Справа № 716/1296/22
24.11.2022 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді - Пухарєвої О.В.
за участю секретаря судових засідань - Кульки О.М.,
представника позивача - Данищука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Заставна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Добуграй Андрія Костянтиновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 в особі представника Данищука В.В. звернувся до суду з вказаною вище позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, інспектора Управління патрульної поліції в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Добуграй Андрія Костянтиновича, в якій просить: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у серії ЕАР №5877410 від 11.09.2022 про накладення на відносно нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП та закрити провадження у справі.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.09.2022 інспектором УПП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Добуграй А.К. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5877410, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. Згідно постанови, суть порушення полягає у тому, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом без чинного страхового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1ґ ПДР України.
Позивач вважає, що вказана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки 11.09.2022 близько 08:30 год., він рухався на автомобілі марки Део Ланос д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі М19 та в с. Звенячин Чернівецького району Чернівецької області безпричинно був зупинений працівниками поліції. Після зупинки, працівник поліції представився та не пояснивши причини зупинки, наказав надати для перевірки документи: посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий полюс. Позивач вказує на те, що пред'явив всі перелічені документи крім страхового полюсу, оскільки страховий полюс наявний в електронному вигляді, який він не зміг пред'явити, через відсутність в тому місці мобільного Інтернету. На його прохання працівників поліції перевірити наявність електронного полісу в рамках своїх повноважень, останні вказували що таких повноважень вони не мають. Після чого відносно нього було складено постанову.
Крім того позивач посилався на те, що 21.07.2022 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР210165626 з страховиком ПрАТ СК «ПЗУ Україна».
Також позивач посилається на те, що інспектор при винесенні постанови не керувався жодними допустимими доказами, які б давали йому право перевіряти страховий поліс та підтверджували вину у скоєнні ним адміністративного правопорушення.
Вважає постанову серія ЕАР № 5877410 про накладення адміністративного
стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 11.09.2022 такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, а обставини, викладені в даній постанові такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
17.10.2022 до суду надійшов відзив, у якому представник відповідача - Департаменту патрульної служби просить у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на доводи та обставини, викладені в ньому.
В судовому засіданні представник позивача Данищук В.В. позов підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач інспектор УПП - Добуграй А.К. та представник відповідача - Департаменту патрульної поліції, будучи належним чином повідомленими про дату і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Заяв про відкладення судового засідання до суду не надходило.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення, з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2022 інспектором Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, старшим лейтенантом поліції Добуграй А.К. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 5877410, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн.
Відповідно до вказаної постанови, 11.09.2022 о 08:39:23 ОСОБА_1 керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або без чинного внутрішнього електронного договору обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1ґ ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 2.1ґ ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно із п. 4. Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015р. № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.11.2015р. за № 1408/27853, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених у т.ч. і ст. 126 КУпАП.
Законом України «Про національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII) (ст. 35) визначено випадки, коли поліцейський має право зупиняти транспортні засоби. Так, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо
є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Згідно ч.1 ст.31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
При цьому суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові серії ЕАР№5877410 від 11.09.2022, не міститься посилань на конкретні докази вчинення правопорушення позивачем. Зокрема в пункті 7, не зазначено, що до постанови додаються відеозаписи, які би підтверджували вчинення ОСОБА_1 правопорушення. При цьому, ні зміст оскаржуваної постанови, ні матеріали справи не містять даних про те, що фіксування даного адміністративного правопорушення проводилося технічними засобами чи в інший спосіб, і що такі технічні дані об'єктивно існували та були застосовані інспектором поліції при фіксуванні правопорушення, що мало місце 11.09.2022 о 08:39 за участі позивача.
Разом з тим, представником відповідача до суду надано відзив на адміністративний позов, до якого долучено диск, на якому містяться відеофайли.
З метою повного і всебічного з'ясування обставин в даній адміністративній справі, судом було досліджено надані представником відповідача відеозаписи на диску.
У зазначених відеозаписах зафіксовано процес спілкування інспектора патрульної поліції із позивачем, перебуваючим в зупиненому автомобілі, стосовно вчиненого правопорушення та складання оскаржуваної постанови. Однак, сам факт порушення ОСОБА_1 будь-якого порушення ПДР , яке б давало поліцейському право вимагати пред'явити страховий поліс у водія ОСОБА_1 відеозаписами не зафіксовано.
Натомість в основу порушення, яке було зазначено у постанові, були покладені лише висновки самого відповідача без зазначення відповідних доказів. При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Крім того, положеннями статті 283 КУпАП встановлені обов'язкові умови щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення та чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Так, згідно вказаних положень Кодексу, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, серед іншого, про технічний засіб, яким
здійснено фото або відеозапис.
Разом з тим, оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозаписи, що фактично виключає можливість прийняття їх в якості належних доказів по справі.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.04.2018 року у справі №202/2862/17) та від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а.
З огляду на зазначене, надані відповідачем відеозаписи не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даній справі стосовно доказування вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП та у зв'язку з яким відповідачем прийнято оскаржувану постанову.
Питання обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» п.21.2 ст. 21 якого, і передбачені випадки, при яких інспектор поліції має право вимагати, а водій зобов'язаний надати страховий поліс.
Так, зокрема, п. 21.2 ст. 21 вищезазначеного Закону встановлено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Як передбачено ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон): забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п. 1.7); страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8).
Стаття 17 даного Закону регламентує, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ (п. 17.2).
Згідно ст. 21 Закону п. 21.1. з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТ СБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування; п. 21.3 передбачає, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу, відповідно до п. 21.4. у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до Розпорядження Нацкомфінпослуг від 31.08.2017 №3631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 за №1197/31065 «Про затвердження Змін до Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») забезпечується можливість укладання внутрішніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (які діють виключно на території України) в електронній формі.
Судом встановлено, що ця вимога виконана, оскільки до позовної заяви позивачем долучено копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.210165626, з якого вбачається, що страхувальник уклав внутрішній електронний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПрАТ СК "ВУСО", строк дії договору з 00:00 год. 22.07.2022 по 24:00 год. 21.07.2023 (а.с. 10).
Відповідно до частини 1 статті 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам передбаченим ст.ст. 283, 284 КпАП України. Зокрема у ній мають бути наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів на які послався правопорушник чи висловлення останніх доводів.
Згідно вимог щодо притягнення до адміністративної відповідальності, доказування наявності підстав для притягнення до відповідальності покладається на суб'єкта владних повноважень, що вчиняє дані дії, неприпустиме перекладання на особу, що притягнута до відповідальності обов'язку по доказуванню своєї невинуватості.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що інспектор патрульної поліції належним чином не зафіксував та не довів належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 вимог ПДР України, які б давали йому законні підстави для здійснення перевірки у позивача документів, передбачених п.2.1ґ ПДР України. За таких обставини в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП.
Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 15.03.2019 року по справі № 686/11314/17 та від 22.10.2019 року по справі № 161/7068/16-а.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на те, що суб'єктом владних повноважень не доведено суду правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню із
закриттям справи про адміністративне правопорушення, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 9, 126, 222, 247, 268, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 77, 242-246, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5877410 від 11.09.2022, винесену відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
У відповідності до ч.4 ст.143 КАС України для вирішення питання про розподіл судових витрат, призначити судове засідання на 14:00 год. 05.12.2022.
Встановити представнику позивача адвокату Данищуку В.В. строк для подання доказів понесених позивачем витрат у зв'язку з розглядом справи до 28.11.2022 включно. Роз'яснити, що у разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку заява про розподіл судових витрат буде залишена без розгляду.
Повний текст рішення складено 25.11.2022
Суддя О.Пухарєва