Справа №: 398/2419/21
провадження №: 2/398/177/22
Іменем України
"17" листопада 2022 р.
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
судді - Нероди Л.М.,
за участі секретаря - Шаповал І.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
учасники: позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Ісмайлова А.В., відповідач - ОСОБА_2 , представник відповідача - адвокат Стеценко Ю.В.,
ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 , де просить стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з 1 вересня 2018 року до 25 жовтня 2020 року в розмірі 50 696,69 грн.
15.05.2017 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області постановлено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини всіх видів заробітку, починаючи стягненння з 07.02.2017 року по 25.10.2020 року. 03.08.2017 року позивачем отримано виконавчий лист.
Державним виконавцем Деснянського районного відділу ДВС м.Київа Ференець С.С. відкрито виконавче провадження та складено розрахунок заборгованості по аліментам за період з 01.09.2018 року по 25.10.2020 року, яка складає 50696,69 грн.
Враховуючи норми права та правовий висновок Великої Палати Верховного Суда від 25.04.2018 року у справі 572/1762/15-ц позивачем складено розрахунок пені за період з 01.09.2018 року по 17.03.2021 рік, яка складає 364426,82 грн.
Оскільки норми ст.196 СК України передбачають, що розмір пені по аліментам не повинен перевищувати 100 відсотків заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пенню за прострочення сплати аліментів на утримання сина за період з 01.09.2018 року по 25.10.2020 року в розмірі 50696,69 грн.
Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просять їх задовольнити.
Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та зазначили, що позивачем при обгрунтуванні позовної заяви застосовані норми ч.1 ст.196 СК України, відповідно до якої необхідно встановити вину відповідача і щодо виникнення заборгованості по сплаті аліментів.
Заборгованість може виникнути із зобов'язання. Підставою для виникнення у відповідача зобов'язання є рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.05.2017 року, відповідно до якого з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімума для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 07.02.2017 року і до 25.10.2020 року.
Для визначення сумми, яка підлягаю стянгненню з відповідача необхідно знати розмір середньої заробітної плати по м.Києву, а ОСОБА_1 , з моменту отримання виконавчого листа до 25.10.2020 року не знала точний розмір середньої заробітної плати по м.Києву.
Відповідач сплачував аліменти позивачу на банківський рахунок та жодних заперечень з боку позивачки щодо розміру отриманих аліментів до державного виконавця не надходило.
Окрім цього, спільна дитина - ОСОБА_4 проживав разом з відповідачем в м.Києві з лютого 2020 року. З березня 2020 року навчання у середній школі стало дистанційним у зв'язку з пандемією коронавірусу. Позивач в цей час проживала в м.Олександрія.
Після закінчення школи у червні 2020 року син подав документи на факультет кібернетики, комп'ютерної та програмної інженерії Національного авіаційного університету, який знаходиться у м.Києві.
За період з лютого 2020 року до кінця червня 2020 року відповідач утримував сина, забезпечував харчуванням та усіма необхідними речами. Під час проживання дитини у відповідача позивач не несла витрати по утриманню сина, при цьому, відповідач ще сплачував аліменти на користь позивачки, яка, в свою чергу, обіцяла їх повернути.
З вересня 2020 року син почав навчання у Національному авіаційному університеті в м.Києві та продовжував проживати разом з відповідачем до жовтня 2020 року.
На прикінці жовтня 2020 року син переїхав проживати в м.Олександрія, оскільки навчання в університеті було дистанційне. 20.05.2020 року позивач перерахувала відповідачу 3500 грн, як отримані аліменти в період проживання дитини з відповідачем. Проте, за цей період відповідачем було сплачено протягом лютого-чернвя 2020 року по 3480 грн., у вересні 2020 року - 3480 грн., у жовтні 2020 року - 1990 грн.
За вказані місяці відповідачем було сплачено позивачу аліменти на загальну суму 22895 грн., а ОСОБА_1 повернула відповідачу лише 3500 грн., та залишилися не повернутими аліменти в розмірі 19395 грн.
Окрім цього, відповідач перераховував аліменти безпосередньо ОСОБА_4 по 1990 грн. 04 листопада 2020 року, 01 та 29 грудня 2020 року.
Після звернення відповідача до державного виконавця, останнім зроблено перерахунок заборгованості по аліментам, яка становить 13156,69 грн., яку відповідач і сплатив 16.06.2021 року.
Також відповідачем зазначено, що він є фізичною особою-підприємцем та займається роздрібною торгівлею з лотків на ринках. З 12.03.2020 року Урядом України запроваджено карантин через пандемію коронавірусу, який в падольшому був продовжений та у зв'язку з цією обставиною всі ринки були зачинені і відповідач не міг вести підприємницьку діяльність. Про цей факт також був повідомлений і державний виконавець.
На підставі зазначеного, позивачем при звернені до суду, не було зазначено, в чому саме полягає вина відповідача щодо порушення строків виплати аліментів.
Відповідач та його представник просить відмовити в задоволені позовних в повному обсязі.
У свою чергу, позивач надала до суду відповідь на відзив в якому зазначила, що відповідач, відповідно до рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.05.2017 року повинен сплачувати аліменти на утримання сина на користь позивача в розмірі ј частини всіх видів заробітку в період з 07.02.2017 року по 25.10.2020 рік.
При розрахунку заборгованості державним воконавцем розрахована заборгованість по аліментам саме за період з 01.09.2018 року по 25.10.2020 року, тобто на момент закінчення сплати аліментів, та сума заборгованості склала 50696,69 грн.
Дійсно, відповідач сплачував аліменти на утримання сина, проте не в повному обсязі.
На даний час син навчається на 2 курсі денного відділення Київського національного авіаційного університету та за станом здоров'я не може працювати. Дійсно, син гостював у батька на канікулах у березні та вересні, проте утримувала дитину в той період саме позивачка. Відповідач додатково не допомагав грошовими коштами утримувати дитину, а лише сплачував аліменти, які присуджені рішенням суду.
Просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача пеню по аліментам за період з 01.09.2018 року до 25.10.2020 рік в розмірі 50 696,69 грн.
28.07.2021 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та справу призначено до розгляду.
Згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно виконавчого листа №398/398/17 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 07.02.2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно довідки розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 31.05.2021 року, яка видана державни виконавцем Деснянського районного відділу ДВС м.Києва загальний розмір заборгованості по аліментам станом на 25.10.2020 року становить 13 156,69 грн, номер виконавчого провадження 55433335.
Згідно квитанції від 16.06.2021 року відповідачем ОСОБА_2 за виконавчим провадженням №55433335 сплачено кошти у розмірі 13 156,69 грн.
Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 23.06.2021 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №398/398/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно закінчено; дитина на яку стягувалися аліменти досягла повноління, заборгованість по аліментам відсутня, витрати на проведення виконавчих дій сплачені в повному обсязі.
Згідно наданих квитанцій ОСОБА_6 перерахував ОСОБА_7 29.12.2020 року - 1 990 грн, 01.12.2020 року - 1 990 грн, 04.11.2020 року - 1 990 грн.
Згідно дубліката квитанції №Р24А768286317А33825 ОСОБА_1 перерахувала ОСОБА_2 на карту приватбанку 3 500 грн.
Листом від 31.05.2021 року Національного авіаційного університета зазначено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вступив до Національного авіаційного університету на денну форму навчання в 2020 році, зарахований на 1-й курс за спеціальністю «Комп'ютерні науки» на навчання за державним замовленням. У зв'язку із зростанням захворюваності на коронавірусну інфекцію та на період карантину універститетом забезпечено виконання освітніх програм шляхом організації освітнього процесу із використанням технологій дистанційного навчання, що не передбачає відвідування університету її здобучами. Також повідомлено, що ОСОБА_4 не отримував стипендію у першому симестрі, а з 01.02.2021 року по 30.06.2021 рік призначена академічна стипендія в розмірі 1300 грн. та до гуртожитку не поселявся.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 з 23.07.1999 року зареєсрований в реєстрі, вид діяльності - роздрібна торгівля з лотків. Даний факт також підстверджується договором суборенди контейнера від 01.01.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_2 бере у тимчасове платне користування контейнер № НОМЕР_1 с для здійснення торгівлі товарами народного споживання, розмір оренди складає 800 грн за один календарний місяць, термін оренди до 31.04.2020 року.
Згідно рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.07.2021 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 в розмірі 1/6 частини починаючи з 09.11.2020 року і до закінчення навчання, тобто до 30.06.2024 року, за умови, що ОСОБА_4 буде продовжувати навчання, але не більше, ніж до досягнення ним 23 років.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та другастатті 614 ЦК України).
Судом встановлено, що за весь період часу, якій відображено у довідці (з 16.05.2018 року до 25.10.2020 року) відповідач щомісячно сплачував аліменти на утримання дитини, проте в меншому розмірі, аніж встановлений, оскільки не знав розмір середнього заробітку по м. Києву.
Окрім цього, спільна дитина сторін - син ОСОБА_3 в період часу з лютого 2020 року до червеня 2020 року та з вересня до жовтня 2020 року проживав разом з відповідачем, зазначена обставина визнана позивачем, проте, в зазначений період відповідач сплачував аліменти на користь позивачки на утримання сина в розмірі 3 485 грн щомісячно, що підтверджується довідкою-розрахунком Деснянського райвідділу ДВС м. Києва від 31.05.2021 року.
Також, позивачем визнано в судовому засіданні, що остання повернула відповідачу суму отриманих аліменнів в розмірі 3 500 грн за період проживання дитини з батьком.
Відповідно до квитанції від 16.06.2021 року відповідачем сплачено 13 156,69 грн на рахунок Деснянського районного відділу ДВС м. Києва та відповідно до цього виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 закінчено, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 23.06.2021 року.
Враховуючи докази надані учасниками справи, суд вважає, що в діях відповідача відсутня винна поведінка щодо несплати заборгованості по аліментах станом на 25.10.2020 року, оскільки відповідач не ухилявся від сплати аліментів, щомісячно сплачував їх, проте в меншому розмірі та 16.06.2021 року повністю сплатив заборгованість по аліментам, що свідчить про відсутність в нього умислу на ухилення від сплати заборгованості по аліментах станом на 25.10.2020 року, а тому підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у суду немає, відтак з цих підстав суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Стаття 5 ЦПК України вказує, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Конвенція ООН про права дитини проголосила забезпечення інтересів останньої основоположним принципом дій державних чи приватних установ, судів, адміністративних чи законодавчих органів. Відповідно до ст. 3 Конвенції держави-учасниці зобов'язалися забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, і з цією метою вживати всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
При цьому, як зазначено в ст. 27 міжнародного договору, саме батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку такої особи.
Це положення також відображене в ст. 180 Сімейного кодексу, згідно з якою батьки зобов'язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, з метою захисту порушених прав, суд дійшов висновку, що в задоволені позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 141, 258, 264, 265, 273 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та подано апеляційну скаргу до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 27.11.2022 року.