Справа №639/3109/22
Провадження № 2-а/638/159/22
25 листопада 2022 року м.Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Теслікова І.І., розглянувши адміністративну позовну заяву представника ОСОБА_1 - Луценко Алли Олексіївни до Державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції у місті Харкові Мирної Тетяни Василівни, третя особа: Управління патрульної поліції Харківської області, про визнання незаконною, скасування постанови та стягнення суми штрафу та виконавчого збору,-
18 жовтня 2022 року представник позивача звернувся до Жовтневого районного суду м.Харкова з адміністративним позовом до державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції у місті Харкові Мирної Т.В., третя особа: Управління патрульної поліції Харківської області Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції у місті Харкові Мирної Тетяни Василівни про відкриття виконавчого провадження від 05 жовтня 2021 року №67009612 про стягнення з позивача ОСОБА_1 суми подвійного штрафу у сумі 34 000,00 грн.; стягнути з відповідача Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції у місті Харкові за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти у сумі 3 601,00 грн., які складають виконавчий збір, судовий збір та витрати на облік; безпідставно отриману суму штрафу у подвійному розмірі, а саме у сумі 17 000,00 грн. стягнути з держави на користь позивача .
Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 31 жовтня 2022 року адміністративну справу передано на розгляд за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 листопада 2022 року в провадження судді Теслікової І.І. надійшла вищевказана справа.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне направити даний адміністративний позов за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
Так, у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У поданій представником ОСОБА_1 - Луценко А.О. позовній заяві зазначено, що нею подається до Жовтневого районного суду м.Харкова саме позовна заява, в якій вона керується положеннями КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті (ч. 2 ст. 20 КАС України).
Вищому антикорупційному суду підсудні справи про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції" (ч. 3 ст. 20 КАС України).
Крім того, згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ примусовому виконанню відповідно до цього Закону підлягають постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Аналіз наведених норм КАС України та Закону № 1404-VIII дозволяє дійти висновку про те, що позов про оскарження дій державного виконавця щодо виконання судового рішення подається до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення. Однак, в незалежності від того який суд видав виконавчий лист рішення, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду, тобто на вказані справи поширюється саме юрисдикція адміністративних судів.
Аналогічний висновок вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року (справа № 127/9870/16-ц), 30 січня 2019 року (справа № 161/8267/17), 3 квітня 2019 року (справа № 370/1034/15-ц), 19 травня 2020 року (справа № 754/2223/15-ц) та від 20 травня 2020 року (справа № 0340/1792/18).
Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини другої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цих Кодексом.
Таким чином, і механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначений статтею 287 цього Кодексу, не підлягає застосуванню до цих правовідносин (щодо накладення адміністративного стягнення).
Тобто, згідно з наведеними нормами право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця в порядку судового контролю, пов'язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами, зокрема, адміністративного судочинства та його примусовим виконанням.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані дії державного виконавця стосуються примусового виконання судового рішення про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Такі справи (про накладення адміністративного стягнення) відповідно до приписів ст. 20 КАС України розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними судами, в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення.
Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.
Водночас відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу).
Як зазначалось вище статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця як окремої категорії адміністративного спору.
З огляду на викладене, враховуючи, що у справі, що розглядається представник ОСОБА_1 - Луценко А.О. оскаржує постанову державного виконавця, винесену на підставі рішення суду про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а саме: стягнення подвійного штрафу, виконавчого збору та витрати на облік, суд вважає, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, Дзержинський районний суд м. Харкова не є належним судом як адміністративним для розгляду вказаної позовної заяви та судом який видав виконавчі документи.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 06.02.2019 по справі №757/62025/17-ц.
Виходячи з приписів п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про необхідність направлення вказаної позовної заяви до Харківського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст. 19, 20, 29, 241 КАС України, -
Адміністративну позовну заяву представника ОСОБА_1 - Луценко Алли Олексіївни до Державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції у місті Харкові Мирної Тетяни Василівни, третя особа: Управління патрульної поліції Харківської області, про визнання незаконною, скасування постанови та стягнення суми штрафу та виконавчого збору - передати за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.І.Теслікова