461/3605/22
1-кп/461/523/22
22.11.2022 м.Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, одруженого, має двох дітей, раніше судимого, востаннє вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 14.09.2022 за ч.2 ст.185 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України -
12 квітня 2022 року, приблизно о 15 год. 50 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні магазину «Євро Секондхенд», що за адресою: м. Львів, вул. Словацького, 14, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, таємно, повторно, викрав з кишені куртки ОСОБА_6 належний їй мобільний телефон марки «Realme 8», спричинивши останній матеріальну шкоду в розмірі 5000 грн.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Окрім того, 28 квітня 2022 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи на пл. Митна, 1 у м. Львів, поблизу магазину «Близенько», побачив припаркований автомобіль марки «IVECO», який перебував в користуванні ОСОБА_7 , де реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у сховище (салон автомобіля), підійшов до вказаного автомобіля, та будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, відкрив пасажирські двері вказаного автомобіля, які були незамкнені та незаконно проник у сховище - салон автомобіля, звідки таємно викрав чоловічу сумку чорного кольору, вартістю 450 грн., в якій знаходились особисті документи на ім'я ОСОБА_7 , безпровідні навушники чорного кольору, вартістю 700 грн., ключі від квартири (які не становлять для потерпілого жодної матеріальної цінності), чорний шкіряний гаманець, вартістю 1500 грн., з грошовими коштами у сумі 400 грн. та банківськими картами АТ «ПриватБанк» та AT «УніверсалБанк» «monobank», та в подальшому намагався використати банківську картку AT «ПриватБанк», здійснивши розрахунок у магазині «Чарка до свята» на суму 379,50 грн., проте дана транзакція не пройшла у зв'язку з відсутністю коштів на картці. Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 3050 грн.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Окрім того, 01.05.2022, близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в салоні маршрутного таксі «Львів-Чишки», що здійснювала проїзд від зупинки громадського транспорту, що за адресою: м. Львів, пл. Митна 1, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, таємно, повторно, будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та його дії є непомітними для сторонніх осіб, викрав із кишені куртки ОСОБА_8 належний йому мобільний телефон марки «Хіаоmi Redmi Note 10S», вартістю 6514 грн., ІМЕІ-1: НОМЕР_1 , ІМЕІ-2: НОМЕР_2 , із сім-картою оператора ПрАТ «Київстар» (яка не становлять для потерпілого жодної матеріальної цінності) з абонентським номером НОМЕР_3 , спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 6514 грн.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
Окрім того, 05.05.2022, близько 19 год. ЗО хв., ОСОБА_4 , перебуваючи в маршрутному таксі №46, рухаючись в напрямку вулиці Зеленої, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, таємно, повторно, будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає та його дії є непомітними для сторонніх осіб, викрав з сумки потерпілої ОСОБА_9 гаманець золотисто-рожевого кольору вартістю 500 гри., в якому знаходились грошові кошти у сумі 1000 грн. та 21 долар США (який згідно офіційного курсу НБУ станом на 05.05.2022 становив 29,25 грн.), а також банківські картки, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2114,25 грн.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, визнав повністю, та підтвердив обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, викладених у обвинувальному акті. Пояснив суду, що 12 квітня 2022 року перебував у приміщенні магазину «Євро Секондхенд», що за адресою: м. Львів, вул. Словацького, 14, викрав з кишені куртки ОСОБА_6 належний їй мобільний телефон марки «Realme 8». Також, повідомив, що 28 квітня 2022 року перебував на пл. Митна, 1 у м. Львів, поблизу магазину «Близенько», відкрив пасажирські двері автомобіля марки «IVECO», проник у салон автомобіля, звідки викрав чоловічу сумку чорного кольору, в якій знаходились особисті документи на ім'я ОСОБА_7 , безпровідні навушники чорного кольору, ключі від квартири, чорний шкіряний гаманець, з грошовими коштами у сумі 400 грн. та банківськими картами АТ «ПриватБанк» та AT «УніверсалБанк» «monobank». Окрім того, пояснив суду, що 01.05.2022 перебував в салоні маршрутного таксі «Львів-Чишки», де викрав із кишені куртки ОСОБА_8 мобільний телефон марки «Хіаоmi Redmi Note 10S». Також повідомив, що 05.05.2022 перебував в маршрутному таксі №46, де викрав з сумки ОСОБА_9 гаманець, в якому знаходились грошові кошти у сумі 1000 грн. та 21 долар США, а також банківські картки. У вчиненому щиро розкаюється та просить суворо його не карати, вказавши, що повністю усвідомив протиправність своїх дій.
Законний представник потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилася, однак подала заяву, у якій просить суд проводити розгляд справи без її участі. Окрім того, повідомила, що завдані злочином збитки їй відшкодовано.
Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, у якій просить суд проводити розгляд справи без його участі. Окрім того, повідомив, що завдані злочином збитки йому відшкодовано.
Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, у якій просить суд проводити розгляд справи без його участі. Окрім того, повідомив, що завдані злочином збитки йому відшкодовано.
Потерпіла ОСОБА_9 в судове засідання не з'явилася, однак подала заяву, у якій просить суд проводити розгляд справи без її участі. Окрім того, повідомила, що завдані злочином збитки їй відшкодовано.
Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3 ст.349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав не доцільним дослідження інших доказів у справі.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкриміновані, доведена повністю.
Виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України є правильною, оскільки останній вчинив викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно та в умовах воєнного стану.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами станом на 6 листопада 2009 року) при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п.3 вищевказаної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
У відповідності до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Загальні засади призначення покарання, визначені у ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості злочину, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Своєю чергою, наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини, при яких їх вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, одружений, має двох дітей, з середньо освітою, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Крім того, судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 14.09.2022 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 2 /двох/ років 6 /шести/ місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 /п?ять/ років позбавлення волі.
Згідно правового висновку Об'єднаної палати ККС ВС від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17 пр. № 51-8867кмо18 при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили:
а) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК (за сукупністю злочинів);
б) якщо злочин (злочини), за який (які) засуджено особу в цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК (за сукупністю вироків).
Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбаченні ч.4 ст.185 КК України, до постановлення вироку Шевченківського районного суду м.Львова від 14.09.2022, тому остаточне покарання ОСОБА_4 слід призначити відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 14.09.2022, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 необхідно рахувати з моменту застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме з 07.06.2022.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст.ст. 12, 75, 185 КК України, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України, та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Призначити ОСОБА_4 остаточне покарання, відповідно до ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 14.09.2022 в виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком у виді 5 (п'яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме з 07.06.2022.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1