку з оплати 1401995,53 грн. заборгованості за договором від 14.07.2020.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Укладений між позивачем та відповідачем договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором надання послуг, до яких відноситься спірний договір, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України)
Згідно ст. 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
До матеріалів справи позивач долучив документи, якими підтверджує підставність позовних вимог шляхом подачі через електронний суд.
Оскільки відповідач стверджує, що оригінали акту приймання-передачі робіт від 03.08.2020 та акту звірки взаємних розрахунків від 12.10.2020 не підписував, наполягав на встановленні їх достовірності шляхом призначення судової експертизи. Суд ухвалами від 07.02.2022, 31.10.2022 надавав процесуальну можливість позивачу подати для дослідження в судовому засіданні оригінали акту приймання-передачі робіт від 03.08.2020 та акту звірки взаємних розрахунків від 12.10.2020.
Між тим, позивач таким правом не скористався, поважності причин неподання оригіналів документів суду не повідомив.
Із досліджених в судовому засіданні копій документів, якими позивач доводить про наявність у відповідача заборгованості встановлено таке.
За умовами п. 4.1 договору встановлено, що користувач отримує можливість протягом терміну передачі прав на використання КП зазначеного в п. 8.2 даного договору, користуватися послугами технічної підтримки.
Пунктом 8.2 договору сторонами передбачено, що термін дії прав на використання КП становить 1 рік з моменту підписання акту виконаних робіт про передачу прав на використання КП.
Тобто за умовами п.п 4.1 договору визначено, що Державне підприємство “Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області” має право користуватися послугами з технічної підтримки протягом терміну передачі прав на використання КП.
Пунктом 5.1 договору встановлено, що загальна сума оплати виконавця за надання послуг з технічної підтримки програмного забезпечення та передачі права на використання комп'ютерної програми становить 1 187 300 грн.
Як вбачається з акту приймання-виконання послуг №6 від 03.08.2020 позивач надав послуги з використання та технічної підтримки комп'ютерної програми «Автоматизована аналітично-комунікаційна система управління зверненнями громадян «Електронний Контакт Центр з розширенням з взаємоінтегрованою комп'ютерною програмою «Аналітично-комунікаційна система контакт-центр, мобільний додаток».
Однак, докази про передачу прав на використання КП у матеріалах справи відстуні.
Крім того, як уже зазначалось вище, за умовами заперечення дійсності та підписання документів, якими позивач доводить підставність заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами в розумінні ст. 74 та 78 ГПК України не підтвердив, оригінали таких документів суду не надав.
Зокрема, в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 03.08.2020 у графі найменування робіт, послуг зазначено: надання послуг з використання та технічної підтримки комп'ютерної програми «Автоматизована аналітично-комунікаційна система управління зверненнями громадян «Електронний Контакт Центр з розширенням з взаємоінтегрованою комп'ютерною програмою «Аналітично-комунікаційна система контакт-центр, мобільний додаток», щодо передачі прав КП докази відсутні.
За таких обставин позивачем не доведено належними доказами факт виконання умов договору надання послуг від 14.07.2020 щодо передачі права на використання комп'ютерної програми та її технічної підтримки ДП “Служба місцевих автомобільних доріг у Волинській області”, що дає підстави дійти висновку про виникнення у нього зобов'язань з їх оплати.
Враховуючи вище викладені обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено
24.11.2022
Суддя В. М. Дем'як