25 листопада 2022 року м. Харків Справа № 922/678/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Панфілової Наталії Леонтіївни (вх.№777Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2022 у справі №922/678/22 (повний текст рішення складено 10.05.2022 суддею Присяжнюком О.О. у приміщенні господарського суду Харківської області)
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків,
до фізичної особи - підприємця Панфілової Наталії Леонтіївни, м.Харків,
про стягнення коштів, -
У лютому 2022 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Панфілової Наталії Леонтіївни, в якій просило стягнути 18142,75 грн, з яких: вартість спожитої теплової енергії без укладання договору в сумі 17540,44 грн за період з жовтня 2013 року по квітень 2020 року: інфляційні втрати в сумі 474,59 грн за період з 24.09.2018 по 11.08.2021; 3% річних у сумі 127,72 грн за період з 24.09.2018 по 11.08.2021. Вартість спожитої теплової енергії, 3% річних, інфляційні та судовий збір стягнути на р/рахунок НОМЕР_1 у філії Харківського обласного управління АТ"Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119. Судові витрати в розмірі 2481,00 грн судового збору позивач просив покласти на відповідача.
Оспорюваним рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2022 у справі №922/678/22 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Панфілової Наталії Леонтіївни на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" вартість спожитої теплової енергії без укладання договору в сумі 17540,44 грн за період з жовтня 2013 року по квітень 2020 року. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Панфілової Наталії Леонтіївни на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"- інфляційні втрати у сумі 474,59 грн за період з 24.09.2018 по 11.08.2021; 3% річних у сумі 127,72 грн за період з 24.09.2018 по 11.08.2021, витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн.
Господарський суд мотивував свої висновки тим, що факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень з жовтня 2013 року по квітень 2020 року підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів до житлового будинку, де розташовані нежитлові приміщення відповідача. У порушення статті 24 Закону України «Про теплопостачання» відповідач не уклав договір з КП "Харківські теплові мережі" та отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору. Відповідачу направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію. Станом на 01.02.2022 по особовому рахунку відповідача 17700-9183 обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення в сумі 17540,44 грн, яка утворилася за період з жовтня 2013 року по квітень 2020 року. Строк виконання відповідачем зі сплати існуючої заборгованості є таким, що настав. Господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості спожитої теплової енергії без укладання договору в сумі 17540,44 грн, яка утворилася за період з жовтня 2013 року по квітень 2020 року включно. Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 474,59 грн за період з 24.09.2018 по 11.08.2021; 3% річних у сумі 127,72 грн за період з 24.09.2018 по 11.08.2021 господарський суд, зазначивши про не здійснення відповідачем своєчасної оплати спожитої теплової енергії, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у заявленному розмірі та періоди, у зв'язку з чим позовні вимоги задовольнив і в цій частині.
ФОП Панфілова Наталія Леонтіївна з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2022 у справі №922/678/22 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір та витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги заявник обґрунтовує таким:
-ФОП Панфілова Н.Л. орендувала нежитлові приміщення підвалу, площею 51,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 у ХМР з 27.05.2013 по 09.09.2016. Згідно з актом приймання-передачі від 27.05.2013 ФОП Панфіловій Н.Л. передали у користування приміщення, в якому є освітлення, водопровід та каналізація, опалення немає, що підтверджується копією акту та технічним паспортом від 20.03.2013. Таким чином, ФОП Панфілова Н.Л. придбала нежитлові приміщення, в яких опалення було відсутнє, КП «ХТМ» жодними доказами не спростували відсутність опалення та не надали доказів підключення у подальшому відповідачем у вказаному приміщенні;
- 22.06.2018 уклала договір купівлі-продажу з гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які прийняли нежитлові приміщення підвалу №ХХІ, ХХІІ, ХХІІІ, ХХІІа, ХХІІІа, загальною площею 51,9 кв.м, у житловому будинку, літ. «А-9», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , таким чином, вважає належними відповідачами за позовними вимогами з 22.06.2018 гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
-ФОП Панфілова Н.Л. заперечує щодо позовних вимог у повному обсязі, будь-яких претензій позивач з 2013 року не пред'являв, оскільки будь-які послуги не надавав, однак у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності;
- у мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що ФОП Панфілова Н.Л. отримала ухвалу господарського суду про відкриття провадження у даній справі 21.04.2022, однак вказане не відповідає дійсності, оскільки у зв'язку з воєнними діями у м.Харкові Панфілова Н.Л. вимушена була виїхати з України, оскільки житло було зруйновано та існувала загроза життю. Відповідно до інформації з сайту «Укрпошта» відправлення за номером 6102271047400 повернуто за зворотною адресою 11.03.2022, тобто до суду першої інстанції, де його отримали за довіреністю 21.04.2022, таким чином, відповідач не міг скористатись своїм правом на подання відзиву з доказами та заявити про застосування наслідків спливу строку позовної давності, за таких обставин, судом порушено процесуальні права відповідача;
- до позовної заяви не подано доказів надання та нарахування послуг за період з жовтня 2013 по 01.11.2018, натомість надано акти виконаних робіт та рахунки-фактури, починаючи з 30.11.2018, при тому, що ФОП Панфілова Н.Л. не є власником приміщення з 22.06.2018; відповідач заперечує борг з жовтня 2013 по листопад 2018, який не підтверджений доказами;
-незрозумілими вважає підстави нарахування індексу інфляції на період, який більше 3-х років (позов подано 17.02.2022), здійснення нарахування на загальну суму, хоча сплаті підлягають щомісячні платежі; незрозуміло яким чином сформовано борг у сумі 4588,3 грн, інфляцію, на який нараховано за перод з 07.09.2020 по 11.08.2021, аналогічний розрахунок розблений три відсотка річних, в якому також є поділ сум на дві частини, розрахунок проведено за понад 3 роки тощо.
В апеляційній скарзі зазначено попередній розрахунок судових витрат у справі: судовий збір у розмірі 3721,50 грн, витрати на правову допомогу, які визначені сторонами у фіксованій сумі, у розмірі 10000,00 грн та 5000,00 грн- гонорар успіху (акт виконаних робіт буде наданий протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення).
До апеляційної скарги заявником надано: роздруківку з сайту «Укрпошти», засвідчені копії: акту приймання-передачі до орендованого користування нежитлових приміщень від 27.05.2013, технічного паспорту багатоповерхового житлового будинку нежитлові приміщення підвального поверху в літ.«А-9» вул.Соціалістична, №60-А, м.Харків, висновку експертного будівельно-технічного дослідження №10602 від 21.10.2011, договору купівлі-продажу від 22.06.2018, укладеного між ФОП Панфіловою Н.Л. та гр. ОСОБА_1 та гр.Якутенко Ю.О., договору про надання правової допомоги від 12.07.2022, укладеного між ФОП Панфіловою Н.Л. та адвокатом Петренко О.В., свідоцтва про право на занятт адвокатською діяльністю №364 на ім.'я Петренко Оксани Василівни, ордер серії АХ №1098314 на надання правничої допомоги ФОП Панфіловій Н.Л. на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 12.07.2022 у Східного апеляційному господарському суді адвокатом Петренко О.В., акту виконаних робіт (наданих послуг) від 15.07.2022, квитанція до прибуткового касового ордера №б/н від 15.07.2022 на суму 10000,00 грн.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/678/22, необхідні для розгляду скарги. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №922/678/22.
08.08.2022 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/678/22.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху. Встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено, що наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 поновлено ФОП Панфіловій Наталії Леонтіївні строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Панфілової Наталії Леонтіївни (вх.№777Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2022 у справі №922/678/22 та ухвалено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи. Встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу чи інших заяв та клопотань у справі №922/678/22 протягом 10 днів з дня отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відзив, письмові заяви та клопотання можуть бути надіслані на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи.
06.10.2022 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив (вх.№6609) на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Панфілової Наталії Леонтіївни на рішення №922/678/22 від 10.05.2022 господарського суду Харківської області залишити без задоволення, а рішення №922/678/22 від 10.05.2022 господарського суду Харківської області - без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що період стягнення за спожиту теплову енергію склав: з жовтня 2013 року по квітень 2020 року. Договір купівлі-продажу від 22.06.2018, укладений між ФОП Панфіловою Н.Л. та гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідачем не надано до КП «Харківські теплові мережі» та до суду першої інстанції. Відповідач споживає теплову енергію від внутрішньобудинкових трубопроводів централізованого опалення, які проходять через нежитлове приміщення відповідача. Оскільки житловий будинок, у якому розташовані нежитлові приміщення відповідача, не обладнаний приладом обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в України» КТМ 204 України 244-94. Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень з жовтня 2013 підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів до житлового будинку, де розташовані нежитлові приміщення відповідача. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувачем цих будинків. Відповідачем у справі надано висновок експертного будівельно-технічного дослідження №10602 від 21.10.2011 за листом в.о. начальника Управління комунального майна та приватизації ХМР Клемчук Т.Ю., який складено 21.10.2011 до укладення договору оренди нежитлового приміщення ФОП Панфіловою Н.Л. за адресою: АДРЕСА_1 , на замовлення особи, яка не є стороною у справі. Також на розв'язання будівельно-технічного дослідження поставленні питання, які не стосуються предмета спору. Відповідач в апеляційній скарзі просить застосувати строк позовної давності до заборгованості, яка утворилась до лютого 2019 у відповідності до приписів ст.257 Цивільного кодексу України, тим самим, підтверджуючи наявність заборгованості по тепловій енергії. Відповідно до пункту 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнений пунктами 12 - 14 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно зі ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У зв'язку з тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 установлено з 12.032020 на всій території України карантин, строк позовної давності становить період з березня 2017 по березень 2020. Оскільки вимога №36/Т від 30.07.2018 про сплату заборгованості у розмірі 12952,14 грн за період з жовтня 2013 по квітень 2018, та рахунок - фактура №17700- 9183 від 30.07.2018 були надіслані відповідачу 07.08.2018, що підтверджується фіскальним чеком поштового відділення. Сукупний індекс інфляції розраховувався з моменту надсилання відповідачу саме рахунку фактури, тому період заборгованості при розрахунку індексу інфляції становить з 24.09.2018 по 11.08.2021 (сукупний індекс інфляції - 1.208, інфляційне збільшення - 2691,38 грн). Вимога №20/45-142 від 22.07.2020 про сплату заборгованості у розмірі 4588,30 грн за період з листопада 2018 по квітень 2020 та рахунки-фактури за період з листопада 2018 по квітень 2020 були надіслані відповідачу 23.07.2020, що підтверджується фіскальним чеком поштового відділення. Сукупний індекс інфляції розраховувався з моменту надсилання відповідачу саме рахунку фактури, тому період заборгованості при розрахунку індексу інфляції становить з 07.09.2020 по 11.08.2021 (сукупний індекс інфляції - 1.103, інфляційне збільшення - 474,59 грн). Аналогічний розрахунок зроблений 3% річник з урахуванням надсилання вимог про сплату та рахунків-фактур.
Розглянувши клопотання заявника, викладене в апеляційній скарзі, про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, колегія суддів виходить з такого.
Частиною 3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву. Зі спливом встановленого процесуального строку відповідач втрачає право на вчинення відповідної процесуальної дії (частина 1 ст.118 цього Кодексу).
Відповідно до приписів частин 1 та 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржник в апеляційній скарзі наголошує, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що ФОП Панфілова Н.Л. отримала ухвалу господарського суду про відкриття провадження у даній справі 21.04.2022, однак вказане не відповідає дійсності, оскільки у зв'язку з воєнними діями у м.Харкові Панфілова Н.Л. вимушена була виїхати з України, оскільки житло було зруйновано та існувала загроза життю. Відповідно до інформації з сайту «Укрпошта» відправлення за номером 6102271047400 повернуто за зворотною адресою 11.03.2022, тобто до суду першої інстанції, де його отримали за довіреністю 21.04.2022, таким чином, відповідач не міг скористатись своїм правом на подання відзиву з доказами тощо.
Матеріали справи не містять доказів надіслання та отримання відповідачем ухвали господарського суду Харківської області від 18.02.2022 про відкриття провадження у даній справі, інформація з сайту «Укрпошта» про поштове відправлення за номером 6102271047400 свідчить про те, що 23.02.2022 відправлення не вручене під час доставки, 11.03.2022 повернуто за зворотною адресою, тобто, до суду першої інстанції, де його отримали за довіреністю 21.04.2022, отже, відповідач не мала об'єктивної можливості подати відзив на позовну заяву та докази в обґрунтування власної правової позиції.
Таким чином, відповідач з дотриманням встановленого процесуальним законодавством порядку мотивувала належним чином причини неможливості подання таких доказів до суду перої інстанції та обґрунтувала доказами неможливість їх подання в суді першої інстанції, а, отже, вчинила відповідні процесуальної дії, що, як наслідок, є підставою для вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки додатковим доказам.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Позивач, звертаючись за даним позовом, зазначав, що фізична особа-підприємець Панфілова Наталія Леонтіївна займала нежитлові приміщення в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди №3050 від 27.05.2013 та договору купівлі- продажу нежитлових приміщень №5374-В-С від 02.09.2016. Постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки позивач здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів. На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальних сезонах 2013-2014-2015, 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018. 2018-2019, 2019-2020 КП "Харківські теплові мережі" здійснювало постачання теплової енергії у житловий будинок, де розташоване нежитлове приміщення відповідача. Ні приміщення відповідача, ні житловий будинок, у якому вони розташовані, не обладнані приладами обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем розрахунковим способом згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94. Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщень з жовтня 2013 року по квітень 2020 року підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів та актами про відключення опалення наприкінці опалюваних сезонів до житлового будинку, де розташовані нежитлові приміщення відповідача. Вищезазначені акти на підключення та відключення опалення підписані та скріплені печатками уповноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувачем цих будинків. Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами обстеження системи теплоспоживання об'єкта № 177/1177 від 31.10.2018. №177/1415 від 21.01.2020. У порушення статті 24 Закону України "Про теплопостачання'" відповідач не уклав договір з КП "Харківські теплові мережі" та отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору.
Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, визнав позовні вимоги обгрунтованими, задовольнивши їх у повному обсязі.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Нормами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тобто, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, до особи, яка порушила це право, з метою його захисту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №910/2062/18.
Відповідно до вимог статті 14 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює диспозитивність господарського судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач.
При цьому суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів.
Статтею 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Тобто, відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №278/1258/16-ц та від 25.11.2020 у справі №233/1950/19.
При цьому пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.
Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №905/386/18 та від 13.10.2020 №640/22013/18.
Звертаючись за даним позовом, позивач зазначав, що фізична особа-підприємець Панфілова Наталія Леонтіївна займала нежитлові приміщення в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору оренди №3050 від 27.05.2013 та договору купівлі- продажу нежитлових приміщень №5374-В-С від 02.09.2016.
Однак, зазначені договори до позову не додано.
Жодних інших належних та допустимих доказів користування ФОП Панфіловою Н.Л. нежитловими приміщеннями в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 у період з жовтня 2013 по квітень 2020, про що стверджує позивач, у матеріалах справи немає.
Натомість, ФОП Панфілова Н.Л. не заперечує користування спірними приміщеннями з 27.05.2013 по 09.09.2016.
Предметом спору у даній справі є вимога Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до фізичної особи-підприємця Панфілової Наталії Леонтіївни як користувача спірним нежитловим приміщенням про стягнення 18142,75 грн, з яких: 17540,44 грн вартості спожитої теплової енергії без укладання договору за період з жовтня 2013 по квітень 2020, нарахування інфляційних втрат у сумі 474,59 грн з 24.09.2018 по 11.08.2021 та 127,72 грн 3% річних за період з 24.09.2018 по 11.08.2021. В якості доказів надана також вимога №20/45-142 від 22.07.2020 саме до ФОП Панфіловой Н.Л. про необхідність сплати заборгованості у розмірі 4588,30 грн за період з листопада 2018 по квітень 2020 та рахунки-фактури за період з листопада 2018 по квітень 2020, що були надіслані відповідачу 23.07.2020.
Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що 22.06.2018 між ФОП Панфіловою Н.Л. та гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого останні прийняли нежитлові приміщення підвалу №ХХІ, ХХІІ, ХХІІІ, ХХІІа, ХХІІІа, загальною площею 51,9 кв.м, у житловому будинку, літ. «А-9», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Договір підписано сторонами та нотаріально посвідчено у реєстрі за №553.
У подальшому спірне нежитлове приміщення 03.10.2020 за договором дарування серії та номер 676, зареєстроване за ОСОБА_4 , що вбачається з відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.13).
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що позов пред'явлено до ФОП Панфілової Н.Л. помилково, оскільки на момент звернення до суду власниками спірного нежитлового приміщення з червня 2018 (спірний період - з листопада 2018 по квітень 2020) були гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, таким чином, належними відповідачами за позовними вимогами з 22.06.2018 є гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 , а у період з 03.10.2020 - Якутенко А.О..
Частинами 1-2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, заміна неналежного відповідача та залучення співвідповідача, у відповідності до приписів господарського процесу, можлива лише за клопотанням позивача.
Позивач під час розгляду справи клопотання про заміну первісного відповідача належним чи про залучення до участі у справі інших осіб як співвідповідачів не заявляв, зазначивши у відзиві на апеляційну скаргу, що договір купівлі-продажу від 22.06.2018, укладений між ФОП Панфіловою Н.Л. та гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідачем не надано до КП «Харківські теплові мережі» та до суду першої інстанції. При цьому стверджує, що саме відповідач споживає теплову енергію від внутрішньобудинкових трубопроводів централізованого опалення, які проходять через нежитлове приміщення відповідача.
Згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що саме відповідач порушив права позивача у спірних правовідносинах і має відповідати за даним позовом.
З огляду на наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, що має наслідком відмову в позові.
При цьому, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з його пред'явленням до неналежного відповідача, обґрунтованість підстав для стягнення вартості заявленої до стягнення теплової енергії без укладання договору, судом не перевіряється. Подібний правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 у справі №761/7719/18.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд відзначає, що строк позовної давності як спосіб захисту порушеного права при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає, оскільки суд відмовляє в позові у зв'язку з неналежним відповідачем і питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення.
Крім того, в апеляційній скарзі заявник посилається на те, що господарським судом розглянуто справу за відсутності відповідача - ФОП Панфілової Н.Л., належним чином не повідомленої про відкриття провадження у даній справі.
Як зазначалося вище, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про відкриття провадження та розгляд даної справи в спрощеному провадженні.
Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі (частина 1 ст.252 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 4 ст.120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Отже, за відсутності у суду першої інстанції відомостей щодо належного та завчасного повідомлення ФОП Панфілової Н.Л. про відкриття провадження у даній справі, суд мав вжити заходів щодо такого повідомлення.
Пунктом 3 частини 3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Проте суд першої інстанції не урахував зазначені обставини, дійшов помилкового висновку про належне повідомлення відповідача, у зв'язку з чим суд припустився порушення процесуального права, вказаного у наведеній нормі ст.277 Господарського процесуального кодексу України, яка в імперативному порядку визначає відповідні наслідки скасування судового рішення.
Конституційне право на участь у судовому розгляді, у тому числі бути належним чином повідомленим про дату судового розгляду, не може вважатися формальним - це є порушенням зазначених вимог законодавства та підставою для безумовного скасування судового рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.06.2020 у справі № 910/17792/17.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, що має наслідком відмову в позові, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню через порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 пункту 2 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до частин 1, 2 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. 2.Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
При цьому в апеляційній скарзі представник відповідача зазначила, що очікує понести витрати, пов'язані з правовою допомогою адвоката у розмірі 10000,00 грн та 5000,00 грн - гонорар успіху (акт виконаних робіт буде наданий протягом 5 днів з дня ухвалення судового рішення), тому вказана заява буде розглянута судом у разі подання відповідних доказів суду відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України про розподіл цих витрат після ухвалення рішення, у зв'язку з чим відсутні підстави для розподілу цих витрат.
Керуючись ст.269, 270, пунктом 2 частини 1 ст.275, ст.277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Панфілової Наталії Леонтіївни задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2022 у справі №922/678/22 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь фізичної особи - підприємця Панфілової Наталії Леонтіївни ( АДРЕСА_3 , IНН НОМЕР_2 ) 3721,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.11.2022.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна