Справа № 638/4214/22
Провадження № 1-кп/638/1244/22
Іменем України
24 листопада 2022 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_1
Судді : ОСОБА_2 ,
Судді: ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №42022220000000070 від 04.05.2022 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , на час вчинення злочину працюючого на посаді оперуповноваженого 3 відділу управління оперативної служби ГУНП в Харківській області, який має спеціальне звання майора поліції, одруженого, котрий має на утриманні 2 малолітніх дітей, раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст.263 КК України;
встановив:
В провадженні Дзержинського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження №42022220000000070 від 04.05.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.2 ст. 111, ч.1 ст.263 КК України.
24 листопада 2022 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якому прокурор просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 діб без визначення розміру застави.
Клопотання обґрунтовано тим, що ризики, передбачені вимогами ст. 177 КПК України, при обрані судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави не зменшилися.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри та обвинувального акту у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, повністю підтверджується зібраними відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України у ході досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: листом УСБУ в Харківській області, протоколом огляду місця події, актами та довідками вибухотехнічної служби ГУНП в Харківській області, відповіддю з УЛМТЗ ГУНП в Харківській області, згідно якої гранати Ф-1 та РГН ОСОБА_7 не видавались, протокол огляду речей, документів та комп'ютерних даних від 08.05.2022, протоколами допитів свідків ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протоколом огляду предмету (інформації на цифровому носії) від 06.06.2022, матеріалами виконання доручення УКР ГУНП в Харківській області, а також іншими доказами, здобутими під час здійснення досудового розслідування.
У ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може змінити місце свого мешкання, незаконно впливати на свідків та експертів у вказаному кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, продовжувати вчинити кримінальні правопорушення.
1. п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від органу досудового розслідування або суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_7 не має у власності нерухомого майна та транспортних засобів, і відтак отримає умови, за яких зможе переховуватися суду та і в інших областях України в тому числі і на тимчасово окупованій території України враховуючі, що двоюрідний брат ОСОБА_12 мешкає в РФ та останній передав йому інформацію розвідувального характеру, а також враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Вказані обставини створюють передумови уникнути обвинуваченим кримінальної відповідальності.
Крім того згідно відповіді УСБУ в Харківській області від 09.05.2022 ОСОБА_13 перед своїм керівництвом поставив завдання залучення спецпідрозділу ФСБ РФ для його подальшої евакуації на тимчасово непідконтрольні території України.
2. п. 2 ч.1 ст. 177 КПК України знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що підтверджується тим, що ОСОБА_7 обіймаючи зазначену посаду має зв'язки набуті під час роботи в правоохоронних органах, доступ до відповідних баз даних, документів, що дає підстави вважати, що він може знищити або змінити зміст документів з метою уникнення кримінальної відповідальності у інкримінованому злочині.
3. П. 3 ч.1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на заявника, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_7 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх колег, здійснити вплив на свідків, понятих, експертів, може погрожувати їм, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді, схиляючи його до певної поведінки та надання вигідних для себе показань, що може перешкодити встановленню істини по справі, з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
Так, останній, з метою зашкодити проведенню швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, може незаконно вплинути на свідків, експертів, оскільки останній працював оперуповноваженим 3 відділу УОС ГУНП в Харківській області, експертів у кримінальному провадженні, оскільки раніше працював експертом Харківського НДЕКЦ МВС України, інших осіб, яким відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження.
4. П. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового розгляду. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків судового розгляду. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо попередити осіб, які мають доступ до баз даних для внесення виправлень чи змін до них, що буде перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Крім того, вказані особи можуть впливати різним чином (вмовляннями, погрозами, шантажем тощо) на заявників з метою відмови від дачі показів чи їх зміни.
5. п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Так, ОСОБА_7 неодноразово проводив візуальну розвідку та негласну фотофіксацію об'єктів місць дислокації та переміщення підрозділів ЗСУ, місць тимчасової дислокації представників силових структур, блокпостів у м. Харкові та Харківській області.
Таким чином в розумінні п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ОСОБА_7 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вищевказані обставини, а також те, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 КК України, а саме в державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: надання допомоги представнику іноземної державі, допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, вчиненої в умовах воєнного стану, а також за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого, ч.1 ст.263 КК України, вказують на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Прокурор зазначає, що інші більш м'які запобіжні заходи неможливо застосувати до ОСОБА_7 з наступних причин:
- особисте зобов'язання - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочину та обрання такого запобіжного заходу може виразитися у перешкоджанні встановленню об'єктивної істини по даному кримінальному провадженні, повного, всебічного розслідування шляхом незаконного впливу на свідків, з метою уникнення покарання.
- особиста порука - до прокуратури та суду не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за обвинуваченого.
- домашній арешт - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що такий запобіжний захід не може забезпечити відсутності можливості реального впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні безпосередньо або через своїх колег, оскільки ОСОБА_7 займав посаду у правоохоронному органі, крім того може переховуватись від органів досудового розслідування та суду через тяжкість покарання за злочин у якому обґрунтовано підозрюється, а також підозрюваний підлягає постійному візуальному контролю з метою запобігання вчиненню вищевказаних ризиків.
У разі застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Прокурор вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти вищевказаним ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у' цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
З метою запобігання вищевказаним ризикам прокурор просить обрати обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, орган досудового розслідування має достатні дані вважати, що ризики, передбачені п. п. 1, 2, З, 4, 5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_7 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою. З метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження доцільно застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор зазначає, що при застосуванні до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вдалося уникнути ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав повністю.
Обвинувачений заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого також заперечував проти задоволення клопотання та просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою а також просив визначити розмір застави.
Суд, розглянувши подане прокурором клопотання, заслухавши думку учасників провадження, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.05.2022 стосовно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, із можливістю внесення застави у розмірі 49620,00 гривень.
Також, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2022 стосовно ОСОБА_7 було замінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 49620,00 грн. на тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави строком на 60 діб.
У подальшому, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.05.2022 апеляційну скаргу на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 11.05.2022 було залишено без змін.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.06.2022 стосовно ОСОБА_7 було продовжено строк тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави на 60 днів - до 26 серпня 2022 року включно.
Ухвалою колегії суддів Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.08.2022 відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто 09.10.2022.
Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 19.09.2022 подання Харківського апеляційного суду про направлення матеріалів кримінального провадження № 42022220000000070 від 04.05.2022, справа № 638/4214/22, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 263 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, залишено без задоволення.
Ухвалою колегії суддів Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.10.2022 обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 03.12.2022.
Згідно ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Разом з цим Конституційний Суд України (рішення від 23.11.2017 справа № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України) вважає, що положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для його застосування, за яких такий запобіжний захід був обраний на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України.
Конституційний Суд України виходить з того, що запобіжний захід тримання під вартою, який обмежує гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, може бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (ч.4 ст.176 Кримінального процесуального кодексу).
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжкими, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , судом враховується наявність ризиків, передбачених п.п.1,2,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
При розгляді даного клопотання судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 одружений, має на утриманні 2 малолітніх дітей, раніше не судимий, на час вчинення злочину працював на посаді оперуповноваженого 3 відділу управління оперативної служби ГУНП в Харківській області, який має спеціальне звання майора поліції.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тримання під вартою є виправданим якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (Рішення «Лабіта проти Італії»).
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях - злочинах, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу недостатнє для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, тому суд вважає за необхідне продовжити до обвинуваченого ОСОБА_7 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, тобто до 22 лютого 2023 року.
Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я суду не надано.
Згідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно до вимог ч.4 ст.183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Оскільки ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення - злочини, передбачені ч. 2 ст. 111, ч.1 ст.263 КК України, розмір застави обвинуваченому не визначається.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 314, 369, 372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
На час судового провадження продовжити відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, без визначення застави - до 22 лютого 2023 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3