22 листопада 2022 року м. Харків Справа № 917/2047/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі судового засідання Стойки В.В.,
за участі представників сторін: не прибули,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача, за вх. №3789 П/1 на рішення господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 (повни й текст складено 16.11.21, суддя Кльопов І.Г.) у справі № 917/2047/20
за позовом Харківського Національного університету внутрішніх справ, в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА", м.Кременчук, Полтавська область,
Треті особи:
1.Міністерство освіти і науки України, м.Київ,
2.Фонд державного майна України, м.Київ,
3.Національний авіаційний університет, м.Київ,
про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконого володіння
Харківський Національний університет внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА", в якому просив суд:
1.Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.09.2002 року №66, укладений між Кременчуцьким льотним коледжем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА".
2.Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА" будівлю заправочного складу паливно-мастильних матеріалів загальною площею 48,00 м.кв. на користь Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Кременчуцький льотний коледж при відчужені нерухомого майна за договором-купівлі продажу від 17.09.2002 №66 мав отримати дозвіл Міністерства освіти України за погодженням з Фондом державного майна України, оскільки коледж не був власником нерухомого майна, а здійснював оперативне управління. Сторони при укладенні спірного договору купівлі-продажу в порушення ст. 63 Закону України «Про освіту», ст. 5 Закону України Про приватизацію державного майна", Положення про порядок продажу на аукціоні за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затверджене наказом Фонду державного майна України від 22 вересня 2000 р. N 1976 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2000 р. за N 692/4913 не дотримались встановленого порядку відчуження об'єкта державної власності, не врахували заборону його відчуження та не погодили таке відчуження з уповноваженим державою органом, що є підставою для визнання договору недійсним згідно зі статтею 215 та частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України та ст. 48 Цивільного кодексу УРСР.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.01.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження.
Господарським судом Полтавської області від 11.11.2021 по справі № 917/2047/20 прийнято рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується той факт, що позивач є правонаступником юридичної особи - Кременчуцького льотного коледжу (ЄДРПОУ 01132369), який вказаний стороною договору №66 від 17.09.2002, також Харківський національний університет внутрішніх справ не надав суду жодного доказу, який би підтверджував наявність у позивача права власності на спірне майно. Суд визнав необґрунтованим посилання Харківського національного університету внутрішніх справ на те, що спірне майно було передано йому за Актом приймання-передачі цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, затвердженим Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.05.2019 № 423, оскільки у вказаному акті серед будівель та споруд, що входять до цілісного майнового комплексу та що передавалися позивачу, відсутня вказівка про передачу позивачу будівлю заправочного складу паливно-мастильних матеріалів загальною площею 28 кв.м., який знаходиться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, село Рокитне, вул. Сковороди, буд. 56. Крім того, в оскаржуваному рішенні суд зазначив, що позивачем не доведено жодним доказом того, що на дату складення вказаного Акту спірне майно обліковувалося на балансі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету та входило до його цілісного майнового комплексу, що був предметом передачі позивачу.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 у справі №917/2047/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ в особі відокремленого структурного підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА" про визнання договору недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Апелянт стверджує, що Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ (код ЄДРПОУ 43041752) є правонаступником Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369), який у свою чергу є правонаступником Кременчуцького льотного коледжу (код ЄДРПОУ 01132369), та зазначає, що у зв'язку з приєднанням Кременчуцького льотного коледжу до Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремленого структурного підрозділу та прийманням-передачею цілісного майнового комплексу, зокрема, будівлі та споруди на аеродромі Кременчук (Велика Коханівка) - Полтавська область, Кременчуцький район, село Рокитне, вул. Кагамлицька, 2, до позивача перейшли права захисту та відновлення порушених майнових прав. Апелянт також зазначає, що Рішення про зміну режиму державного майна, що було закріплено за Кременчуцьким льотним коледжем не приймалось, форма власності з державної на приватну на підставі таких рішень не змінювалась; спірне майно надавалося позивачу для здійснення статутної діяльності, а не у власність, це майно залишається об'єктом права державної власності і до вчинення дій, які передбачені чинним законодавством. На думку заявника скарги, спірний договір слід визнати недійсним, оскільки його укладено з порушенням чинного законодавства, а саме - за відсутності дозволу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на відчуження майна, а також за відсутності відповідного погодження з Фондом державного майна України або його регіональним відділенням. Щодо не зазначення в Акті приймання-передачі цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.05.2019 № 423, про передачу позивачу будівлю заправочного складу паливно-мастильних матеріалів загальною площею 48 кв.м. (на що посилався суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні), апелянт вказує, що відповідні об'єкти не увійшли до переліку майна, яке передається, оскільки це майно була незаконно продана відповідачу, а тому не могла бути зазначена в Акті.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 р. поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Цією ж ухвалою витребувано матеріали справи № 917/2047/20 з Господарського суду Полтавської області.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.01.2022 р. розгляд справи призначено на 11.02.2022 р.
10.01.2022 р. поштою на адресу Східного апеляційного господарського суду від відповідача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просять рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У зв'язку з відпусткою судді Россолова В.В., який входив до складу колегії суддів, на підставі розпорядження заступника керівника апарату суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за наслідками якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І. суддя Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В.
01.02.2022 р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 р. у судовому засіданні, яке відбулося 01.02.2022 р. оголошено перерву до 17.02.2022 р.
16.02.2022 від представника позивача надійшло клопотання про відкладання розгляду справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у судовому засіданні оголошено перерву на 10.03.2022 р.
Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022, затвердженим Законом України №2119-IX від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного часу в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.
Законом України № 7300 від 25.04.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» , відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 годин 30 хвилин 25.05.2022 строком на 30 діб.
Законом України №2500-ІХ від 15.08.2022 затверджено Указ Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», відповідно до якого строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:
- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;
- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об'єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;
- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;
- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв'язку. У разі відсутності об'єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, справа розглядалася поза межами строку, встановленого ст.273 ГПК України.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Сгари Е.В., яка входила до складу колегії суддів на підставі розпорядження керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за наслідками якого визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О,І., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 р. сторони було попереджено про те, що дата наступного судового засідання буле визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров'ю учасників судового процесу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.10.22 призначено судове засідання для розгляду апеляційної скарги на 22.11.22.
У судове засідання, призначене на представники сторін не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином. Явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов'язковою.
Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі ( ч.1 ст.270 ГПК України).
Заслухавши доповідь головуючого судді ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи нижче викладене.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини справи.
Згідно договору купівлі-продажу № 66 від 17.09.2002 Кременчуцький льотний коледж продав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА» придбав будівлю заправочного складу паливно-мастильних матеріалів, загальною площею 48,00кв.м., 1967 року введення в експлуатацію, яка розташована на території аеродрому «Велика Коханівка» Кременчуцького льотного коледжу.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.10.2009 та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.10.2009 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА» зареєстровано майновий комплекс будівель та споруд за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, с.Рокитне, вул. Сковороди, буд. 56, а саме: будівля майстерні по обслуговуванню високотехнологічного обладнання, А, А-1, А-2, а, 377,5 кв.м; будівля насосної станції, Г, 65,5 кв.м; будівля слюсарної майстерні для виконання ремонтно-профілактичних робіт, будівля зварювальної майстерні, Д, Д-1, Д-2, д, 171,0 кв.м; будівля пункту зберігання та видачі олив, Е, 31,0 кв.м; надземні резервуари Р-75, № 1-20; резервуари РВС-2000, № 21-22; резервуари Р-60, № 23-26; резервуари Р-25, № 27-29; резервуар Р-15, № 30.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 № 186-р цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету вирішено передати зі сфери управління Міністерства освіти і науки України до сфери управління Міністерства Внутрішніх справ України з приєднанням його до Харківського національного університету внутрішніх справ (ХНУВС) як відокремленого структурного підрозділу та надалі іменувати його - Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №423 від 30.05.2019 затверджений акт приймання-передачі від 23.05.2019, згідно якого цілісний майновий комплекс КЛК НАУ прийнятий до сфери управління МВС.
Рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 28.05.2019 № 7/4 створено Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремлений підрозділ.
Відповідно до підп. 1 п.14 Статуту Харківського національного університету внутрішніх справ, який затверджено у редакції Наказу МВСУ України від 11.10.2019 № 857, до територіально відокремлених структурних підрозділів (філій) Університету, що проводять освітню та господарську діяльність, належать: Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ (місце знаходження: 39605, Полтавська обл., м.Кременчук, Автозаводський р-н, вул. Перемоги, буд. 17/6).
Розпорядженням Полтавської обласної державної адміністрації від 17.01.2020 № 30 вирішено надати Харківському національному університету внутрішніх справ в постійне користування земельну ділянку площею 441,15 та (кадастровий номер 5322485100:000:0001) для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, яка знаходиться на території Рокитненської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (т.1 а.с.25).
Позивач у позові посилається, що після здійснення державної реєстрації права користування на вказану земельну ділянку та проведення інвентаризації основних активів, розмішених на аеродромі, було встановлено, що на частині зазначеної земельної ділянки знаходяться будівлі та споруди, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «АВІА».
Позивач листами від 12.02.2020 № 1/7-413, від 18.03.2020 № 6/1025, від 28.05.2020 №6/1281 звертався до відповідача з проханнями надати інформацію щодо підстав їх присутності на території Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ та надати завірені копії правовстановлюючих документів на нерухоме майно.
Відповідач листом від 11.03.2020 № 93 надав позивачу копію відомостей з реєстру права власності на нерухоме майно, право власності на яке виникло 23.10.2009 та знаходиться за адресою: село Рокитне, вул. Сковороди, буд. 56.
Позивач у позові посилається на те, що майно, відчужене за договором купівлі-продажу № 66 від 17.09.2002, за правовою природою є приватизацією, також зазначає про порушення відповідачем ст.63 Закону України «Про освіту», ст.5 Закону України «Про приватизацію державного майна», Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власність.
Дана обставина і стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Як зазначалося вище, рішенням по справі судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позову з посиланням на недоведеність з боку позивача, що укладений договір купівлі-продажу порушує його права.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову враховуючи нижче викладене.
Предметом позову в даній справі є вимоги про визнання правочину (договору купівлі-продажу) недійсним в порядку статей 203, 215 Цивільного кодексу України та витребування з чужого незаконного володіння майна, придбаного відповідачем як покупцем за спірним договором.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Виходячи із змісту статті 215 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладено висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або припиняти порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Таким чином, при розгляді позову про визнання недійсним правочину судом має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
За змістом статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття заінтересована особа такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Така ж правова позиція викладена у постанові КГС Верховного Суду від 26.08.2020 у справі № 925/1158/19, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, на які послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20 тощо.
Як встановлено місцевим господарським судом та не спростовується заявником апеляційної скарги , стороною оспорюваного договору купівлі-продажу № 66 від 17.09.2002, а саме, продавцем, є Кременчуцький льотний коледж (код ЄДРПОУ 01132369), тоді як позивач у даній справі - Харківський національний університет внутрішніх справ в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ (вказаний відокремлений підрозділ, код ЄДРПОУ 43041752, зареєстровано 30.05.2019.
Позивач наполягає на тому, що в подальшому відбулося правонаступництво, а саме: відповідно до п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України № 186-р від 13.03.2019 цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету було передано із сфери управління Міністерства освіти і науки до сфери управління Міністерства внутрішніх справ з приєднанням його до Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремленого структурного підрозділу та надалі іменувати його - Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ; відповідно до п. 2 наказу Національного авіаційного університету № 234/од від 29.05.2019 Харківський національний університет внутрішніх справ є правонаступником Національного авіаційного університету в частині майнових і немайнових прав та обов'язків Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, у тому числі надання освітніх послуг.
Таким чином, на думку заявника апеляційної скарги, у зв'язку з приєднанням Кременчуцького льотного коледжу (структурного підрозділу Національного авіаційного університету) до Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремленого структурного підрозділу та прийманням-передачею цілісного майнового комплексу, зокрема, будівлі та споруди на аеродромі Кременчук (Велика Кохнівка) Полтавська область, Кременчуцький район, село Рокитне, вул. Кагамлицька, 2, до позивача перейшли права захисту та відновлення порушених майнових прав.
С цього приводу судова колегія зазначає наступне.
Правонаступництво - це перехід суб'єктивного права від однієї особи (праводавця) до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб'єктивних прав і обов'язків від одного суб'єкта до іншого відбувається через набуття суб'єктивного права та/чи суб'єктивного обов'язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв'язок між набутими суб'єктивними правами і обов'язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.
Аналогічний правова позиція викладена у постанові Верховного Суду (від 08.12.2020 року у справі № 910/63/20).
Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов'язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина 1 статті 104 Цивільного кодексу України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов'язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов'язків юридичної особи (частина 2 статті 107 Цивільного кодексу України). Тому правонаступництво юридичної особи, завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина 1 статті 104, статті 106 - 109 Цивільного кодексу України) і прав, і обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.
Аналогічний правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 та у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Однак доказів відповідного правонаступництва (внаслідок реорганізації або ліквідації) між продавцем за спірним договором - Кременчуцьким льотним коледжем (код ЄДРПОУ 01132369) та позивачем у даній справі Харківським національним університетом внутрішніх справ, м. Харків, в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ матеріали справи не містять.
Як вбачається з розпорядження Кабінету Міністрів України № 186-р від 13.03.2019, цим розпорядженням було передано цілісний майновий комплекс Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету із сфери управління Міністерства освіти і науки до сфери управління Міністерства внутрішніх справ з приєднанням його до Харківського національного університету внутрішніх справ як відокремленого структурного підрозділу.
Тобто відповідна дія (передача майнового комплексу) не може бути визнана реорганізацією або ліквідацією юридичної особи.
Окрім того, як було встановлено вище, сам лише факт передання майна однією юридичною особою іншій та зазначення в наказі про правонаступництво щодо прав та обов'язків певного структурного підрозділу не може вважатися реорганізацією або ліквідацією юридичної особи, що, в силу вищенаведених приписів ЦК України свідчила б про наявність у позивача підстав для правонаступництва, зокрема, щодо прав та обов'язків покупця за спірним договором купівлі-продажу від 17.09.2002 № 66.
В ході апеляційного провадження також встановлено, що питання відповідного правонаступництва було предметом судового розгляду на стадії виконання судового рішення у справі №917/1734/17.
Так, рішенням господарського суду Полтавської області від 11.10.2018 у справі №917/1734/17, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Національного авіаційного університету в особі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету (код ЄДРПОУ 01132369) на користь ПАТ "Полтаваобленерго" 51523,49 грн. пені, 76511,90 грн. інфляційних нарахувань, 22277,32 грн. 3% річних, 3027,54 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено. 13.11.2018 на виконання вказаного судового рішення господарським судом Полтавської області видано наказ у справі №917/1734/17.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.02.2020 заяву Управління Державної казначейської служби України у м.Кременчуці Полтавської області про заміну сторони (боржника) на правонаступника у справі № 917/1734/17 задоволено. Замінено боржника - Кременчуцький льотний коледж Національного Авіаційного Університету (вул. Перемоги, 17/6, м. Кременчук Полтавської області, 39605, код ЄДРПОУ 01132369) у наказі господарського суду Полтавської області від 13.11.2018 по справі № 917/1734/17 на його правонаступника - Кременчуцький льотний коледж Харківського національного університету внутрішніх справ (вул. Перемоги, 17/6, м. Кременчук Полтавської області, 39605, код ЄДРПОУ 43041752).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі №917/1734/17 апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ в особі Кременчуцького льотного коледжу залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.02.2020р. у справі № 917/1734/17 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.07.2020 у справі № 917/1734/17 касаційну скаргу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ задоволено частково; ухвалу господарського суду Полтавської області від 04.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2020 у справі № 917/1734/17 скасовано. Справу № 917/1734/17 передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області. Суд касаційної інстанції зазначив, що, суди, задовольняючи заяву Управління про заміну сторони (боржника) на правонаступника, керувалися нормами права, якими врегульовано питання правонаступництва у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи; при цьому судами не визначено, хто фактично є боржником у даній справі - Національний авіаційний університет як юридична особа, яка не є припиненою та продовжує свою діяльність, чи Кременчуцький льотний коледж Національного авіаційного університету як відокремлений структурний підрозділ юридичної особи, який був переданий як цілісний майновий комплекс від однієї юридичної особи до іншої. Тобто для вирішення питання щодо наявності чи відсутності підстав для заміни сторони (боржника) на правонаступника судам необхідно було з'ясувати, хто був визнаний боржником за рішенням суду у даній справі та, в залежності від встановленого, застосувати відповідні норми права, якими врегульований правовий механізм правонаступництва. Крім того, судам необхідно було встановити, чи увійшла до кредиторської заборгованості, яка зазначена в акті приймання-передачі цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу, сума коштів, стягнута за рішенням суду у даній справі.
За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.08.2020 у справі № 917/1734/17 відмовлено у задоволенні заяви Управління Державної казначейської служби України у м. Кременчуці Полтавської області про заміну сторони (боржника) на правонаступника у справі №917/1734/17. Суд зазначив, що Харківський національний університет внутрішніх справ у встановлений законом спосіб надав згоду на прийняття до сфери свого управління цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу разом з його кредиторською заборгованістю, а через припинення діяльності як відокремленого структурного підрозділу в структурі Національного авіаційного університету, шляхом приєднання його до Харківського національного університету внутрішніх справ (ідент. код 08571096), останній вважається правонаступником кредиторської заборгованості Кременчуцького льотного коледжу.
Ухвала господарського суду Полтавської області від 27.08.2020 у справі №917/1734/17 учасниками справи не оскаржувалась і набрала законної сили.
Отже, як вбачається зі змісту вищенаведених судових рішень щодо вказаного питання, зокрема, із правової позиції Верховного Суду, сам лише факт передання цілісного майнового комплексу не означає автоматичного переходу до отримувача всіх майнових прав та обов'язків від особи, яка цей комплекс передала, натомість у кожному окремому випадку має бути з'ясовано, чи входило майно (або кредиторська заборгованість) до складу переданого комплексу оскільки лише в такому випадку в отримувача виникають права та обов'язки щодо відповідного майна (заборгованості).
Аналогічні висновки викладено в постанові Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі №917/600/21 за позовом АТ "Полтаваобленерго" до Харківського національного університету внутрішніх справ, код ЄДРПОУ 08571096, в особі Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ, код ЄДРПОУ 43041752 (що не була оскаржена в касаційному порядку та набрала законної сили), в якій суд апеляційної інстанції визнав безпідставним твердження позивача про встановленість обставин правонаступництва кредиторської заборгованості Кременчуцького льотного коледжу та зазначив, що АТ Полтаваобленерго взагалі не значиться кредитором за зобов'язаннями, які передаються відповідачу за Актом від 23.05.2019 приймання-передачі цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу НАУ, затвердженим наказом від 30.05.2019 № 423 Міністерства внутрішніх справ України.
Такі ж саме висновки містяться і в постанові Східного апеляційного господарського суду від 06 вересня 2022 року по справі № 917/777/21.
Тобто судами різних інстанцій фактично вже сформовано усталену практику з вирішення відповідного питання щодо правонаступництва прав та обов'язків Кременчуцького льотного коледжу.
Судом першої інстанції надано належну оцінку Акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету, затвердженому Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.05.2019 № 423, зазначивши, що у вказаному акті серед будівель та споруд, що входять до цілісного майнового комплексу та що передавалися позивачу, відсутня вказівка про передачу позивачу спірного майна.
Позивачем не доведено жодним доказом того, що на дату складення вказаного Акту спірне майно обліковувалося на балансі Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету та входило до його цілісного майнового комплексу, що був предметом передачі позивачу - отже, спірний договір не порушує прав позивача, оскільки останній не довів наявності у нього права власності на це майно.
Посилання апелянта на те, що у відповідному акті і не могло бути зазначено про спірне майно, оскільки на момент складення акту воно вже було відчужено колегія суддів не вважає переконливим аргументом, оскільки доказів набуття позивачем прав та обов'язків продавця за договором, згідно з яким це майно було відчужено (зокрема, доказів заміни сторони в договорі купівлі-продажу від 17.09.2002 за № 66 в порядку, передбаченому ст.512, 520 ЦК України) позивачем не надано суду першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи не підтверджується, що позивач є правонаступником юридичної особи - Кременчуцького льотного коледжу (кодом ЄДРПОУ 01132369), який вказаний стороною договору купівлі-продажу № 66 від 17.09.2002.
Тобто твердження про порушення прав позивача як власника відчуженого майна місцевий господарський суд правомірно визнав безпідставними.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, заявник наполягав на невідповідності спірного правочину вимогам чинного законодавства, оскільки, на думку заявника скарги, в даному випадку мала місце приватизація державного майна, здійснена з порушенням порядку, встановленого відповідними нормативно-правовими актами.
Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з приписами статті 203, 215 ЦК України, на які посилається заявник скарги, так само як і відповідно до змісту статті 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 року, в редакції, чинній на момент укладення спірного договору), на яку обґрунтовано послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, підставою для визнання недійсними правочинів (угод) є їх невідповідність чинному законодавству.
Відтак доведенню підлягають, в чому конкретно полягала завідома суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.
Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Відповідну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі № 925/958/20.
Заявник апеляційної скарги наполягав на тому, що відчуження спірного майна за своєю правовою природою було приватизацією, яку здійснено з порушенням вимог законодавства, зокрема, Положення про порядок продажу на аукціоні, за конкурсом основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22.09.2000 N 1976 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2000 за N 692/4913 (далі Положення №1976). Зокрема, заявник скарги зазначав, що спірний договір слід визнати недійсним, оскільки його укладено за відсутності дозволу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на відчуження майна, а також за відсутності відповідного погодження з Фондом державного майна України або його регіональним відділенням як це було передбачено Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 №1477 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.08.1999 за №573/3866 (далі Положення №1477).
Стосовно вказаних тверджень, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано взяв до уваги пояснення, надані третьою особою - Фондом державного майна України, в яких вказаний учасник справи зазначив, що обґрунтування позову порушенням вищевказаних Положень є безпідставним, оскільки Положення №1976 стосується майна, функції з управління яким передано до органів приватизації, тоді як майно, що є предметом спору в даній справі, не знаходилося в стадії приватизації, а Положення №1477 стосується регулювання діяльності виключно державних підприємств, а не установ (якою був продавець за спірним договором - Кременчуцький льотний коледж), натомість Типова інструкція, якою у 2000 році регулювалися питання, пов'язані із продажом (відчуженням) матеріальних цінностей з балансу установ, основна діяльність яких здійснювалася за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, не передбачала погодження з Фондом відчуження нерухомого майна таких установ.
Під час апеляційного провадження позивачем не наведено доводів, що спростовували б вищевказані висновки. А відтак, колегія суддів зазначає, що апелянтом не доведено обставин щодо обов'язковості відповідного погодження з Фондом державного майна України або його регіональним відділенням.
Посилання заявника скарги на правовий висновок, зроблений Вищим господарським судом України в постанові від 24.09.2009 у справі № 46/26-08 (47/525-06) колегія суддів не вважає переконливим аргументом, оскільки відповідно до приписів ч.4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, .при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, у вищевказаній справі продавцем за спірним договором купівлі-продажу було саме державне підприємство (а не установа), до порядку відчуження майна якого застосовувалися приписи Положення №1477. Тобто обставини та правовідносини сторін спірних договорів у справі № 46/26-08 (47/525-06) та в даній справі №917/777/21 взагалі не є не є подібними.
В апеляційній скарзі заявник також посилається на положення Статуту Харківського національного університету внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС від 15.05.2012 №429, на Положення про службу ПММ КЛК ХНУВС, затверджене наказом КЛК ХНУВС від 01.06.2020 №69/Агд, на Повітряний кодекс України від 19.05.2011 тощо.
Однак, враховуючи, що спірний договір укладено у 2002 році, колегія суддів зазначає про безпідставність посилань апелянта на невідповідність вказаного договору установчим документам та нормативним актам, які були прийняті пізніше.
Апелянт стверджує, що спірний договір укладено всупереч вимогам ст. 63 Закону України "Про освіту" (в редакції на час укладення вказаного договору), якою було встановлено заборону на вилучення майна державних закладів освіти, а також на приватизацію об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також зазначає про недотримання сторонами договору порядку приватизації державного майна, визначеного Законом України "Про приватизацію державного майна" (в редакції на час укладення договору).
Проте, як було встановлено місцевим господарським судом та не спростовано апелянтом, у 2000 році питання, пов'язані із продажом (відчуженням) матеріальних цінностей з балансу установ, основна діяльність яких здійснювалася за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, регламентувались Типовою інструкцією про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженою наказом Державного казначейства України, Міністерства економіки України від 02.12.1997 № 126/137 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 19.12.1997 за № 608/2412 (далі Типова інструкція).
У відповідності до вищевказаної інструкції, після встановлення тих обставин, що спірне майно непридатна для подальшої експлуатації, Кременчуцьким льотним коледжем було прийнято рішення про продаж вказаного майна, яке не використовується в діяльності коледжу відповідне підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (т.с.1 а.с.181-182).
ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "АВІА" придбало спірне майно на підставі угоди, що укладена на Полтавській універсальній аграрно-промисловій біржі, за наслідками проведення біржових аукціонних торгів.
Доказів порушення вимог чинного законодавства в ході підготовки та укладення вказаної угоди апелянтом не надано.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність обставин, які свідчили б про порушення сторонами договору вимог законодавства, чинного на момент укладення вказаного договору, та могли б бути підставою для визнання вказаного договору недійсним в порядку вищенаведених приписів статей 203 та 215 ЦК України, а також ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1963 року, в редакції, чинній на момент укладення спірного договору).
Відповідно до статті 387 ЦК України (на яку також посилався позивач в суді першої та апеляційної інстанції) власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Проте, як встановлено місцевим господарським судом та не спростовано позивачем в ході апеляційного провадження, позивач не надав жодного доказу, який би підтверджував наявність у Харківського національного університету внутрішніх справ права власності на спірне майно, та, відповідно, наявність підстав для задоволення позовної вимоги про витребування вказаного майна у відповідача в порядку віндикації.
Крім того, у судовому засіданні, яке відбулося 17.02.2022 р.. представник відповідача зазначав, що спірне майно Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "АВІА" придбало на підставі договору купівлі-продажу № 66 від 17.09.2002 року, але в подальшому було проведено реконструкцію придбаних об'єктів нерухомого майна, здійснено будівництво нових будівель та споруд, разом з іншими, та зареєстровано право власності на майновий комплекс будівель та споруд за адресою: вул. Сковороди, буд. 56, с.Рокитне, Кременчуцький район, Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно серії ССР № 521142 від 23.10.2009 року.
Як убачається з матеріалів справи, ці обставини позивач в установленому порядку не спростував.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та для задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу Харківського Національного університету внутрішніх справ, в особі відокремленого підрозділу Кременчуцького льотного коледжу Харківського національного університету внутрішніх справ, на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 по справі № 917/2047/20 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 по справі № 917/2047/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.11.22.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян